Постанова
від 03.10.2024 по справі 420/9344/24
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/9344/24

Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Дата і місце ухвалення 08.08.2024 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

за участю секретаря Худика С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до в.о. міського голови міста Подільська Одеської області Албанського Олега Богдановича, Подільської міської ради Подільського району Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до в.о. міського голови міста Подільська Одеської області Албанського О.Б., Подільської міської ради Подільського району Одеської області, в якому позивач просив суд:

- визнати дії відповідачів, які полягають у зухвало-ганебному нехтуванні Законів України та Постанов Кабінету Міністрів України, порушуючи своїми протиправними діями конституційні права позивача та законні права, як громадянина України, так і права, за чисельністю понад 40 відсотків членів міської громади посадовими особами, уповноваженими на виконання важливих функцій місцевого самоврядування, незаконними;

- зобов`язати відповідачів скасувати своє зухвало-ганебне, незаконне рішення від 01.03.2024 р. за № 767-1 «Про внесення змін до Програми компенсації пільгових перевезень автомобільним транспортом на маршрутах загального користування у Подільській міський територіальній громаді на 2024 р.», фактично спрямоване не на економію коштів міського бюджету, а у дійсності на чергове порушення законних прав понад 40 відсотків членів Подільської міської громади;

- стягнути з відповідачів нанесену позивачу та Подільській міській громаді шкоду у розмірі 2500000 гривень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, зокрема, всі судові засідання проводились без участі секретаря судового засідання; відсутня ухвала про визнання участі представника відповідача обов`язковою; всупереч ч.4 ст. 40 КАС України дві заяви про відвід були розглянуті в судовому засіданні, а не іншим суддею; судове засідання, призначене на 30.07.2024 року не відбулось, а позивачу про це повідомлено не було. Щодо суті спірних правовідносин апелянт вказує, що доводи відповідачів не спростовують обґрунтованості його адміністративного позову, а відповідачем було незаконно покладено свій обов`язок з перевезення пільгових категорій на приватного перевізника.

Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 01.03.2024 № 767-І «Про внесення змін до Програми компенсації пільгових перевезень автомобільним транспортом на маршрутах загального користування у Подільській міській територіальній громаді на 2024 рік» з метою організації пільгового проїзду окремих категорій громадян на маршрутах загального користування автомобільним транспортом, відповідно до ст. ст. 29, 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 91 Бюджетного кодексу України, на підставі п. 22 ч. 1 ст. 26, ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено:

1. Внести зміни до Програми компенсації пільгових перевезень автомобільним транспортом на маршрутах загального користування у Подільській міській територіальній громаді на 2024 рік, затвердженої рішенням Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 22.12.2023 № 703-І, виклавши її у новій редакції.

2. Фінансовому управлінню Подільської міської ради Подільського району Одеської області ( ОСОБА_2 ) розглянути можливість виділення коштів для забезпечення виконання Програми при формуванні бюджету Подільської міської територіальної громади та передбачати фінансування заходів Програми у межах наявних фінансових ресурсів.

3. Рішення набирає чинності з 15 березня 2024 року.

4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з соціальних питань, охорони здоров`я та освіти ( ОСОБА_3 ), на постійну питань бюджету ( ОСОБА_4 ).

Крім того, рішенням Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 01.03.2024 року № 767-І затверджено Порядок компенсаційних виплат автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пільгової категорії громадян у Подільській міській територіальній громаді на маршрутах загального користування у звичайному режимі руху пільговими автобусами.

Цей порядок визначає механізм проведення компенсаційних виплат Департаментом соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Подільської міської ради Подільського району Одеської області (далі Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я) за пільговий проїзд автомобільним транспортом на пільгових автобусних маршрутах загального користування у Подільській міській територіальній громаді окремих категорій громадян, які мають право пільгового проїзду відповідно до чинного законодавства України за рахунок коштів бюджету Подільської міської територіальної громади підприємствам, що здійснюють автотранспортне перевезення громадян, далі Перевізник (п. 1.)

Відповідно до Програми передбачено компенсаційні виплати за перевезення пільговим автобусом наступних громадян: учнів загальноосвітніх шкіл (під час навчального процесу), соціальних робітників комунального закладу Центр надання соціальних послуг «Родина» (окрім суботи та неділі), пенсіонерів за віком (п`ять днів на тиждень, окрім суботи та неділі, на маршруті «Подільськ Липецьке; Липецьке Подільськ - два рази на тиждень середа та п`ятниця) (п. 2.2).

Вважаючи, що порушені його права, як пенсіонера, на безкоштовний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування у вихідні дні та вважаючи, що це право порушено тим, що перевізникам не буде здійснена компенсація таких перевезень у суботу та неділю, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та приймаючи рішення, виходив з того, що позивач не є суб`єктом відповідного процесу компенсації за пільгові перевезення, а є лише пасажиром з правом безкоштовного проїзду, як пенсіонер за віком, при цьому таке право відповідачами було забезпечено, його посилання на ймовірні наслідки оскаржуваного рішення у майбутньому є абстрактними й не доводять, що позивач є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів у контексті викладених критеріїв.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на викладене.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віт порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Підсудність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року по справі №802/2678/15-а.

Враховуючи викладене, право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням положень п. 18 ч.1 ст. 4 КАС України, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 01.03.2024 № 767-І за своєю правовою природою є локальним нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень регламентовані положеннями статті 264 КАС України. Зокрема, положеннями ч.2 ст. 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах. Установлено, що право на безплатний проїзд надається за наявності посвідчення встановленого зразка чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який зареєстрований у зазначеній системі і видається на безоплатній основі.

Таким чином, позивач, як пенсіонер за віком, має право на безкоштовний проїзд за допомогою міського пасажирського транспорту загального користування (крім метрополітену і таксі) та на приміських маршрутах.

Разом з тим, відсутність компенсації перевізникам витрат на такі перевезення не може бути підставою для відмови перевізника у пільговому перевезенні певних категорій громадян, яким Законом надано таке право, а порядок і алгоритм відшкодування витрат та фінансування пільгових перевезень виникає між перевізником і державою після надання пільгового перевезення.

Отже, суд першої інстанції вірно зауважив, що спірне рішення Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 01.03.2024 року № 767-І стосується прав та інтересів саме автомобільних перевізників в частині компенсаційних виплат за перевезення пільгової категорії громадян, а не прав осіб пільгової категорії.

Так, за пунктом 2.1 Порядку № 797-І перевізник проводить безкоштовне перевезення автомобільним транспортом загального користування наступних осіб пільгової категорії: - осіб з інвалідністю внаслідок війни; - члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни; - члени сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України; - учасників бойових дій та Революції Гідності; - ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; - військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю; учасники бойових дій; батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби; - осіб з інвалідністю I та II групи; дітей з інвалідністю та осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю 1 групи або дітей з інвалідністю; - реабілітованих осіб; - громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС, які належать до категорії 2; діти, яким встановлено інвалідність, пов`язану з Чорнобильською катастрофою; - дітей з багатодітних сімей; - дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, що виховуються або навчаються у навчально-виховних та навчальних закладах, - пенсіонерів за віком.

Зазначений пункт спрямований виключно на регулювання відносин органу місцевого самоврядування із перевізниками в частині компенсації виплати за перевезення, а тому останній поширює свою дію виключно саме на перевізників, а не пільгові категорії осіб. Зазначене обумовлює право оскаржити нормативно-правовий акт в цій частині саме тими особами, чиї права він зачіпає, тобто перевізниками, що здійснюють перевезення пільговим автобусом та позбавлені компенсації за безоплатний проїзд пенсіонерів за віком у відповідні вихідні дні, за умови збереження пунктом 2.1 права пільгового проїзду особам пільгової категорії за переліком.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даним пунктом права позивача, як пенсіонера за віком, жодним чином не порушено, а навпаки Подільською міською радою Подільського району Одеської області забезпечено право на безкоштовне перевезення автомобільним транспортом загального користування.

Таким чином, колегія суддів, з урахуванням положень чинного законодавства та висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, дійшла висновку щодо відсутності обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 01.03.2024 року № 767-І на конкретні, реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача та як наслідок відсутність предмету захисту в суді, оскільки останнім не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені у судовому порядку.

У цьому контексті колегія суддів зазначає, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, яке оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, суд не повинен з`ясовувати питання щодо правомірності оскарженого рішення, адже це питання не має самостійного правового значення. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства. Аналогічні висновки щодо застосувань норм прав було викладено Верховним Судом у постанові від 10 травня 2024 року (справа № 420/18539/22).

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Так, доводи апелянта, що всі судові засідання проводились без участі секретаря судового засідання спростовуються наявними у матеріалах справи протоколами судових засідань та матеріалами їх відео фіксації, з яких вбачається, що судові засідання проводились за участю секретаря судового засідання Гоменюк Р.О., який приймав участь в судових засіданнях, знаходячись в залі судового засідання, та, зокрема здійснював їх фіксування.

Щодо доводів апелянта, що судове засідання, призначене на 30.07.2024 року не відбулось, а позивачу про це повідомлено не було, колегія суддів зазначає, що судове засідання не відбулось, оскільки справа була направлена для визначення в порядку ч.1 ст.31 КАС України судді для вирішення питання про відвід. При цьому, жодною нормою чинного процесуального законодавства не передбачено обов`язок суду повідомляти сторін про вказані обставини, натомість про дату, час та місце наступного судового засідання позивача було повідомлено належним чином.

Крім того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що в судовому засіданні 08.08.2024, після неодноразових зауважень позивачу щодо порушення ним порядку під час судового засідання та застосування щодо нього попередження відповідно до ч. 1 ст. 146 КАС України, судом правомірно ухвалено видалити ОСОБА_1 згідно з ч. 1 ст. 146 КАС України за повторне порушення порядку під час судового засідання.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції вимог ч.4 ст. 40 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ч. 3 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною 4 ст. 40 КАС України визначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Таким чином, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу та передається на розгляд іншому судді виключно у випадку, якщо суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання.

Натомість, матеріали справи свідчать, що позивачем було заявлено дев`ять відводів головуючому судді з аналогічних підстав, які неодноразово передавались на розгляд іншим суддям, і у задоволенні яких було відмовлено.

Більш того, суд звертав увагу позивача на неприпустимість у його заявах застосування маргінальної лексики, звертаючись до головуючого судді, та будуючи комунікацію із судом в цілому, за допомогою висловів «лакей», «кримінально корупційних дій», «махрова корупція», демонстрування зневаги до головуючого судді та суду, відсутність внутрішніх стримуючих мотивів і регуляторів, агресивне ставлення до судового порядку, нехтуючи правилами поведінки, у зв`язку із чим ухвалами суду від 28.06.2024, від 01.07.2024, від 31.07.2024 відводи визнані зловживанням процесуальними правами та залишені без розгляду.

У заявах про відвід головуючому судді від 01.08.2024 позивач продовжував використання неприпустимих висловів, таких як «зухвалий кримінальний аферист на посаді судді громадянин ОСОБА_5 », «зухвало - злочинно недбалі судді, як суддя Завальнюк І.В. та вищезгадані його численні ганебно - злочинно недбалі колеги, які як зухвалі махрові корупціонери, систематично своїми ганебно - злочинними витворами, у якості ухвал, виправдовують кримінального правопорушника, махрового корупціонера та зухвалого кримінального афериста у особі судді ОСОБА_5 » та ін., що є очевидним проявом неповаги до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року (справа № 9901/34/19) зазначено, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це, вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.

Колегія суддів з урахуванням зазначеного вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав заяви про відвід від 01.08.2024 року зловживанням процесуальним правами та повернув їх без розгляду на підставі ч. 3 ст. 45 КАС України.

Враховуючи викладене, оскільки зазначені заяви були повернуті заявнику без розгляду внаслідок зловживання процесуальним правами та суд не доходив висновку про їх необґрунтованість згідно ч. 4 ст. 40 КАС України, доводи апелянта у цій частині є неспроможними.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладених обставин та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 03.10.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька

СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення03.10.2024
Оприлюднено07.10.2024
Номер документу122067661
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо

Судовий реєстр по справі —420/9344/24

Ухвала від 30.04.2025

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Свида Л.І.

Ухвала від 09.04.2025

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Свида Л.І.

Постанова від 12.03.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Смокович М.І.

Ухвала від 10.03.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Смокович М.І.

Ухвала від 06.01.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Смокович М.І.

Ухвала від 12.12.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Смокович М.І.

Ухвала від 02.12.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Смокович М.І.

Ухвала від 07.11.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Смокович М.І.

Постанова від 03.10.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шеметенко Л.П.

Постанова від 03.10.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шеметенко Л.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні