Постанова

від 03.10.2024 по справі 160/21313/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/21313/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року (суддя Маковська О.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алло» звернулося до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 16.02.2024 № 146 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «АЛЛО»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 № 57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО»;

09.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якому просить:

- зупинити дію наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» до набрання законної сили рішенням у даній справі;

- заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про забезпечення позову у справі задоволено.

Зупинено дію наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» до набрання законної сили рішенням суду справі №160/21313/24.

Заборонено Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» до набрання законної сили рішенням суду справі №160/21313/24.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняте нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «АЛЛО» про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції ухвалено передчасний висновок про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки фактичні обставини справи ще не були дослідженні в повному обсязі в ході судового розгляду по суті. Скаржник наголошує, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову фактично є вирішенням справи по суті, що суперечить принципам адміністративного судочинства, передбачені статтею 150 КАС України. Зупинення дії наказу та заборона на проведення документальної перевірки призведуть до істотного ускладнення виконання контролюючих функцій податкового органу. Вказує, що забезпечення позову у даному випадку не є співмірним з метою захисту прав заявника, оскільки фактичне виконання наказу не спричиняє незворотніх наслідків, а лише забезпечує реалізацію функцій податкового органу, які закріплені Податковим кодексом України. Таким чином, податковий орган вважає, що в даному випадку були відсутні підстави для задоволення заяви товариства щодо забезпечення позову, у зв`язку з чим вважають ухвалу суду такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У відповідності до частини 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом оскарження у цій справі є визнання протиправними та скасування наказу податкового органу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО».

Судом встановлено, що наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» призначено проведення вказаної перевірки позивача з 04.03.2024 тривалістю 15 робочих дні.

Наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 05.03.2024 №61-п «Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» перенесено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» з 06.03.2024 до дати відновлення та надання документів до перевірки але на строк не більше 12 днів.

Наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 03.07.2024 №146-п «Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» перенесено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» з 04.07.2024 до дати отримання копій документів або забезпечення доступу до них.

Судом встановлено, що реалізація перевірки, призначеної на підставі оскаржуваного наказу, станом на дату звернення позивача до суду з даною заявою ще не відбулася.

Оскаржуваний наказ прийнятий на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зміст положень статей 78, 79 Податкового кодексу України свідчить про те, що суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про призначення перевірки та оспорити його в судовому порядку.

Проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного права платника податку.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 813/112/18 та від 30 січня 2020 року у справі №460/607/19.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті, а також не порушить прав та законних інтересів контролюючого органа (відповідача) чи інших осіб.

Крім того, під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не надає правової оцінки ані спірному наказу, ані діям контролюючого органу щодо винесення зазначеного наказу, оскільки дослідження цих обставин належить здійснювати під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням суду у справі відповідає предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та не унеможливлює здійснення відповідачем покладених на нього положеннями Податкового кодексу України функцій та повноважень.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини, що мають значення для вирішення питання щодо забезпечення позову, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко