Рішення

від 24.09.2024 по справі 359/8474/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/471/2024

Справа №359/8474/23

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіа компані» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Фелікс Люкс», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Наприкінці серпня 2023 року ТОВ «Лавіа компані» звернулось до суду з вказаним позовом, вимоги за яким обґрунтовує тим, що надає послуги з контрольно-пропускного режиму ПрАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5. 27 грудня 2019 року ОСОБА_2 , водієм автомобіля марки «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 на праві власності, були пошкоджені в`їзні ворота за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач поніс витрати на ремонт пошкоджених воріт у розмірі 52000 гривень. ОСОБА_1 працює в ТОВ «Лавіа компані» на посаді чергового та на час дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов`язки. Тому ТОВ «Лавіа компані» просить стягнути з ОСОБА_1 завдані ним матеріальні збитки у розмірі 52000 гривень.

2. Процесуальні дії у цивільній справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2023 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.28-29).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 до участі в розгляді цивільної справи були залучені ТОВ «Фелікс Люкс» та ОСОБА_2 в якості треті осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.64-65).

3. Ставлення сторін до пред`явленого позову.

Представник позивача Бобовська Л.А. підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник ТОВ «Фелікс Люкс» та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились та свої пояснення стосовно пред`явленого позову не надали.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 30 грудня 2016 року ТОВ «Лавіа компані» та ТОВ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» уклали договір про надання послуг з контрольно-пропускного режиму №3.

За умовами п.2.1 цього договору ТОВ «Лавіа компані» зобов`язалось надати послуги щодо здійснення контрольно-пропускного режиму та забезпечення встановленого режиму на території ТОВ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» (в тому числі реєстрація відвідувачів) за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5 (а.с.12-14).

Згідно з п.1 договору контрольно-пропускний режим полягає в комплексі заходів ТОВ «Лавіа компані» та сукупності правил, які передбачають порядок входу (виходу) осіб, в`їзду (виїзду) транспортних засобів, внесення (винесення), ввезення (вивезення) матеріальних цінностей, а також комплекс заходів щодо виконання зазначених правил.

27 грудня 2019 року з вини водія ТОВ «Фелікс Люкс» - ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_1 , були пошкоджені в`їзні ворота, що належать ТОВ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», згідно копії постанови Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в цивільній справі за позовом ТОВ «Лавіа компані» до ТОВ «Фелікс Люкс», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди (а.с.9-11).

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються гл.ІХ «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» КЗпП України

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

5.1. норми матеріального права.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.8 постанови №12 від 11 грудня 2015 року «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю» відшкодування матеріальної шкоди, що передбачене ст.1166 ЦК України, застосовується в разі наявності між сторонами спору в деліктних зобов`язаннях. В той час як підстави, умови, порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, встановлені главою ІХ КЗпП України. Окрім того, пред`явлення вказаних позовів з посиланням на норми ЦК України ставить працівника в невигідне становище. Так, в трудовому праві діє презумпція відсутності вини працівника, а в цивільному праві передбачена презумпція вини заподіяювача шкоди. До того ж норми ЦК та норми КЗпП регулюють різні правовідносини. Суди мають у достатньому обсязі визначатись із характером спірних правовідносин, правовою нормою, що підлягає застосуванню, та уникати безпідставного застосування до трудових правовідносин положення ст.1166 ЦК України.

Згідно із положенням ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

За змістом ч.1 ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до положення ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно із ст.135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та: займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.

5.2. норми процесуального права.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що з 01 листопада 2018 року ОСОБА_1 працює в ТОВ «Лавіа компані» за сумісництвом на посаді чергового, що підтверджується копією наказу №14 від 29 жовтня 2018 року (а.с.87).

У зв`язку з цим, суд вважає посилання позивача на норми ЦК України, зокрема ст.1191 ЦК України, помилковими, оскільки в даному випадку спірні правовідносини врегульовані нормами КЗпП України.

При цьому, повна матеріальна відповідальність настає лише у випадках, передбачених ст.134 КЗпП України.

Всупереч цьому, матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що між ТОВ «Лавіа компані» та ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Крім цього, позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат на ремонт пошкоджених воріт у розмірі 52000 гривень. Оскільки, платіжна інструкція №0.0.3115251652.1 від 24 липня 2023 року про переказ директором ТОВ «Лавіа компані» Осиповим О.В. грошових коштів на користь ТОВ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» у розмірі 52000 гривень з зазначенням призначення платежу: «оплата за підготовку та надання довідки за 08.02.23 р.» (а.с.15) не є належним доказом у розумінні ч.1 ст.77 ЦПК України, який би підтверджував факт ремонту пошкоджених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди воріт та вартість витрачених ТОВ «Лавіа компані» грошових коштів на такий ремонт.

З огляду на викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь завданої матеріальної шкоди у розмірі 52000 гривень.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції №618 від 11 жовтня 2023 року (а.с.26) вбачається, що при пред`явленні позову до суду ТОВ «Лавіа компані» сплатило судовий збір у розмірі 2684 гривень. Зважаючи на те, що у задоволенні пред`явленого позову відмовлено, тому підстави для відшкодування позивачу понесених судових витрат, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 та ч.2 ст.130, ст.132 КЗпП України, з ч.1 та ч.6 ст.81, ч.6 ст.82, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіа компані» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Фелікс Люкс», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду - 30 вересня 2024 року.

Суддя: В.В. Журавський