Рішення

від 02.10.2024 по справі 741/416/24

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/272/24

Єдиний унікальний номер 741/416/24

РІШЕННЯ

іменем України

02 жовтня 2024 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

за участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

представника позивачів адвоката Шупика О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Носівка в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом адвоката Шупика Олександра Анатолійовича, подану в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до відповідача ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

22 лютого 2024 року до провадження Носівського районного суду Чернігівської області надійшла указана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачів зазначав, що ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску.

06 січня 2024 року о 10 год. 30 хв. на 23 км + 600 м автодороги М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ 21099, д.н. НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_3 , автомобіля Renault Megane, д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Джилі, д.н. НОМЕР_3 , унаслідок чого вказані автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2024 року у справі про адміністративні правопорушення № 741/142/24 встановлено, що 06 січня 2024 року о 10 год 30 хв на 23 км + 600 м на автодорозі Київ- Глухів-Бачівськ водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_2 , не вибав безпечної швидкості руху, не врахував дорожніх умов, внаслідок чого втратив керування автомобілем, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем Renault Megane, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_2 . У подальшому автомобіль ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем Gelly СК, д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_3 отримав незначні тілесні ушкодження. Діями ОСОБА_3 завдано матеріальних збитків гр. ОСОБА_1 та власнику автомобіля Gelly СК, д.н.з. НОМЕР_3 .

У результаті постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2024 року по справі № 741/142/24 винним у вчиненні вказаної вище ДТП було визнано ОСОБА_3 та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

Згідно висновку експерта від 07 лютого 2024 року № 2112 авто-товарознавчого дослідження КТЗ Renault Megane, р.н. НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Megane, р.н. НОМЕР_1 , унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на дату оцінки 06 січня 2024 року, склала 329 157 грн. 46 коп., що дорівнює його ринковій вартості в стані до ДТП (оскільки вартість відновлювального ремонту ТЗ становить 582 760 грн. 81 коп. та, відповідно, перевищує вартість ТЗ в стані до ДТП.

Тим же висновком експерта встановлено, що вартість утилізації автомобіля Renault Megane, р.н. НОМЕР_1 (тобто вартість ТЗ в стані після ДТП) на дату оцінки складає 91990 грн. 00 коп.

Таким чином, внаслідок ДТП від 06 січня 2024 року ОСОБА_1 , як власнику автомобіля Renault Megane, р.н. НОМЕР_1 , була завдана матеріальна шкода у розмірі 237 167 грн. 46 коп. (329157 грн. 46 коп. 91990 грн.00 коп.).

У зв`язку з тим, що унаслідок ДТП транспортний засіб став нетранспортабельним, ОСОБА_1 поніс витрати на його евакуацію з місця ДТП до місця свого проживання у м. Києві, які становлять 6000 грн., підтверджені платіжними документами, тому матеріальну шкоду у вказаному розмірі повинен відшкодувати відповідач.

06 лютого 2024 року ОСОБА_2 як співвласником транспортного засобу була подана до ПрАТ «СК «ТАС» заява про страхове відшкодування у розмірі 160000 грн. і указану суму страхова компанія зобов`язана буде сплатити до 06 травня 2024 року.

Отже, відповідач зобов`язаний сплатити на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 83 167 грн. 46 коп. та таким розрахунком: 329157 грн. 46 коп. 91990 грн. 00 коп. + 6000 грн. 00 коп. - 160000 грн. 00 коп.

Також ОСОБА_1 поніс судові витрати у сумі 1960 грн. 32 коп. за надання послуг з доступу до розміщення інформації про транспортний засіб з метою оцінки та/або можливого продажу за допомогою Програмної платформи ТОВ «Аудатекс Україна».

Окрім цього, ОСОБА_1 унаслідок ДТП було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку зі знищенням внаслідок ДТП його автомобіля, який у результаті отриманих в аварії пошкоджень став непридатним до використання, відсутності з боку ОСОБА_3 будь-яких дій, спрямованих на відшкодування завданої йому шкоди або хоча б моральної підтримки, вибачень за завдані труднощі. Дана ситуація створює позивачеві безліч незручностей у повсякденному житті, оскільки без автомобіля він вимушений витрачати набагато більше часу й сил на такі речі як купівля продуктів, поїздки дітей до та зі школи тощо. Оцінює моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

ОСОБА_2 оцінює завдані їй внаслідок ДТП від 06 січня 2024 року моральні страждання у розмірі, що є еквівалентним 10 мінімальних заробітних плат, що становить суму 71000 грн., яку зобов`язаний відшкодувати відповідач ОСОБА_3 . Суть заподіяної їй моральної шкоди полягає у тому, що вона отримала розлад здоров`я, у зв`язку з чим була вимушена проходити медичні маніпуляції, що призвело до неможливості вести звичний спосіб життя та іноді страхітливих спогадів про жахливу аварію, яка могла забрати її життя, страху перед поїздками на автомобільному транспорті та взагалі при наближенні до автомобільних доріг, відсутності з боку відповідача будь-яких дій, спрямованих на відшкодування завданої їй шкоди або хоча б моральної підтримки, вибачень за завдані труднощі, неможливістю користуватися належним ОСОБА_1 транспортним засобом тощо. Емоційний стан позивачки з моменту ДТП характеризується наявністю тривожних тенденцій, коливанням настрою, легкими переходами від нормального до пригніченого стану, зниженим настроєм, відчуттям психологічної втоми, потребою у моральній підтримці.

Просили суд стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 за завдану йому майнову шкоду грошові кошти у розмірі 83 167 грн. 46 коп. та компенсацію за завдану йому моральну шкоду у розмірі 20000 грн. 00 коп., судові витрати на загальну суму 10607 грн. 59 коп., на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану їй моральну шкоду у розмірі 71000 грн. 00 коп.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Носівського районного суду Чернігівської області Крупини А.О. (а.с.127).

Ухвалою судді Носівського районного суду ОСОБА_4 від 28 лютого 2024 року заяву представника позивачів адвоката Шупика О.А. було задоволено частково та накладено арешт із забороною відчуження на:

- земельну ділянку, кадастровий номер 7420882800:04:002:0151, площею 1,1534 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку, кадастровий номер 7420882800:04:001:0632, площею 2,9669 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, власниками яких є ОСОБА_3 , із внесенням у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту та заборони відчуження. (а.с.131-133).

Ухвалою судді Носівського районного суду Крупини А.О. від 28 лютого 2024 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та установлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу право на подання відповіді на відзив. (а.с.139).

У судовому засіданні 17 вересня 2024 року представник позивачів адвокат Шупик О.А. позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. Зазначив, що оскільки мала місце страхова подія, а цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 - водія транспортного засобу ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», то позивач ОСОБА_2 отримала страхову суму за шкоду заподіяну майну у розмірі 160 000 грн. 00 коп. Однак розмір страхового відшкодування недостатній для повного відшкодування завданої майнової шкоди, а тому така шкода в розмірі, підтвердженому документально, підлягає стягненню з відповідача. Розмір моральної шкоди, завданої кожному з позивачів, визначено, виходячи із засад розумності і справедливості, характеру та тривалості заподіяння душевних страждань.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Лук`яненко Р.В. у судовому засіданні 17 вересня 2024 року погодились з тим, що 06 січня 2024 року за обставин, зазначених у постанові Носівського районного суду від 25 січня 2024 року, мала місце дорожньо-транспортна пригода, викликана, насамперед, погодними умовами (була засніжена дорога). Умислу на вчинення ДТП ОСОБА_3 не мав. Позов у частині компенсації ОСОБА_1 за завдану йому майнову шкоду грошових коштів у розмірі 83 167 грн. 46 коп. визнали, однак витрати за надані ТОВ «Аудатекс Україна» (1960 грн. 32 коп.) уважали необґрунтованими. Моральна шкода у розмірі, зазначеному в позові, є істотно завищеною, несправедливою, такою, що не відповідає обсягу завданих позивачам моральних чи душевних страждань та/або втрат немайнового характеру. Визнавали розумний розмір для відшкодування моральної школи ОСОБА_1 - 5000 грн., ОСОБА_2 20000 грн.

У судове засідання 01 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача адвокат Лук`яненко Р.В. не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, до суду 01 жовтня 2024 року надіслали письмове клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають частково.

У судове засідання 01 жовтня 2024 року представник третьої особи без самостійних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, установив та урахував такі обставини.

Так, за ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом, визначеним у статтях 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_1 є власником автомобіля Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2015, легковий - загальний, універсал-В, колір білий, дата першої реєстрації 21 січня 2021 року (а.с.34-35).

Відповідно до постанови Носівського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2024 року у справі № 741/142/24 06 січня 2024 року о 10 год. 30 хв. на 23 км + 600 м автодороги М-02 Кіпті Глухів Бачівськ водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожніх умов, внаслідок чого втратив керування автомобілем, виїхав на слугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_2 . В подальшому автомобіль ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомомбілем Gelly СК, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням гр. ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, ОСОБА_3 отримав незначені телесні ушкодження. Діями ОСОБА_3 завдано матеріальних збитків гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.162).

Указаною вище постановою, яка набрала законної сили 06 лютого 2024 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», про що свідчить поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-215629769. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн. 00 коп., розмір франшизи нуль (а.с. 40).

06 лютого 2024 року ОСОБА_2 до голови правління АТ «СГ «ТАС» (приватне) подано заяву про страхове відшкодування - відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 06 січня 2024 року в Чернігівська обл., с. Лихачів з вини ОСОБА_3 , водія транспортного засобу ВАЗ-21099 з номерним знаком НОМЕР_2 , договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на дату ДТП серія ЕР № 215629769 (а.с.118-119).

Згідно з висновку експерта № 2112 авто-товарознавчого дослідження КТЗ Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , складеного 07 лютого 2024 року, ринкова вартість транспортного засобу Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки 06 січня 2024 року складає 329 157 грн. 46 коп.; вартість відновлювального ремонту ТЗ Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 06 січня 2024 року, на дату проведення розрахунків, складає 582 760 грн. 81 коп.; вартість матеріального збитку, завданого власнику ОСОБА_1 пошкодженням транспортного засобу Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на дату оцінки 06 січня 2024 року, складає 329 157 грн. 46 коп.; вартість утилізації автомобіля Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки складає 91990 грн. 00 коп (а.с. 69).

На підставі Рахунку № 2112 від 16 січня 2024 року (а.с.109) Акту виконаних робіт (наданих послуг) № 2111 від 07 лютого 2024 року (а.с.110), виставленого ФОП ОСОБА_6 за проведення авто-товарознавчого дослідження КТЗ Renault Megane, р.н.з. НОМЕР_1 , платіжними інструкціями від 17 січня 2024 року та від 07 лютого 2024 року платником ОСОБА_1 було сплачено суми 5000 грн. та 1300 грн. (а.с.111).

За послуги з перевезення автомобіля Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відстань 311,828 км евакуатором ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_7 6000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 16 січня 2024 року (а.с. 41, 42, 43).

Окрім цього, позивачем ОСОБА_1 за отримані послуги з доступу для розміщення інформації про транспортний засіб з метою оцінки та/або можливого продажу за допомогою Програмної платформи товариству з обмеженою відповідальністю «Аудатекс Україна», код ЄДРПОУ 33062451, сплачено 1960 грн. 32 коп. (а.с.112, 113).

У судовому засіданні представник позивачів не заперечував факту виплати ПрАТ «Страхова група «ТАС» та отримання ОСОБА_2 на підставі заяви від 06 лютого 2024 року за страховим випадком, що мав місце 06 січня 2024 року, страхової суми 160 000 грн. 00 коп. за шкоду, заподіяну майну.

Заявлена до стягнення позивачем ОСОБА_1 сума на відшкодування завданої матеріальної шкоди 83 167 грн. 46 коп. та моральної шкоди 20000 грн., завданої йому, а також завданої ОСОБА_2 шкоди за моральні страждання у розмірі 71000 грн., судових витрат на загальну суму 10607 грн. 59 коп. відповідачем ОСОБА_3 добровільно не сплачена.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути, серед іншого, завдання шкоди (збитків).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Ст. 979 ЦК України установлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна фізичний особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка спричинила шкоду, при наявності вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання якого створює підвищену небезпеку.

Ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, із змінами, (надалі Закон 1961) покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону 1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону 1961 у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в рішенні від 24 червня 2019 року у справі № 562/2018/16-ц, необхідність застосування якої передбачена частиною 4 статті 263 ЦПК України, де суд зазначив, що, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібна правова позиція також висловлена у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2014 року у справі № 6-49цс14 та від 16 грудня 2015 року у справі №6-760цс15.

Оскільки вартість матеріального збитку, підтверджена висновком експерта від 07 лютого 2024 року (329 157 грн. 46 коп.), перевищує ліміт суми страхового відшкодування (160000 грн.), то сума заподіяного матеріального збитку підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_3 .

Отже, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню в рахунок відшкодування завданої йому матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 83 167 грн. 46 коп., виходячи з такого розрахунку:

329157 грн. 46 коп. (вартість матеріального збитку, підтверджена висновком експерта від 07 лютого 2024 року);

- 160000 грн. 00 коп. (ліміт суми страхового відшкодування відповідно до Полісу № ЕР 215629769);

- 91990 грн. 00 коп. (вартість витрат на утилізацію автомобіля згідно з висновком експерта від 07 лютого 2024 року);

+ 6000 грн. 00 коп. (витрати на евакуацію транспортного засобу евакуатором до місця стоянки).

При цьому, суд відхиляє доводи сторони відповідача про виключення з розміру завданої матеріальної шкоди витрат на оплату послуги з доступу для розміщення інформації про транспортний засіб з метою оцінки та/або можливого продажу за допомогою Програмної платформи товариству з обмеженою відповідальністю «Аудатекс Україна» у розмірі 1960 грн. 32 коп., оскільки встановлені при проведенні офіційного аукціону витрати на утилізацію автомобіля Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у сумі 91990 грн. 00 коп. були ураховані у якості вихідних даних при проведенні експертизи (а.с.69), вартість таких послуг підтверджена документально (а.с.106) та була неминучою.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивачів компенсації за моральну шкоду, суд виходить з того, що норми частини 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог частин 2 та 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов`язок доведення вини власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц).

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.

Зазначене вище відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження№ 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).

Водночас судом не встановлено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу ОСОБА_2 як водія автомобіля Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 або непереборної сили, а тому особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має відповідати за завдану позивачам шкоду незалежно від її вини.

На думку суду, поза розумним сумнівом у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою позивачі зазнали моральних страждань, що виразилась в їх душевних стражданнях від події, яка сталася не з їх вини, вимушених змінах в житті внаслідок безповоротної втрати транспортного засобу, отримали безліч незручностей у повсякденному житті. Вищевказані прояви моральних страждань є типовими для будь-якої звичайної людини, адже позивачі мали змінити свій нормальний звичайний уклад життя, вибачень за завдані труднощі та моральної підтримки від відповідача не отримали, що призвело до неможливості вести звичний спосіб життя. ОСОБА_2 унаслідок травмування 06 січня 2024 року через дорожньо-транспортну пригоду була вимушена отримати медичну допомогу та проходити медичні маніпуляції, що підтверджується медичною документацією КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1» (а.с.48,49).

Отже, суд уважає, що унаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачам було спричинено моральну шкоду та доходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн., а на користь позивача ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходить з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі внаслідок вчинення ДТП, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

За таких обставин позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно зі ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

При вирішенні справи судом враховуються також положення ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Принцип змагальності згідно зі ст. 12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, тому згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а. с. 6) пропорційно розміру задоволених вимог (63,83 %), що становить, відповідно, 1111,71 грн., а також 605,60 грн судового збору за подання клопотання про забезпечення позову, яке було задоволено судом.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти часткове визнання позову відповідачем.

Позов адвоката Шупика Олександра Анатолійовича, поданий в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до відповідача ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 як компенсацію за завдану йому майнову шкоду грошові кошти у розмірі 83 167 (вісімдесят три тисячі сто шістдесят сім) грн. 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 як компенсацію за завдану йому моральну шкоду грошові кошти у розмірі 6 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 як компенсацію за завдану їй моральну шкоду грошові кошти у розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 9977 (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн. 59 коп., з яких:

1717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 31 коп. судовий збір, що включає 1111 (одна тисяча сто одинадцять) грн. 71 коп. за подання позовної заяви та 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. за подання клопотання про забезпечення позову;

6300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп. витрати, понесені ОСОБА_1 , на виготовлення (замовлення) Висновку експерта № 2112 від 017 лютого 2024 року;

1960 (одна тисяча шістдесят) грн. 32 коп. витрати, понесені ОСОБА_1 , для отримання послуг з доступу для розміщення інформації про транспортний засіб з метою оцінки та/або можливого продажу за допомогою Програмної платформи ТОВ «Аудатекс Україна».

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2024 року, якою забезпечено позов шляхом накладення арешту із забороною відчуження на:

- земельну ділянку, кадастровий номер 7420882800:04:002:0151, площею 1,1534 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку, кадастровий номер 7420882800:04:001:0632, площею 2,9669 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства,

із внесенням у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту та заборони відчуження, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач 1: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

позивач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа без самостійних вимог: приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, просп. Берестейський, буд. 65, місто Київ, 03117.

Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2024 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА