Ухвала

від 02.10.2024 по справі 179/1857/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 179/1857/24

провадження № 2-з/179/26/24

У Х В А Л А

02 жовтня 2024 року с-ще Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Кравченко О.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Державний реєстратор Магдалинівської районної державної адміністрації Горобець Ольга Петрівна, про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки неукладеною, скасування державної реєстрації та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

У С Т А Н О В И В:

30 вересня 2024 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , Державний реєстратор Магдалинівської районної державної адміністрації Горобець Ольга Петрівна про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки неукладеною, скасування державної реєстрації та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Разом з позовною заявою позивачка подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії на земельній ділянці площею 4,5400 га, кадастровий номер 1222386100:01:026:0408, яка розташована на території Магдалинівської селищної ради Новомосковського району (Почино-Софіївської сільської ради Магдалинівського району) Дніпропетровської області, а саме проводити посівні роботи, обробляти земельну ділянку з метою проведення посівних робіт та будь-яких інших дій по обробці спірної земельної ділянки, які відповідач може вчиняти на орендованій землі в подальшому.

В обґрунтування заяви посилається на те, що 26 квітня 2024 року ОСОБА_4 (третя особа-1) подарувала своєму онуку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник, його мати, ОСОБА_1 (позивач), земельну ділянку площею 4,5400 га , кадастровий номер 1222386100:01:026:0408, про що укладений відповідний договір дарування.

Під час укладання та нотаріального посвідчення договору дарування земельної ділянки від 26.04.2024 року сторонам договору (позивачу та третій особі-1) стало відомо про наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію додаткової угоди від 31.07.2023 року до договору оренди земельної ділянки від 19.08.2013 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , якою змінено строк оренди земельної ділянки на 49 років.

Однак ОСОБА_4 жодних правочинів стосовно зміни строків чи умов договору оренди земельної ділянки від 19.08.2013 року не укладала та додаткову угоду від 31.07.2023 не підписувала. Отже у неї було відсутнє волевиявлення на укладення оскаржуваної додаткової угоди від 31.07.2023, а державна реєстрація цього правочину стала можлива виключно у випадку подання підроблених документів. Вказаний неправомірний спосіб укладання правочину порушує права позивача, яка власника земельної ділянки на теперішній час.

Вказує на те, що фактичне використання відповідачем земельної ділянки після закінчення терміну дії договору є самовільним захопленням земельної ділянки, і такі дії створюють загрозу для швидкого виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки до збору врожаю відповідачем, позивач буде позбавлена можливості користуватися належною їй земельною ділянкою одразу після набуття рішенням суду законної сили.

Для того, щоб мати можливість припинити договір оренди земельної ділянки від 19.08.2013 року на умовах та в строки, передбачені цим договором до моменту винесення рішення суду, позивачка просить суд вжити заходи забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2, 4 ч. 1ст.150ЦПК Українипозов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Верховний Суд в постанові від 19.02.2021 року у справі№ 643/12369/19 зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , як законний представник малолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання неукладеною додаткової угоди від 31.07.2023 до договору оренди земельної ділянки, якою було змінено термін дії договору оренди земельної ділянки від 19.08.2013, скасування її державної реєстрації та рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, вказуючи на те, що відповідач незаконним шляхом та з порушенням чинного законодавства зареєстрував право оренди на належну її сину земельну ділянку на підставі спірної додаткової угоди, яку орендодавець ОСОБА_4 не укладала та не підписувала.

Разом з тим, вматеріалах справи не міститься достатніх доказів того, що ОСОБА_3 зареєстрував право оренди на спірну земельну ділянку без достатніх правових підстав, дане право оренди на даний час не скасоване, а тому відсутні підстави для накладення заборони на користування спірною земельною ділянкою.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд акцентує увагу на тому, що питання про порушення прав малолітнього сина позивача, як власника земельної ділянки, внаслідок дій відповідача є предметом судового розгляду, тому висновок про протиправність таких дій є передчасним.

З урахуванням підстав та змісту заяви, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.149-153,157, 158, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя О.Ю.Кравченко