Постанова

від 04.10.2024 по справі 904/6652/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6652/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Парусніков Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Технологія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 (суддя Євстигнеєва Н.М., повний текст рішення складено 14.06.2024) у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання Україна", м. Стрий Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Технологія", м. Дніпро

про стягнення 108 268,80грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання Україна" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Технологія" про стягнення заборгованості у розмірі 108 268,80грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №19/10/22-1 поставки продукції від 19.10.2022 в частині поставки товару належної якості.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Технологія" про стягнення 108 268,80грн задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Технологія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання Україна" 108 268,80грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Технологія", в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:

- Позивачем не надано доказів того, що відбулася поставка товару неналежної якості. Висновок господарського суду про те, що «право позивача вимагати повернення оплаченої за товар грошової суми ґрунтується на частині 2 статі 678 Цивільного кодексу України та пункті 4.1 Договору» є помилковим;

- якість товару, який Відповідач за умовами укладеного Договору повинен був поставити Позивачу, повинна відповідати стандартам DIN (що вказано у Специфікації до Договору поставки), а не державним нормам, стандартам та технічним умовам, що діють в Україні (п. 4.1. Договору поставки);

- при вирішенні даного спору місцевий суд застосував стандарти - ДСТУ ISO 898-1:2003 та ДСТУ ISO 898-6:2005, які не регулюють параметри поставленого товару;

- відповідь Державного підприємства «Український науково дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16.11.2023 року № 8, яку надано на адвокатський запит, видана за відсутності компетенції для надання запитуваної у запиті інформації.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 № 904/6652/23 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ТД-Технологія» - без задоволення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Чус О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 09.07.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/6652/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

12.07.2024 матеріали справи № 904/6652/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду від 10.06.2024; з урахуванням суми спору справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду.

29.07.2024 позивачем подано клопотання про продовження процесуального строку на подачу відзиву.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання Україна" про продовження строку на подання відзиву; продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Діскавері-бурове обладнання Україна" строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскавері - бурове обладнання (Україна)" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Технологія" ( постачальник) укладено договір від 19 жовтня 2022 року №19/10/22-1 поставки продукції, згідно умов п.1.1 якого постачальник зобов`язаний у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця метизні вироби (надалі - товар), асортимент, кількість і ціна якого, вказуються у Специфікації/ях та/або в рахунках-фактурах та накладних, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Постачальник гарантує, що є власником товару, який поставляється за даним договором, і товар будь-яким способом не відчужений, не закладений, не перебуває у спорі та під арештом, прав відносно нього у третіх осіб немає (п. 1.2 договору).

Всі розрахунки за даним договором відбуваються виключно в національній валюті України- гривні. Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок розрахунків: 60% передплата, кінцевий розрахунок у розмірі 40% сплачується покупцем у день поставки товару (п. 2.1- 2.3 договору).

У розділі 3 договору визначено, що постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями. Відвантаження товару за цим договором проводиться продавцем згідно оплаченого рахунка-фактури, що є невід`ємною частиною цього договору, в строк ніж попередньо обговорений з покупцем календарний період після переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Доставка продукції здійснюється самовивозом зі складу постачальника за рахунок покупця або за домовленістю сторін.

Якість товару, що поставляється за цим договором, повинна відповідати встановленим держанням нормам, стандартам та технічним умовам, що діють в Україні. Якість товару, що поставляється за даним договором, повинна відповідати інформації про такий товар, вказаний у супровідних документах (п. 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник несе відповідальність за неякісний товар, якщо покупець доведе, що такі недоліки виникли до передачі товару покупцеві або по причинах, які існували до цього моменту.

Приймання-передача продукції за кількістю та якістю проводиться сторонами відповідно до чинного законодавства (п. 4.5 договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 20 жовтня 2023 року (п.7.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.

19.10.2023 сторонами підписано Специфікацію (додаток №1 до договору поставки №19/10/22-1 від 19.10.2022) на товар:

болт DIN931 М56*240 10,9 цинк, код 7318, у кількості 16 шт, ціна без ПДВ 1781 грн;

болт DIN931 М56*220 10,9 цинк, код 7318, у кількості 16 шт, ціна без ПДВ 1658 грн;

гайка DIN934 М56 10,0 цинк, код 7318, у кількості 64 шт, ціна без ПДВ 550 грн;

шайба DIN125 Ф56 оц, код 7318 22 00 90, у кількості 48 шт, ціна без ПДВ 62,5 грн (а.с. 13-14).

Даною Специфікацією сторони погоджують поставку товару. Товар поставляється автоперевізником, по домовленості сторін, за рахунок покупця (п. 1, 2 Специфікації).

Вартість товару, що поставляється по даній Специфікації, складає 111 868,80грн (сто одинадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 80коп.), в тому числі, сума ПДВ (20%) вісімнадцять тисяч шістсот сорок чотири грн. 80 коп.) (п. 3 Специфікації).

Розрахунок за партію товару покупець здійснює: 60% від вартості товару передоплата у розмірі 67 121,28 грн (шістдесят сім тисяч сто двадцять одна гривня 28коп.), після чого постачальник зобов`язується протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів відвантажити товар на склад покупця (п. 4 Специфікації).

Кінцевий розрахунок у розмірі 40% по факту отримання товару на складу ТОВ "Діскавері бурове обладнання (Україна)" у розмірі 44 747,52 грн (сорок чотири тисячі сімсот сорок сім грн 52коп.), тобто кінцевий розрахунок у розмірі 40% сплачується покупцем у день доставки товару (п. 5 Специфікації).

Гарантійний строк повинен відповідати вимогам НТД, але в будь якому випадку не повинен бути меншим ніж 12 (дванадцять) місяців від дати поставки товару (п.6 Специфікації).

Порядок передачі товару: разом з товаром виконавець надає замовнику наступні документи: оригінал видаткової накладної на товар; оригінал рахунку-фактури; документи, що підтверджують якість та/або походження товару (сертифікат) (п. 7 Специфікації).

ТОВ "Діскавері - бурове обладнання (Україна)" перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача 67 121,28грн, що підтверджується платіжним дорученням №169 від 21.10.20222.

ТОВ "Торговий дім-Технологія" на виконання умов договору та Специфікації поставило позивачу товар на загальну суму 111868,80грн, що підтверджується видатковою накладною №295 від 22.11.2022. Видаткова накладна не містить підпису з боку покупця.

ТОВ "Діскавері - бурове обладнання (Україна)" перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача 44 747,52грн, що підтверджується платіжним дорученням №36 від 28.11.2022.

Отже, узгоджений сторонами товар був поставлений відповідачем та оплачений позивачем у повному обсязі.

Як зазначає позивач, під час прийому товару на території покупця основна його частина, а саме болти та гайки, не пройшла контроль якості, що підтверджується Звітом про невідповідність №005-2022 від 30.11.2022.

У Звіті №005-2022 від 30.11.2022 зазначено, що при проведенні вхідного контролю метизів, поставлених згідно видаткової накладної № 295 від 22.11.2022, виявлено наступні невідповідності: на болтах та гайках відсутнє маркування класу міцності. У відповідності до міжнародних стандартів (DIN931, DIN267, ISO898) болти і гайки повинні обов`язково мати маркування класу міцності та клеймо заводу виготовлювача, що підтверджувало його характеристики. На головці болтів та на гранях гайок (поверхні під ключ) виявлено дефекти (дефекти зафіксовано на фото).

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №367 від 02.12.2022 на суму 111 868,80грн, з проханням здійснити безоплатне усунення недоліків, виявлених у метизних виробах згідно Звіту про невідповідність №005-2022 від 30.11.2022, у випадку неможливості виправлення недоліків товару, замінити його на аналогічний товар належної якості, або ж повернути за товар сплачені за товар грошові кошти в сумі 111 868,80грн з подальшим поверненням неякісного товару постачальнику.

У відповіді на претензію за вих. №001 від 03.01.2023 відповідач зазначив, що умовами укладеного договору встановлено, що якість товару повинна відповідати встановленим державним нормам, стандартам та технічним умовам, що діють в Україні. DIN стандарти Німецького інституту стандартизації. Чинне законодавство не містить обов`язкової вимоги щодо маркування болтів та гайок, тобто вони не повинні обов`язково мати маркування класу міцності та клеймо виготовлювача, це лише право виробника. Окрім того сума претензії у розмірі 111 868,80грн, це сума всієї отриманої продукції за видатковою накладною №295 від 22.11.2022, у той час як Звіт про невідповідність №005-2022 від 30.11.2022 складений лише стосовно частини отриманої продукції. Також зазначено, що за потреби товариство готове здійснити відповідне маркування болтів та гайок, за умови якщо позивач візьме на себе додаткові витрати пов`язані з їх оцинковкою.

Позивач направив на адресу відповідача доповнення до претензії на суму 111 868,80грн за вих. №49 від 30.01.2023 та повідомив про звернення до сертифікованої компанії для надання експертного висновку зі спірного питання щодо якості товару. Усунення недоліків поставленого товару є неможливим, адже цей товар був критичним у виробництві і був замовлений повторно у іншої компанії. Товариство готове повернути товар, а постачальник, в свою чергу, повинен повернути претензійну суму 111 868,80грн на рахунок.

У відповіді на доповнення до претензій за вих. №001/3 від 14.03.2023 відповідач зазначив, що отримані позивачем консультаційні послуги жодним чином не підтверджують, що поставлена продукція є неякісною. Також, незрозуміло у відповідності до яких саме стандартів здійснювалось інспектування, та яким саме стандартам не відповідає поставлена продукція. Зі сторони постачальника виконані усі умови договору та чинного законодавства, а претензійні вимоги позивача є безпідставними.

07.12.2023 позивач направив на електронну пошту відповідача повідомлення про відмову від договору (в частині поставки товару неналежної якості) та вимогу про повернення коштів (отриманих за неякісний товар).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині поставки товару відповідної якості стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 108 268,80грн.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності вимог позивача.

Так суд зазначив, що оскільки продукція, поставлена відповідачем не відповідає умовам договору та вимогам, встановленим ДСТУ, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості неякісної продукції у розмірі 108 268,80 грн підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи містяться у статті 265 Господарського кодексу України відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом (ст. 673 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

В силу ст. 674 ЦК України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 19/10/22-1 поставки продукції від 19.10.2022 та специфікації до нього ТОВ «Торговий дім Технологія» поставило позивачу товар: болт DIN 931 М56 * 2 40 10,9 цинк, у кількості 16 шт., ціна без ПДВ 1 781 грн.; болт DIN 931 М56 * 220 10,9 цинк, у кількості 16 шт., ціна без ПДВ 1 658 грн.; гайка DIN 934 М56 10,0 цинк, у кількості 64 шт., ціна без ПДВ 550 грн.; шайба DIN 125 Ф56 оц, у кількості 48 шт., ціна без ПДВ 62,5 грн., що підтверджується видатковою накладною № 295 від 22.11.2022.

Згідно з п. 4.5 договору, приймання-передача продукції за кількістю та якістю проводиться сторонами відповідно до чинного законодавства. Якість товару, що поставляється за цим договором, повинна відповідати встановленим державним нормам, стандартам та технічним умовам, що діють в Україні. Якість товару, що поставляється за даним договором, повинна відповідати інформації про такий товар, вказаний у супровідних документах (п. 4.1, 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено, що постачальник несе відповідальність за неякісний товар, якщо покупець доведе, що такі недоліки виникли до передачі товару покупцеві або по причинах, які існували до цього моменту.

03.11.2023 адвокатом позивача до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» направлено адвокатський запит за вих. № 0211/23 від 02.11.2023 про надання інформації про те, які державні стандарти (ДСТУ), або інші нормативні документи у сфері стандартизації, визначали вимоги до маркування кріпильних виробів, а саме: болтів (класу міцності 10,9), гайок (класу міцності 10,0) та шайб, станом на 19 жовтня 2022 року, із зазначенням номеру нормативного документу, назви та діючої редакції на вказану дату (а.с. 36-37 том 1).

У відповіді від 16.11.2023 № 8 на адвокатський запит повідомлено про те, що:

-вимоги до маркування болтів (класу міцності 10,9) викладені у ДСТУ ISO 898-1:2003 «Механічні властивості кріпильних виробів із вуглецевої сталі й легованої сталі. Частина 1. Болти, гвинти та шпильки» (станом на 19 жовтня 2022 року чинний);

-вимоги до маркування гайок (класу міцності 10,0) викладені у ДСТУ ISO 898-6:2005 «Механічні властивості кріпильних виробів. Частина 6. Гайки з установленими значеннями пробних навантажень. Нарізь з дрібним кроком» (станом на 19 жовтня 2022 року чинний);

-вимоги до маркування шайб, вірогідно, викладені в стандарті EN ISO 898-3:2018 «Механічні властивості кріпильних виробів із вуглецевої та легованої сталі. Частина 3. Плоскі шайби встановлених класів міцності» (станом на 19 жовтня 2022 року та на тепер в Україні не чинний).

У Розділі 9 «Маркування» ДСТУ ISO 898-1:2003 зазначено, що механічні кріпильні вироби, виготовлені відповідно до вимог цього стандарту, повинні бути промарковані відповідно до умов 9.1 9.5.

Ідентифікаційний знак виробника повинен бути нанесений протягом виробничого процесу на всі вироби, що марковані класом міцності. відповідно до цього стандарту посередник здійснює маркування кріпильних виробів своїм спеціальним ідентифікаційним знаком, який передбачено до виробника (п. 9.1 ДСТУ).

Символи маркування для класу міцності наведено у таблиці 14, а саме: 3.6, 4.6, 4.8, 5.6, 5.8, 6.8, 8.8, 9.8, 10.9 та 12 (п. 9.2 ДСТУ).

Отже, болти класу міцності 10,9 згідно вимог ДСТУ ISO 898-1:2003 повинні бути промарковані, а саме містити ідентифікаційний знак виробника та відповідний клас міцності (у даному випадку 10,9).

У Розділі 9 «Марковання» ДСТУ ISO 898-6:2005 зазначено, що шестигранні гайки з наріззю усіх класів міцності повинні мати маркування відповідно до системи позначень, описаної у розділі 3. Марковання треба наносити на бічну сторону або опорну поверхню гайки або вибивати на фасці (рисунки 3 і 4). Вибите марковання не повинно виступати над опорною поверхнею гайки (а.с. 81 том 1).

Познаки марковання зображено в таблицях 8 і 9 (п. 9.1 ДСТУ).

Торгова марка (ідентифікаційне марковання) виробника обов`язкова на всіх виробах, на які розповсюджені обов`язкові вимоги марковання класу міцності, якщо це технічно можливо. Проте марковання на упаковці потрібно ставити у всіх випадках.

Види марковання для гайок із класами міцності відповідно до 3.1 наведено у таблиці 8, а саме: 5,6,8,10,12 (п. 9.5 ДСТУ).

Тобто, судом першої інстанції об`єктивно зазначено, що гайки класу міцності 10,0 згідно вимог ДСТУ ISO 898-6:2005 повинні бути промарковані, а саме містити відповідний клас міцності (у даному випадку 10,0).

Відтак, право позивача вимагати повернення оплаченої за товар грошової суми ґрунтується на частині 2 статі 678 Цивільного кодексу України та пункті 4.1 договору.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що оскільки продукція, поставлена відповідачем не відповідає умовам договору та вимогам, встановленим ДСТУ, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості неякісної продукції у розмірі 108 268,80 грн підлягають задоволенню».

Щодо доводів апеляційної скарги проте, що позивачем не надано доказів того, що відбулася поставка товару неналежної якості та те, що висновок господарського суду про те, що «право позивача вимагати повернення оплаченої за товар грошової суми ґрунтується на частині 2 статі 678 Цивільного кодексу України та пункті 4.1 Договору» є помилковим.

Якість товарів, що поставляються, відповідно до ч. 1 ст. 268 ГК України, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Такі ж положення встановлені і в пункті 14 Інструкції П-7, де зазначено, що приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами.

Під час прийому товару на території Покупця - ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» основна його частина (а саме болти та гайки) не пройшла контроль якості, що підтверджується Звітом про невідповідність № 005-2022 від 30.11.2022.

У вказаному Звіті про невідповідність № 005-2022 від 30.11.2022 зазначено, що при проведенні вхідного контролю метизів, поставлених згідно Видаткової накладної № 295 від 22.11.2022, виявлено наступні невідповідності: на болтах та гайках відсутнє маркування класу міцності.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що Звіт про невідповідність № 005-2022 від 30.11.2022 не є належним доказом, оскільки його складення не передбачено умовами Договору поставки, що укладений між сторонами даного спору.

Але, на підставі вказаного Звіту не можна встановити обставини, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України), а саме відсутність маркування на болтах та гайках. Тому даний доказ відповідає вимогам статті 76 «Належність доказів» ГПК України.

Крім того, зазначена обставина - відсутність маркування на частині поставленого товару (болтах та гайках) визнається відповідачем.

Обставини, які визнаються учасниками справи, згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню.

Обов`язок відповідача поставити позивачу промаркований товар підтверджено іншими доказами - чинними редакціями відповідних ДСТУ, які було замовлено у Державному підприємстві «Український науково дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» ( наявні в матеріалах справи).

Спірні правовідносини сторін даного спору виникли з Договору поставки № 19/10/22-1 від 19.10.2022, до якого, згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Продавець, згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України, повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За умовами п. 4.1. Договору поставки сторони даного спору погодили, що якість товару, який поставляється за цим Договором, повинна відповідати встановленим державним нормам, стандартам та технічним умовам, що діють в Україні.

У ч. 2 ст. 678 ЦК України зазначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань поставив Позивачу частину товару (спірні болти та гайки), якість якого не відповідає умовам пункту 4.1. Договору поставки та вимогам державних стандартів (ДСТУ ISO 898-1:2003 та ДСТУ ISO 898-6:2005), що діють в Україні.

Наведене порушення умов Договору поставки є істотним, оскільки виключає подальше використання поставленого Відповідачем товару - болтів та гайок без маркування класу міцності, у господарській діяльності Позивача з міркувань безпеки.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право позивача вимагати повернення оплаченої за товар грошової суми ґрунтується на частині 2 статі 678 Цивільного кодексу України та пункті 4.1 Договору.

У пункті 4.1. Договору поставки сторони погодили, що якість товару, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати встановленим державним нормам, стандартам та технічним умовам, що діють в Україні.

У пункті 1.1. Договору поставки зазначено, що постачальник - ТОВ «ТД- Технологія» зобов`язується у порядку та у строки, встановлені Договором, передати у власність покупця - ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)» метизні вироби (надалі - товар), асортимент, кількість і ціна якого вказуються у Специфікації/ях та/або в рахунках-фактурах та накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Щодо умов Специфікації від 19.10.2022, які викладені у пунктах 1 - 8, то варто зазначити, що вони жодним чином не стосуються домовленостей сторін щодо якості поставленого товару, а тому ніяким чином не змінюють умови пункту 4.1. Договору поставки.

У пункті 8 Специфікації від 19.10.2022 зазначено, що в усьому іншому, що не суперечить положенням даного Додатка, сторони керуються положеннями Договору поставки.

Таким чином, жодна із умов Специфікації від 19.10.2022 не містить положення про те, що сторони узгодили поставку товару, якість якого повинна відповідати стандартам DIN.

За укладеним Договором поставки відповідач повинен був поставити позивачу товар, якість якого визначена у пункті 4.1. зазначеного Договору та повинна відповідати встановленим державним нормам, стандартам та технічним умовам, що діють в Україні: ДСТУ ISO 898-1:2003 для болтів класу міцності 10,9 та ДСТУ ISO 898-6:2005 для гайок класу міцності 10,0.

За вимогами вказаних ДСТУ болти (класу міцності 10,9) та гайки (класу міцності 10,0) повинні містити відповідне маркування. В порушення досягнутих домовленостей, Відповідач поставив Позивачу товар, який жодного маркування не містив.

Крім того, в справі наявний доказ, в якому провідний фахівець - Голова відповідального технічного комітету національного органу стандартизації ТК 136 «Кріпильні вироби» А. Должанський висловив свою фахову думку про те, що Параметри поставленого відповідачем товару (болти та гайки) підпадають під правове регулювання ДСТУ ISO 898-1:2003 та ДСТУ ISO 898-6:2005.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 вказаного кодексу передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд зауважує, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Отже, підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що більш вірогідними є ті обставини, на які посилається позивач, ніж доводи, викладені відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні суду по справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Технологія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/6652/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/6652/23 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.10.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус

Суддя Ю.Б. Парусніков