Ухвала

від 03.10.2024 по справі 456/3363/24

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/3363/24

Провадження № 1-кс/456/1094/2024

УХВАЛА

слідчого судді

03 жовтня 2024 року Слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю представника скаржника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , заступника начальника СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42024142330000069 від 12.06.2024,

в с т а н о в и в :

Короткий виклад змісту та вимоги поданої скарги.

Адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконними дії слідчого при оголошенні повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42024142330000069 від 12.06.2024, скасувати повідомлення про підозру.

В обгрунтування скарги адвокат ОСОБА_3 покликається на те, що слідчий самостійно та однобічно проводив слідчі дії та з порушенням змагальності сторін кримінального провадження. Збирав докази. Допитував осіб. Деякий час не надавав читати кримінальне провадження. Пропонував подавати клопотання через головний офіс. Чим порушив принцип змагальності, диспозитивності сторін кримінального провадження. Стороною захисту було подано клопотання слідчому Стрийського РУП від 20.09.2024 про проведення почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 не підписував повістку на відправку. Однак слідчий відмовив в задоволенні такого, мотивуючи тим, що він провів таку експертизу самостійно. Означене вважають незаконним, оскільки слідчий зразки підписів не відбирав. ОСОБА_6 нікуди не викликався з приводу проведення експертизи. У слідчого, чи експерта не було підстав переконатися у приналежності підписів ОСОБА_6 . В оголошенні про підозру взагалі не йдеться про жодну експертизу. Слідчий аргументував лише те, що ОСОБА_6 ухилився від явки за повісткою в ТЦК СП. При тому не вказав номер ні повістки, ні особу, яка вручила. В матеріалах справи наявна копія повістки, яку нібито вручено ОСОБА_6 Виникає питання: де оригінал повістки. Або як повістку можна було спочатку вручити ОСОБА_6 , а потім долучити її копію в матеріали справи. При чому всі лінії відрізу для роботодавця, для ОСОБА_6 збережено при повістці та не використано (не відірвано). Свідок з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 не змогла пояснити відмінність між мобілізаційним розпорядженням та повісткою на відправку, та які саме документи отримав такий. Вказує, що ОСОБА_6 не отримував мобілізаційне розпорядження та військовий квиток. Крім цього, ОСОБА_6 притягують до відповідальності за законом, який втратив чинність. Так, 11.05.2023 ОСОБА_6 був визнаний придатним за ст. 42 (п.«В») Положення Про ВЛК №402. Однак станом на сьогодні нема такої статті як 42 в. Тобто закон не має зворотної дії в часі, окрім випадків, якщо він скасовує відповідальність ( ст. 58 Конституції України). Таким чином повідомлення про підозру є незаконним та необґрунтованим.

Позиції учасників провадження.

Скаржник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав з підстав, зазначених у скарзі, просить скаргу задоволити. Крім цього, зазначив, що повідомлення про підозру, як і обвинувальний акт повинно містити посилання на докази, зібрані під час досудового розслідування, однак оскаржуване повідомлення таких даних не містить.

Прокурор ОСОБА_4 в судовомузасіданні вимогискарги заперечивта подавписьмове заперечення,в якомузазначив проте,що у своїй скарзі захисник ОСОБА_3 посилається на те, що у кримінальному провадженні №42024142330000069 від 12.06.2024 19.09.2024 повідомлено про підозру ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а 27.09.2024 завершено досудове розслідування у вказаному провадженні. В обгрунтування своєї скарги захисник ОСОБА_3 посилається на те, що слідчий самостійно та однобічно проводив слічі дії з порушенням принципу змагальності, пропонував подавати клопотання через головний офіс, не призначив на клопотання захисту почеркознавчу експертизу та інше. Вважає, що скарга захисника ОСОБА_3 , подана в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , є безпідставною та просить суд відмовити у її задоволенні з наступних підстав. У відповідності до вимог ч.1 п.10 КПК України повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру подається після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним акгом - підозрюваним, його захисником чи законним представником. Таким чином, законодавець чітко встановив процесуальний строк для оскарження повідомлення про підозру, а саме у кримінальних провадженнях про злочини, після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Виходячи лише з цієї норми вже є очевидним, що скарга про скасування підозри захисника ОСОБА_3 є безпідставною, через недотримання строку оскарження повідомлення про підозру. Захисник вказує, що слідчий самостійно збирала докази у кримінальному провадженні. Однак, у відповідності до п.2 ч.2 ст. 40 КПК слідчий уповноважений законом проводити слідчі дії, тобто це є його обов`язком. Щодо доводів сторони захисту про непризначення за клопотанням захисника почеркознавчої експертизи, то просить суд врахувати, що 01.10.2024 вказані дії слідчого були вже предметом оскарження і судом за цим фактом прийнято ухвалу, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника на дії слідчої і відмовлено у проведенні такої експертизи. Таким чином, на даний час с постановлено судове рішення, яке є остаточне і фактично є обов`язковим для виконання. Захист посилається у своїй скарзі на показанні свідка ОСОБА_7 , які на його думку, доводять те, що ОСОБА_9 не отримував повістку. Однак, такий свідок як ОСОБА_7 у кримінальному провадженні не допитувався. Зокрема, згідно опису до кримінального провадженні у ньому допитувались в якості свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та сам ОСОБА_6 . Відтак, такі доводи скарги є надуманими. В скарзі зазначено, що ОСОБА_14 притягують до кримінальної відповідальності за законом, який втратив чинність. Так, 11.05.2023 ОСОБА_6 був визнаний придатним за ст. 42 п.В Положення Про ВЛК №402, однак станом на сьогодні не мас такої ст. 42 п. В. Тобто, закон не мас зворотної дії. По перше, придатність особи до військової служби регламентує Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, який затверджено Наказом МОУ №402, від 14.08.2008, а не положення Про ВЛК №402, як на це вказує захисник. По-другс, в повідомленні про підозру взагалі не зазначено жодних даних чи посилань на Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, який затверджено Наказом МОУ №402, від 14.08.2008, тому не зрозуміло, яке це має відношення до розгляду скарги на повідомлення про підозру. Крім цього, ОСОБА_6 вмінено у підозрі у вину події, які мали місце за період з 11 по 16 травня 2024 року. На цей час діяла одна редакція Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, який затверджено Наказом МОУ №402, від 14.08.2008. І саме на підставі діючої норми цього положення комісія приймала рішення про придатність ОСОБА_6 до військової служби. Зміни до цього Положення були внесені і вступили в дію у липні 2024 року. Тобто, виходячи з позиції захисту члени ВЛК мали у травні 2023 року передбачити, що більш ніж через рік будуть прийняті зміни до положення. Тому, такі доводи про зворотну дію в законі з цього приводу вважає безпідставними. В повідомлені про підозру повністю дотримано вимоги ст. 277 КПК, де вказаний час, місце, обставини вчинення злочину та норма ст. КК України. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволені скарги захисника ОСОБА_3 .

Заступник начальника СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 в судовому засіданні просить в задоволенні скарги відмовити з підстав, зазначених прокурором.

Мотиви, з яких виходить слідчий суддя при вирішенні скарги.

Оглянувши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №42024142330000069 від 12.06.2024, слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Стаття 55 Конституції Українигарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК Українина досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру у вчиненні злочину підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

19 вересня 2024 року старший слідчий Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_15 повідомила ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.

27 вересня 2024 року старший слідчий Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_15 повідомила ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування та про відкриття та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Пунктом 3 ч. 1 ст.276 КПК Українипередбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Вимоги до змісту письмового повідомлення про підозру закріплені у ст.277КПК України. Так, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Кримінальний процесуальнийкодекс Українине містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри або невинуватості особи, з врахуванням положень ст.17КПК України, не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п.10ч.1ст.303КПК Українина стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Системний аналіз нормКПК Українисвідчить про наявність вКПК Українипонять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.

Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.

Як вбачається їх конструкції п. 3 ч. 1ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту достатніх підстав (доказів). У цьому контексті необхідно з`ясувати яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру.

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/бо можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже, стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.

У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені п.1 та п.3ч.7ст.42КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання зазначеного вище втручання в права, свободи і законні інтереси людини.

Крім того, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного. Оскільки обсяг процесуальних прав підозрюваного (ст.42 КПК України) значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), вона набуває можливостей активно себе захищати, відстоювати свою позицію в кримінальному провадженні. Отже з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі.

Саме у зв`язку із цим п. 3 ч. 1ст. 276 КПК Українизакріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру. Адже неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.

Із урахуванням цього стандарт достатніх підстав (доказів) для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до п.1ч.3ст.132КПК Українивикористовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч.5ст.9КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, п.32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04).

Враховуючи, що стандарт достатніх підстав (доказів) є нижчим ніж стандарту обґрунтованої підозри, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Захисник ОСОБА_3 стверджує, що слідчий самостійно та однобічно проводив слідчі дії та з порушенням змагальності сторін кримінального провадження. Збирав докази. Допитував осіб. Деякий час не надавав читати кримінальне провадження. Пропонував подавати клопотання через головний офіс. Чим порушив принцип змагальності, диспозитивності сторін кримінального провадження. Стороною захисту було подано клопотання слідчому Стрийського РУП від 20.09.2024 про проведення почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 не підписував повістку на відправку. Однак слідчий відмовив в задоволенні такого, мотивуючи тим, що він провів таку експертизу самостійно. Означене вважають незаконним, оскільки слідчий зразки підписів не відбирав. ОСОБА_6 нікуди не викликався з приводу проведення експертизи. У слідчого, чи експерта не було підстав переконатися у приналежності підписів ОСОБА_6 . В оголошенні про підозру взагалі не йдеться про жодну експертизу. Слідчий аргументував лише те, що ОСОБА_6 ухилився від явки за повісткою в ТЦК СП. При тому не вказав номер ні повістки, ні особу, яка вручила. В матеріалах справи наявна копія повістки, яку нібито вручено ОСОБА_6 Виникає питання: де оригінал повістки. Або як повістку можна було спочатку вручити ОСОБА_6 , а потім долучити її копію в матеріали справи. При чому всі лінії відрізу для роботодавця, для ОСОБА_6 збережено при повістці та не використано (не відірвано). Свідок з ТЦК СП ОСОБА_7 не змогла пояснити відмінність між мобілізаційним розпорядженням та повісткою на відправку, та які саме документи отримав такий. Вказує, що ОСОБА_6 не отримував мобілізаційне розпорядження та військовий квиток. Крім цього, ОСОБА_6 притягують до відповідальності за законом, який втратив чинність. Так, 11.05.2023 ОСОБА_6 був визнаний придатним за ст. 42 (п.«В») Положення Про ВЛК №402. Однак станом на сьогодні нема такої статті як 42 в. Тобто закон не має зворотної дії в часі, окрім випадків, якщо він скасовує відповідальність ( ст. 58 Конституції України). Таким чином повідомлення про підозру є незаконним та необґрунтованим.

Крім цього, захисник ОСОБА_3 зазначає, що повідомлення про підозру не містить доказів винуватості ОСОБА_6 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, зокрема висновок почеркознавчої експертизи.

Спростовуючи доводи сторони захисту, викладені у скарзі та мотиви, зазначені у судовому засіданні, слідчий суддя зауважує таке.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначенийст. 303 КПК України.

Зокрема, у відповідності до п. 10 ч.1ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, прокурора про повідомлення про підозру після двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Зважаючи на правову природу зазначеного виду оскарження, в ході його здійснення слідчим суддею перевіряється наявність підстав для повідомлення про підозру, зміст такого повідомлення про підозру та дотримання стороною обвинувачення процесуального порядку такого повідомлення.

Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя має встановити:

1) чи дотримано строк після якого підозрюваний чи його захисник можуть звернутися із скаргою на повідомлення про підозру?

2) чи існували визначені підстави для повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні ?

3) чи дотримані вимоги КПК України щодо змісту повідомлення про підозру?

4) чи дотримано вимоги щодо строків та порядку вручення повідомлення про підозру?

Відповідаючи на вказані питання, слідчий суддя виходить з таких міркувань.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України скарга на повідомлення про підозру у вчиненні злочину може бути подана, зокрема, підозрюваним та його захисником після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

З матеріалів клопотання та матеріалів кримінального провадження вбачається, що оскаржуване повідомлення про підозру складено 19 вересня 2024 року, а скарга на вказану підозру подана 02 жовтня 2024 року, тобто до спливу двох місяців з дня повідомлення про підозру. Під час розгляду вказаної скарги, слідчим суддею встановлено, що на момент звернення до суду із скаргою та на момент її розгляду кримінальне провадження не закрито, а обвинувальний акт до суду не передано.

Однак зважаючи на розгляду скарги по суті, слідчий суддя вважає вказану обставину, як таку, що є підставою для відмови в задоволенні скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З повідомлення про підозру вбачається, що підставою вручення підозри ОСОБА_6 була наявність достатніх доказів для підозри його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Згідно із ст. 277 КПК України повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

В обґрунтування підстав для скасування повідомлення про підозру, захисник стверджує, що повідомлення про підозру не містить доказів винуватості ОСОБА_6 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, зокрема висновок почеркознавчої експертизи.

Вказані доводи захисника, слідчим суддею відхиляються, оскільки такі вимоги не ґрунтується на вимогах чинного КПК України.

Слід зазначити, що під час розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя не вправі оцінювати зібрані під час досудового розслідування докази з точки зору їх достатності для складання та направлення до суду обвинувального акта щодо підозрюваного. Вказане свідчить про наявність підстав для повідомлення про підозру на момент вчинення відповідної процесуальної дії та відповідність тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», який закріплений в п.3ч.1ст.276 КПК України.

Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя не наділений повноваженням здійснювати перевірку обґрунтованості підозри і встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину. При розгляді скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того, чи має місце переконання за стандартом достатності доказів для цілей повідомлення про підозру.

На даному етапі провадження слідчий суддя також не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час судового розгляду.

Крім цього, слідчий суддя констатує, що стороною обвинувачення дотримано строк та порядок вручення повідомлення про підозру.

Інші доводи, викладені у скарзі, не є такими, що беззаперечно свідчать про невідповідність прийнятого процесуального рішенняповідомлення про підозру.

На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги захисника ОСОБА_3 , що є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 21, 22, 110, 303-304, 307, 309, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в :

В задоволенні скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42024142330000069 від 12.06.2024 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали після виготовлення повного тексту надіслати учасникам кримінального провадження.

Повний текст ухвали буде оголошено 04 жовтня 2024 року о 09.00 год. в приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: м. Стрий, вул. Валова,12.

Слідчий суддя ОСОБА_1