Рішення

від 11.10.2024 по справі 160/21313/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 рокуСправа №160/21313/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та ДПС України про визнання протиправним та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, ДПС України, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ ДПС України від 16.02.2024 №146 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «АЛЛО»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)».

В обґрунтування позовних вимог зазначено про порушення контролюючими органами порядку прийняття рішень про проведення перевірки, передбаченої п.п.78.1.12. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України. Позивач наголошує, що всупереч нормам законів контролюючим органом не були розпочаті дисциплінарні провадження щодо усіх посадових осіб, які проводили планову виїзну перевірку. Дисциплінарне провадження було відкрито лише щодо однієї особи. Крім того, в діях посадової особи, щодо якої було відкрито дисциплінарне провадження, не встановлено дисциплінарного проступку. Отже, відсутні підстави для винесення спірних наказів та проведення повторної перевірки.

До суду 09.08.2024 надійшла заява ТОВ «АЛЛО» про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2024, залишеною без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024, заяву ТОВ «АЛЛО» про забезпечення позову задоволено:

-зупинено дію наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)» до набрання законної сили рішенням у даній справі;

-заборонено Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)» до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/21313/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Від ДПС України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що контролюючими органами винесені спірні накази, оскільки вибірковим аналізом матеріалів планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» контролюючим органом встановлено факти неякісного проведення перевірки, що мали вплив на її висновок. Крім того, було порушено дисциплінарне провадження стосовно посадових осіб Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову зазначивши, що контролюючим органом документальну позапланову виїзну перевірку проведено згідно з законодавством, а наказ, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням.

У своїх відзивах ДПС України та Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зазначають про необхідність розгляду даної справи за участі представників контролюючого органу.

Проте, будь-яких обгрунтувань щодо необхідності розгляду даної справи за участі представників контролюючого органу, а ні ДПС України, а ні Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, не наведено.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для розгляду справи, а ні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, а ні в порядку загального позовного провадження, з огляду на наступне.

Положеннями ст.12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.

При цьому, згідно з ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 ст.257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, приписами КАС України визначено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому всі інші справи можуть розглядатися судом як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального, у разі, якщо через складність або інші обставини таких справ недоцільно здійснювати їх розгляд у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зазначає, що дослідження доказів здійснюється судом незалежно від того в порядку якого позовного провадження здійснюється розгляд справи, чи то з викликом сторін, чи то без виклику учасників справи, чи то в загальному позовному провадженні.

Проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності та не вимагає виклику учасників справи.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до норм КАС України, призначення судом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, не позбавляє права сторін викласти усі свої доводи та пояснення письмово, надавати будь-які докази та направляти їх на адресу суду.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 2, в якій позивач зазначає про безпідставність проведення контролюючим органом аналізу матеріалів планової виїзної перевірки. Наголошено, що наказ №146 не відповідає нормам законодавства, оскільки в такому наказі не зазначено, які питання не з`ясовано чи з`ясовано неповно попередньою перевіркою, тому спірні накази не є додатковою перевіркою, а за своєю суттю є повторною. Наголошено про відсутність повноважень у представника ДПС України звертатись до суду з процесуальними документами.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1, в якій позивач зазначає про пропущення відповідачем 1 строків подання відзиву, недоведеність подібних правовідносин у наведеній у відзиві іншій судовій справі, про відсутність повноважень у представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків звертатись до суду з процесуальними документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі наказу №422 від 09.12.2021 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АЛЛО» за період діяльності з 01.01.2015 по 30.09.2021 з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою, нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства (з урахуванням ст.102 ПКУ), правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» посадовими особами контролюючого органу складено Акт від 27.09.2023 №1005/32-00-07-02-14/30012848, відповідно до якого ТОВ «АЛЛО» донараховані податкові зобов`язання, які були оплачені ТОВ «АЛЛО», що підтверджується платіжними інструкціями №136638 від 03.10.2023, №136639 від 03.10.2023 та № 136640 від 03.10.2023.

З матеріалів справи вбачається, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 29.02.2024 винесено Наказ №57-п про проведення, на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1. статті 78, глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПС від 16.02.2024 №146 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «АЛЛО», документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» з 04.03.2024 тривалістю 15 робочих днів.

В Наказі №57-п зазначено, що перевірка проводиться з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2021 (з урахуванням норм статті 102 Податкового кодексу України), контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» від 27.09.2023 №1005/32-00-07-02-14/30012848.

Не погоджуючись із наказом ДПС від 16.02.2024 №146 та наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Положеннями статті 78 ПК України врегульовано порядок проведення документальних позапланових перевірок, яка може здійснюватися за наявності хоча б однієї з підстав, визначеної пунктом 78.1. статті статі 78 ПК України.

Так, документальна позапланова перевірка може здійснюватися на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України, зокрема, контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки, в даному випадку, приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, за приписами зазначених норм, наказ про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.12 пункту78.1 статті 78 ПК України приймається контролюючим органом вищого рівня лише за сукупності наступних умов:

- здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- стосовно усіх посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до підпункту 5 пункту 5 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 (зі змінами), та на виконання пункту 3 Доручення в. о. Голови ДПС від 03.04.2023 № 51-д(02) до доповідної записки Департаменту забезпечення відомчого контролю від 31.03.2023 № 325/99-00-02-03-04-13 затверджено Методичні рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (затверджено Наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 №470).

Згідно з пунктом 1.2.3. розділу I. «Організація та проведення перевірок платників податків» Методичних рекомендацій, передумовою проведення аналізу матеріалів перевірок є скарга платника податку про перегляд рішення контролюючого органу.

Проте, матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того, судом встановлено, що перевірка за наказом №422 про документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АЛЛО» здійснювалась сімома посадовими особами Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, які підписали Акт за результатами її проведення, в той час, як дисциплінарне провадження було розпочато лише щодо однієї посадової особи Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яка проводила перевірку та підписала Акт. Щодо інших посадових осіб, які були залучені до перевірки, дисциплінарні провадження не розпочинались. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що ДПС України порушено порядок прийняття рішення про проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Крім цього, суд враховує, що за результатом проведення дисциплінарного провадження у діях посадової особи, яка проводила документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АЛЛО» не встановлено дисциплінарного проступку, що підтверджується наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.04.2024 №36-дп «Про закриття дисциплінарного провадження». Даний факт свідчить про правильність та повноту висновків, викладених в Акті документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» від 27.09.2023 №1005/32-00-07-02-14/30012848 та підтверджує відсутність підстав для проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Суд зазначає, що відповідачами не надано до суду належних та допустимих доказів, що слугували б законною підставою для проведення аналізу матеріалів документальної планової перевірки ТОВ «АЛЛО».

Підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України зазначено, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відтак, обов`язковою інформацією, що має міститися у наказі про проведення документальної перевірки, є: дата видачі, найменування контролюючого органу, прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, яка перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який перевірятиметься.

Підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, даною нормою чітко встановлено дві окремі підстави для проведення позапланової перевірки, зокрема, перша підстава виникає, коли у акті перевірки виявлені невідповідності висновків акта перевірки вимогам законодавства, а друга у випадку неповного з`ясування питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки.

Відтак, перевірка, яка проводиться на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України за своєю суттю є додатковою перевіркою, що має на меті дослідити обставини, які не були дослідженні взагалі або досліджені не в повній мірі під час проведення перевірки або ж перевірити висновки, зроблені за результатами податкової перевірки у випадку встановлення їх невідповідності чинному законодавству.

В залежності від наявної підстави для перевірки, в наказі повинно зазначатися зміст та межі перевірки і, відповідно, обсяг документів та фактичних обставин, що підлягають дослідженню в ході перевірки, що в свою чергу безпосередньо впливає на обсяг прав платника податків під час проведення позапланової перевірки.

Судом встановлено, що в спірних наказах не зазначено конкретної підстави для перевірки, на підставі чого прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «АЛЛО», які питання не з`ясовано чи з`ясовано неповно попередньою перевіркою, тобто, не визначені підстави та межі документальної позапланової перевірки позивача.

Таким чином, суд доходить висновку, що посилання в спірних наказах лише на норму ПК України, якою передбачено можливість проведення такої перевірки та зазначення лише загальних відомостей, є порушенням приписів п.81.1 ст.81 ПК України.

Оскільки однією із складових для винесення наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.12 ПК України є виявлення невідповідності висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки поставлених питань, а тому позапланова перевірка мала бути проведена в межах тих питань, по яким контролюючим органом було виявлено невідповідності або неповнота дослідження матеріалів перевірки.

Натомість, у оскаржуваних наказах відсутня конкретизація питань, що підлягають дослідженню та лише зазначено про проведення перевірки за вже попередньо досліджений період (з 01.01.2015 по 30.09.2021).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржувані накази є неправомірними та підлягають скасуванню.

Суд критично ставиться до посилань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, з огляду на наступне.

У справі №816/228/17 предметом спору було визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки товариства, оскільки в спірному наказі не було зазначено адресу товариства. Велика Палата Верховного суду аналізувала предмет спору із застосуванням положень статті 79 ПК України, що регулює особливості проведення документальної невиїзної перевірки, в той час, як у даній справі спір стосується проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що регулюється положенням статті 78 ПК України.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

При цьому, суду зазначає, що недостатньо самого лише зазначення у процесуальному документі постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та на які посилається сторона у справі) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність подібності правовідносин даної справи із висновками Верховного Суду у справі №816/228/17, оскільки сторони знаходяться в різній правовій площині, а тому відсутні підстави для застосування правової позиції Верхового Суду у межах даної адміністративної справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: (1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); (2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); (3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; (4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначалося вище, за правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: (1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; (2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; (3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; (4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги №А1 від 10.06.2019, укладеної між ТОВ «АЛЛО» та АБ «Олександра Шевченка»; додаткову угоду №30 від 01.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №А1 від 10.06.2019, акт прийому-передачі виконаних послуг №30 від 05.08.2024, платіжну інструкцію про оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тож, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши письмові докази, надані заявником на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що останнім доведено фактичне надання адвокатом правничої допомоги позивачу.

В той же час, за переконанням суду визначена позивачем та адвокатом сума за надання правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн. не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат є неспівмірною із складністю даної справи та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із неправомірними діями відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, враховуючи принцип співмірності, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Від відповідачів будь-яких заперечень щодо розподілу витрат на правничу допомогу до суду не надходило.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 6056,00 підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 139, 255, 257 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та ДПС України про визнання протиправним та скасування наказів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ ДПС України від 16.02.2024 №146 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «АЛЛО».

Ввизнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 №57-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 30012848)».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська