Постанова

від 03.10.2024 по справі 160/12334/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/12334/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі

за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.02.2024 № 0047620409.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 підрозділу І Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» з питання порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, за результатом якої складено Акт від 12.12.2023 № 46345/04-36-04-09/03564045.

За висновками, викладеними а акті перевірки, Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» допустило порушення вимог п. 57.1 ст. 57 глави 2 розділу ІІ, п. 203.2 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вересень-листопад 2016 року.

На підставі акту камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0047620409 від 01.02.2024, згідно з яким до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 104 732,74 грн.

Назване податкове повідомлення-рішення є предметом оскарження в даній справі.

Доводи позивача ґрунтуються на тому, що камеральна перевірка була проведена, так само як податкове повідомлення-рішення було прийнято, поза межами строків, встановлених статтю 102 Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність рішення, прийнятого за результатом камеральної перевірки.

Суд першої інстанції за результатом розгляду справи дійшов висновку, що встановлені обставини свідчать про наявність складу податкового правопорушення з боку позивача, яке полягає у несвоєчасній сплаті останнім узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас, суд зазначив, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України.

Суд вказав, що позивачем було самостійно визначені (обраховані) податкові зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за звітні (податкові) періоди вересень, жовтень та листопад 2016 року, і граничні строки їх сплати підпадають на певні місяці 2016 року, а саме: 30.10.2016 за звітністю № 9197986001, 30.11.2016 за звітністю № 9223640109 та 30.12.2016 за звітністю № 9246733273.

За таких обставин, строк тривалістю 1095 днів для застосування штрафних санкцій до позивача відповідачем спливає 30 жовтня 2019 року (за податковою звітністю з ПДВ № 9197986001), 30 листопада 2019 року (за податковою звітністю з ПДВ № 9223640109), 30 грудня 2019 року (за податковою звітністю з ПДВ № 9246733273).

Отже, враховуючи дату прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0047620409 від 01.02.2024, яким до позивача застосовані штрафні санкції, а також дати граничних строків сплати грошових зобов`язань, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0047620409 від 01.02.2024 в частині нарахування суми штрафу, прийнято відповідачем поза межами 1095 днів.

Апелянт вважає такі висновку суду помилковими, без врахування правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 160/10740/23, в якій суд вказав: «оскільки податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим правопорушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке правопорушення в день фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН».

З урахуванням цього висновку, на переконання відповідача, що відлік 1095-денного терміну, протягом якого контролюючий орган має право самостійно визначити суми штрафних санкцій починається з дня наступного за днем фактичної реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Проте, варто врахувати, у зв`язку з набранням чинності 17.03.2020 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на забезпечення виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з 18.03.2020 зупинено перебіг строків, передбачених статтею 102 ПК України.

Відтак, строк для нарахування позивачеві штрафних санкцій, не порушено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема: своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відтак, Податковий кодекс України виділяє питання перевірки своєчасності подання ПД/ПР, своєчасність реєстрації ПН та своєчасність сплати узгоджених зобов`язань, як окремі предмети камеральних перевірок.

У спірних правовідносинах предметом камеральної перевірки була своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, а не своєчасність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому справа № 160/10740/23 не є релевантною до обставин даної справи, відтак посилання апелянта на висновки Верховного Суду в наведеній справі є необґрунтованими.

Для правильного вирішення спору в межах даної справи варто звернути увагу на положення пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, яким встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Аналіз наведеної норми дає можливість дійти беззаперечного висновку, що камеральна перевірка з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання може бути проведена податковим органом в межах строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

Згідно з п. 102.2 цієї з статті Кодексу, грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

У спірних правовідносинах не встановлені обставини, наведені в пункті 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, відтак відповідач мав діяти в межах пункту 102.1 статті 102 ПК України.

Актом камеральної перевірки підтверджується, що податкові декларації з ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2016 року були подані позивачем 20.10.2016, 21.11.2016 та 20.12.2016, за якими граничний термін сплати визначених платником податків грошових зобов`язань становить 30.10.2016, 30.11.2016 та 30.12.2016 відповідно.

Отже, податковий орган мав провести камеральну перевірку не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а саме, за жовтень 2016 року не пізніше 30.10.2019, за листопад 2016 року не пізніше 30.11.2019, за грудень 2016 року не пізніше 30.12.2019, тоді як перевірка за вказані періоди була проведена податковим органом лише 12.12.2023, що є грубим порушенням вимог податкового законодавства.

При цьому не є слушним посилання на приписи Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на забезпечення виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), адже останній набрав чинності після спливу граничного строку, визначеного статтею 102 ПК України, на проведення камеральної перевірки.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року в адміністративній справі № 160/12334/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 03 жовтня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 03 жовтня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров