Постанова

від 30.09.2024 по справі 910/13557/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. Справа№ 910/13557/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Сидоренко Є.О.;

від відповідача: Фартушна В.Л.;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (повний текст складено 17.04.2024)

у справі № 910/13557/23 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 1 282 109,16 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі» (далі - ТОВ «С.А. Енерджі», Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», Підприємство, Гарантований покупець) 1 282 109,16 грн заборгованості, з яких 1 133 076,51 грн основного боргу, 30 738,41 грн 3% річних та 118 294,24 грн інфляційних втрат.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання Гарантованим покупцем зобов`язань за договором №2121/02/21 від 25.08.2021 - несвоєчасну та в не повному обсязі оплату за електроенергію.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 провадження в частині позовних вимог ТОВ «С.А. Енерджі» про стягнення основної заборгованості у розмірі 676,22 грн закрито. В іншій частині позовні вимоги ТОВ «С.А. Енерджі» до ДП «Гарантований покупець» задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «С.А. Енерджі» 1 132 400,29 грн основного боргу, 100 123,83 грн (сто тисяч інфляційних втрат, 30 586,22 грн 3% річних та 18 956,80 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку, що відповідач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, які спростовували би заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість в повному обсязі, а викладені у поданих заявах по суті спору заперечення щодо пред`явлених позовних вимог суд вважав необґрунтованими.

Зокрема, оскільки факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за відпущену «зелену» енергетику за актами купівлі-продажу за жовтень 2021 року та лютий-серпень 2022 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення 1 133 076,51 грн основного боргу.

Суд також зазначив, що позивач помилково остаточний розрахунок виводить з двох робочих днів з дня затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (приписи п. 10.4 Порядку у редакції до 15.01.2019). Тоді як цей же пункт Порядку в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачав, що остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора, про що вірно наголошує відповідач у поданих заявах по суті спору.

З урахуванням цієї обставини суд здійснив власний розрахунок інфляційних та 3% річних та дійшов висновку про їх задоволення частково.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог Товариства про стягнення з Гарантованого покупця 676,22 грн основного боргу, суд зазначив, що після відкриття провадження у справі відповідач частково здійснив оплату основного боргу на зазначену суму.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024, ДП «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у справі, скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати покласти на позивача.

Апелянт посилається на неповне дотримання судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 11, 509, 530 ЦК України, ст. 174, 193 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини, та процесуального права - ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, §2-4 глави 6 ГПК України.

Скаржник вважає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не взяв до уваги обставини, які мають значення для вирішення справи: положення наказів Міненерго №140 та №206; обставини, які надають суду право зменшити розмір інфляційних нарахувань та 3% річних; платежі під час винесення рішення.

Гарантований покупець вважає, що позивач не довів порушенням ним (відповідачем) порядку розрахунків, встановлених нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність ринку електричної енергії під час воєнного стану.

Щодо підстав зменшення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних скаржник зазначає, що у справі №902/417/18 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість суду за певних умов зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України.

Апелянт просить у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для залишення оскаржуваного рішення без змін, зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1% від стягнутої суми.

Гарантований покупець також зазначає про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог на суму 1 073,36 грн, сплачених ним за період постачання електричної енергії за жовтень 2021 року під час розгляду справи судом першої інстанції. Скаржник надав доказ такої сплати (платіжне доручення від 21.01.2024 №348649) та просить долучити його до матеріалів справи.

Позиції учасників справи.

08.07.2024 через систему «Електронний суд» ТОВ «С.А. Енерджі» надало письмові пояснення, у яких зазначило, що з ухвалою від 17.06.2024 про відкриття апеляційного провадження представник позивача ознайомився на офіційному сайті «» тільки 01.07.2024, ані поштою, ані в електронному суді представник позивача вказану ухвалу суду не отримав, а отже стороною позивача пропущений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Товариство зазначило про необхідність надати суду письмове пояснення щодо вимог та доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Товариство зазначає, що права та обов`язки сторін у даному випадку виникли на підставі договору №2121/02/21 від 25.08.2021, який за своєю правовою природою є господарським договором постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу. Товариство у період за жовтня 2021 року, лютий - серпень 2022 року виробив та продав Гарантованому покупцю електричну енергію на загальну суму 1 814 174,42 грн, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії. Однак Гарантований покупець, в порушення умов договору та чинного законодавства, отриману електричну енергію оплатив частково.

Позивач вважає, що твердження скаржника про відсутність у нього заборгованості перед Товариством, з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» №140 та від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом» №206, є хибним, оскільки станом на дату настання строку оплати за заявлений Товариством період (жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність. У свою чергу наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом» №206, як і попередній наказ, не змінює обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду(місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Товариства зауважує, що наказ №206 ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з п. 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені п. 10.1 Порядку.

20.07.2024 через систему «Електронний суд» Товариство подало заяву, у якій повідомило, що ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 про відкриття провадження позивач та представник позивача отримали в електронному суді 09.07.2024, тому 10-денний строк на подання відзиву, визначений ухвалою від 17.06.2024, позивач не пропустив. Товариство просило прийняти та приєднати до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу.

20.07.2024 через систему «Електронний суд» ТОВ «С.А. Енерджі» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що ухвалу апеляційного суду від 17.06.2024 отримало в електронному суді 09.07.2024. Позивач вважає, що не пропустив строк подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки в ухвалі суду зазначено, що відзив на апеляційну скаргу може бути подано протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

Товариство у відзиві на апеляційну скаргу повторило доводи поданих ним письмових пояснень та просило апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/13557/23 відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

09.09.2024 ТОВ «С.А. Енерджі» подало заяву, у якій в порядку п. 8. ч. 1 ст. 129 ГПК України повідомило, що протягом 5 днів після ухвалення апеляційним судом постанови за результатами розгляду апеляційної скарги позивачем буде подано клопотання про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, зокрема, на надання правничої допомоги та відповідні докази надання та оплати такої допомоги.

Також у цій заяві Товариство зазначило, що не визнає скаргу в повному обсязі, просить залишити її без задоволення, пояснення по суті вимог та доводів апеляційної скарги викладені в відзиві на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13557/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 до надходження матеріалів справи №910/13557/23.

30.05.2024 матеріали справи №910/13557/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ДП «Гарантований покупець» про відстрочку сплати судового збору. Апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/13557/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/13557/23. Розгляд справи призначено на 08.07.2024. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Судове засідання 08.07.2024 не відбулось у зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 призначено судове засідання на 19.08.2024.

У судових засіданнях 19.08.2024 та 11.09.2024 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 11.09.2024 та до 30.09.2024 відповідно, про що повідомляв позивача відповідною ухвалою.

Заявлені клопотання та їх обґрунтування.

06.08.2024 через систему «Електронний суд» ДП «Гарантований покупець» подало клопотання про закриття провадження в частині, у якому просить закрити провадження у справі №910/13557/23 в частині стягнення з Гарантованого покупця 17 388,25 грн боргу за поставлену електричну енергію, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

На обґрунтування заявленого клопотання Підприємство зазначає, що після відкриття провадження у даній справі здійснило на користь ТОВ «С.А. Енерджі» платіж в оплату електричної енергії за жовтень 2021 року на загальну суму 17 388,25 грн, на підтвердження чого надає копію платіжної інструкції №387 735 від 30.07.2024.

10.09.2024 через систему «Електронний суд» ДП «Гарантований покупець» подало клопотання про закриття провадження в частині, у якому просить закрити провадження у справі №910/13557/23 в частині стягнення з Гарантованого покупця боргу за поставлену електричну енергію в розмірі 1 855,82 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору. На обґрунтування заявленого клопотання Підприємство зазначає, що після відкриття апеляційного провадження здійснило на користь ТОВ «С.А. Енерджі» платіж в оплату електричної енергії за жовтень 2021 року на загальну суму 1 855,82 грн, на підтвердження чого надає копію платіжної інструкції №394 778 від 28.08.2024.

16.09.2024 через систему «Електронний суд» ДП «Гарантований покупець» подало клопотання, у якому просить зупинити провадження у справі 910/13557/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №916/3006/23, яка передана на розгляд до об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.

