Постанова

від 01.10.2024 по справі 214/3097/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9130/24 Справа № 214/3097/23 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

справа №214/3097/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Бортник В.А.

сторони:

скаржник ОСОБА_1

заінтересовані особи: Металургійний відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Авраменко Артем Вікторович, на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2024 року,яка постановлена суддею Малаховською І.Б. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання дій протиправними та скасування постанови, заінтересовані особи: Металургійний відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса), акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк».

В обґрунтування скарги заявником зазначено, що заявником була отримана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 324103677 від 27 лютого 2023 року. В інформаційній довідці зазначено відомості щодо накладення арешту на нерухоме майно належне ОСОБА_1 . Підстав накладення арешту - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Обтяжувач: Дзержинський ДВС Криворізького міського управління.

16 березня 2023 року на електрону адресу представника скаржника надійшла відповідь на його запит від 27 лютого 2023 року, відповідно до якої згідно інформації з журналу обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю за 2011 рік № 1156 виконавчий документ з примусового виконання судового наказу № 2н-62 від 19 січня 2010 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» боргу у розмірі 16018,37 грн, державним виконавцем 10 жовтня 2011 року, керуючись п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлення постанову з оригіналом виконавчого документу до Апостолівського ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса)».

27 березня 2023 року представником скаржника була подана заява про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , за зареєстрованим номером № 11189413 від 19 травня 2011 року та 12 квітня 2023 року на електронну адресу представника скаржника надійшло повідомлення, що для зняття арешту майна не має правових підстав.

На підставі наведеного вище скаржник просив суд визнати бездіяльність Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса), що полягає у не знятті арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № ВЗ-1156 неправомірною, зобов`язати Металургійний відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса) зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № ВП ВЗ-1156/11 від 19 травня 2011 року, обтяження зареєстровано 19 травня 2011 року.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про задоволення скарги ОСОБА_1 посилаюсь на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник не зазначав, що виконавчий лист був йому повернутий без виконання, а наголошував на тому, що згідно відповіді заінтересованої особи йому стало відомо, що Державним виконавцем 10 жовтня 2011 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (направлення ВП за належністю до іншого відділу ДВС).

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що оскільки у Металургійному відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) не перебуває виконавче провадження відносно ОСОБА_1 , відсутні підстави для зобов`язання саме даний відділ ДВС зняти арешт, оскільки саме цим відділом був накладений арешт на все майно скаржника.

Апелянт зауважує на тому, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін проігнорувавши клопотання представника скаржника про витребування у Апостолівського районного ВДВС інформації та дійшовши висновків про те, що скаржником не надано доказів того, що останній позбавлений можливості самостійно отримати дану інформацію.

Також апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_1 погасив існуючу заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копіями довідок банку від 28 лютого 2014 року № 1260133 та від 27 березня 2023 року № 87BV19JOLL490K40.

Також наголошує на тому, що з моменту винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження минуло більше одинадцяти років, при цьому Верховний Суд в своїй постанові від 21 березня 2022 року дійшов висновку про те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.

Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесену Дзержинським ВДВС Криворізького міського управління (а.с.6).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 успадкував від свого батька ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 12203841100-01-049-0008 (а.с.7).

Відповідно до листа Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького Дніпропетровської області від 16 березня 2023 року № 20053 державним виконавцем 10 жовтня 2011 року керуючись п. 10 ст. 49 Законом України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено з оригіналом виконавчого документу до Апостолівського ВДВС (а.с.16).

Звертаючись до суду зі скаргою про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 посилався на те, що виконавчою службою безпідставно не знято арешт з належного йому майна, який накладений постановою № ВЗ-1156/11 від 19 травня 2011 року, оскільки арешт був накладений саме Дзержинським ВДВС Криворізького міського управління та боргових зобов`язань перед АТ КБ «ПриватБанк» скаржник не має.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у Металургійному відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), не перебуває виконавче провадження відносно ОСОБА_1 , тому у суду відсутні підстави для зобов`язання саме даний відділ державної виконавчої служби, як просить заявник, зняти арешт з майна боржника, накладений постановою № ВЗ-1156/11 від 19 травня 2011 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 6 Закону У країни «Про виконавче провадження» державний виконавець, зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно положень статті 59 Закону України про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить, їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Встановлено, що постановою державного Металургійного відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) 10 жовтня 2011 року виконавчий документ направлено за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби на підставі пункту 10 частини першоїстатті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанов) тобто фактично виконавче провадження не було закінченим, що свідчить про те, що у державного виконавця Металургійного відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) були відсутні підстави для зняття накладеного арешту.

Направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді зняття арешту.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки у Металургійному відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного - Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), не перебуває виконавче провадження відносно ОСОБА_1 , у суду відсутні підстави для зобов`язання саме даний відділ державної виконавчої служби, як просить заявник, зняти арешт з майна боржника, накладений постановою № ВЗ-1156/11 від 19 травня 2011 року, та такий висновок суду першої інстанції не є передчасним, як на то посилається апелянт в апеляційній скарзі.

При цьому доказів того, що виконавче провадження, як зазначає заявник у скарзі, було закінчено внаслідок повернення виконавчого листа без виконання стягувачу, суду не надано.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін проігнорувавши клопотання представника скаржника про витребування у Апостолівського районного ВДВС інформації та дійшовши висновків про те, що скаржником не надано доказів того, що останній позбавлений можливості самостійно отримати дану інформацію не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки надання інформації щодо виконавчого провадження стороні виконавчого провадження є обов`язком органу державної виконавчої служби, яку сторона виконавчого провадження може отримати самостійно.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, які повторюють мотиви позовної заяви, були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача щодо неправильного вирішення судом першої інстанції позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Судом першої інстанції надано правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог, правильно вирішено спір по суті.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Авраменко Артем Вікторович, - залишити без задоволення.

Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: