Постанова

від 27.09.2024 по справі 522/2891/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3308/24

Справа № 522/2891/20

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

переглянувши справу №522/2891/20 за скаргою стягувача ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю боржника Одеської міської ради за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2023 року у складі судді Донцова Д.Ю., -

в с т а н о в и в :

Стягувач ОСОБА_1 , звернувшись 07 липня 2023 року до суду з вищеназваною скаргою, вказав, що 20 лютого 2023 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №522/2891/20 на боржника Одеську міську раду про стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди 109622,41 грн., на відшкодування судових витрат 2500,00 грн. 25 квітня 2023 року звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №522/2891/20 для примусового виконання за рахунок майна боржника, проведення державним виконавцем дій для виявлення такого майна, встановлення наявності або відсутності рахунків не тільки у органах Казначейської служби, а й в банках та інших фінансових установах України. Виконавче провадження відкрито постановою від 05 травня 2023 року та закрито постановою від 02 червня 2023 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Постанову про повернення виконавчого документу вважає такою, що винесена передчасно, без проведення необхідних виконавчих дій, що розглядаються ним як бездіяльність державного виконавця, та не використання усіх наданих виконавцю повноважень для реалізації примусового виконання рішення суду. Органи державної виконавчої служби можуть забезпечити виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на майно, що перебуває у власності боржника. Крім того, грошові кошти Одеської міської ради можуть перебувати не лише на рахунках у Державній казначейській службі, а й в інших банківських або фінансових установах, адже будь-якого нормативно-правового акта, який би забороняв раді відкривати рахунки в таких установах, немає.

Стягувач ОСОБА_1 просив:

визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) Щеглової Є.В. у виконавчому провадженні №71707950 при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 02 червня 2023 року;

скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 02 червня 2023 року у виконавчому провадження №71707950 про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с.1-9).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року відкрито провадження у справі (а.с.25).

Боржник Одеська міська рада скаргу не визнав, зазначивши, що рішення судів про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів, поданих стягувачем, виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження. Одеська міська рада не є розпорядником коштів бюджету та, відповідно, не має рахунків в органах Державної казначейської служби та/або в інших фінансових установах (а.с.48-51).

Суб`єкт оскарження Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) скаргу не визнав, зазначивши, що скаржником пропущений визначений статтею 449 ЦПК України строк на подачу скарги на постанову державного виконавця. Щодо суті вимог, то єдиним майном Одеської міської ради, на яке можливо звернути стягнення у примусовому порядку, могли бути кошти на рахунках у банківських установах. З відповіді на запит до ДФС України встановлено, що інформація про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах України відсутня. Державним виконавцем здійснені усі заходи примусового виконання щодо розшуку майна та на даний час ці заходи виявились безрезультатними. Відповідно до пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, виконавчий документ повертається стягувачу. Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена у відповідності до чинного законодавства (а.с.62-65).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2023 року скаргу задоволено (а.с.117-126).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на ухвалу суду.

В апеляційній скарзі Одеська міська рада просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги (а.с.138-148).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу суду.

В апеляційній скарзі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги (а.с.153-155).

За змістом вимог апеляційних скарг незаконність і необґрунтованість ухвали з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права порушення норм процесуального права полягає в наступному. Законодавством встановлено спеціальний механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, прийнятих судами та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845. Згідно пункту 3 вказаного Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядок черговості надходження таких документів до органів Казначейства. У постановах від 20 червня 2018 року у справі №916/1227/16 та від 27 лютого 2019 року у справі №913/355/15 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що саме Держказначейство є встановленою особою, яка здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів. У державного виконавця були повноваження щодо повернення виконавчого документу стягувачу, а отже оскаржувана ухвала не відповідає законодавству та правовим висновкам Верховного Суду, нівелює встановлений законом порядок виконання рішень суду. Крім того, скаргу подано з пропуском встановленого статтею 449 ЦПК України строку на оскарження дій, рішень, бездіяльності державного виконавця.

Відзив на апеляційні скарги не подано.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з огляду на наступне.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. за заявою стягувача ОСОБА_1 постановою від 02 травня 2023 року відкрито виконавче провадження №71707950 з примусового виконання виконавчого листа №522/2891/20, виданий 20 лютого 2023 року Приморським районним судом м. Одеси на боржника Одеську міську раду про стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 шкоди в розмірі 109622,41 грн. та судових витрат в сумі 2500,00 грн. (а.с.14-15).

Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В. від 02 червня 2023 року у виконавчому провадженні №71707950 виконавчий лист №522/2891/20, виданий 20 лютого 2023 року Приморським районним судом м. Одеси на боржника Одеську міську раду про стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 шкоди в розмірі 109622,41 грн. та судових витрат в сумі 2500,00 грн., повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.16-17).

Постанову ВП №71707950 від 02 червня 2023 року про повернення виконавчого документу стягувачу отримано представником стягувача ОСОБА_2 06 червня 2023 року, про що вказано ОСОБА_1 в скарзі.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно пункту «а» частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Частиною 2 статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

07 липня 2023 року Приморським районним судом м. Одеси зареєстровано скаргу ОСОБА_1 на постанову ВП №71707950 від 02 червня 2023 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Скарга до суду надійшла від Кур`єрської служби доставки «Південний експрес», при цьому, опис вкладень надісланої до суду кореспонденції з проставленням службою доставки дати, підпису, печатки тощо прийняття кореспонденції до відправки відсутній. Отже, подана стягувачем в порядку статті 447 ЦПК України скарга на постанову ВП №71707950 від 02 червня 2023 року про повернення виконавчого документу стягувачу, що зареєстрована в суді 07 липня 2023 року, є такою, що подана з пропуском передбаченого пунктом «а» частини 1 статті 449 ЦПК України десятиденного строку, який підлягає відрахуванню з дня, коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права або свободи.

До поданої ОСОБА_1 07 липня 2023 року в порядку статті 447 ЦПК України скарги у виконавчому провадженні №71707950 на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу не додано заяву про поновлення строку звернення зі скаргою, відсутнє таке клопотання і у прохальній частині скарги.

Наслідки пропущення процесуальних строків передбачені статтею 126 ЦПК України, за положеннями якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч.1); документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2).

За положеннями частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

07 липня 2023 року стягувач ОСОБА_1 подав у виконавчому провадженні №71707950 скаргу на постанову від 02 червня 2023 року з пропуском передбаченого пунктом «а» частини 1 статті 449 ЦПК України строку. Оскільки до скарги не додано заяву про поновлення встановленого законом процесуального строку, то за положеннями частини 2 статті 126 ЦПК України подана скарга на постанову виконавця підлягає залишенню без розгляду.

З огляду на наявність підстав для залишення скарги стягувача на постанову державного виконавця без розгляду, то у даній справі апеляційним судом оцінка обґрунтованості скарги по суті не надається.

Суд першої інстанції розглянув по суті скаргу стягувача на постанову державного виконавця, не звернувши увагу на те, що скарга подана з пропуском встановленого пунктом «а» частини 1 статті 449 ЦПК України процесуального строку та без подання заяви про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою.

Державний виконавець, заперечуючи проти скарги, зокрема, посилався на пропуск строку оскарження постанови, однак ні стягувач на спростування доводів щодо пропуску строку оскарження не надав належних та допустимих доказів передачі кореспонденції для суду поштовій установі з дотриманням процесуальних строків оскарження постанови державного виконавця, ні суд в ухвалі не мотивував дотримання стягувачем строків оскарження.

Справа в провадженні суду апеляційної інстанції з грудня 2023 року, призначалась до розгляду на 13 червня 2024 року, 27 вересня 2024 року. Інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада». Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконувались, порядок вручення судових повісток дотримувався, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток розпоряджалися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…», SMS-повідомлення «Судова повістка…»; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.4 ч.1 ст.374, ст.ст.377, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2023 року скасувати.

Скаргу стягувача ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №71707950 від 02 червня 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2024 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді С.О.Погорєлова

Є.С.Сєвєрова