Рішення від 24.09.2024 по справі 344/571/24

Справа № 344/571/24

Провадження № 2/344/1425/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Атаманюка Б.М.

секретаря Солонинко С.А.,

за участі

представника позивача - адвоката Хемича В.М.,

представника відповідача адвоката Дунець О.Я.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача-адвоката Білана А.М.

представника відповідача адвоката Павліва І.Р.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом директора ПрАТ «Івано-Франківське Племпідприємство» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Тарас Юрійович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування та передання майна,-

В С Т А Н О В И В:

Директора ПрАТ «Івано-Франківське Племпідприємство» Тучак Тарас Дмитрович 12.01.2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Тарас Юрійович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування та передання майна.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.01.2024 забезпечено позов шляхом накладення арешту із забороною відчуження на адміністративно-виробничу будівлю: прохідну зазначену в плані літерою Д, загальною площею 8,1 кв.м., та огорожу зазначену під номером 2 загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766903226101).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.02.2024 залучено до справи у якості співвідповідача - ОСОБА_4 . Прийнято до розгляду заяву директора ПрАТ «Івано-Франківське Племпідприємство» ОСОБА_2 про зміну позовних вимог від 19.02.2024.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Позов обґрунтований тим, що 22.11.2023 року головою правління ОСОБА_5 було укладено в інтересах Приватного акціонерного товариства «ІВАНОФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИСМНИЦТВО» договір купівлі-продажу адміністративно-виробничих будівель, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Тарасом Юрійовичем, зареєстровано в реєстрі №1896. Відповідно до п.1 Договору, Продавець передає у власність Покупцеві - ОСОБА_1 адміністративно-виробничі будівлі, а саме прохідну зазначену в плані літерою Д, загальною площею 8.1 кв.м.. огорожа зазначена номером 2 загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 -продаж вищезазначених адміністративно-виробничих приміщень здійснено за 20 851.00 гривень. Відповідно до п.4 Договору передбачено, що первісна балансова вартість адміністративно-виробничих приміщень становить 20 851.00 (двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одну гривню 00 коп.) гривень, що підтверджується Довідкою про балансову вартість №1/2023 від 22.11.2023 року. На підставі вищезазначеного договору, 22.11.2023 приватний нотаріус виніс рішення про державну реєстрацію речового права та зареєстрував за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - адміністративно-виробничі будівлі: прохідну зазначену в плані літерою Д, загальною площею 8,1 кв.м., огорожа зазначена номером 2, загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по вул.Потічна. буд. 1. с.Вовчинець. м.ІваноФранківськ. Івано-Франківська обл.

12.12.2023 членами наглядової ради було виявлено факт вчинення відповідачем ОСОБА_5 дій, які порушили права та інтереси позивача, зокрема неузгодженого відчуження за заниженою (у порівнянні з ринковими цінами) вартістю нерухомого майна позивача. У зв`язку з цим, проведено засідання наглядової ради на якому з 12.12.2023 відсторонено ОСОБА_5 від виконання повноважень Голови Правління Товариства до вирішення Загальними зборами акціонерів питання про припинення її повноважень. За наслідками засідання наглядової ради, протоколом №5/23 від 28 грудня 2023 року вирішено обрати головою наглядової ради ОСОБА_6 , а директором - ОСОБА_2 .

Таким чином позивач вважає, що договір купівлі-продажу адміністративно-виробничих будівель вчинений з перевищенням повноважень відповідачем ОСОБА_5 та є недійсним в силу наведених нижче обставин.

Так, згідно п. 9.2.2.25 Статуту до виключної компетенції Загальних зборів товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину. якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства. Відповідно до п.10.6.1.13 Статуту до виключної компетенції Наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства. Розділом 2 Положення про загальні збори передбачено компетенцію загальних зборів, зокрема щодо розпорядження майном товариства, що перевищує 25 (двадцяти п`яти) відсотків вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства. За даними останньої річної фінансової звітності Товариства за 31.12.2022 вартість активів Товариства складає 678 000.00 грн., тобто розмір 10% складає 67 800.00 грн..

Враховуючи те, що відчуження адміністративно-виробничих будівель згідно до п.4 Договору відбулося за первісною балансовою вартістю, з метою визначення його ринкової вартості, керівник підприємства позивача замовив експертну оцінку щодо визначення ринкової вартості майна, і відповідно до оціночно-будівельної експертизи №29/12/23 від 29.12.2023 вартість будівлі прохідної за літ. «Д», заг. площею 8,1 кв.м. становить 42 463 грн; вартість споруди огорожі площею 977,1 кв.м. становить 421140 грн., а разом - 463603 грн.

Тому вважають, що вчинений правочин є недійсним, оскільки відповідач ОСОБА_5 вчинила його за первісною балансовою вартістю, а не за ринковою, та без повідомлення наглядової ради і погодження загальних зборів Товариства.

Після винесення судом 19.01.2024 ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а саме 25.01.2024 позивач дізнався з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відчуження ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 спірного майна. Тому, позивач в поданій заяві змінив позовну вимогу немайнового характеру щодо застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути майно, на позовну вимогу майнового характеру про витребування майна у відповідача ОСОБА_7 (а.с. 166-170). Вважає, що якщо майно набуто безпідставно у особи, яка не мала право його відчужувати, власник майна має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках (ч.3 ст. 388 ЦК України), і не залежно від того скільки разів це майно було відчужене. Звертає увагу, що майно повторно продане за заниженою вартістю, за правочином, що суперечить принципу добросовісності та вчинений в наслідок зловживання правом власності та на шкоду позивача.

На підставі зазначених обставин, із врахуванням змінених позовних вимог, представник позивача просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу адміністративно-виробничих будівель, який складений 22.12.2023 року та посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяком Тарасом Юрійовичем, що зареєстрований в реєстрі за №1896;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1145742 від 16.01.2024, що прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Тарасом Юрійовичем та державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на адміністративно-виробничі будівлі: прохідна зазначена в плані літерою Д, загальною площею 8,1 кв.м., огорожа зазначена номером 2 загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 , номер запису відомостей про речове право: 53318331, на підставі договору купівлі-продажу адміністративно-виробничих будівель, який посвідчений 16.01.2024 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Тарасом Юрійовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 89;

- витребувати у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та передати Приватному акціонерному товариству «Івано-Франківське Племпідприємство» адміністративно-виробничі будівлі: прохідна зазначена в плані літерою Д, загальною площею 8,1 кв.м., огорожа зазначена номером 2 загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1766903226101;

- судовий збір та витрати на проведення оціночно-будівельної експертизи стягнути з відповідачів.

ВІДЗИВИ

14.03.2024 через «електронний суд» представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Дунець О.Я. подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав. На обґрунтування відзиву зазначено, що договір купівлі-продажу укладений між Приватним акціонерним товариством «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО» та ОСОБА_1 .. Підписуючи Договір від імені продавця ОСОБА_3 діяла як виконавчий орган позивача відповідно до його статуту, а не як фізична особа у власних інтересах. Тому вважає, що відповідач ОСОБА_3 , як фізична особа, не є стороною договору та не може відповідати за позовом, тобто є неналежним відповідачем. Також зазначає, що основним та єдиним доказом, наданим позивачем на підтвердження обставин недійсності договору, є висновок експерта від 29.12.2023 №29/12/23, який не може бути взятий до уваги, так як складений не на момент вчинення договору та містить фотографії конструкцій (огорожі), які не перебували на балансі позивача на дату підписання договору. Вважає, що ринкова вартість майна була встановлена в договорі справедливо, після проведення відповідного маркетингового дослідження та моніторингу електронних ресурсів, які містять подібні пропозиції продажу нерухомого майна на ринку нерухомості. Договір було укладено на підставі протоколу правління від 17.11.2023 за початковою балансовою вартістю майна - 20851,00 грн., що на той момент відповідала його ринковій вартості, що не становило порушення п.10.6.1.13 Статуту. На підставі наведених обставин, просив у задоволенні позову відмовити (том.1, ст.218-223).

12.03.2024 відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду поштою відзив на позовну заяву, який судом отримано 13.03.2024, в якому щодо задоволення позову заперечив. На обґрунтування відзиву зазначено, що позивачем надано до суду копію протоколу від 28.12.2023, згідно яким ОСОБА_2 призначено директором Товариства. Проте, Статут Товариства не містить положень про повноваження директора товариства. Частиною 1 ст. 92 ЦК України зазначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. 1,2 ст. 97 ЦК України). Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (ч. 1 ст. 99 ЦК України). Частиною 1 ст. 101 ЦК України передбачено, що Засновники установи не беруть участі в управлінні нею. В установі обов`язково створюється правління, до якого застосовуються положення статті 99 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад. Голова та члени наглядової ради, голова та члени ради директорів, виконавчого органу, корпоративний секретар акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом акціонерного товариства, є посадовими особами акціонерного товариства (ч. 1 ст. 161 ЦК України). Права та обов`язки посадових осіб акціонерного товариства визначаються законом, статутом акціонерного товариства та укладеним між посадовою особою і акціонерним товариством договором (контрактом) (ч. 2 ст. 161 ЦК України). Частиною 1 ст. 15 ЗУ «Про акціонерні товариства» передбачено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут. Пунктом 8.2.1. Розділу 8 Статуту позивача передбачено, що посадовими особами органів управління визнаються Голова та члени Наглядової Ради Товариства, Голова та члени правління Товариства, Голова Ревізійної комісії/Ревізор Товариства. Розділом 11 згаданого Статуту передбачено повноваження Правління Товариства, Голови правління, членів правління та заступника голови правління. При цьому, такої посади як Директор Товариства даний Статут не містить. Зважаючи на те, що саме Статутом Товариства визначаються повноваження керівника, такої посади як директор в органах управління Статутом не передбачено, то ОСОБА_2 не є уповноваженою від товариства особою на підписання та подання позову до суду - не є належним представником.

Також вважає, що стороною позивача не наведено жодних аргументів щодо порушення ним вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України на час укладення оспорюваного договору, а отже позивачем не наведено підстав, за яких укладений договір купівлі-продажу сіл визнати недійсним.

Окрім того, звертає увагу, що за змістом ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи, або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. В даній справі особа, яка замовила висновок ( ОСОБА_2 ), не є учасником справи. Також, такий висновок містить недостовірні відомості щодо самого об`єкта нерухомого майна. Так, аналізуючи фото, яка наявне у самому висновку, слід констатувати те, що експертом у склад огорожі, яка оцінювалась, включено майно, яке не належало йому (відповідачу ОСОБА_1 ) (фото № 6). Тому, визначена експертом вартість огорожі не може вважатись достовірною, а як наслідок аргументи позивача щодо того, що вартість об`єкта перевищує 25 % вартості активів Товариства, ґрунтуються виключно на припущеннях.

З наведених підстав, просив відмовити у задоволенні позову. Також, повідомив суд, що можливий розмір понесених ним судових витрат може становити більше 20000,00 грн. (том.1, а.с. 212-215).

12.03.2024 відповідач ОСОБА_4 надіслав до суду поштою відзив на позовну заяву, який судом отримано 13.03.2024, в якому щодо задоволення позову заперечив. На обґрунтування відзиву зазначено, що він вважає себе добросовісним набувачем, а майно може бути витребувано від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. За змістом ст. 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Вважає, що стороною позивача не наведено жодних аргументів щодо порушення ПрАТ «Племпідприємство» чи ОСОБА_1 вимог частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України на час укладення оспорюваного договору. Також, позивачем не вказано жодних випадків та підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, за яких оспорюване майно може бути витребувано від нього, як добросовісного набувача. На підставі наведеного, просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 198-202).

12.02.2024 від третьої особи - Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяка Т.Ю. надійшли до суду письмові пояснення з додатками документів на підставі яких були вчинені нотаріальні дії. В поясненнях зазначено, що Головою правління ОСОБА_3 для посвідчення вказаного договору купівлі-продажу було надано правовстановлюючі документи на майно та документи, що підтверджують її повноваження як голови правління товариства (наказ №5-ка від 30.04.2014 року, документи, що підтверджують правоздатність та дієздатність товариства).

Вимоги п.9.2.2.25 Статуту про те, що на вчинення правочину потрібно прийняття рішення Загальних зборів товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, нотаріусом враховано. Згідно річної фінансової звітності товариства за 2022 рік балансова вартість активів товариства становить 678000,00 грн., тобто 25% від вартості активів становить 169500,00 грн. Сума договору становила 20851,00 грн. Згідно довідки товариства від 22.11.2023 року балансова вартість прохідної та огорожі становить 0 (нуль) гривень. Первісна балансова вартість прохідної та огорожі становить 20851,00 гривень, і за вказану ціну і було продане вищевказане нерухоме майно.

Також зазначає, що згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при посвідченні договору купівлі-продажу не потрібно вимагати експертної оцінки чи ринкову вартість майна, оскільки продавцем виступала юридична особа.

Таким чином нотаріус стверджує, що не вчинив жодних порушень при вчиненні нотаріальної дії, а тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

СУДОВИЙ РОЗГЛЯД

Представник позивача - адвоката Хемича В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові з урахуванням змінених позовних вимог, додатково пояснив, що ОСОБА_2 замовив оцінку майна, як директор підприємства, а тому вважає такий доказ допустимим. Відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вважає недобросовісними набувачами, оскільки вони розуміли, що набувають майно за заниженою ціною, а також відчуження майна відбулося після подання даного позову, що знали відповідачі. Тому вважає, що майно слід витребувати у останнього набувача, як у недобросовісного. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представника відповідача ОСОБА_3 адвокат Дунець О.Я. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позов до відповідача ОСОБА_3 , як до голови правління ПрАТ «Івано-Франківське Племпідприємство», тобто позов заявлений до посадової особи юридичної особи, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Щодо задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, вважає, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, оскільки як фізична особа не виступала стороною договору купівлі-продажу. Також вважає, що експерт оцінив огорожу, якої на балансі підприємства не було. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Білана А.М. в судовому засіданні заявив клопотання про виїзде судове засідання з метою дослідження судом доказів, а саме огорожі. Щодо задоволення позову заперечив з підстав зазначених у поданому відповідачем відзиві. Додатково звертає увагу на те, що в матеріалах немає доказів того, що підприємство проводить господарську діяльність, як і немає доказів, що земельна ділянка перебуває в оренді підприємства (договір оренди закінчився). ОСОБА_2 не є учасником процесу та не мав права замовляти оцінку майна. Статутом Товариства визначаються повноваження керівника, такої посади як директор в органах управління Статутом не передбачено. Відповідно, ОСОБА_2 не є уповноваженою від товариства особою на підписання та подання позову до суду. Звертає увагу на наявність протоколу від 17.11.2023, яким керівнику надано дозвіл на продаж майна. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, вважає, що набув майно у власність на законних підставах та є добросовісним набувачем. Пояснює, що низька ціна майна для нього не була підозрілою, оскільки огорожа була у непридатному стані та потребувала значних коштів на демонтаж. Він мав на куплене майно певний комерційний проект, проте, після купівлі, прийшов до висновку, що такий проект для нього не вигідний, оскільки потрібно було демонтувати огорожу, що потребувало значних затрат. Вважає, що придбав та продав майно на законних підставах, як власник не мав жодних обмежень. Також стверджує, що на момент продажу майна він не знав про наявність спору в суді. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представника відповідача ОСОБА_7 адвокат Павлів І.Р. щодо задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, додатково пояснив, що огорожа є у непридатному стані, що і пояснює низьку ціну її купівлі, а демонтаж такої огорожі в рази перевищує її вартість біля (біля 300 000 грн.). Вважає, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем, а продаж майна відповідає ст. 203 ЦК України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Тарас Юрійович, в судове засідання не прибув повторно, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи. Як зазначено, подав до суду письмові пояснення, в яких вбачає наявність підстав для відмови у позові.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини справи.

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності, 13.02.2019 за Приватним акціонерним товариством «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО» було зареєстровано комплекс адміністративно-виробничих будівель, а саме: прохідна зазначена в плані літерою Д, загальною площею 8.1 кв.м.. огорожа зазначена номером 2 загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 (том. 1, а.с 12. 13).

На вказану прохідну, зазначену в плані літерою Д, загальною площею 8.1 кв.м. та огорожу, зазначену номером 2 загальною площею 977,1 кв.м 12.01.2019 виготовлено технічний паспорт (том. 1, а.с.14-18).

22.11.2023 між Приватним акціонерним товариством «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО», в особі голови правління Шеремети Марії Петрівни, яка діяла на підставі Статуту товариства, наказу №5-ка від 30.04.2014р., названа надалі - ПРОДАВЕЦЬ, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , названий надалі - ПОКУПЕЦЬ, з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу адміністративно-виробничих будівель, а саме: прохідної зазначеної в плані літерою Д, загальною площею 8.1 кв.м., огорожі зазначеної номером 2 загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 . Купівлю-продаж вищезазначених адміністративно-виробничих приміщень здійснено за ціною - 20 851.00 (двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одну гривню 00 коп.) гривень. Відповідно до п.4 Договору передбачено, що первісна балансова вартість адміністративно-виробничих приміщень становить 20 851.00 (двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одну гривню 00 коп.) гривень, що підтверджується Довідкою про балансову вартість №1/2023 від 22.11.2023 року. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Тарасом Юрійовичем, зареєстровано в реєстрі №1896 (том.2, а.с. 152-155).

На підставі вищезазначеного договору, 22.11.2023 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Тарас Юрійович виніс рішення про державну реєстрацію речового права, індексний номер 70345132, та зареєстрував за ОСОБА_1 право власності, номер запису 52638767, на об`єкт нерухомого майна - адміністративно-виробничі будівлі: прохідну зазначену в плані літерою Д, загальною площею 8,1 кв.м., огорожу зазначену номером 2, загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по вул.Потічна. буд. 1. с.Вовчинець. м.ІваноФранківськ. Івано-Франківська обл. (том.1, а.с. 19-20).

Згідно з протоколом №3/23 засідання наглядової ради ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО» від 12.12.2023, прийнято рішення про відсторонено ОСОБА_5 від виконання повноважень Голови Правління Товариства до вирішення Загальними зборами акціонерів питання про припинення її повноважень. Підставою прийняття такого рішення було неузгоджене відчуження за заниженою (у порівнянні з ринковими цінами) вартістю нерухомого майна (том. 1, а.с.24, 25).

За наслідками засідання наглядової ради ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИСМСТВО», протоколом №5/23 від 28 грудня 2023 року вирішено обрати головою наглядової ради ОСОБА_6 , а директором - ОСОБА_2 (том.1, а.с. 26, 27).

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, дата запису 30.12.2023, ОСОБА_2 (згідно Статуту) є керівником ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИСМСТВО» (том. 1, а.с. 10, 11).

Згідно п. 9.2.2.25 розділу 9 Статуту ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМГІІДПРИСМСТВО» (далі-Статуту), до виключної компетенції Загальних зборів товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства. Відповідно до п.10.6.1.13 розділу 10 Статуту до виключної компетенції Наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства (том.1, а.с.28-51).

Розділом 2 Положення про загальні збори ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО» передбачено компетенцію загальних зборів, зокрема і щодо розпорядження майном товариства (том.1, а.с.52-58).

За даними останньої річної фінансової звітності ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО», а саме Фінансової звітності мікропідприємства (Форма№1-мс) за 31.12.2022 - вартість активів підприємства складає 678 000.00 (шістсот сімдесят вісім тисяч) грн. Основні засоби на кінець звітного періоду 0. (том.1, а.с.59, 60).

З вказаного слідує, що до значних правочинів, які віднесені до виключної компетенції Наглядової ради, слід віднести правочини, які в цьому періоді перевищували 67 800.00 (шістдесят сім тисяч вісімсот) грн. (678000.00 Х 10%).

На замовлення ОСОБА_2 від 21.12.2023 було замовлено експертну оцінку щодо визначення ринкової вартості вказаного майна, і за висновком судового експерта ОСОБА_8 , за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи №29/12/23 від 29.12.2023, вартість будівлі прохідної за літ. «Д», заг. площею 8,1 кв.м. становить 42 463 грн; вартість споруди огорожі площею 977,1 кв.м. становить 421 140 грн. (том.1, а.с. 62-81).

Також судом встановлено, що для посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу, нотаріусу, окрім інших правовстановлюючих документів необхідних для реєстрації правочину, було подано: довідку від 22.11.2023 ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИСМСТВО» про те, що первісна вартість ізолятора (прохідної) становить 20 851 грн., знос 20851 грн., балансова вартість 0 грн. станом на 21.08.2023 (том.1, а.с. 131), наказ від 30.04.2014 №5-ка ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИСМСТВО» про те, що ОСОБА_3 з 30.04.2014 приступає до виконання обов`язків голови правління (том.1, а.с.132), довідку від 12.01.2019 видану техніком з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_9 , в якій відображені спірна прохідна та огорожа (том.1, а.с.134), фінансову звітність мікропідприємства від 31.12.2022 (том. 1, а.с. 154).

Відповідно до Договору купівлі продажу адміністративно-виробничих будівель від 16.01.20224, укладеного між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_7 , покупець набув у власність адміністративно-виробничі будівлі, а саме: прохідну зазначену в плані літерою Д, загальною площею 8.1 кв.м.. огорожу зазначену номером 2 загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 -продаж вищезазначених адміністративно-виробничих приміщень здійснено за ціною 40 000.00 (сорок тисяч) грн. Відповідно до п.4 договору вартість майна визначена згідно звіту про оцінку. Виданого 16.01.2024, субєктом оціночної діяльності ТОВ «Центр оцінки «Експро оцінка», оцінювач ОСОБА_10 (том.1, а.с.175, 176).

26.012024 представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову (том.1, а.с.111-113), яка мотивована тим, що представник з Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно 25.01.2024 дізнався про відчуження ОСОБА_1 спірного майна в користь нового власника ОСОБА_7 (том.1, а.с. 115).

Ухвалою суду від 29.01.2024 було забезпечено позов шляхом накладення арешту із забороною відчуження на адміністративно-виробничу будівлю: прохідну зазначену в плані літерою Д, загальною площею 8,1 кв.м., та огорожу зазначену під номером 2 загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1766903226101) (том.1, а.с. 117-120). Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження, 30.01.2024 накладено арешт на вказане майно боржника (том.1, а.с.191).

Також в матеріалах справи наявна копія акту прийому-передачі адміністративно- виробничих будівель від 22.11.2023, згідно з яким адміністративно-виробничі будівлі, які знаходяться в АДРЕСА_1 , зазначені в договорі купівлі-продажу від 22.11.2023, зокрема прохідна, загальною площею 8.1 кв.м., передана покупцеві у задовільному стані, а огорожа загальною площею 977,1 кв.м. передана покупцеві у незадовільному стані, крім того на окремих ділянках повністю відсутні прольоти. Акт підписаний головою правління ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 (том.1, а.с.216).

Згідно копії Звіту про незалежну оцінку ТОВ «Центр оцінки «Експро оцінка», оцінювач ОСОБА_10 , який здійснений на замовлення ОСОБА_1 , та згідно з яким вартість об`єкту оцінки (адміністративно-виробничі будівлі: прохідної, загальною площею 8.1 кв.м.. огорожі, загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 ), становить 40 000 (сорок тисяч) грн. (том.1, а.с. 203-205).

З урахуванням встановлених обставин, суд, оцінюючи докази та правовідносини, які виникли між сторонами, а також визначений позивачем склад учасників процесу, підставу та предмет позову, приходить до таких висновків.

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 .

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655 ЦК України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ч. 1 ст. 657 ЦК України).

Як зазначено в постанові ВП ВС від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно.

За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Поняття фізичної особи визначено в статті 24 ЦК України. Згідно з визначенням, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ч. 1 ст. 80 ЦК України).

Суд зазначає, сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу адміністративно-виробничих будівель від 22.12.2023 є юридична особа - Приватне акціонерне товариством «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО», від імені якого на момент вчинення оспорюваного правочину діяла голова правління ОСОБА_5 , як продавець, з однієї сторони, та фізична особа - ОСОБА_1 , як покупець, з іншої.

Тобто спір з приводу визнання такого правочину недійсним, з урахуванням вищезазначених норм права та судової практики, може виникнути між сторонами правочину, або заінтересованою особою, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

В даній справі, відповідач ОСОБА_5 відповідає за позовом як фізична особа, яка не була стороною оспорюваного правочину. Тому, з урахуванням предмету та підстав позову слід констатувати, що позивач ПрАТ «Івано-Франківське Племпідприємство» оспорює в суді дії свого ж підприємства. При цьому, підписання правочину попереднім директором підприємства ОСОБА_5 не змінює склад учасників оспорюваного правочину, а задоволення до цього відповідача такої позовної вимоги як визнання правочину недійсним - не змінює, не припиняє цивільні права та обов`язки ОСОБА_5 та не впливає на її майновий інтерес.

До прикладу, на майновий інтерес ОСОБА_5 міг би вплинути позов підприємства про стягнення збитків з керівника. Водночас, в таких спорах слід звертати увагу, що з урахуванням суб`єктивного складу учасників та предмету спору, предметна підсудність такої справи може бути віднесена до юрисдикції господарських судів. Проте, в даній справі, обраний позивачем спосіб захисту та склад учасників у справі, а саме пред`явлення позову юридичною особою до фізичних осіб, - відносить такий спір до предметної підсудності загальних судів, що виключає наявність господарського спору. Тому, твердження відповідав про непідсудність справи цьому суду та необхідність закриття провадження у справі - помилкове.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що ОСОБА_5 , як фізична особа до якої пред`явлено позов з вимогою про визнання правочину недійсним, є особою, яка порушила, не визнала або оспорила права, свободи чи законні інтереси позивача, що є підставою для відмови у позові до цієї сторони.

Інші позовні вимоги відповідача ОСОБА_5 не стосуються.

Щодо відповідача ОСОБА_1 , то він не є особою, яка повинна відповідати за законність відчуження майна підприємства, оскільки він виступає покупцем за оспорюваним правочином, та, відповідно, не приймає жодних управлінських рішень, пов`язаних з відчуженням майна підприємством. Тобто вимога про визнання правочину недійсним, з підстав наведених у позові, не стосується цього відповідача.

Водночас, суд до уваги приймає наступне.

За даними останньої річної фінансової звітності Товариства за 31.12.2022 вартість активів Товариства складає 678 000.00 грн., тобто розмір 10% складає 67 800.00 грн., що відповідає граничній сумі, за яку керівник, у відповідності до вимог Статуту, міг здійснити відчуження майна без повідомлення наглядової ради і погодження загальних зборів Товариства.

Як зазначалося, купівлю-продаж вищезазначених адміністративно-виробничих приміщень здійснено за ціною - 20 851.00 грн., що не перевищує граничної суми для відчуження майна керівником. Заниження ціни купівлі-продажу, підлягає доказуванню.

В поданому позові стверджується, що наявна оцінка майна у справі була замовлена керівником підприємства ОСОБА_2 , проте при дослідженні оціночно-будівельної експертизи №29/12/23 від 29.12.2023, суд звернув увагу на те, що експертизу було замовлено 21.12.2023 ОСОБА_2 , а виконано експертом ОСОБА_8 29.12.2023 (том.1, а.с.62-81).

Прийнявши до розгляду справу, суд визначав ОСОБА_2 , як керівника підприємства, та первинно вважав, що замовлення безпосередньо ним оцінки майна від свого імені, а не від імені підприємства, не є порушенням ч. 1 ст. 106 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, суд відносив ОСОБА_2 до учасника процесу, як особи уповноваженої за посадою на представництво підприємства, а не зазначення у висновку посади ОСОБА_2 - керівник підприємства, вважав недоліком, який не відносить такий доказ до недопустимих.

Проте, при детальному аналізі доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно протоколу засіданні наглядової ради (том.1, а.с.26, 27), обраний директором підприємства тільки 28.12.2023, а відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань про керівника ПрАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИСМСТВО» ОСОБА_2 був здійснений 30.12.2023 (том.1, а.с.10, 11).

З цього слідує, що ОСОБА_2 був уповноважений діяти від імені та в інтересах підприємства тільки з часу внесення відомостей до реєстру про нового керівника 30.12.2023. Натомість, ним був замовлений висновок експерта - 21.12.2023, а сам висновок був складений 29.12.2023, тобто раніше виникнення у нього повноважень керівника підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оціночно-будівельної експертиза №29/12/23 від 29.12.2023 - складена на замовлення не учасника справи, тобто одержана з порушенням порядку встановленого законом, а саме ст. 106 ЦПК України, а відтак такий доказ суд визнає недопустимим та не бере до уваги (ст. 78 ЦПК України).

Іншими доказами щодо вартості спірного майна є копія Звіту про незалежну оцінку ТОВ «Центр оцінки «Експро оцінка», оцінювач ОСОБА_10 , який здійснений на замовлення ОСОБА_1 , та згідно з яким вартість об`єкту оцінки (адміністративно-виробничі будівлі: прохідної, загальною площею 8.1 кв.м.. огорожі, загальною площею 977,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 ), становить 40 000 (сорок тисяч) грн. (том.1, а.с. 203-205).

Щодо клопотань представників відповідачів про необхідність повернення до підготовчого судового засідання з метою оцінки спірного майна, то суд зазначає, що стороні відповідачів слід було дотримуватися строків встановлених судом для подання доказів. Суд неодноразово вирішував питання про відкладення підготовчого судового засідання, з метою надання можливості подання доказів, чим відповідачі не скористалися. Такий доказ, як оцінка майна сторонами відповідача по суті анонсувався в заявах (буде замовлено) (до прикладу див. примітки у відзиві ОСОБА_1 від 11.03.2024) (том.1, а.с.215), проте від намірів до дій так і не дійшло, жодних клопотань про долучення вже виготовленого висновку експерта до суду не надходило.

В свою чергу, представник позивача, за наявних у справі доказів, наполягав на закритті підготовчого засідання, оскільки вважав, що представники відповідачів умисно затягували процес, а щодо можливості повернення до стадії підготовчого судового засідання - заперечував.

Принцип змагальності сторін зокрема визначає, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази, що вартість відчуженого майна перевищувала 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, що становило - 67 800.00 грн., а відтак позивачем суду не доведено, що керівник вчинив оспорюваний правочин з перевищенням наданих йому повноважень щодо розпорядження майном підприємства, що є окремою підставою для відмови у позові.

Щодо позовної вимоги до відповідача ОСОБА_4 про витребування майна, то така вимога є похідною та обґрунтована тим, що цей відповідач, як і відповідач ОСОБА_1 , на момент купівлі спірного майна були недобросовісними набувачами, про що представник позивача зазначив в судовому засіданні аргументуючи тим, що відповідачі усвідомлювали, що вартість майна була суттєво занижена, а також знали про наявність спору в суді.

Оцінюючи такі доводи, суд зазначає, що матеріали справи не місять жодних доказів недобросовісності набуття спірного майна відповідачем ОСОБА_1 , а в подальшому відповідачем ОСОБА_4 .. Твердження позивача про те, що покупці знали про незаконність продажу майна з огляду на його низьку ціну, є припущеннями, як і твердження про те, що ці відповідачі знали про наявність судового спору. Так, в матеріалах справи відсутні докази, що на момент повторного відчуження спірного майна, відповідачі знали про наявність спору в суді. Перша отримана кореспонденція відповідачем ОСОБА_3 датована 07.02.2024, про що зазначено у клопотанні ОСОБА_3 про відкладення підготовчого судового засідання, та підтверджено копією конверта, трекінгом поштового відправлення (том.1, а.с.157-160).

Доводи позивача про те, що відповідачі могли дізнатися про позов з відкритих джерел (ЄДРСР, сайту «Судова влада України») не обґрунтовані, оскільки закон їх до цього не зобов`язує.

Також, слід враховувати, що якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

Суд звертає увагу на те, що тільки 29.01.2024 була виконана ухвала суду про забезпечення позову, а договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладений 16.01.2024. Тобто, на момент продажу майна, в реєстрах нерухомості не існувало обтяжень, а покупці добросовісно могли покладатися на відомості з реєстру про речові права та їх обтяження.

Таким чином, суд спростовує твердження сторони позивача про недобросовісність набуття майна відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , та відносить їх до добросовісних набувачів, з огляду на що зазначає наступне.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18)).

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 199/4884/17 (провадження № 61-3601св22), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що: "предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17). За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12). Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу законодавства, суд приходить до висновку, що правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна від останнього набувача відповідача ОСОБА_7 - немає, оскільки суду не доведено наявність умов, визначених ст.388 ЦК України.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

В підсумку суд вважає, що позивачем не доведено обставини, які мають значення для справи, і на які він посилається як на підставу своїх вимог, що має наслідком відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

ДОКАЗИ НЕ ПРИЙНЯТІ СУДОМ ДО РОЗГЛЯДУ

Разом з відзивом на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвокатом Дунець О.Я. подано копію Протоколу №1 засідання правління ПрАТ «ІВАНОФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО» від 17.11.2023, на якому вирішено: 1. Продати належні товариству адміністративно виробничі будівлі по АДРЕСА_1 за початковою балансовою вартістю 20851,00 грн.; 2. Уповноважити голову правління товариства ОСОБА_3 укласти та підписати з Покупцем договір купівлі-продажу адміністративно-виробничих будівель. Копія місить підписи Голови правління ОСОБА_3 та члена правління ОСОБА_11 (том.1, а.с.225).

Представник позивача поставив під сумнів вказаний протокол, зазначивши, що йому про такий документ нічого не відомо, звернув увагу на відсутність печатки підприємства.

При дослідження цього доказу встановлено, що він не завірений в установлено законом порядку, а також сторона, яка подала такий доказ, не зазначила про наявність у неї або іншої особи оригіналу.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що копія Протоколу №1 засідання правління ПрАТ «ІВАНОФРАНКІВСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО» від 17.11.2023 подана до суду з порушенням вимог ч.ч.4, 5 ст. 95 ЦПК України, а тому до розгляду судом не приймається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову директора ПрАТ «Івано-Франківське Племпідприємство» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Тарас Юрійович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування та передання майна відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.10.2024.

Суддя Богдан АТАМАНЮК