Справа № 953/5961/24
н/п 2-з/953/65/24
У Х В А Л А
"04" жовтня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Зуб Г.А.
при секретарі Черниш О.М.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Жука Євгена Григоровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа: Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 55) про визначення місця проживання малолітнього сина, -
В С Т А Н О В И В :
06.03.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, в якій позивач просить визначити з ним місце проживання непрацездатного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишивши на його утриманні та вихованні за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.07.2024 (суддя Колеснік С.А.) в прийнятті зустрічної заяви відмовлено.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024 зустрічну позовну заяву розподілено судді Зубу Г.А.
Ухвалою судді від 08.07.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.
Відповідач скористалась своїм правом на подання відзиву по справі.
03.10.2024 на адресу суду надійшла заява від представника позивача адвоката Жука Є.Г. про забезпечення позову, в якій він просить заборонити відповідачу особисто або через 3-х осіб вивозити за межі України малолітнього ОСОБА_3 до закінчення розгляду справи визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заборонити малолітньому ОСОБА_3 у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України до закінчення розгляду справи визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що предметом спору є визначення місця проживання дитини, та Україна є державою місця проживання дитини, та виїзд дитини до відповідачки за місцем її проживання в Італії призведе до затягування судового процесу, зробить неефективним захист інтересів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до частини першої статті 33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3, 10 частини першоїстатті 150ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин,іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною третьою статті 150ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналіз наведених вище норм вказує на те, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченомустаттями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України як спосіб забезпечення позову.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Судувід 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, провадження № 61-47217св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19, провадження № 61-11750св19.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від14 лютого 2022 року, справа № 754/7569/21, провадження № 61-15886сво2, зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим.
Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України дитини не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку в задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити в повному обсязі за наведених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 149-153, 157 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Жука Євгена Григоровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітнього сина - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в Харківський апеляційний суд протягом 15 діб.
Повний текст ухвали виготовлено 04 жовтня 2024 року.
Суддя Г.А. Зуб
Суд | Київський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 04.10.2024 |
Оприлюднено | 07.10.2024 |
Номер документу | 122080990 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів |
Цивільне
Київський районний суд м.Харкова
Зуб Г. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні