Ухвала

від 02.08.2024 по справі 457/1382/24

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/1382/24

провадження №2-з/457/6/24

УХВАЛА

про забезпечення позову

02 серпня 2024 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Ярова О.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «Приват Банк» про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

В провадження Трускавецького міського суду Львівської області надійшла позовна заяваАкціонерного товариства «Приват Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору дарування однієї другої частки у праві власності на квартиру недійсним.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.

В обгрунтування заяви зазначає, що забезпечуючи позов у цій справі шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом спірних правочиныв, суд забезпечить баланс інтересів Позивача та Відповідачів, оскільки, з одного боку, для Позивача буде гарантовано реальне виконання рішення, а з іншого боку, для Відповідачіє протягом розгляду справи будуть відсутні будь-які обмеження щодо користування та володіння майном. Тобто негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення суттєво менше, ніж наслідки невжиття відповідних заходів, оскільки у разі відчуження відповідної нерухомості за час розгляду справи Позивач буде вимушений повторно звертатися із аналогічним позовом..

Згідно з вимогами ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Отже, розгляд вказаної заяви, судом проведено без участі осіб, які беруть участь у справі та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд, приходить до наступного висновку.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися.

Статтею 150 ЦПК Українипередбачено види забезпечення позову, якими є, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як на підставу задоволення заяви про забезпечення позову, заявник вказує, що метою забезпечення позову є гарантування реального виконання рішення суду.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вказана правова позиція також викладена впостанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2016 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (постанова Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 924/881/16 (924/811/20).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов переконання, що матеріали заяви представника АТ «Приват Банк» не містять жодних доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на нобхідність виконання в майбутньому судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Враховуючи інтереси усіх учасників процесу, співмірність способів забезпечення позову із предметом спору, суд дійшов висновку, що у заяві необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,247 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Приват Банк» про забезпечення позову відмовити.

Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду впродовж п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя: В. І. Марчук