Заявник зазначає, що 22.05.2024 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу №916/3006/23 було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Предметом розгляду касаційної скарги у справі №916/3006/23 є питання можливості апеляційної інстанції закривати провадження з підстав відсутності предмета спору у випадку, якщо предмет спору припинив своє існування після винесення рішення судом першої інстанції.

Заявник вважає, що правовідносини у справі №916/3006/23 співвідносяться зі справою №910/13557/23, оскільки в обох справах виникла аналогічна ситуація часткової сплати заборгованості після винесення рішення судом першої інстанції. Про закриття провадження у справі №910/13557/23 заявлене відповідне клопотання з долученим доказом оплати заборгованості - платіжною інструкцією від 30.07.2024 №387 735.

Розглянувши клопотання гарантованого покупця про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки 30.08.2024 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалив постанову за результатами касаційного розгляду справи №916/3006/23.

Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання застосування п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України:

1. Чи підлягає закриттю провадження у справі на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у разі, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі?

2. Чи підлягає скасуванню законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції по суті спору лише з підстав відсутності предмета спору, якщо предмет припинив існування після ухвалення цього рішення?

3. Чи підлягає закриттю провадження у справі на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у разі, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, та законність і обґрунтованість рішення спростована за наслідками апеляційного розгляду?

У постанові від 30.08.2024 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував таке.

7.16. Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

7.17. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

7.18. Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

7.19. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

7.20. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 95)).

7.21. З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

7.22. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

7.23. Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

7.24. При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

7.25. За ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

7.26. Статтею 278 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 226 та 231 цього Кодексу.

7.27. Разом з тим ст. 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.28. Отже, у розумінні ст. 278 ГПК України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

7.29. Подібна конструкція, до прикладу, передбачена процесуальним кодексом для подібного випадку, коли після ухвалення оскаржуваних рішень настали інші обставини, які також є підставою для закриття провадження у справі за правилами п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Так, за ч. 3 ст. 278 ГПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

7.30. Водночас, на переконання Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, коли порушення ГПК України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі ст. 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

7.31. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду також вважає за необхідне зазначити про те, що ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

7.32. Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до ч. 2 ст. 328 наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

7.33. Судове рішення також може бути переглянуто за правилами глави 3 ГПК України за наявності для цього відповідних підстав.

7.34. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 10.09.2021 у справі №910/13848/20, від 27.09.2022 у справі №910/14363/21, від 25.07.2019 у справі №916/144/18 про те, що закриття апеляційним судом провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України може бути здійснено, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, позаяк відсутні підстави для скасування рішення лише з цих мотивів, якщо його законність та обґрунтованість не спростована за наслідками апеляційного розгляду.

7.35. Таким чином, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду висновує, що суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

7.36. Водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до ч. 3 ст. 278 ГПК України, згідно із якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництво (п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення ст. 231 ГПК України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення.

7.37. Отже, при застосуванні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

7.38. У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі ст. 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що наведені висновки Верховного Суду враховуються судом апеляційної інстанції при вирішенні клопотань Гарантованого покупця про закриття провадження у справі.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

25.08.2021 ТОВ «С.А. Енерджі» (продавець за «зеленим тарифом») та ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) уклали договір №2121/02/21 (далі - договір) за умовами п. 1.1 якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Згідно з п. 1.2 договору гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 та 2.4 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКІІ для кожної генеруючої одиниці (п. 2.5 договору).

За умовами п. 3.1 договору сторони погодили, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленним» тарифом у розрахунковому місяці, продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 6.1 та 6.3 договору усі суперечки, претензії та розбіжності між сторонами, що можуть виникати з умов договору чи у зв`язку з ним (далі - спір), вирішуватимуться, у першу чергу, шляхом переговорів. Якщо продавець за «зеленим» тарифом є виробником за «зеленим» тарифом, він на свій вибір може передавати всі спори на розгляд до арбітражу за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати (ІСС) з місцем арбітражу в місті Париж (Французька Республіка) за передбачених цим пунктом умов або до Господарського суду України.

За умовами п. 7.4 договору якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановленого йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).

Додатками №8.1 та №9.2 до договору сторони визначили перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку ТОВ «С.А. Енерджі» та однолінійну схему розташування приладів розрахункового обліку сонячної ТОВ «С.А. Енерджі».

Договір №2121/02/21 від 25.08.2021 та додатки до нього №8.1 та №8.2 підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Сторони не заперечують факт укладення договору №2121/02/21 від 25.08.2021, додатків до нього №8.1, №8.2 та не оспорюють їх правомірність.

На виконання умов договору Товариство відпустило Гарантованому покупцю електричну енергію за актами купівлі-продажу загальною вартістю 2 007 961,52 грн, а сааме:

- у жовтні 2021 року у обсязі 67905 кВт*год вартістю 328258,20 грн,

- у лютому 2022 року у обсязі 30936 кВт*год вартістю 145905,31 грн,

- у березні 2022 року у обсязі 33319 кВт*год вартістю 157144,41 грн (з урахуванням акту коригування від 30.09.2022),

- у квітні 2022 року у обсязі 44414 кВт*год вартістю 209472,41 грн,

- у травні 2022 року у обсязі 65924 кВт*год вартістю 310921,32 грн,

- у червні 2022 року у обсязі 59495 кВт*год вартістю 280599,84 грн,

- у липні 2022 року у обсязі 96447 кВт*год вартістю 454878,77 грн,

- у серпні 2022 року у обсязі 25609 кВт*год вартістю 120781,26 грн.

Акти підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень і скріплені печатками.

12.09.2022 на офіційному веб-сайті Регулятора оприлюднено постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1117 від 09.09.2022 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року».

21.09.2022 на офіційному веб-сайті Регулятора оприлюднено постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1190 від 20.09.2022 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року».

14.03.2023 на офіційному веб-сайті Регулятора оприлюднено постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №473 від 14.03.2023 року «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року».

ДП «Гарантований покупець» відпущену йому електричну енергію за «зеленим» тарифом оплатило частково на суму 874 885,01 грн.

Оскільки ДП «Гарантований покупець» не сплатило за отриману за договором №2121/02/21 від 25.08.2021 електричну енергію за «зеленим» тарифом 1 133 076,51 грн, ТОВ «С.А. Енерджі» звернулось до господарського суду з позовною заявою, що розглядається.

Заперечуючи проти заявлених до нього позовних вимог, Гарантований покупець зазначає, що до спірних відносинах слід застосовувати накази Міненерго №140 від 28.03.2022 (чинний до 05.07.2022) та №206 від 15.06.2022, згідно з якими на період воєнного стану в країні встановлений особливий порядок розрахунків на сплату платежів за придбану «зелену» енергетику у виробників, а саме у відсотковому співвідношенні від середньозваженого «зеленого» тарифу, а тому Підприємство не порушувало умови договору та здійснювало розрахунок з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплат електричної енергії, поставленої у спірні періоди.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції у прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №46 від 15.01.2021 в Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, внесені зміни, які набрали чинності з 16.01.2021.

Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

Згідно з ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Глава 10 Порядку №641 визначає порядок здійснення розрахунків за відпущену продавцем електричну енергію.

Так, відповідно до п. 10.1 вказаного Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.3 Порядку після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі- продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Згідно з п. 10.4 Порядку №641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

За визначенням п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» регулятор - це Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Остаточний розрахунок з виробником здійснюється гарантованим покупцем протягом двох робочих днів з дати прийняття НКРЕКП відповідної постанови про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у відповідному місяці.

За висновками Верховного Суду у постанові від 07.04.2023 у справі №910/15867/21, відповідно до Порядку №641 позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

А отже, саме після проходження 3 робочих днів з дати оприлюднення НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, у відповідача виникає прострочення виконання відповідного зобов`язання та нараховуються штрафні санкції та відшкодування, передбачені ст. 625 ЦК України.

Суд встановив, що за умовами укладеного сторонами спору договору ТОВ «С.А. Енерджі» має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію, а ДП «Гарантований покупець» зобов`язане здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

За умовами п. 3.3 договору оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленним» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в т.ч. керуючись принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) з посиланням на п. 10.4 Порядку.

Враховуючи встановлені судом дати оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора рішень щодо розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1117 від 09.09.2022 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року» - 12.09.2022; постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1190 від 20.09.2022 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року» - 21.09.2022; постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №473 від 14.03.2023 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року» - 14.03.2023) строк виконання Гарантованим покупцем зобов`язання з оплати відпущеної йому «зеленої» енергії за актами купівлі-продажу за жовтень 2021 року та лютий - серпень 2022 року станом на дату розгляду справи судом першої інстанції настав.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що остаточний розрахунок за відпущену Гарантованому покупцю «зелену» енергію за актами купівлі-продажу за жовтень 2021 року та лютий-червень 2022 року мав бути здійснений до 15.09.2022, за липень 2022 року - до 26.09.2022 року, за серпень 2022 року - 17.03.2023 року.

Після відкриття провадження у справі Гарантований покупець сплатив ТОВ «С.А. Енерджі» 676,22 грн основного боргу (платіжними інструкціями №317058 від 18.10.2023 на суму 157,77 грн, №317989 від 20.10.2023 на суму 66,13 грн, №319914 від 26.10.2023 на суму 239,35 грн та №326633 від 30.11.2023 на суму 212,97 грн з призначенням платежів «за е/е, відпущену у зг. договору 2121/02/21, тендеру не потребує, у т.ч. ПДВ 20%».

За таких обставин на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд першої інстанції закрив провадження в частині вимог Товариства до Гарантованого покупця про стягнення 676,22 грн основного боргу.

В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Докази сплати іншої частини основного боргу під час розгляду справи в суді першої інстанції жодна із сторін не надала.

Щодо наданої Гарантованим покупцем з апеляційною скаргою платіжної інструкції від 21.01.2024 №348649 на суму 1 073,36 грн з призначенням платежу «за е/е, відпущену у ‹10.2021› зг. договору 2121/02/21, тендеру не потребує, у т.ч. ПДВ 20%» як підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог на відповідну суму колегія суддів зазначає таке.

Дата цієї платіжної інструкції свідчить, що відповідний платіж Гарантований покупець здійснив під час розгляду справи у Господарському суді міста Києва, однак не повідомив про нього суд першої інстанції.

Надаючи зазначену платіжну інструкцію з апеляційною скаргою, скаржник не зазначає виняткового випадку (з відповідними доказами на його підтвердження) неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому колегія суддів відзначає, що згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач як боржник, котрий часткового погасив заборгованість, є особою, яка найбільше зацікавлена у вчасному повідомленні про таку обставину суду. Проте відповідних дій він не вчинив, а отже його вимога скасувати рішення у відповідній частині і закрити провадження у справі є безпідставною. Адже місцевий суд у прийнятті рішення керувався виключно наявними у справі доказами і жодних процесуальних порушень (як то неврахування сплати відповідачем 1 073,36 грн) не допустив.

Щодо доводів скаржника з посиланням на положення наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 (чинний до 05.07.2022) та №206 від 15.06.2022 колегія суддів зазначає таке.

З метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електроенергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану Міненерго прийнято Накази від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».

Наказ №140 було видано з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії та зобов`язано ДП «Гарантований покупець» забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням Порядку № 641.

Наказом №140 встановлено розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець», в такому порядку:

Пп. 1.1.1. Станом на 10 число розрахункового місяця сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозавантаженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії сонячного випромінювання;

Пп. 1.3. За подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених, зокрема, підпунктом 1.1.1.

Міненерго встановило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу був покладений саме на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку і надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Отже, цим Наказом врегульовано розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець». Наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару та не змінює обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

З 05.07.2022 Наказ №140 втратив чинність, натомість набув чинності Наказ №206.

Метою Наказу №206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Міненерго змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Зокрема, підп. 1 п. 2 Наказу установлено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно: сума, що дорівнює 18 відсоткам від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання.

За результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підп. 1-5 п. 2 цього наказу (п. 3).

Отже, Наказом №206 врегульовано розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець». Вказаний Наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару, та не змінює обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Зазначеними наказами встановлено обов`язок ДП «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою №641 з урахуванням положень, викладених у пункті 2 цього Наказу.

Отже, наказом №206 врегульовано розподіл грошових коштів саме на оплату авансових платежів, і цей наказ не звільняє Гарантованого покупця від обов`язку остаточного розрахунку з продавцями із забезпеченням 100% оплати відпущеної електричної енергії.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 11.04.2024 у cправі №910/9100/22.

Апеляційний суд також відзначає, що станом на дату настання строку оплати за заявлений позивачем період наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» №140 втратив чинність на підставі наказу №221 від 05.07.2022.

Наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» №206, як і попередній наказ, жодним чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з п. 10.4 Порядку. Цей нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» у здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з п. 10.4 Порядку.

Водночас цей наказ встановлює мінімальну межу, яку повинні сплатити покупці електроенергії за «зеленим тарифом», та не встановлює обмеження у сплаті повної вартості поставленої електроенергії.

Крім того, саме лише посилання на існування наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» №206 не є беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за договором, оскільки Гарантований покупець не навів відповідних розрахунків та не надав належних доказів відсутності на його поточному рахунку грошових коштів, які дозволили би оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підп. 6 п. 2 та абз. 2 п. 3 цього наказу.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений Господарським судом міста Києва розрахунок суми основного боргу з урахуванням наданих сторонами під час її розгляду місцевим судом доказів, враховуючи висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з Гарантованого покупця на користь ТОВ «С.А. Енерджі» 1 132 400,29 грн основного боргу. Також відсутні підстави для задоволення клопотань Гарантованого покупця про закриття провадження у справі, заявлених під час апеляційного провадження.

Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних апеляційний суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) виснувала, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Оскільки Гарантований покупець порушив умови договору в частині своєчасної оплати, вимоги Товариства про стягнення з відповідача нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України є обґрунтованими.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 30 738,41 грн 3% річних та 118294,24 грн інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що з урахуванням строку остаточного розрахунку Гарантованим покупцем за отриману ним електричну енергію за спірний період обґрунтованим є 100 123,83 грн інфляційних втрат за прострочення сплати заборгованості у 30 586,22 грн 3% річних. Решта вимог ТОВ «С.А. Енерджі» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає.

Щодо підстав для зменшення 3% та інфляційних нарахувань, про що Гарантований покупець зазначає у апеляційній скарзі з посиланням в т.ч. на висновки Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18, а також клопотання скаржника зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1% від стягнутої суми у разі, якщо апеляційний суд дійде висновку про наявність підстав для залишення оскаржуваного рішення без змін, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки 3% річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями у розумінні ГК України, відтак ст. 233 ГК України не передбачено право суду на їх зменшення.

Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Разом з тим, в постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

При цьому відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/471/18, а саме встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі, що розглядається, відсотки річних розраховані за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% за відсутності порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Крім того, у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок за обставин, в яких загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала вдвічі суму простроченої заборгованості.

За таких обставин в їх сукупності суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

09.09.2024 ТОВ «С.А. Енерджі» подало заяву, у якій в порядку п. 8. ч. 1 ст. 129 ГПК України повідомило, що протягом 5 днів після ухвалення апеляційним судом постанови за результатами розгляду апеляційної скарги, стороною позивача буде подано клопотання про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, зокрема, на надання правничої допомоги та відповідні докази надання та оплати такої допомоги.

17.09.2024 Товариство подало заяву, з якою надало та просило приєднати до матеріалів справи докази сплати ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: детальний опис професійної правничої допомоги; договір про надання правової допомоги №1 від 20.05.2024 (копія); акт прийому-передачі виконаних робіт від 19.09.2024 (копія); платіжна інструкція №289 від 26.07.2024.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат за поданою Товариством заявою колегія судів призначила судове засідання на 01.10.2024.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/13557/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі №910/13557/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/13557/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 3.10.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова