Постанова

від 02.10.2024 по справі 560/21067/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21067/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції -Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

02 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у грудні 2023 року приватне підприємство «СВІТ-ХІМ» (ПП «СВІТ-ХІМ») звернулось в суд з адміністративним позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості від 26.10.2023 за №UA400000/2023/000272/2 разом з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA400040/2023/000787, яка прийнята за наслідками рішення про коригування митної вартості.

08 квітня 2024 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.06.2022 року між позивачем - ПП "СВІТ-ХІМ", та компанією "1К KIMYA ANONIM SIRKETI" (постачальник) укладений контракт № 17/06/22-1 на поставку товару партіями.

Пунктами 3.1 та 10.6 Контракту визначено, зокрема, що постачальник виготовляє товар на замовлення покупця та передає товар згідно умов FCA-AVCILAR FABRICA ISTAMBUL (Інктотермс 2020 року) на заводі постачальника, який готує всі документи на товар для експорту на умовах FCA.

Так, проформа - інвойс від 01.09.2023 складена на 14 позицій спеціальних та універсальних засобів для чищення на суму 16176,48 доларів США.

Відповідно до Комерційного інвойсу від 18.10.2023 на 14 позицій спеціальних та універсальних засобів для чищення сума становить 15296,16 доларів США.

Згідно з Міжнародною товарно-транспортною накладною №192455 від 19.10.2023 на товар - засіб для чищення із силіконом, відправник - "1К KIMYA ANONIM SIRKETI", одержувач - ПП "СВІТ-ХІМ", перевізник - ТОВ «КСК ЛОГІСТІК».

Сертифікатом походження від 19.10.2023 стверджено країну походження товару - Туреччина.

Так, з метою здійснення митного оформлення зазначеного товару до Хмельницької митниці подана електронна митна декларація №UA400040, у якій митна вартість товару визначена за основним методом, за ціною контракту в розмірі 658946,20 грн. До складових митної вартості включено ціну товару 558787,08 грн. (15296,16 доларів США * 36,5312 грн./1 долар США). Також до митної вартості включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 100159,12 грн.

Встановивши, що до митного оформлення декларант заявив неповні/недостовірні відомості про митну вартість, відповідач надіслав декларанту повідомлення від 26.10.2023 про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості з пропозицією для підтвердження заявленої митної вартості надати: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, 8) копію експортної МД країни відправлення.

Проте, у відповідь декларант повідомив, що надав усі наявні документи, які підтверджують митну вартість та повідомив, що інші документи надати немає можливості.

За таких обставин, 26.10.2023 митний орган склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000787 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2023/000272/2 в сторону збільшення за резервним методом.

Так, у рішенні відповідач зазначив, що документи, подані згідно з частинами 2 і 3 статті 53 МК України містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема, інвойсом передбачено, що в тому числі витрати на страхування, податки, тощо лежать, на покупцю, хоча довідкою про вартість транспортування визначено, що страхування не здійснювалось. При цьому, до митного оформлення надано довідку про вартість перевезення, що видана особою, яка не здійснювала міжнародне перевезення товару. Умови поставки задекларовано EXW, що передбачає включення до митної вартості витрат на завантаження, які не включено, що підтверджується довідкою про транспортні витрати. В копії МД країни відправлення і зазначено номер рахунку-фактури, як не подана до митного оформлення. Окрім цього, пунктами 1.4 та 1.5 передбачено надання, як підтвердження замовлення, яке не надано до митного оформлення. Договір перевезення не містить усіх печаток та підписів, визначених формою документа. Розділом ІІІ (графа 20) Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суми та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до фактури. При цьому, жодного з вищезазначених документів для підтвердження складової митної вартості товару-транспортування не надано. Наявність рахунку на перевезення та заявки, яку також не надано підтверджуються договором перевезення.

Разом з тим, подані до митного оформлення документи не містять числових значень інших складових митної вартості, які визначні частиною 10 статті 58 МКУ, зокрема: витрат на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну (територію України. (п. 3. 1.3 договору перевезення).

Крім того, в попередні періоди рівень митної вартості таких же засобів, що поставлялись в рамках того ж контракту коригувався декларантом самостійно до 1.21 дол. США/кг.

Не погоджуючись з такими рішенням та карткою відмови позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення та картки відмови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Із змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України.

Так, ст. 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч. 2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Відповідно до ч. ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Згідно положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно ч. ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Із матеріалів справи встановлено, що за умовами контракту від 20.06.2022 №17/06/22-1, товар поставляється на умовах FCA Інкотермс 2020, проте у декларації країни відправника і транспортних документах поставка товару здійснювалася на умовах EXW.

При цьому, термін "франко-завод" - EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов`язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу. Цей термін не слід застосовувати, коли покупець не в змозі виконати експортні формальності, прямо чи посередньо. За таких обставин має застосовуватися термін FCA, за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики, пов`язані з завантаженням товару.

В свою чергу, термін "франко-перевізник" - FCA означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Відтак, позивач не надав доказів, що постачальник - "1К KIMYA ANONIM SIRKETI" погоджувався нести витрати й ризики, пов`язані з завантаженням товару. При цьому, потрібно враховувати, що позивач ніс всі ризики з часу передачі продавцем товару перевізнику, і не мав обов`язку страхування товару. Тобто, фактичними умовами поставки товару є "франко-завод" - EXW з урахуванням встановлених обставин у цій справі, що свідчить про розбіжності у документах наданих позивачем митному органу.

Також, позивачем не долучені документи, які підтверджують складові митної вартості товарів визначені пунктом 10 статті 58 МК України, а саме витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, враховуючи, що пунктом 3.1.3 пункту 3 договору від 20.10.2022 передбачене покладення обов`язків щодо завантаження на позивача.

Крім того, відповідно до довідки від 23.10.2023. №3068 страхування не здійснювалось, проте інвойсом передбачено, що усі витрати на страхування і податки лежать на позивачу.

Також, позивач, як Замовник, уклав з Експедитором - ФОП ОСОБА_1 договір №20/10/22 від 20.10.2022 (Договір) про надання Замовнику транспортно-екпедиційних послуг у міжнародному сполученні.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_1 за №3068 від 23.10.2023 підприємець повідомив, зокрема, що по договору про транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні №20/10/2022 від 20.10.2022 перевезено товар з Туреччини до КПП Порубне, Україна на відстань 1108 км, по інвойсу №1KAINR000040 від 01.09.2023 вагою - 20538,41 кг та №BRB2023000000120 від 17.10.2023 вагою - 2100 кг. Загальна вартість перевезення вантажу - 110400 гривень. У вартість не входять розвантажувально-завантажувальні роботи. Страхування вантажу не здійснювалось.

Вказане свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 надав послуги на суму 110400 гривень з загальною вагою вантажу 22638,42 кг (2100 + 20538,42). При цьому, Міжнародною товарно-транспортною накладною №192455 від 19.10.2023 та Сертифікатом походження від 19.10.2023 констатовано вагу товару - 20538,41 кг.

Цю ж вагу (брутто) - 20538,41 кг підтверджено електронною митною декларацією 23UA400040035450U3 від 26.10.2023, вартість товару якої скореговано, тобто загальна сума включає більшу вагу (різниця 2100 кг).

Проте, позивач не надав інших документів, які підтверджують митну вартість товару, зокрема, не пояснив різницю у вазі та не надав доказів, щодо оплати транспортно - експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 по Договору.

Враховуючи виявлені розбіжності, суперечності та невідповідності у числових значеннях складових митної вартості в обов`язкових документах, ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняття відповідачем оскарженого рішення про коригування митної вартості товару є обґрунтованим, відповідає нормам митного законодавства України.

Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуютьсявстановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.