Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/13557/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/13557/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: не з`явились,

від відповідача: Фартушна В.Л.,

розглянувши питання про розподіл судових витрат

у розгляді апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (повний текст складено 17.04.2024)

у справі № 910/13557/23 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 1 282 109,16 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави заявлених вимог.

09.09.2024 ТОВ «С.А. Енерджі» подало заяву, у якій в порядку п. 8. ч. 1 ст. 129 ГПК України повідомило, що протягом 5 днів після ухвалення апеляційним судом постанови за результатами розгляду апеляційної скарги, стороною позивача буде подано клопотання про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, зокрема, на надання правничої допомоги та відповідні докази надання та оплати такої допомоги.

17.09.2024 Товариство подало заяву, з якою надало та просило приєднати до матеріалів справи докази сплати ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: детальний опис професійної правничої допомоги; договір про надання правової допомоги №1 від 20.05.2024 (копія); акт прийому-передачі виконаних робіт від 19.09.2024 (копія); платіжна інструкція №289 від 26.07.2024.

30.09.2024 заявник подав заяву, у якій просив заяву про стягнення витрат на правничу допомогу розглянути без участі його представника; зазначив, що підтримує подану заяву в повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви по суті.

Після розгляду справи по суті спору 30.09.2024 для вирішення питання про розподіл судових витрат за поданою Товариством заявою колегія судів апеляційного суду призначила судове засідання на 01.10.2024, про що повідомило сторін під розписку.

Позиції учасників справи.

Гарантований покупець надав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, у якому, посилаючись на очевидно надмірний розмір заявлених Товариством витрат на правничу допомогу, неспівмірність розміру таких вимог категорії справи, очевидне завищення наведеної позивачем в заяві кількості часу, витраченого адвокатом на правничу допомогу, складання документів, що не були необхідними для розгляду даної справи, невідповідність заявленої тривалості судових засідань, та як наслідок - необґрунтованість їх вартості, просив відмовити в покладенні витрат на правничу допомогу, заявлених в клопотанні Товариства, в повному обсязі. У разі якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання позивача, Гарантований покупець просив обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, до 1,00 грн.

Також Гарантований покупець надав додаткові пояснення до заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (постанови) щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, у якому зазначив, що позивач не подавав з відзивом на апеляційну скаргу попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс або очікує понести, у зв`язку із розглядом справи, а також ані до відзиву на апеляційну скаргу, ані до інших заяв та/або клопотань, які подавалися до суду апеляційної інстанції, представник позивача адвокат Сидоренко Є.О. не подавала ордер та/або довіреність, видані на підставі договору №1 про надання правничої допомоги від 20.05.2024.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

ТОВ «С.А. Енерджі» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з ДП «Гарантований покупець» 1 282 109,16 грн заборгованості, з яких 1 133 076,51 грн основного боргу, 30 738,41 грн 3% річних та 118 294,24 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 провадження в частині позовних вимог ТОВ «С.А. Енерджі» про стягнення основної заборгованості у розмірі 676,22 грн закрито. В іншій частині позовні вимоги ТОВ «С.А. Енерджі» до ДП «Гарантований покупець» задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «С.А. Енерджі» 1 132 400,29 грн основного боргу, 100 123,83 грн інфляційних втрат, 30 586,22 грн 3% річних та 18 956,80 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024, ДП «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати покласти на позивача.

08.07.2024 через систему «Електронний суд» ТОВ «С.А. Енерджі» надало письмові пояснення, а 20.07.2024 через систему «Електронний суд» ТОВ «С.А. Енерджі» подало відзив на апеляційну скаргу, у яких проти задоволення апеляційної скарги заперечило та просило залишити її без задоволення.

09.09.2024 ТОВ «С.А. Енерджі» подало заяву, у якій в порядку п. 8. ч. 1 ст. 129 ГПК України повідомило, що протягом 5 днів після ухвалення апеляційним судом постанови за результатами розгляду апеляційної скарги, стороною позивача буде подано клопотання про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, зокрема, на надання правничої допомоги та відповідні докази надання та оплати такої допомоги.

17.09.2024 Товариство подало заяву, з якою надало та просило приєднати до матеріалів справи докази сплати ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: детальний опис професійної правничої допомоги; договір про надання правової допомоги №1 від 20.05.2024 (копія); акт прийому-передачі виконаних робіт від 19.09.2024 (копія); платіжна інструкція №289 від 26.07.2024.

