Постанова

від 02.10.2024 по справі 240/15975/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15975/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

02 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста криниця" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста криниця" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

у червні 2023 року Головне управління ДПС у Житомирській області (ГУ ДПС у Житомирській області) звернулось в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста криниця» (ТОВ «Чиста криниця») в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

-стягнути з відповідача заборгованість в сумі розміром 244933,38 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

19 квітня 2024 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, за ТОВ «Чиста криниця» рахується податкова заборгованість на загальну суму 224993,38 грн з орендної плати з юридичних осіб, з яких: 227181,46 грн - основний платіж; 4737,31 грн - штрафна санкція та 13074,61грн - пеня.

Вказаний борг підтверджується рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі №240/2446/18, яким задоволено адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та вирішено стягнути з відповідача податковий борг у сумі розміром 276649,00 грн з орендної плати з юридичних осіб.

Крім того, на підставі рішення начальника контролюючого органу про опис майна у податкову заставу платника податків №2 від 12.03.2009 податковим керуючим, було проведено опис такого майна, за результатами якого складено акт опису майна №3 від 23.12.2013.

Також, на підставі рішення начальника контролюючого органу про опис майна у податкову заставу відповідача №2 від 12.03.2009 податковим керуючим було проведено опис такого майна, за результатами якого складений акт опису майна №1881/06-30-13-03 від 30.06.2021.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №15216425 від 23.12.2013 позивачем зареєстровано у відповідному державному реєстрі податкову заставу майна відповідача.

Так, згідно з відомостями зі зведеного розрахунку сум податкового боргу, які не були задоволені боржником протягом строку, встановленого для їх погашення, та довідки, сума податкового боргу ТОВ "Чиста криниця" становить 244933,38грн, з яких:

-залишок податкового боргу згідно з рішенням суду від 31.07.2018 у справі №806/2446/18 становить 27162,67 грн, з яких: 9400,72 грн - основний платіж; 4687,34 грн - штрафна санкція; 13074,61 грн - пеня;

- податковий борг згідно з рішенням керівника ДПС у Житомирській області №1974/06-30-13-05 від 27.12.2022 становить 217830,71 грн, з яких: 217780,74 грн - основний платіж; 49,97 грн - штрафна санкція; 0,00 грн - пеня.

Крім того, податковим органом також складені платіжні інструкції, які надіслані до банківських установ у яких відповідачем відкриті рахунки, однак такі були повернуті без виконання у зв`язку із відсутністю коштів на рахунка платника.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.16.1.4п.16.1ст.16 Податкового кодексу України(ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.39п.14.1ст.14 ПК Українивстановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

При цьому, згідно із п.14.1.175 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спірна сума грошового зобов`язання є узгодженою та набула статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно пп. 88.1-88.2 ст. 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Пунктом 89.3 ст. 89 ПК України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно п. 91.3 ст. 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Так, згідно з п. 95.1. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3. ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Тобто, продаж майна, яке перебуває у податковій заставі, здійснюється у разі недостатності або відсутності коштів за результатами заходів, здійснених з метою стягнення податкового боргу шляхом списання грошових коштів, які перебувають у власності божника.

Так, із матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 року у справі №806/2446/18 позивачем вчинені необхідні дії, спрямовані на погашення боргу за рахунок грошових коштів платника. Зокрема, контролюючим органом направлялись на адресу банківських установ відповідні платіжні інструкції. Однак останні були повернуті без виконання, у тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника.

Таким чином, позивач вжив всі можливі і необхідні заходи для погашення податкового боргу відповідача, проте зазначені заходи не призвели до повного погашення такого боргу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що податковим органом доведено наявність правових підстав для надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наведенні в апеляційних скаргах доводи повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційних скарг.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста криниця" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.