Постанова

від 02.10.2024 по справі 120/6327/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6327/24

Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

02 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Житомирщини" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Житомирщини" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Землі Житомирщини" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому просило:

- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Вінницькій області щодо відмови ТОВ Землі Житомирщини в підтвердженні платником єдиного податку четвертої черги;

- зобов`язати ГУ ДПС у Вінницькій області підтвердити ТОВ "Землі Житомирщини" у Реєстрі платників єдиного податку четвертої групи ДПС України з 13.03.2024, з наданням відповідного документального підтвердження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на спрощену систему оподаткування в якості платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік. Проте ним отримано лист від відповідача за № 9286/6/02-32-04-06-13 від 12.03.2024 про не підтвердження реєстрації платника єдиного податку з підстав не надання контролюючому органу розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік. Позивач вважає зазначені дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ Землі Житомирщини (код ЄДРПОУ 40877010) є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.10.2016, та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області (за основним місцем знаходження).

Основним видом діяльності позивача є "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур" (код КВЕД 01.11).

Як зазначено в позовній заяві, 20.02.2024 позивач маючи бажання бути зареєстрованим платником єдиного податку 4 групи на 2024 рік, подав до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням відповідний пакет документів згідно п.п.298.8.1 ст.298 ПК України, в тому числі Загальну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи на 2024 рік №9034842563 від 20.02.2024 та Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва № 9034608344 від 20.02.2024.

Проте, листом ГУ ДПС у Вінницькій області № 9283/6/02-32-04-06-13 від 12.03.2024 позивача повідомлено, що ним порушено вимоги п.п.295.9.1 п.295.9 ст.295 та п.297-1.1 ст.297 ПК України, у зв`язку з чим не підтверджено статус платника єдиного податку 4-ї групи. Також в цьому листі зазначено, що оскільки подана податкова звітність не відповідає системі оподаткування, то ГУ ДПС у Вінницькій області їй присвоєно статус історія подання.

Основною підставою для такого висновку відповідача слугувало те, що позивачем вчасно, тобто до 20 лютого поточного року, не подано контролюючому органу за своїм місцем знаходження розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Надалі, намагаючись виправити існуючий недолік, позивач 13.03.2024 подав на адресу контролюючого органу уточнюючу загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік №9056956761 від 13.03.2024; уточнюючу загальну звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9057522214 від 13.03.2024; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва № 9056956935 від 13.03.2024.

Втім, листом ГУ ДПС у Вінницькій області №13439/6/02-32-04-06-13 від 28.03.2024 позивачу надані ідентичні попереднім роз`ясненням відповіді щодо підстав подання податкової звітності та неможливості її прийняття.

Позивач, вважаючи наведені дії контролюючого органу щодо відмови йому у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ТОВ Землі Житомирщини вчасно не подало включно до 20 лютого 2024 року контролюючому органу за своїм місцем знаходження розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік, як то передбачено положеннями п.п.295.9.1 п.295.9 ст.295, п.297-1.1 ст.297-1 та п.п.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України, тому в ГУ ДПС у Вінницькій області були відсутні підстави для підтвердження за позивачем статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі ПК України).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку урегульовані у розділі XIV ПК України.

Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

В свою чергу згідно з положеннями підпункту 4 пункту 291.4 цієї ж статті ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку, з них: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Пунктом 291.5-1 статті 291 ПК України визначено підстави, коли суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи.

Відтак, до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1 - 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України.

Так, за змістом підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

1). загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

2). звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

3). розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

4). відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Землі Житомирщини" є платником податку на загальних підставах.

Маючи бажання бути зареєстрованим платником єдиного податку 4 групи на 2024 рік, позивач, 20.02.2024 подав до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням відповідний пакет документів згідно п.п.298.8.1 ст.298 ПК України.

Проте, листом ГУ ДПС у Вінницькій області № 9283/6/02-32-04-06-13 від 12.03.2024 позивача повідомлено, що ним порушено вимоги п.п.295.9.1 п.295.9 ст.295 та п.297-1.1 ст.297 ПК України, у зв`язку з чим не підтверджено статус платника єдиного податку 4-ї групи.

Колегія суддів вважає таку відмову протиправною з огляду на наступне.

У відповідності до п.299.6 ст.299 ПК України, підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленимстаттею 291цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановленихпідпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298цього Кодексу.

Даний перелік підстав є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає.

У даному переліку немає такої підстави для відмови, як порушення вимог п.п.295.9.1 п.295.9 ст.295 та п.297-1.1 ст.297 ПК України, а отже відмова контролюючого органу у прийнятті рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку з підстав не передбачених п.299.6 ст.299 ПК України - є незаконною.

Що стосується порушень позивачем вимог п.п.295.9.1 п.295.9 ст.295 та п.297-1.1 ст.297 ПК України, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Стаття 295 ПК України передбачає порядок нарахування та строки сплати єдиного податку

295.9. Платники єдиного податку четвертої групи:

295.9.1. самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу;

Стаття 297-1 ПК України передбачає особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників єдиного податку.

297-1.1. Платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Тобто, як ст.295 так і ст.297-1 ПК України стосується платників єдиного податку четвертої групи.

Колегія суддів наголошує, що позивач є платником податку на загальних підставах і лише виявив бажання стати платником єдиного податку четвертої групи.

У відповідності до п.299.1 ст.299 ПК України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

А отже, лише після такої реєстрації позивач буде вважатися платником єдиного податку четвертої групи і на нього будуть поширюватися вимоги ст.295 так і ст.297-1 ПК України.

Зазначені обставини лишилися по за увагою суду першої інстанції, що стало наслідком прийняття помилкового рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цьогоКодексурозглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Житомирщини" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо відмови ТОВ Землі Житомирщини в підтвердженні платником єдиного податку четвертої черги.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області підтвердити ТОВ "Землі Житомирщини" у Реєстрі платників єдиного податку четвертої групи ДПС України із 13.03.2024, з наданням відповідного документального підтвердження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Землі Житомирщини" понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 7570 грн. 00 коп. (3028,00 грн. до суду першої інстанції та 4542,00 грн. до суду апеляційної інстанції).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.