Постанова

від 01.10.2024 по справі 363/1525/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року місто Київ

Справа № 363/1525/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/16248/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року про залишення позову без розгляду (постановлено у складі Баличева М.Б. )

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області відділ у Вишгородському районі, Вишгородської міської ради Київської області, Відділу державної реєстрації Вишгородської міської ради Київської області, треті особи: Кооператив з експлуатації колективних гаражів - стоянок для автотранспорту індивідуальних власників «Київський», ОСОБА_4 про визнання законним виникнення права безстрокового користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити відповідні дії, визнання незаконним та скасування рішення, відновлення порушеного права на землю

та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області відділ у Вишгородському районі, Вишгородської міської ради Київської області, Відділу державної реєстрації Вишгородської міської ради Київської області, треті особи: Кооператив з експлуатації колективних гаражів - стоянок для автотранспорту індивідуальних власників «Київський», ОСОБА_4 про визнання законним виникнення права безстрокового користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити відповідні дії, визнання незаконним та скасування рішення, відновлення порушеного права на землю

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 позовну заяву ОСОБА_1 та позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 - залишено без розгляду.

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02 вересня 2024 року подали безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просять оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги вказують, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що винесена внаслідок неповноти встановлення судом обставин, які мають значення для справи та в порушення норм процесуального права, без врахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладену в постановах від 21.10.2019 у справі № 759/15271/17, від 11.03.2020 у справі № 761/8849/19, від 18.01.2021 у справі № 760/22245/18, від 20.01.2021 у справі № 569/5089/17, від 10.02.2021 у справі № 598/2250/19, зазначають, що залишення позовної заяви без розгляду з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

Наголошують, що їх не було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а судом в ухвалі про залишення позовів без розгляду не вказано, яким чином повідомлялися позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження в даній справі, встановлено учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково зазначили, що судом не було постановлено ухвали про закінчення підготовчого провадження у справі та переходу до розгляду справи по суті. ОСОБА_1 наголосив на тому, що суд першої інстанції жодного разу не повідомляв його про розгляд справи.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та третіх осіб, які належним чином повідомлені про розгляд справи.

Заслухавши доповідь Головуючого судді Желепи О. В., пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Указаним вимогам закону ухвала Вишгородського районного суду Київської області про залишення позовних заяв позивача ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 без розгляду відповідає з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, повідомлені належним чином, повторно не з`явилися у судове засідання, при цьому не подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Окрім цього, суд першої інстанції встановив факт зловживання процесуальними права позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, що виявилося у поданні неодноразових заяв про відкладення розгляду справи на період дії воєнного стану.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції зважаючи на таке.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За приписами статті 198 ЦПК України Підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 «Розгляд справи по суті» цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.04.2021 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

16.08.2021 протокольною ухвалою Вишгородського районного суду Київської області залучено ОСОБА_2 третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги.

У подальшому судові засіданні неодноразово відкладалися у зв`язку із поданням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяв та клопотань про відкладення розгляду справи.

Апелюючи щодо незаконності ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року про залишення позовних заяв позивача ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 без розгляду скаржниками із посиланням на практику Верховного Суду вказується, що залишення позовної заяви без розгляду з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

Колегія суддів надає оцінку вказаним доводам апеляційної скарги та відхиляє їх як безпідставні та необґрунтовані з огляду на таке.

Дійсно у практиці Верховного Суду був сталий висновок щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання (див. постанови Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 759/15271/17, від 11.03.2020 у справі № 761/8849/19, від 18.01.2021 у справі № 760/22245/18, від 20.01.2021 у справі № 569/5089/17, від 10.02.2021 у справі № 598/2250/19).

Разом із цим, пункт 3 частини першої статті 257 Законом України від 29.06.2023 № 3200-IX викладено в новій редакції, відповідно до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, зокрема якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали 22 квітня 2024 року, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України був викладений саме в такій редакції, а тому, за умови повторної неявки позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, які належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, суд першої інстанції мав право залишити такі позови без розгляду.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору колегія суддів враховує таке.

Порядок повідомлення учасників справи про судове засідання та вручення судових повісток про виклик регулюється ст. 128 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч. ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно, конверти із судовими повістками, адресовані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поверталися на адресу суду із відмітками установи поштового звязку «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про відмову відповідача від одержання повістки чи про його незнаходження за зареєстрованою адресою.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.

Разом із цим, колегія суддів враховує, що з клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи вбачається їх поінформованість про дату, час та місце підготовчих засідань у справі.

Зокрема, у клопотанні від 01 березня 2024 року ОСОБА_2 зазначає, що розгляд справи № 363/1525/21 призначено на 12 березня 2024 року об 11 год. 00 хв. (том 3 а. с. 98 зворот). Ідентичне твердження міститься і в клопотанні ОСОБА_1 від 11 березня 2024 року (том 3 а. с. 101).

Аналогічні твердження щодо призначеного на 22 квітня 2024 року засідання зазначені в клопотаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15 та 16 квітня відповідно (том 3 а. с. 120, 123 зворот).

Таким чином, матеріалами справи та, зокрема, процесуальними заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтверджується факт їх належного повідомлення про дату, час та місце підготовчих судових засідань.

Колегія суддів також звертає увагу, що ОСОБА_2 подавав клопотання про відкладення розгляд справи з причини введення воєнного стану на території України у більшості випадків особисто через канцелярію Вишгородського районного суду Київської області, що свідчить про неповажність вказаної ним причини, оскільки ОСОБА_2 не обґрунтовує яким чином з`явлення в судове засідання становитиме більшу загрозу для його життя, а ніж з`явлення до суду першої інстанції для подачі такого клопотання.

Системність такої поведінки, яка мала місце з 24 червня 2022 року до 22 квітня 2024 року, тобто майже 2 роки, вірно оцінено судом першої інстанції як зловживання процесуальними правами.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судових засідань повторно в них не з`явилися, а тому їх позови підлягають залишенню без розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року про залишення позову без розгляду залишається без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 223, 257, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року про залишення позову без розгляду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2024 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська