Постанова

від 05.09.2024 по справі 442/9179/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/9179/21 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/811/1245/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області - Гевка Я.Й.,розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Льові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області на рішенняДрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської областіпро визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до роботи, стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 01 вересня 1994 року він був прийнятий на роботу в Дрогобицьку середню школу № 17 на посаду вчителя фізичного виховання.04 січня 2021 року навчальний заклад змінив назву нагімназію № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з гімназією № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області за безстроковим трудовим договором та працював на посаді вчителя фізичного виховання.

У жовтні-листопаді 2021 року він зіткнувся із грубим порушенням з боку гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області конституційного права на роботу, яке полягало в тому, що у нього на роботі постійно незаконно вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СОVІD-19 та обмежували права як працівника щодо повноцінної роботи.

01 листопада 2021 року відповідач вручив йому повідомлення за № 256 «Про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19», однак він відмовився поставити свій підпис про його отримання, бо не погоджувався з текстом повідомлення, адже викладене у ньому грубо порушувало Конституцію та Закони України. Тому відповідач склав відповідний акт.

02 листопада 2021 року ним надано гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області обґрунтовану заяву щодо відмови від участі в медичних експериментах, пов`язаних із щепленням від СОVІD-19, адже жодна із вакцин не пройшла четвертої фази досліджень - вивчення побічних ефектів і протипоказань.

05 листопада 2021 року відповідачем було видано наказ № 103к, яким ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 з посиланням на відсутність у нього щеплення від респіраторної хвороби СОVІD-19. ОСОБА_1 відмовився від проставлення підпису про ознайомлення з наказом відповідача, про що останнім було складено відповідний акт.

ОСОБА_1 вважав, що наказ від 05 листопада 2021 року № 103к про відсторонення його від роботи є порушенням Конституції України, яка передбачає право на працю, законодавства про працю, міжнародним нормативним актам, які ратифіковані в Україні та мають обов`язкову юридичну силу. Даний наказ вважав незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 103к від 05 листопада 2021 року, виданий директором гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області ОСОБА_3 та зобов`язати відповідача допустити його до виконання обов`язків вчителя фізичного виховання гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області; стягнути з відповідача заробітну плату, яка була незаконно не нарахована та невиплачена за час з моменту незаконного відсторонення від роботи позивача з 08 листопада 2021 року до дня ухвалення рішення судом.

РішеннямДрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2022 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

РішенняДрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 рокув частинівідмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання допустити до роботи скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 05 листопада 2021 року № 103к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 », виданий директором гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області.

Допущено ОСОБА_1 до роботи вчителем фізичного виховання гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області.

РішенняДрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 рокув частинівідмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області про стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від №103к від 05 листопада 2021 року в сумі 223041 (двісті двадцять три тисячі сорок одна) гривня 00 копійок.

Рішення суду оскаржили представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 та Гімназія № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 покликається на те, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Крім цього зазначає, що станом на 15 квітня 2024 року рішення Верховного Суду України так і не було виконано, позивача дотепер не поновлено на роботі через умисну бездіяльність з боку відповідача.

Вказує, що Гімназія № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області не внесла жодну ухвалу про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від №103к від 05 листопада 2021 року за період 05 листопада 2021 року по 18 березня 2024 року в сумі 347201, 50 грн.

В апеляційній скарзі Гімназія № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області покликається на те, що позивач був відсторонений від роботи з 08 листопада 2021 р. по 04 березня 2022 p., що становить 82робочих дні.

Вказує, що відповідно до довідки про доходи № 01-24/98 від 05 квітня 2024 заробітна плата позивача за 2 місяці до відсторонення: у вересні становила 12357,26 грн., у жовтні становила 12233,01 грн. Оскільки протягом вересня, жовтня 2021 року було 42 робочих дні, а не 43 робочих дні, то середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 585,48 грн. (12357,26 +12233,01 грн/42 (кількість відпрацьованих днів).

Вважає, що враховуючи те, що середній заробіток слід стягнути за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по 04 березня 2022 року, що становить 82 робочих дні, то до стягнення на користь позивача підлягає сума 585,48*82=48009,36 гривень.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2024 у цивільній справі № 442/9179/21, пр. №2/442/372/2024 за позовом ОСОБА_1 до Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області про зобов`язання вчинити дії та ухвалити нове рішення, про стягнення з гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за 82 робочих дні в сумі 48009,36 гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та представника Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області - Гевка Я.Й.на підтримання та заперечення доводів апеляційних скарг, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 вересня 1994 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Середню школу №17 на посаду вчителя фізичного виховання, що підтверджується записом у трудовій книжці Позивача №3 від 01 вересня 1994 року, зробленого на підставі наказу №90 від 02 вересня 1994 року.

Дрогобицька загальноосвітня школа І-Ш ступенів №17 перейменована у Гімназію №17 Дрогобицької міської ради, наказ №1 від 04 січня 2021 р., про що свідчить запис у трудовій книжці.

Директором Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Я.Гевко 05 листопада 2021 року було винесено Наказ № 103к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 », вчителя фізичного виховання, з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVІD-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 №595 без збереження заробітної плати».

Частиною 2 ст. 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оскільки під час правомірного відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

У разі ж, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верхового Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року визнано незаконним та скасовано наказ від 05 листопада 2021 року № 103к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », виданий директором гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області.

ОСОБА_1 допущено до роботи вчителем фізичного виховання гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області.

Таким чином, факт незаконності наказу 05 листопада 2021 року № 103к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким позивача було відсторонено від роботи, встановленийПостановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023року та доказуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги представника Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області про те, що у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 380 «Про призупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153» ОСОБА_1 було допущено до роботи, про що засвідчує наказ № 20-к від 04 березня 2022 року «Про допуск до роботи ОСОБА_1 » не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, під час відсторонення, працівник тимчасово до роботи не допускається, та відповідно, заробітна плата не сплачується. Тому, час відсторонення від роботи може розглядатися як період часу вимушеного прогулу.

Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі.

Тому, при оскарженні незаконного відсторонення працівника, останньому роботодавець має виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу за відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Однак, вищенаведений наказ № 20-к від 04 березня 2022 року «Про допуск до роботи ОСОБА_1 » не засвідчує того факту, що позивач фактично був допущений до роботи, був належним чином ознайомлений про такий наказ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач був позбавлений можливості працювати з моменту його незаконного відсторонення від роботи по деньухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, а саме постанови Верховного Суду від 10 травня 2024 року, якою його допущено до роботи вчителем фізичного виховання гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області.

Отже, враховуючи ту обставину, що відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи є незаконним, він має право на компенсацію втраченої частини заробітної плати.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Абзацом 3 пункту 32Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушеннястатті 46 КЗпП Українироботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку).

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Стягуючи на користь позивача середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи суд обчислював такий заробіток згідно довідки№ 01-24/58 від 21 лютого 2024 року, з якої вбачається, що заробітна плата, нарахована ОСОБА_1 у вересні становила 12 357,26 грн., у жовтні становила 12 233,01 грн. Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 571,90 грн. (12357,26 +12233,01 грн/43(кількість відпрацьованих днів).

Таким чином, час вимушеного прогулу позивача становив з 05 листопада 2021 року по 10 травня 2023 року, тобто, 390 днів. Сума, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу становить 223 041 грн. (571,90 х390).

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавстваі апеляційний суд погоджуєтьсяз ним.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області - залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицькогоміськрайонного судуЛьвівської областівід 19березня 2024року - залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.