Постанова

від 19.09.2024 по справі 348/108/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/108/17

Провадження № 22-ц/4808/1148/24

22-ц/4808/1124/24

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Баркова В.М., Фединяка В.Д.,

секретаря Кузів А.В.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника Надвірнянської міської ради на рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене головуючою суддею Міськевич О.Я. 31 травня 2024 року та за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Семків Микола Несторович, представника Надвірнянської міської ради на додаткове рішення Надвірнянського районного суду від 12 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача із самостійними вимогами Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області, до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування, визнання недійсними рішень сесій Надвірнянської міської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, та за позовом Надвірнянської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні дорогою (землями) загального користування,

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 (правонаступником після смерті якої є її син ОСОБА_6 ), третя особа на стороні позивача із самостійними вимогами Надвірнянська міська рада, про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування, визнання недійсними рішень сесій Надвірнянської міської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки.

В подальшому позивачі збільшили позовні вимоги та просили усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування (дорогою) по АДРЕСА_1 . Також просили визнати недійсними рішення сесії Надвірнянської міської ради № 1709-ХХV(ІV)-05 від 14.07.2005, рішення сесії Надвірнянської міської ради № 1710-ХХV(ІV)-05 від 14.07.2005, рішення сесії Надвірнянської міської ради № 866-ХІV/2007 від 26.06.2007, рішення сесії Надвірнянської міської ради 27 сесія 5-го демократичного скликання від 10.09.2008 та видані відповідачам на підставі вказаних рішень державні акти на право власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з генеральним планом забудови АДРЕСА_1 до 06.07.2016 становила 10,0 метрів, а з 06.07.2016 було внесено зміни до проекту генерального плану в районі АДРЕСА_2 і встановлено ширину вулиці 9,0 метрів. Вказали, що відповідач ОСОБА_8 , яка проживає по АДРЕСА_3 , у квітні 2016 року самовільно захопила частину дороги по АДРЕСА_1 і на проїжджій частині розпочала будівництво паркана шляхом встановлення металевих стовпів на бетонній основі уздовж своєї земельної ділянки. Так само відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виорали частину дороги по даній вулиці. Вважають, що відповідачі своїми протиправними діями звузили вулицю загального користування і створюють перешкоди в користуванні даною вулицею позивачам та іншим жителям АДРЕСА_1 . Вказали, що неодноразово зверталися до відповідачів з проханням добровільно звільнити згадану ділянку дороги. Зазначили, що на день звернення з позовом їхні права порушені, відповідачі не виконують вимог позивачів та Надвірнянської міської ради про звільнення дороги громадського користування.

Крім того вказали, що із Висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 20673/19-41 від 17.04.2020 вбачається, що фактичні межі земельних ділянок відповідачів, так і межі земельних ділянок згідно правовстановлюючих документів відповідачів, не відповідають Генеральному плану м. Надвірна і перекривають дорогу громадського користування по АДРЕСА_1 . Вважають, що Надвірнянська міськарада,приймаючи рішеннясесії Надвірнянськоїміської ради№ 1709-ХХV(ІV)-05від 14.07.2005,рішення сесіїНадвірнянської міськоїради №1710-ХХV(ІV)-05від 14.07.2005,рішення сесіїНадвірнянської міськоїради №866-ХІV/2007від 26.06.2007,рішення сесіїНадвірнянської міськоїради 27сесія 5-годемократичного скликаннявід 10.09.2008,не врахувалавимоги ДБНВ.2.3-5-2001і передалау власністьвідповідачам частинуземель комунальноївласності АДРЕСА_1 ,тим самимпорушила вимогич.3ст.83Земельного кодексуУкраїни. Томувважають,що такідержавні актита рішенняНадвірнянської міськоїради,на підставіяких буливидані цідержавні акти,необхідно визнатинедійсними.

У травні 2017 року Надвірнянська міська рада звернулась до суду, як третя особа з самостійними вимогами, з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні дорогою (землями) загального користування. Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до плану забудови АДРЕСА_1 ширина проїжджоїчастини дорогибула визначена10метрів. Рішенням Надвірнянськоїміської ради№ 290-8/2016від 06.07.2016«Про внесеннязмін вгенплан забудови»ширину дорогина частині АДРЕСА_1 встановленов розмірі9метрів.В квітні-травні2016року відповідач ОСОБА_9 розпочала будівництвоогорожі набетонному фундаменті,внаслідок чогонею булазменшена (звужена)ширина проїзноїчастини дорогивулиці Головацького. Вважає, що внаслідок неправильного встановлення огорож відповідачі вчиняють перешкоди у користуванні землями загального користування - дорогою на АДРЕСА_1 . Вчинення відповідачами перешкод у користуванні дорогою спричиняє усні та письмові скарги мешканців вулиці Головацького як до міської ради, так і в інші органи державної виконавчої влади та правоохоронні органи. Надвірнянська міська рада намагалась врегулювати даний спір в досудовому порядку, розглядала вказане питання на засіданні постійної депутатської комісії з питань землекористування та земельних відносин, однак відповідачі відмовляються добровільно усунути перешкоди щодо користування землями загального користування. Крім того, відповідачі відмовляються добровільно провести встановлення (визначення) меж в натурі на місцевості відповідно до меж, вказаних у їх державних актах на право власності на землю.

Зважаючи на викладене, міська рада просила зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні землями загального користування - дорогою на АДРЕСА_1 , шляхом знесення (демонтажу) металевої огорожі на бетонному фундаменті та дерев`яних огорож з металевими проводами по ширині належних їм земельних ділянок, що межують з АДРЕСА_1 , а саме: земельних ділянок із кадастровим № 2624010100:09:001:0183; кадастровим № 2624010100:09:001:0122; кадастровим № 2624010100:09:001:0130; кадастровим № 2624010100:09:001:0128; кадастровим № 2624010100:09:001:0129 та не чинити перешкод в користуванні та обслуговуванні землями загального користування, забезпечивши ширину дороги на АДРЕСА_4 у розмірі 9 (дев`ять) метрів, а також вирішити питання судових витрат.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 31 травня 2024 року у задоволенні позовів відмовлено.

Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду від 12 червня 2024 року судові витрати позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Надвірнянської міської ради на загальну суму 36 884 грн покладено на позивачів. У стягненні з позивачів на користь відповідачів: ОСОБА_2 , І.М., ОСОБА_5 витрат на правову допомогу та на виготовлення технічної документації в сумі 27 200 грн відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення ухваленим внаслідок неповного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права. Вказує, що місцевий суд не взяв до уваги те, що позивачі звернулися з позовом про усунення перешкод як власники житлових будинків. Апелянт зазначає, що будинки позивачі збудували в кінці 1980-х та на початку 1990 років, і відповідно до діючого на той час законодавства зареєстрували своє право власності на будинки разом із огорожею. Відповідачі звузили вулицю загального користування і створюють перешкоди позивачам та іншим жителям АДРЕСА_1 в користуванні дорогою. Вказує, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 20673/19-41 від 17.04.2020 межі кожної із земельних ділянок відповідачів, зазначені у правовстановлюючих документах, в тій чи іншій мірі накладаються на АДРЕСА_1 . Апелянт зазначає, що відповідно до викопіювання Генерального плану м. Надвірна, який діяв у 2005-2008 роках, уздовж земельних ділянок позивачів, які належать їм на праві власності або перебувають у користуванні, проходять землі загального користування. Надвірнянська міська рада не врахувала вимоги ДБН В.2.3.-5-2001 і передала у власність відповідачам частину земель комунальної власності АДРЕСА_1 , чим порушила вимоги ч. 3 ст. 83 ЗК України (в редакції, яка діяла на той час). З огляду на вказане, вважає апелянт, такі державні акти та рішення, на підставі яких були видані ці державні акти, слід визнати недійсними.

Просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Надвірнянської міської ради також подала апеляційну скаргу, оскільки не погоджується з оскарженим рішенням в частині відмови у задоволенні позову Надвірнянської міської ради до відповідачів про усунення перешкод в користуванні дорогою (землями) загального користування. Вважає, що місцевим судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Крім того, висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що дорога на АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності Надвірнянської міської ради. Вказує, що генеральний план м. Надвірна 1975 року діяв до затвердження нового Генерального плану, тобто до 21.12.2018. Відповідно до будівельних паспортів на забудову земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 (згодом викупила ОСОБА_4 ) у проектах забудови земельних ділянок і розбивки будівель ширина АДРЕСА_5 ) становила 10 м. Рішенням Надвірнянської міської ради від 06.07.2016 №290-8/2016 «Про внесення змін в генплан забудови» ширину дороги на частині АДРЕСА_1 встановлено у розмірі 9 м. На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що вказане рішення є чинним, ніким не оскаржене і не скасоване, а тому відповідачі повинні виконувати його вимоги згідно ст. 144 Конституції України та ст. 73 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Необгрунтованими вважає твердження суду про ненадання позивачами доказів визначення відповідних меж виділених земельних ділянок в натурі, зокрема в частині межі із землею комунальної власності, які позначено як дорога. Генеральним планом встановлена ширина дороги, відповідачі були обізнані з рішенням міської ради щодо внесення змін в генплан забудови і встановлення ширини дороги у розмірі 9 м, однак добровільно відмовились усунути перешкоди в користуванні дорогою на АДРЕСА_1 .

Зважаючи на викладене, просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні позову Надвірнянської міської ради та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Скасувати додаткове рішення Надвірнянського районного суду від 12 червня 2024 року в частині покладення на Надвірнянську міську раду судових витрат та ухвалити нове рішення, яким витрати Надвірнянської міської ради по сплаті судового збору за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, витрат на проведення експертизи на загальну суму 31 288 грн покласти на відповідачів. Судові витрати за подання апеляційної скарги стягнути з відповідачів.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник ОСОБА_2 посилається на його незаконність. Зазначає, що перед оголошенням дебатів ним заявлено клопотання про стягнення судових витрат, понесених відповідачами та долучено розрахунок витрат і докази їх сплати. При ухвалені рішення судом не вирішено питання розподілу судових витрат, а тому він подав заяву про ухвалення додаткового рішення. 12.06.2024 місцевий суд ухвалив додаткове рішення без виклику сторін. Зазначає, що 06.07.2017 було завершено попереднє судове засідання за правилами ЦПК в старій редакції. На час прийняття до свого провадження справи судді Міськевич О.Я. діяв ЦПК в редакції від 04.11.2018. На думку апелянта, стороною відповідача було документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату послуг, розрахунок витрат, а тому вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення. На думку апелянта, адвокатом належними та допустимими доказами доведено витрати відповідача на правничу допомогу, виходячи зі складності справи та її тривалості.

Просить оскаржене додаткове рішення скасувати, ухвалити нове, яким стягнути судові витрати, понесені відповідачем згідно розрахунку, поданого в суді першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без руху. Вказав, що по справі було заявлено 15 немайнових вимог, неоплачених повністю судовим збором.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційні скарги позивачів. Вказує, що 26.01.2021, не зважаючи на те, що збільшення позовних вимог допускається до закінчення підготовчого судового засідання, суд на стадії розгляду справи по суті прийняв їх до розгляду. Зазначає, що позивачі у справі не провели розмежування між поняттями вулиця та проїжджа частина вулиці. Так, проїжджа частина вулиці ставить 7 метрів, а по 1,5 метри передбачено встановлення пішохідної зони з двох сторін та опор освітлення та електропередач. На момент виготовлення державних актів зі сторони відповідачів вже була встановлена лінія електропередач між дорогою та межею. Вказане свідчить про неможливість здійснення будь-яких перешкод зі сторони відповідачів. Крім того, з урахуванням рішення Надвірнянської міської ради № 290-8/2016 від 06.07.2016 проїжджа частина повинна бути зменшена на 1 метр і складає на даний час не сім, а шість метрів. Вказує, що зі сторони тупикової дороги Головацького тверді межові знаки на земельних ділянках відповідачів ОСОБА_11 та ОСОБА_7 не встановлено, відтак не зрозуміло в який спосіб чиняться перешкоди відповідачами. Також представник ОСОБА_2 зазначає, що жодний з позивачів не долучив до матеріалів справи технічної документації щодо власних земельних ділянок та доказів про сформованість земельної ділянки. Також не додано позивачами технічної документації з землеустрою щодо встановлення межових знаків та розмірів вулиці Головацького. Крім того, з показів колишнього головного архітектора вбачається, що Генеральний план м. Надвірна за 2016 рік не був затверджений. В позові не зазначено ні часу, ні способу вчинення перешкод. Апелянт з посиланням на ст. 258 ЦК України вважає, що позивачі звернулися до суду щодо земельних ділянок, які використовуються в існуючих межах відповідачами з 2005-2008 років, тобто з пропуском строків позовної давності. З врахуванням презумпції обізнаності особи про стан своїх прав до позовних вимог просить застосувати позовну давність відповідно до заяв у відзиві до позову від 30.01.2017 та окремої заяви від 24.04.2024. Крім того вказує, що жодний з позивачів не є сусіднім землекористувачем (межівником) земельної ділянки щодо яких заявлено позов, а тому такими рішення (державними актами та рішеннями органу місцевого самоврядування) не могли бути порушені їх права.

Представник Надвірнянської міської ради подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 щодо судових витрат, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою. Вказує, що долучений до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг від 01.03.2015 не містить жодної інформації щодо розміру та/або порядку обчислення витрат на правничу допомогу. Також відсутній акт прийому-передачі виконаних робіт, а також квитанція про оплату адвокатських послуг, яка була б видана адвокатом Семківим Н.М. на ім`я ОСОБА_5 Адвокатом Семківим Н.М. долучено до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордера №04 від 29005.2024 на суму 22 200 грн, видану на ім`я ОСОБА_2 . Однак, в матеріалах справи відсутній договір про надання юридичних послуг, укладений між адвокатом Семківим М.Н. та відповідачем ОСОБА_2 . Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні витрат на виготовлення технічної документації, оскільки вони не доведені, а також не належать до витрат, передбачених ст. 137 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_6 в судовезасідання нез`явився,про часі місцесудового розглядубув повідомленийналежно. Отже, є правові підстави для розгляду справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні апеляційного суду позивачі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та Надвірнянської міської ради підтримали, просили її задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Семків М.Н., заперечили, просили її відхилити.

Представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечив з огляду на законність рішення суду першої інстанції, просив її відхилити. Доводи власної апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене додаткове рішення скасувати, стягнути на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу.

Представник Надвірянської міської ради доводи своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримав, просив їх задовольнити. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 заперечив, просив її відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів, представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та представника Надвірнянської міської ради, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення в даній справі відповідають.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами у відповідності до вимог статей 77-78 ЦПК України наявності порушень права позивачів з боку відповідачів.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до генерального плану забудови в АДРЕСА_1 , яка проходить від АДРЕСА_6 , а.с. 7-7а).

Згідно з державним актом, виданим 08.08.2008 відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, належної на праві приватної власності ОСОБА_1 , по межі АБ зазначено землі загального користування (вулиця Головацького) (т.1, а.с. 16).

Відповідно до будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, виділеної забудівнику ОСОБА_1 по АДРЕСА_5 від 1984, у проекті забудови земельної ділянки зазначено ширину вул. Островського, яка становила 10 метрів (т.1, а.с.17-22).

Згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_12 .. згідно державного акту, виданого 18.09.2008, по межі АБ зазначено землі загального користування (вулиця Головацького) (т.1, а.с. 23).

Відповідно до будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, виділеної забудівнику ОСОБА_3 по АДРЕСА_7 від 1987 року, у проекті забудови земельної ділянки та схем виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель зазначено ширину АДРЕСА_5 , яка становила 10 метрів (т.1, а.с.24-28).

Відповідно добудівельного паспортана забудовуземельної ділянки,виділеного забудівнику ОСОБА_13 по АДРЕСА_8 (який згодом викупила ОСОБА_4 ) від 1986 року, у проекті забудови земельної ділянки та схемі виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель зазначено ширину АДРЕСА_5 , яка на той час становила 10 метрів (т.1, а.с.29-36).

Відповідачці ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0963 га на АДРЕСА_3 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 2624010100:09:001:0183, що підтверджується державним актом серії ЯЕ № 846768, виданим 16.01.2008 на підставі рішення Надвірнянської міської ради № 866-ХТV/2007 від 26.06.2007 (т.1, а.с.7-80);

Також відповідачці ОСОБА_8 належить на праві власності земельна ділянка площею 0.0536 га на АДРЕСА_9 , кадастровий № 2624010100:09:001:0122, що підтверджується державним актом серії ІФ №006420, виданим 11.07.2005 на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2005, реєстр. № Д-592, ВСВ № 518787 (т.1, а.с.73-77).

Дані ділянки є суміжними і виходять на АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічної документації, виготовленої ОСОБА_8 , на місцевості винесено межі земельних ділянок. Відповідно до акту винесення меж в натурі від 05.2005, межі земельної ділянки розміром 0,0536 га проходять по дерев`яній огорожі. Відповідно до акту встановлення меж земельної ділянки розміром 0,0963 га від 27.06.2007 зазначено, що межі в натурі проходять по металевій огорожі з сітки (т.1, а.с.78-89).

Згідно з земельно-кадастровим планом до державного акту ОСОБА_2 за 2007 рік зазначено ширину дороги по вул. Головацького - 7 м. (т.1, а.с.81, 87).

Відповідно до технічної документації із землеустрою ділянки ОСОБА_8 , виготовленої ПП «Прикарпатський земельний центр» щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості в 2017 році, ОСОБА_2 відновлювала межі та було встановлено, що межі відповідають державному акту. На підставі зазначеної документації внесено відомості в Держгеокадастр та отримано витяг. Відповідач ОСОБА_2 в 2020 році вдруге виготовила технічну документацію із землеустрою відповідно до вимог ч. 1 ст. 107 ЗК України, відповідно до якої основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. Тобто відповідачем в 2017 році та 2020 році вже відновлювались межі (т.3, а.с.180- 201).

Відповідачці ОСОБА_5 належать на праві власності земельна ділянка площею 0,0964 га на АДРЕСА_10 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 2624010100:09:001:0130 (державний акт серія ЯГ №307045, виданий 24.11.2006 на підставі рішення Надвірнянської міської ради № 1710-ХХV(ІV)-05 від 14.07.2005), ділянка виходить на АДРЕСА_1 . Відповідно до державного акту виготовлено технічну документацію, в якій міститься акт виносу меж в натурі від 17.07.2005, межі земельної ділянки проходять по землі та огорожі (т.1, а.с.90-92).

З моменту виносу меж в натурі ОСОБА_11 межі земельної ділянки не змінювала. При цьому, і по даний час огорожа зі сторони проїжджої дороги у ОСОБА_7 та ОСОБА_11 відсутня.

Відповідачці ОСОБА_7 належать на праві власності наступні земельні ділянки: - площею 0,1000 га на АДРЕСА_11 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, кадастровий № 2624010100:09:001:0127 (державний акт серія ЯГ №304123, виданий 27.11.2006 на підставі рішення Надвірнянської міської ради № 1709-ХХV(ІV)-05 від 14.07.2005) (ділянка № НОМЕР_1 ); - площею 0,1153 га на АДРЕСА_11 , для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 2624010100:09:001:0128 (державний акт серія ЯГ №304121, виданий 27.11.2006 на підставі рішення Надвірнянської міської ради № 1709-ХХV(ІV)-05 від 14.07.2005) (ділянка № НОМЕР_2 ); - площею 0,0584 га на АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 2624010100:09:001:0129 (державний акт серія ЯГ № 304122, виданий 27.11.2006 на підставі рішення Надвірнянської міської ради №1709-ХХV(ІV)-05 від 14.07.2005) (ділянка № 3). Ділянки № 2 та АДРЕСА_7 (т.1, а.с.93-95).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що при видачі державних актів було виготовлено технічну документацію з встановлення меж в натурі. З моменту виносу меж в натурі ОСОБА_7 жодних додаткових огорож не встановлювала та межі не змінювала, а зі сторони вул. Головацького відсутня огорожа.

Відповідачами по справі вчинено дії щодо реєстрації права на земельні ділянки, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (т.4, а.с.239-244).

Рішенням Надвірнянської міської ради № 290-8/2016 від 06.07.2016 «Про внесення змін в генплан забудови вул. Головацького» ширину дороги на частині АДРЕСА_1 встановлено в розмірі 9 метрів, що підтверджується копіями рішення міської ради та викопіюванням із генплану (т.1, а.с.51-5, т.2, а.с.7);

22 липня 2016 року комісією Надвірнянської міської ради в присутності мешканців вул. Головацького проведено обстеження ширини проїжджої частини дороги АДРЕСА_1 . При обстеженні встановлено: ширина проїжджої частини дороги АДРЕСА_12 та № 26 9 метрів. Ширина дороги між домоволодіннями АДРЕСА_3 та АДРЕСА_13 та на початку земельної ділянки № 17 - 8 м. 30 см., а на закінчені земельної ділянки 6 м. 60 см. Мешканцями домоволодіння АДРЕСА_3 ведуться роботи з встановлення огорожі з металічними стовпами на бетонній основі, чим порушено Генеральний план забудови по АДРЕСА_1 , в якому вказана ширина проїжджої частини дороги по АДРЕСА_14 метрів (т.1, а.с. 53-54, т.2, а.с. 8).

30 листопада 2016 року постійною депутатською комісією із питань землеустрою та земельних відносин Надвірнянської міської ради обстежено вулицю Головацького щодо невідповідності до рішення Надвірняської міської ради № 290-8/2016 від 06.07.2016 «Про внесення змін в генплан забудови вул. Головацького».

Комісією встановлено, що ширина проїжджої частини дороги АДРЕСА_12 та АДРЕСА_15 становить 9 метрів. Суміжні домоволодіння АДРЕСА_3 та № 28 звужують проїжджу частину частини дороги до 6 м. 60 см./ширина дороги навпроти домоволодіння АДРЕСА_16 становить 6,60 м.; ширина дороги навпроти домоволодіння АДРЕСА_8 становить 6,72 м., ширина дороги навпроти домоволодіння АДРЕСА_7 становить 6,80 м.; ширина дороги навпроти домоволодіння АДРЕСА_17 становить 8 м.; ширина дороги навпроти домоволодіння АДРЕСА_18 становить 4,40 м. Відповідно до проекту забудови АДРЕСА_1 та проекту генерального плану, АДРЕСА_4 . При обстежені встановлено, що ширина дороги становить 3 м (т.2, а.с.9-10).

Частиною першою статті 15ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (пункт «а» частини третьої статті 83 ЗК України).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки (державного акта на земельну ділянку), а також усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи (див. висновки у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 243/8040/17 (провадження № 61-273св20), від 01 червня 2022 року у справі № 453/222/19 (провадження № 61-2024св21), від 26 жовтня 2022 року у справі № 158/1788/20 (провадження № 61-2998св21)).

Із зміступозову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_14 вбачається,що сутьпорушеного правапозивачів полягаєу тому,що відповідачісамовільно захопиличастину дорогипо АДРЕСА_1 іна проїжджійчастині розпочалибудівництво парканачим звузилирозмір дорогизагального користуванняз 9метрів до6мта 4,4метрів.Це,на думкупозивачів,створює їмперешкоди для проїзду.

Водночас місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ділянки відповідачів, які прилягають до спірної дороги, сформовані у встановленому порядку та зареєстровані у Держгеокадастрі. Тобто відповідачі оформили право на земельну ділянку шляхом отримання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування та провели визначення їх на місці із встановленням меж, узгоджених у встановленому порядку.

Зокрема, відповідач ОСОБА_2 має оформлене право у вигляді державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі рішення сесії Надвірнянської міської ради № 866-ХІV/2007 від 26.06.2007, площею 0,0963 га по АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 73).

Відповідачу ОСОБА_11 належить земельна ділянка розміром 0,0964га по АДРЕСА_10 згідно до державного акту серії ЯГ №307045 від 24.11.2006, виданого на підставі рішення сесії Надвірнянської міської ради № 1710-ХХV(ІV)-05 від 14.07.2005 (т.1 а.с. 90).

Відповідачу ОСОБА_7 відповідно додержавного актуСерії ЯГ№304122від 27.11.2006належить земельнаділянка розміром0,0584га по АДРЕСА_1 , згідно до державного акту Серії ЯГ № 304121 від 27.11.2006, земельна ділянка розміром 0,1153га по АДРЕСА_11 , та згідно до державного акту Серії ЯГ№304123 від 27.11.2006р. земельна ділянка розміром 0,100га по АДРЕСА_11 , видані на підставі рішення сесії Надвірнянської міської ради № 1709-ХХV(ІV)-05 від 14.07.2005 (т.1 а.с. 93, 94, 95).

При видачі відповідачам державних актів виготовлено технічну документацію з встановлення меж в натурі. Доказів щодо визначення відповідачами меж виділених земельних ділянок в натурі із порушенням містобудівної документації, зокрема в частині межі із землею комунальної власності, які позначено як дорога, позивачем не надано і такі в матеріалах справи відсутні.

В той же час колегія суддів звертає увагу на те, що на час звернення з позовом до суду тільки у ОСОБА_1 наявний державний акт на право власності на землю, а у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутня проектна документація. Позивачами також не надана суду технічна документація щодо належних їм земельних ділянок та доказів про їх сформованість.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що за відсутності в матеріалах справи інформації про реєстрацію земельних ділянок позивачами в Державному реєстрі земель та присвоєння їм кадастрових номерів, позивачі не довели, що виконали вимоги ст. 79-1 ЗК України, і є на сьогоднішній день законними землекористувачами.

Суд першоїінстанції мотивовановідхилив посиланняна актобстеження ширинипроїжджої частинидороги АДРЕСА_1 від 30.11.2016, оскільки в акті не зазначено причин звуження проїжджої частини дороги, відсутня інформація про власників земельних ділянок відповідачів. Під час складання акту обстеження обміри складались за фактичним землекористуванням. При цьому, в жодному документі не зазначено де ж знаходяться тверді межові знаки та хто саме змінив межі земельних ділянок.

Отже, з акту не вбачається вина відповідачів у звуженні проїжджої частини спірної вулиці, оскільки розмір виділеної їм ділянки при встановленні меж в натурі відповідає розпорядчим документам органу місцевого самоврядування. Тоді як контроль і відповідальність за дотриманням наведених норм щодо ширини вулиці, яка є власністю територіальної громади, є обов`язком останнього і не може перекладатися на відповідачів.

Також апеляційний суд обгрунтованого відхилив посилання позивача на викопіювання з Генерального плану села як на доказ існування дороги в певних розмірах, оскільки як вбачається з матеріалів справи, докази встановлення дороги у визначених межах відсутні.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За клопотанням позивача Надвірнянської міської ради у справі була проведена земельно-технічна експертиза для встановлення обставин щодо фактичного розташування земель відповідачів та для з`ясування питання чи наявне звуження дороги з їх вини.

Згідно з висновком експерта № 20673/19-41 від 17.04.2020 фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок, які є власністю ОСОБА_8 (кадастрові номери: 2624010100:09:001:0183 та 2624010100:09:001:0122), ОСОБА_5 (кадастровий номер - 2624010100:09:001:0130), ОСОБА_7 (кадастровий номер - 2624010100:09:001:0128), відповідає межам, визначеними документаціями із землеустрою.

Фактичне розташування будівель, споруд та інших об?єктів відносно меж земельної ділянки з кадастровим номером 2624010100:09:001:0129, яка є власністю ОСОБА_7 , та з кадастровими номерами 2624010100:09:001:0131 та 2624010100:09:001:0132, які є власністю ОСОБА_5 , відповідність межам, визначеним документацією із землеустрою, встановити неможливо у зв?язку з відсутністю відображення останніх в наданих матеріалах топографо-геодезичних робіт.

З висновку також вбачається, що всі відповідачі користуються земельними ділянками в розмірах, менших, ніж це встановлено правовстановлюючими документами (т.3 а.с. 123-124).

З огляду на вказане вище у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність вимог позивачів щодо вчинення з боку відповідачів їм перешкод у користуванні дорогою загального користування шляхом встановлення на бетонній основі паркану уздовж їх земельних ділянок, що мало наслідком звуження дороги.

Крім того, місцевий суд врахував ту обставину, що Надвірнянська міська рада не надала суду будь-якої технічної документації щодо проектування вулиці Головацького відповідно до вимог ДБН з врахуванням наявності ліній ЛЕП-10 та встановлення охоронних зон.

Так, відповідно до відповіді філії АТ «Прикарпаттяобленерго «Південна» встановлено, що електроопори ПЛ-0,4 були встановлені по АДРЕСА_1 зі сторони відповідачів ще в 1966 році, тобто до надання земельних ділянок як позивачам так і відповідачам. Зазначене свідчить про неможливість здійснення перешкод зі сторони відповідачів.

Вказане також вбачається з наявної в матеріалах справи фототаблиці, з якої видно, що навпроти земельних ділянок будинковолодінь по АДРЕСА_8 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_17 відсутні будь-які огорожі (т3, а.с.181-131).

З огляду на викладене, встановивши, що позивачами не доведено порушення відповідачами їх прав внаслідок недотримання норм земельного чи цивільного законодавства, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовів.

Інші доводи апеляційних скарг правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Щодо оскарження додаткового рішення Надвірнянського районного суду від 12 червня 2024 року

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.

Встановлено, що представництво інтересів відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у Надвірнянському районному суді здійснював адвокат Семків М.Н. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АТ № 1067107 від 23.04.2024 (т.5 а.с. 18).

В ордері відсутні відомості про те, на підставі якого договору виданий цей ордер.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2015 року між ОСОБА_5 та адвокатом Семків М.Н. було укладено договір №048 про надання юридичних послуг адвокатом (т.1 а.с. 119).

Згідно з пунктом 2.1. Договору адвокат надає довірителю наступні послуги: правову, інформаційно-консультативну допомогу та представницькі функції з ведення справи у Надвірнянському суді за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 2.2. Договору вартість послуг за даним договором зазначається в квитанції, виданій адвокатом.

Згідно з наданим за підписом ОСОБА_9 розрахунком судових витрат від 29.05.2024 вбачається, що витрати на правову допомогу складають 22 200 грн, з яких: витрати на технічну документацію складають 5000 грн, ознайомлення з позовною заявою, підбір нормативної бази - 1000,00 грн (1 година); складання відзиву на позов - 1500,00 грн.(1 година); участь адвоката в судових засіданнях - 700,00 грн за одне судове засідання (26 судових засідань); підготовка письмового виступу у дебатах - 1000,00 грн (т.5 а.с. 11).

З квитанції до прибуткового касового ордера вбачається, що ОСОБА_2 сплачено адвокату Семківу М.Н. кошти в сумі 22200,00 грн за участь у справі № 348/108/17 (т. 5 а.с. 12).

З копій квитанцій від 23.07.2020 та від 06.10.2020 вбачається, що ОСОБА_2 здійснила перерахунок коштів двома платежами в сумі по 2500,00 грн кожний, одержувач: Юридично-Земельний Центр ІФ, ТОВ, призначення платежу: оплата за послуги (т.5 а.с. 13).

Суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаним документам, виснував, що вони не можуть вважатися належними доказами понесення відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 витрат на правову допомогу в даній справі.

Адже долучений до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг від 01.03.2015 не містить жодної інформації щодо розміру та/або порядку обчислення витрат на правничу допомогу, зокрема: про порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, що суперечить приписам».

А тому місцевий суд дійшов висновку про відсутність можливості достовірно встановити, що саме такий розмір та порядок обчислення гонорару, зазначені у розрахунок судових витрат, було погоджено між адвокатом Семківим М.Н. та відповідачем ОСОБА_5 . До того ж вартість послуг за цим договором зазначається в квитанції, виданій адвокатом, відповідно до п. 2.2. Водночас в матеріалах справи відсутня квитанція про оплату адвокатських послуг відповідачкою ОСОБА_5 . Тому неможливо визначити розмір адвокатських послуг, узгоджений сторонами договору №048 від 01.03.2015.

Адвокатом Семківим М.Н. до матеріалів справи долучена квитанція до прибуткового касового ордера № 04 від 29.05.2024 на суму 22200,00 грн, видана на ім`я ОСОБА_2 . Однак договір про надання правничої допомоги, укладений між відповідачкою ОСОБА_2 та адвокатом Семківим Н.М., останнім суду не надано.

Розрахунок судових витрат не містить посилань на будь-який договір про надання правової допомоги, відтак судом не встановлено на якій саме правовій підставі сторонами було визначено такий розмір витрат на правничу допомогу та порядок його розрахунків.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про не підтвердження представником відповідачів належними доказами розміру витрат на правничу допомогу в сумі 22200,00 грн.

З цих же підстав колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про відмову у стягненні витрат на виготовлення технічної документації в сумі 5000,00 грн, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження їх понесення.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані представником відповідача докази щодо понесення витрат на правову допомогу у цій справі не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні приписів згадуваних статей. А тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Семків М.Н., необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення Надвірнянського районного суду від 12 червня 2024 року - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , представника Надвірнянської міської ради» та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Семків Микола Несторович, залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду від 31 травня 2024 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду від 12 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Барков

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 25 вересня 2024 року.