З наданих Товариством із заявою документів суд встановив таке.

20.05.2024 Товариство (замовник) уклало з адвокатом Сидоренко Є.О. (адвокат) договір №1 про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1, 1.2 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень: надає замовнику правничу допомогу щодо захисту інтересів останнього в Північному апеляційному господарському суді (представляє інтереси замовника в суді), під час розгляду справи №910/13557/23 за апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2024; надає замовнику юридичні консультації і роз`яснення з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення відзивів, заяв, клопотань, всіх процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів замовника, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; подає докази, запити, заяви, клопотання, пояснення, ознайомлюється з матеріалами справи та вчиняє інші дії щодо захисту прав та інтересів замовника.

За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 10 000,00 грн. До ціни договору включені інші фактичні витрати, що може нести адвокат у виконанні зобов`язань за договором, зокрема, витрати на дорогу, поштові відправлення, інше (п. 3.1, 3.2 договору).

19.08.2024 сторони підписали акт прийму-передачі виконаних робіт №1 за договором (далі - акт), згідно з яким адвокат передав, а Товариство прийняло такі роботи:

1. підготовка до розгляду справи: вивчення рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024, ознайомлення з апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець», аналіз судової практики, надання юридичних консультацій. Вартість 3 000,00 грн;

2. складання та надіслання суду та відповідачу письмового пояснення щодо доводів та вимог, викладених в апеляційній скарзі, та відзиву на апеляційну скаргу. Вартість 4 000,00 грн;

3. представництво інтересів позивача в Північному апеляційному господарському суді з урахуванням часу та фінансових витрат на дорогу з міста Кропивницького до міста Києва. Вартість 3 000,00 грн.

Аналогічні відомості містить детальний опис від 19.08.2024 наданих послуг професійної правничої допомоги у справі №910/13557/23 за апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2024.

26.07.2024 платіжною інструкцією №289 ТОВ «С.А. Енерджі» сплатило адвокату 10 000,00 грн з призначенням платежу «за послуги згідно договору №1 від 20.05.2024. Без ПДВ».

Гарантований покупець надав заперечення щодо заяви Товариства та додаткові пояснення до цих заперечень, зміст яких наведено вище за текстом цієї постанови.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абз. 2 пп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Окрім цього, у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Дослідивши надані Товариством докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ним витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 10 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Суд вважає, що справедливим, обґрунтованим та доведеним буде часткове задоволення заяви Товариства частково, у сумі 7 000,00 грн. Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірними з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що подані Товариством пояснення та відзив на апеляційну скаргу є повністю ідентичними, ознайомлення з апеляційною скаргою та аналіз судової практики є невід`ємною частиною їх підготовки.

Апеляційний суд також зазначає, що участь представника позивача у судовому засіданні в приміщенні Північного апеляційного господарського суду не була визнана обов`язковою, адвокат зареєстрована у системі «Електронний суд» та міг взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Необхідність представництва інтересів Товариства в судовому засіданні в приміщенні суду з урахуванням проживання адвоката у м. Кропивницький заявник не обґрунтував.

Щодо доводів Гарантованого покупця про те, що Товариство не заявляло попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які воно понесло та планує понести, колегія суддів вважає, що в цьому випадку неподання стороною позивача попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не порушило принципи змагальності та рівності та не завадило іншим учасникам спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості (необґрунтованості) та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Щодо доводів Гарантованого покупця про ненадання адвокатом Сидоренко Є.О. документа на підтвердження повноважень на представництво інтересів ТОВ «С.А. Енерджі» колегія суддів зазначає про наявність у матеріалах справи ордера серія ВА №1084690 на надання правничої (правової) допомоги Товариству на підставі договору №1 від 20.05.2024 у Північному апеляційному господарському суді.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. А отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що до стягнення з Гарантованого покупця на користь ТОВ «С.А. Енерджі» підлягає 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника представника Товариства з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі» адвоката Сидоренко Є.О. про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі» (вул. Заміська 2А, м. Кропивницький, 25014, ЄДРПОУ 38693108) 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Справу №910/13557/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 3.10.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова