Постанова

від 02.10.2024 по справі 160/11742/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/11742/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року (суддя Кучма К.С.) в справі № 160/11742/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення індексації грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про:

визнання протиправними дій щодо застосування грудня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації його грошового забезпечення, в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

стягнення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін, (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 81 056,27 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 серпня 2018 року у фіксованому розмірі 4 463,15 грн в місяць відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

стягнення на його користь індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 463,15 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 17 серпня 2018 року у загальній сумі 24 763,28 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 160/11742/22 закрито провадження в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 серпня 2018 року у фіксованому розмірі 4 463,15 грн в місяць відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- стягнення з відповідача на його користь індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 463,15 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 17 серпня 2018 року загальній сумі 24 763,28 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 160/11742/22, яке постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року залишено без змін, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо застосування грудня 2015 як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця підвищення окладу (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 серпня 2018 року у фіксованому розмірі 4 463,15 грн у місяць відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- стягнення з відповідача на його користь індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 463,15 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 17 серпня 2018 року у загальній сумі 24 763,28 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі № 160/11742/22, яке постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року залишено без змін, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року, справу №160/11742/22 в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За результатами нового судового розгляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення індексації грошового забезпечення задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 17 серпня 2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації розміром 4 463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром 4 463,15 грн за період з 01 березня 2018 року до 17 серпня 2018 року у загальній сумі 24 763,28 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Звертає увагу, що індексація грошового забезпечення провадиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, установлений у розмірі 103%.

У період з березня 2018 року по листопад 2018 року за даними Держстату індекс споживчих цін не перевищував 103%, тому відсутні підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за цей період.

Позивач не просив про нарахування та виплату індексації-різниці, а суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Вважає необґрунтованою суму фіксованої індексації в розмірі 4463,15 грн, а з 01 березня 2018 року має застосовуватися базовий місяць квітень 2018 року, а не січень 2008 року, для обчислення індексації, оскільки у березні 2018 року відбулось зростання грошового забезпечення позивача.

Також вказує, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 18 вересня 2013 року по 19 липня 2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо надання йому довідок про розмір виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 19 липня 2021 року та щодо отримання розрахунку належної індексації грошового забезпечення із зазначенням базових місяців.

Листом від 24 вересня 2021 року №6/54/12-922 відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 19 липня 2021 року виплачена у повному обсязі.

Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складає 13 650 грн: посадовий оклад - 1 000 грн; оклад за військовим званням - 120 грн; надбавка за вислугу років - 280 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань - 700 грн; премія - 11 500 грн (нараховано в березні 2018 року за лютий 2018 року); надбавка за класність - 50 грн.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року складає 13 650 грн: посадовий оклад - 4 370 грн; оклад за військовим званням - 1 270 грн; надбавка за вислугу років - 1974 грн; надбавка за особливості проходження служби - 1 522,80 грн; премія - 4 382,10 грн (нараховано в квітні 2018 року за березень 2018 року); надбавка за таємність - 131,10 грн.

Спору щодо цих сум грошового забезпечення між сторонами немає.

Суд першої інстанції вказав, що розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року склав 0 грн (13 650 грн - 13 650 грн = 0 грн).

Згідно із приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року становив 1 762 грн.

У зв`язку з останнім підвищенням тарифних ставок (окладів) військовослужбовців з січня 2008 року, величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становила 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%).

Тому суд першої інстанції вказав, що сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4 463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% : 100).

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у березні 2018 року визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу і становить 4463,15 грн (4 463,15 грн - 0 грн.).

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на виплату відповідачем щомісячної суми індексації-різниці у розмірі 4 463,15 грн з 1 березня 2018 року до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, і протягом указаного часу Уряд не здійснював чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, суд першої інстанції вважав, що відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідач повинен був нараховувати й виплачувати позивачу щомісячно суму індексацію-різниці розміром 4 463,15 грн з 01 березня 2018 року до дати звільнення зі служби 17 серпня 2018 року.

При розрахунку суми, що має бути стягнута, суд першої інстанції виходив з того, що період з 1 березня 2018 року до 28 листопада 2019 року охоплює 5 місяців та 17 днів, тож до нарахування й виплати належала індексація-різниця у загальній сумі 24 763,28 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт невиплати позивачу вказаної індексації грошового забезпечення свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, а порушене право належить захистити у спосіб стягнення з відповідача на користь позивача щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення розміром 4 463,15 грн за період 01 березня 2018 року до 17 серпня 2018 року у загальній сумі 24 763,28 грн, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18 вересня 2013 року по 19 липня 2021 року проходив військову службу у складі військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з питання індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 19 липня 2021 року.

Листом від 24 вересня 2021 року №6/54/12-922 відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 19 липня 2021 року виплачена у повному обсязі.

Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складає 13 650 грн: посадовий оклад - 1 000 грн; оклад за військовим званням - 120 грн; надбавка за вислугу років - 280 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань - 700 грн; премія - 11 500 грн (нараховано в березні 2018 року за лютий 2018 року); надбавка за класність - 50 грн.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року складає 13 650 грн: посадовий оклад - 4 370 грн; оклад за військовим званням - 1 270 грн; надбавка за вислугу років - 1974 грн; надбавка за особливості проходження служби - 1 522,80 грн; премія - 4 382,10 грн (нараховано в квітні 2018 року за березень 2018 року); надбавка за таємність - 131,10 грн.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є право позивача на отримання в період з 01 березня 2018 року по 17 серпня 2018 року індексації грошового забезпечення.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.

Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку №1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Абзацом 4 пункту 4 Порядку №1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - постанова № 1013).

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - постанова №141) і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до нині діє у редакції постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції постанови №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови №1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців» (далі - Постанова №1294).

Відповідно до пункту 13 указаної постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова №704), якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Порядок №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

З 01 грудня 2015 року норми Порядку №1078 діють із змінами, внесеними Постановою №1013.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених постановою №1013, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Тобто з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

Як вказав Верховний Суд в постанові в цій справі, саме у цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової, а з цієї дати строком для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Право працівника на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Проте правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року по 17 серпня 2018 року в цій справі не є спірними.

Не є спірним питання, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, опублікований Держстатом у листопаді 2018 року, і з грудня 2018 року у позивача з`явилося право на індексацію (поточну), яка надалі виплачувалася йому до звільнення з військової служби.

Закон №1282-XII і Порядок №1078 не містить такого поняття як «фіксована» сума, проте за позицією Верховного Суду це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 передбачають правила нарахування й виплати сум «індексації-різниці», що мають щомісячний фіксований характер.

Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, встановлювали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Судом касаційної інстанції при скасуванні попередніх судових рішень у цій справі вказано, що з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова №704 та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, то березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Відтак, у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22 з подібними правовідносинами.

Отже, з огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми «індексації-різниці» за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної «індексації-різниці» визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Виходячи з довідки про грошове забезпечення позивача за 2018 рік, грошове забезпечення у лютому 2018 року складало 13 650 грн (посадовий оклад - 1 000 грн, оклад за військовим званням - 120 грн, надбавка за вислугу років - 280 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 700 грн, премія - 11 500 грн (нарахована в березні 2018 року за лютий 2018 року), надбавка за класність - 50 грн).

Грошове забезпечення позивача у березні 2018 року складало 13 650 грн (посадовий оклад - 4 370 грн, оклад за військовим званням - 1 270 грн, надбавка за вислугу років - 1974 грн, надбавка за особливості проходження служби - 1 522,80 грн, премія - 4 382,10 грн (нарахована в квітні 2018 року за березень 2018 року), надбавка за таємність - 131,10 грн).

Відтак, грошовий дохід позивача не збільшився (склав 0 грн).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762,00 грн, величина приросту споживчих цін 253,30%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується наступним чином: прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 01 березня 2018 року, помножений на величину приросту споживчих цін, поділений на 100 (1 762 грн х 253,30% / 100 = 4 463,15 грн).

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу наступним чином: 4 463,15 грн 0 грн = 4 463,15 грн.

З урахуванням того, що підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року (0 грн) не перевищило розмір індексації, який мав бути виплачений у березні 2018 року (4 463,15 грн), позивач має право на отримання з 01 березня 2018 року до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення сталого щомісячного розміру індексації відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 в розмірі 4 463,15 грн.

Позиція суду з цього питання відповідає правозастосуванню, викладеному Верховним Судом в постановах від 19 травня 2022 року в справі № 380/11404/21, від 28 вересня 2022 року в справі № 560/3965/21 та інших.

Також судом першої інстанції правильно розрахована сума індексації грошового забезпечення, на яку позивач має права, за період з 01 березня 2018 року по 17 серпня 2018 року (5 місяців 17 днів) в розмірі 24 763,28 грн.

Доводи апелянта, що індексація грошового забезпечення провадиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, установлений у розмірі 103%, а у період з березня 2018 року по листопад 2018 року за даними Держстату індекс споживчих цін не перевищував 103%, тому відсутні підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за цей період, суд відхиляє, адже ці доводи стосуються наявності підстав для нарахування поточної індексації грошового забезпечення, а не індексації-різниці, яка є спірної в межах цієї справи.

Також суд визнає необґрунтованим аргумент позивача про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог через те, що позивач не просив про нарахування та виплату індексації-різниці, позаяк формулювання, застосоване позивачем в позовній заяві цього виду індексації («фіксована»), з урахуванням підстав позову, вказує, що позивач просив саме про нарахування індексації-різниці.

Посилання на необґрунтованість суми фіксованої індексації в розмірі 4463,15 грн через те, що з 01 березня 2018 року має застосовуватися базовий місяць квітень 2018 року, а не січень 2008 року, для обчислення індексації, оскільки у березні 2018 року відбулось зростання грошового забезпечення позивача, спростовані як приведеними вище висновками суду, так й висновками Верховного Суду в цій справі.

Стосовно пропуску позивачем місячного строку звернення до суду суд зазначає таке.

За позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25 квітня 2023 року в справі № 380/15245/22, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, суд наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

До 19 липня 2022 року (внесення змін до КЗпП Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Проте відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), продовжена до 30 червня 2023 року.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 25 квітня 2023 року в справі № 380/15245/22.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом 03 серпня 2022 року, відсутні підстави вважати, що ним пропущено строк звернення до суду.

Інші доводи апелянта, як й власне позиція відповідача зі спірного питання, спростовуються приведеними вище висновками суду, які ґрунтуються на сталій практиці Верховного Суду з питання нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року в справі №160/11742/22 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року в справі № 160/11742/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення індексації грошового забезпечення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 02 жовтня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов