Постанова

від 04.10.2024 по справі 904/659/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/659/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач)

судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторг-Холдінг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2024 року у справі №904/659/24 ( суддя Ярошенко В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюкс", м Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторг-Холдінг", м.Синельникове, Дніпропетровська область

про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автолюкс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторг-Холдінг" 303 674, 87 грн., з яких: невідшкодовані реальні збитки у розмірі 292 574, 81 грн. та витрати на автотоварознавчі дослідження у розмірі 11 100 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2021 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участі належних ТОВ "Автолюкс" на праві власності транспортних засобів: автомобіля марки Scania R114LA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричепу марки Schwarzmuller, реєстраційний номер НОМЕР_2 , напівпричепу Schmitz SPR реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також за участі орендованого ТОВ "Автолюкс" автомобіля марки MAN 18.463 реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок чого були пошкоджені зазначені транспортні засоби.

За твердженням позивача, після сплати страховою компанією страхового відшкодування в розмірі по 130 000,00 грн., залишаються невідшкодованими позивачу реальні збитки та витрати на дослідження у вказаних вище сумах, які підлягають стягненню з ТОВ "Промторг-Холдінг".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2024 року у справі №904/659/24 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторг-Холдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюкс" невідшкодовані реальні збитки у розмірі 292 574, 81 грн., витрати на автотоварознавчі дослідження у розмірі 11 100 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Рішення мотивовано тим, що відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим транспортним засобам - MAN 18.463 д.н.з. НОМЕР_4 , Scania R114LA д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричепа Schwarzmuller, д.н.з. НОМЕР_5 , напівпричепа Schmitz SPR 27, д.н.з. НОМЕР_3 , має нести Товариство з обмеженою відповідальністю "Промторг-Холдінг" як законний володілець джерела підвищеної небезпеки.

Також суд зазначив, що з огляду на положення ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказані транспортні засоби вважаються технічно знищеними, тому, у даному випадку, позивачу має відшкодовуватися різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Суд врахував, що автотоварознавче дослідження було проведено уповноваженою особою, згідно з відповідними методиками, стандартами та програмами. За вказаних обставин розрахунок відшкодування, здійснений позивачем та визначений ним в розмірі 292 574, 81 грн., на думку суду є правильним, оскільки такий розрахунок відповідає вимогам закону й наявним у справі доказам.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промторг-Холдінг" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2024 року у справі №904/659/24, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права, нез`ясування та недоведеність ним обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що:

- на думку скаржника у цій справі транспортний засіб є фізично знищеним, тому його вартість після ДТП визначається як вартість утилізації колісного транспортного засобу, а не як ринкова вартість цього транспортного засобу, з урахуванням аварійних пошкоджень після ДТП (в пошкодженому стані);

- у даному випадку не здійснювалося розрахунку цін справних частин, їх опису та проведення діагностики, як то передбачено Методикою, розрахунок вартості автомобіля здійснювався суб`єктом оціночної діяльності Кузнецовим Р.В. на підставі формули, яка не відповідає законодавству, утилізаційну вартість знищених в ДТП КТЗ у вигляді технічно справних складників та вартості металобрухту, що залишився від транспортних засобів, не враховано, тому неможливо розрахувати дійсний розмір шкоди, яка підлягала відшкодуванню;

- на переконання скаржника висновки суб`єкта оціночної діяльності не є належними доказами;

- оскільки транспортний засіб є знищеним, то право на залишки отримує страховик або інша особа, яка відповідає за завдану шкоду, однак позивач знищені транспортні засоби відповідачу не передав, пославшись на намір їх відновити;

- за твердженням скаржника, розмір шкоди не встановлений, при цьому враховуючи непередання йому пошкоджених транспортних засобів втрачена технічна можливість проведення транспортної товарознавчої експертизи і наразі неможливо відповісти на питання щодо утилізаційної вартості пошкоджених транспортних засобів;

- позивачем не доведені заявлені позовні вимоги, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, між тим суд визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає помилковими твердження відповідача про невірно зроблені розрахунки вартості транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди, а також про те, що, оскільки ТОВ "Автолюкс" виявило намір відновити пошкоджені транспортні засоби, то відшкодуванню підлягає різниця між вартістю транспортних засобів до дорожньо-транспортної пригоди та після.

У відзиві позивач зазначає, що твердження відповідача про необхідність визначити вартість утилізації транспортних засобів, які вважаються знищеними, при розгляді позову про стягнення збитків, замість вартості транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди, спростовуються сталою практикою Верховного Суду, за якою при визначенні розміру заподіяних збитків йдеться про застосування такої величини, як вартість транспортного засобу в цілому після дорожньо-транспортної пригоди, а не про вартість всіх придатних для подальшої експлуатації деталей пошкодженого транспортного засобу, не про утилізаційну вартість непридатних для експлуатації деталей і не про вартість утилізації пошкодженого транспортного засобу.

Вказує, що не відповідають дійсності доводи відповідача, що надані позивачем звіти №1212; № 1213; № 1215 не є належними і допустимими доказами, оскільки суб`єкт оціночної діяльності ФОП Кузнєцов Р.В. при їх складенні порушень не вчиняв, обґрунтовано застосував п. 25 Методики щодо додаткового збільшення ринкової вартості КТЗ виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників та складав ці звіти на підставі раніш складених ним же Актів обстеження транспортних засобів, після обстеження транспортних засобів 14.04.2021 року (після дорожньо-транспортної пригоди).

Крім того, за твердженням позивача, відповідач у разі незгоди із звітами суб`єкта оціночної діяльності ФОП Кузнєцова Р.В. вправі був заявити клопотання щодо призначення експертизи у справі, однак своїми правами не скористався. При цьому, у нього відсутні перешкоди для експертних досліджень транспортних засобів, оскільки перелічені в позовній заяві транспортні засоби до цього часу не відновлені та знаходяться в стані після дорожньо-транспортної пригоди.

Також, на думку позивача, не засновані на чинному законодавстві твердження відповідача, що позивач вправі заявити вимогу про стягнення збитків за транспортні засоби, які вважаються знищеними, тільки у разі передачі вказаних транспортних засобів відповідачу, оскільки позивач не погоджується з визнанням фізично знищеними транспортних засобів: - напівпричепу марки Schwarzmuller д.н.з. НОМЕР_5 ; - напівпричепу Schmitz SPR д.н.з. НОМЕР_3 ; - автомобіля марки MAN 18.463 д.н.з. НОМЕР_4 , та має намір в подальшому їх відновити, а тому правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача різниці між вартістю транспортних засобів до дорожньо-транспортної пригоди та вартістю транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням виплаченої страхової виплати (страхового відшкодування) без передачі відповідачу (винній особі) пошкоджених транспортних засобів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Верхогляд Т.А., суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2024 року після надходження справи на запит суду, відкрито провадження за апеляційною скаргою та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2021 року о 23.24 год на автодорозі "Київ-Харків" 64 кс + 700 м, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAF FT XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_6 з напівпричепом KRONE SDP 27 д.н.з. НОМЕР_7 , рухаючись у правій смузі дороги від м. Харків до м. Київ, не був уважним, продовживши рух під час виникнення перешкоди у вигляді припаркованих автомобілів, а саме автомобіля марки Scania R114LA д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом марки Schwarzmuller д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля марки MAN 18.463 д.н.з. НОМЕР_8 з напівпричепом Schmitz SPR д.н.з. НОМЕР_3 , не вжив заходів щодо зменшення швидкості або безпечного об`їзду та допустив зіткненням з передньою частиною автомобіля марки DAF FT XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_6 з напівпричепом KRONE SDP 27 д.н.з. НОМЕР_7 , із задньою частиною автомобіля марки MAN 18.463 д.н.з. НОМЕР_4 з напівпричепом Schmitz SPR д.н.з. НОМЕР_3 та автомобілем марки Scania R114LA д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом марки Schwarzmuller д.н.з. НОМЕР_5 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вина водія ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді підтверджується постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.06.2022 року у справі № 361/275/22 (провадження № 3/191/242/22).

30.07.2021 року ТОВ "Автолюкс" склало у Страховій компанії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та надало витребувані Страховою компанією документи.

Працівники Страхової компанії оглянули пошкоджені транспортні засоби та на замовлення Страхової компанії спеціаліст-автотоварознавець, аварійний комісар, оцінювач ОСОБА_2 визначив вартість відновлювального ремонту транспортних засобів, а також визначив розмір заподіяної шкоди внаслідок пошкодження:

- автомобіля марки Scania R114LA д.н.з. НОМЕР_1 розміром 9 378, 32 грн;

- напівпричепу марки Schwarzmuller д.н.з. НОМЕР_9 ЗНР розміром 194 710 грн;

- напівпричепу Schmitz SPR д.н.з. НОМЕР_10 розміром 200 030 грн;

- автомобіля марки MAN 18.463 д.н.з. НОМЕР_4 розміром 282 748, 87 грн;

Згідно із копією свідоцтва (серія ІТС 01062 ) про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 марки Scania R114LA, він належить ТОВ "Автолюкс".

Відповідно до копії свідоцтва (серія ІТС 01063) про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_5 марки Schwarzmuller він належить ТОВ "Автолюкс".

Згідно із копією свідоцтва (серія НОМЕР_11 ) про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_3 марки Schmitz SPR, він належить ТОВ "Автолюкс".

Також судом встановлено, що 23.03.2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Автолюкс" було укладено договір позички, предметом якого є транспортний засіб MAN 18.463 з реєстраційним номером НОМЕР_4 .

Згідно із копією звіту № 1212 про оцінку автомобіля, зробленого ОСОБА_2 , який являється суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат Фонду державного майна України № 309/2022 від 04.07.2022 року), ринкова вартість автомобіля MAN 18.463, д.н.з. НОМЕР_4 , станом на 14.04.2021 року з урахуванням аварійних пошкоджень після ДТП (в пошкодженому стані) складає 31 415, 81 грн.

Згідно із копією звіту № 1213 про оцінку автомобіля, зробленого ОСОБА_2 , який являється суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат Фонду державного майна України № 309/2022 від 04.07.2022 року), ринкова вартість напівпричепа Schmitz SPR 27, д.н.з. НОМЕР_3 , станом на 14.04.2021 року з урахуванням аварійних пошкоджень після ДТП (в пошкодженому стані) складає 54 813, 48 грн.

Ринкова вартість напівпричепа Schwarzmuller, д.н.з. НОМЕР_5 , станом на 14.04.2021 з урахуванням аварійних пошкоджень після ДТП (в пошкодженому стані), згідно із копією звіту №1215 про оцінку автомобіля, зробленого ОСОБА_2 , який являється суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат Фонду державного майна України № 309/2022 від 04.07.2022 року), складає 48 063, 09 грн.

Встановлено, що ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" в серпні 2022 року нарахувала та сплатила страхове відшкодування в розмірі 130 000 грн. на автомобіль MAN 18.463, д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_3 та в розмірі 130 000 грн. на інші автомобілі ТОВ "Автолюкс", що підтверджується листами страхової компанії № ССЦВ-1766/ПП від 25.08.2022 року та № ССЦВ-1767/П від 30.08.2022 року.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 року встановлено, що власником транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_6 марки DAF FT XF 105.460 та напівпричіпу KRONE SDP 27 д.н.з НОМЕР_7 , яким керував ОСОБА_1 , є ТОВ "Промторг-Холдінг".

Між тим, сплачена Страховою компанією страхова сума в 260 000 грн. не покриває заподіяних ТОВ "Автолюкс" збитків в розмірі 686 867, 19 грн. і недостатня для здійснення ремонту транспортних засобів від пошкоджень, отриманих у дорожньо-транспортній пригоді 31.03.2021 року.

На думку ТОВ "Автолюкс" залишаються невідшкодованими товариству реальні збитки у розмірі 292 574, 81 грн, які підлягають стягненню з ТОВ "Промторг-Холдінг". Крім того підлягають відшкодуванню 11 100,00 грн. витрати на автотоварознавче дослідження.

Несплата відповідачем вказаних вище сум слугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

За приписами ч. 2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Разом з тим, за приписами ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Положення ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України).

При цьому, під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

У такому випадку, обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Для покладення на юридичну чи фізичну особу відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності, так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належить: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною чи фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків (виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, які хоч і виходять за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу; якщо така шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов`язані з виконанням трудових (службових) обов`язків, роботодавець відповідальності нести не буде).

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

У даному випадку, у постанові Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.06.2022 року у справі про адміністративне правопорушення № 361/275/22 (провадження № 3/191/242/22), яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02.08.2022 року (провадження № 33/803/816/22) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а не винуватим в скоєні дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, наявність вини інших учасників ДТП ні кримінальним провадженням, судом не досліджувалося і не встановлювалась.

Власником автомобіля DAF FT XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_6 з напівпричепом KRONE SDP 27 д.н.з. НОМЕР_7 , є ТОВ "Промторг-Холдінг", а не ОСОБА_1 , який, будучи найманим працівником, тільки керував автомобілем.

Таким чином, як було правильно встановлено місцевим господарським судом, у даному випадку, у розумінні ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим транспортним засобам MAN 18.463 д.н.з. НОМЕР_4 , Scania R114LA д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричепа Schwarzmuller, д.н.з. НОМЕР_5 , напівпричепа Schmitz SPR 27, д.н.з. НОМЕР_3 , має нести Товариство з обмеженою відповідальністю "Промторг-Холдінг", як законний володілець джерела підвищеної небезпеки.

Викладені обставини не заперечуються сторонами.

Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

За умовами ч.2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст. 12 цього Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. п. д) п. 1.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу є: копії звітів № 719, 201, 728, 708 визначення вартості автомобіля MAN 18.463 д.н.з. НОМЕР_4 , напівпричепа Schwarzmuller, д.н.з. НОМЕР_5 , напівпричепа Schmitz SPR 27, д.н.з. НОМЕР_3 , Scania R114LA д.н.з. НОМЕР_1 вартості транспортних засобів та копії звітів № 1212, 1213, 1215 від 10.03.2023 року вартості транспортних засобів з урахуванням аварійних ушкоджень після ДТП.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом про страхування відповідальності власників ТЗ порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (згідно із абзацом першим пункту 20.1 статті 20 Закону про страхування відповідальності власників транспортних засобів).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону про страхування відповідальності власників транспортних засобів).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" в серпні 2022 року нарахувала та сплатила страхове відшкодування в розмірі 130 000,00 грн. на автомобіль MAN 18.463, д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_3 та в розмірі 130 000,00 грн. на інші автомобілі ТОВ "Автолюкс".

Загальна вартість завданих збитків становила 686 867, 19 грн.

Згідно звітів оцінювача № 701, 708, 728 ринкова вартість напівпричепу марки "SCHWARZMULLER", реєстраційні номерні знаки НОМЕР_12 , до ДТП - 194 710,00 грн, вартість відновлювального ремонту 221 122, 01 грн., що більше ринкової вартості транспортного засобу до ДТП. Ринкова вартість напівпричепу Schmitz SPR, д.н.з. НОМЕР_3 , до ДТП 200 030,00 грн., вартість відновлювального ремонту 255 291, 52 грн., що більше ринкової вартості транспортного засобу до ДТП. Ринкова вартість напівпричепу MAN 18.463 д.н.з. НОМЕР_4 , до ДТП 282 748, 87 грн., вартість відновлювального ремонту 552 652, 15 грн., що більше ринкової вартості транспортного засобу до ДТП.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається технічно знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо досліджуваної справи, то з огляду на приписи вказаної статті Закону, а також враховуючи, що за звітами оцінювача вартість відновлювального ремонту напівпричепу марки "SCHWARZMULLER", реєстраційні номерні знаки НОМЕР_12 , Schmitz SPR, д.н.з. НОМЕР_3 , MAN 18.463 д.н.з. НОМЕР_4 перевищує їх ринкову вартість, ці транспортні засоби вважаються технічно знищеними. Таким чином, у даному випадку, має відшкодовуватися різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Також суд враховує, що станом на 14.04.2021 року, з урахуванням аварійних пошкоджень після ДТП (в пошкодженому стані) ринкова вартість: автомобіля марки MAN 18.463 д.н.з. НОМЕР_4 відповідно до звіту № 1212 складає 31 415,81 грн.; напівпричепу Schmitz SPR д.н.з. НОМЕР_3 відповідно до звіту № 1213 складає 54 813, 48 грн.; напівпричепу марки Schwarzmuller д.н.з. НОМЕР_5 відповідно до звіту № 1215 складає 48 063, 09 грн.

Автотоварознавче дослідження було проведено суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 , повноваження якого підтверджуються сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності № 309/2022 від 04.07.2022 року Фонду державного майна України.

Наведене свідчить про те, що наявні у матеріалах справи висновки оцінювача є допустимим доказом з визначення вартості майна, які підтверджують виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності; висновки підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і його підпис скріплено печаткою.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що розрахунок відшкодування, здійснений позивачем та визначений ним в розмірі 292 574, 81 грн., є правильним, оскільки він відповідає вимогам закону і наявним у справі доказам.

Одночасно, за доводами суду, наявними є підстави для стягнення з відповідача 11100,00 грн. вартості проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу, з огляду на доведення позивачем факту понесення цих витрат належними та допустимими доказами.

При цьому доводи щодо нарахування вказаної суми вартості дослідження у скарзі апелянтом не наведені, тому у силу приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України у відповідній частині законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Доводи скаржника про те, що у даному випадку вартість транспортного засобу після ДТП визначається як вартість утилізації колісного транспортного засобу, а не як ринкова вартість цього транспортно засобу з урахуванням аварійних пошкоджень після ДТП (в пошкодженому стані), ґрунтуються на хибному тлумаченні ним норм права, а тому відхиляються колегією суддів.

Твердження апелянта про необґрунтованість проведеного автотоварознавчого дослідження, а також про те, що розрахунок вартості автомобіля здійснювався суб`єктом оціночної діяльності Кузнецовим Р.В. на підставі формули, яка не відповідає законодавству, мають декларативний характер. Відповідачем не доведено підстав, за наявністю яких ці звіти не можуть бути прийняті як доказ по справі, не спростовано визначеного розміру шкоди, законності застосування методів та нормативно-правових актів, не спростовано й наявності у особи, якою проведено певне дослідження відповідних повноважень, правильності та повноти вихідних даних для проведення дослідження оцінки розміру шкоди. Власні контррозрахунки апелянтом також не наведені.

Слід зазначити, що скаржник, у разі незгоди із звітами суб`єкта оціночної діяльності ФОП Кузнєцова Р.В., вправі був заявити клопотання щодо призначення експертизи у справі, однак своїми правами не скористався.

При цьому посилання у скарзі на втрату технічної можливості проведення транспортної товарознавчої експертизи є припущеннями скаржника, оскільки не доведені останнім ( враховуючи, у тому числі, твердження позивача про знаходження у нього спірних пошкоджених транспортних засобів, які також не спростовані ТОВ "Промторг-Холдінг").

Доводи скаржника про те, що суд не з`ясував усіх обставин та визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи є безпідставними.

Так, згідно з ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

У даному випадку, на переконання апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав позивачем, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.)

З урахуванням викладеного, інші аргументи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не подав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промторг-Холдінг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2024 року у справі №904/659/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков