Ухвала

від 24.09.2024 по справі 947/29342/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1275/24

Справа № 947/29342/22 1-кс/947/9882/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

власника майна ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42021162240000053, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України, -

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2024 року частково задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладений арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 27.06.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: сигарети без марок акцизного податку Desert 500 пачок; полімерну ємність з прозорою рідиною з запахом спирту об`ємом 10 літрів 5 од.; полімерну ємність з прозорою рідиною з запахом спирту об`ємом 10 літрів, у якій приблизно 1,5 літрів заповнено 1 од.; полімерну ємність з бурою рідиною з запахом спирту об`ємом 5 літрів 1 од.; синю папку із накладними у загальній кількості 84 од.; накладні з чорновими записами 27 од.: відеореєстратор Dahua s/n 3400B0EPAZC8712 з блоком живлення; предмети, схожі на банкноти 100 доларів США 15 од.; мобільний телефон Iphone 15 Pro, s/n НОМЕР_1 , шляхом заборони будь-кому користуватися та розпоряджатися ним до скасування арешту у порядку встановленому КПК України.

У задоволені клопотання в іншій частині відмовлено та повернуте вилучене майно власнику.

Рішення слідчого судді мотивоване, що існує необхідність в забезпеченні збереження арештованого майна.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник власника майна ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вказану ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що висновки слідчого судді в ухвалі про те, що майно на яке накладено арешт може відповідати критеріям, зазначеним у частині 1 статті 98 КПК України, оскільки є підстави вважати, що воно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегти на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, є лише необґрунтованим припущенням, за змістом та по суті безпідставне та не конкретизоване, і не відповідає вимогам Закону.

Особливо не зрозуміло, яким критеріям можуть відповідати арештована синя папка із накладними у загальній кількості 84 од.; накладні з чорновими записами - 27 од., а також предмети, схожі на банкноти 100 доларів США.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна вилученого 27.06.2024 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно в поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію ухвали від 01.08.2024 року він отримав засобами електронного зв`язку о 18 год. 40 хв. 07.08.2024 року.

Згідно ч. 3 ст. 395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена 01.08.2024 року без участі власника майна ОСОБА_8 .

В матеріалах провадження міститься довідка про доставку електронного листа, тобто направлення копії ухвали адвокату ОСОБА_7 07.08.2024 (а.с. 119).

Апеляційна скарга була подана до Одеського апеляційного суду 09.08.2024.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 3 ст. 395 КПК України, апелянт дотримався 5-ти денного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, а тому такий строк поновлення не потребує.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, власника майна та його представника, які підтримала подану апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюстатті 173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

На теперішній час детективами Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №42021162240000053 від 28.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку 2022 року мешканець м. Одеси ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючись прагненням до наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у межах міста Одеси, з корисливих мотивів, вирішив здійснити незаконне придбання з метою збуту, транспортування з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовлених тютюнових виробів на території м. Одеси, Одеської області та інших регіонів України.

В ході досудового розслідування 27.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеного обшуку виявлено та вилучено майно, а саме:

1. Сигарети без марок акцизного податку: -Desert 500 пачок;

2. Полімерна ємність з прозорою рідиною з запахом спирту об`ємом 10 літрів 5 од.;

3. Полімерна ємність з прозорою рідиною з запахом спирту об`ємом 10 літрів, у якій приблизно 1,5 літрів заповнено 1 од.;

4. Полімерна ємність з бурою рідиною з запахом спирту об`ємом 5 літрів 1 од.;

5. Синя папка із накладними у загальній кількості 84 од.;

6. Накладні з чорновими записами 27 од.:

7. Відеореєстратор Dahua s/n 3400B0EPAZC8712 з блоком живлення;

8. Документ, схожий на паспорт громадянина НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_8 ;

9. Документ, схожий на паспорт громадянина НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_10 ;

10. Документ, схожий на тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_8 ;

11. Документ, схожий військовий квиток НОМЕР_5 від 05.12.1988 на ім`я ОСОБА_11 ;

12. Документ, схожий на «Учетно-послужная карточка» на ім`я ОСОБА_11 ;

13. Довідка ВЛК від 12.06.2023 №2577 на ім`я ОСОБА_8 ;

14. Довідка ВЛК від 14.03.2023 №8/31 на ім`я ОСОБА_11 ;

15. Предмети, схожі на банкноти 100 доларів США 15 од.;

16. Мобільний телефон Iphone 15 Pro, s/n НОМЕР_1 .

В подальшому, вищевказані речі документи було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 27.06.2024.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що арештоване майно може свідчити про незаконний збут, незаконно виготовлених підакцизних товарів, що становлять загрозу для життя і здоров`я людей, зокрема великої кількості немаркованих марками акцизного податку тютюнових виробів, електронних носіїв інформації, грошових коштів, що мають ознаки майна, що отримане в результаті вчинення злочину, а тому є важливими доказами можливого вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України та накладення арешту на них є необхідним для збереження цих речових доказів та недопущення їх знищення.

Так, 28.06.2024 детективом ТУ БЕБ в Одеській області призначено судово-товарознавчу експертизу вищевказаних тютюнових виробів, а також експертизу спиртовмісних сумішей.

Крім того, у судовому засіданні прокурором долучено доручення від 01.07.2024 начальнику Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області ДКП НП України у якому доручено здійснити огляд мобільного телефону Iphone 15 Pro, s/n НОМЕР_1 , вилученого у ОСОБА_8 та відеореєстратора з метою встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.

Щодо накладення арешту на грошові кошти, то колегія суддів зазначає наступне.

Зазначені грошові кошти мають ознаки майна (доходів), що могло бути отримано внаслідок вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

Доводи адвоката ОСОБА_7 стосовно того, що вилучені грошові кошти належать родині ОСОБА_8 та не мають жодного відношення до кримінального провадження, не набуті злочинним шляхом, жодним чином не підтверджені документально та потребують додаткової перевірки з боку органу досудового розслідування.

Тому наразі, на думку слідчого судді, не можна достеменно стверджувати, що грошові кошти вилучені за адресою: АДРЕСА_1 , не отримані від кримінально-протиправної діяльності. Їх зв`язок із вчиненням кримінальних правопорушень підлягає перевірці з боку органу досудового розслідування, а тому арешт такого майна є виправданий.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів.

Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони недоведені та спростовуються матеріалами справи.

Будь-яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42021162240000053 від 28.09.2021 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4