Рішення
від 27.09.2024 по справі 906/578/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/578/17 (906/207/24)

Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О. за участю секретаря судового засідання Стретович Н.К, розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ліквідатора Комунального підприємства "Першотравенське" Черниша О.М. до Баранівської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 618 352,62 грн у межах справи про банкрутство Комунального підприємства "Першотравенське",

за участю учасників судового процесу:

- від позивача: Черниш О.М. - арбітражний керуючий (ліквідатор) (був присутній в судовому засіданні 24.09.2024);

- від відповідача: Шейдецька І.М. - представник Баранівської міської ради (довіреність від 08.01.2024 №4, посадова інструкція головного спеціаліста - юрисконсульта відділу юридичної роботи та управління персоналом Баранівської міської ради від 14.06.2024),-

у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/578/17 про банкрутство Комунального підприємства "Першотравенське" (далі - КП "Першотравенське", боржник, банкрут).

Ухвалою господарського суду від 23.11.2017, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство КП "Першотравенське".

Постановою господарського суду від 12.12.2017, серед іншого, визнано банкрутом КП "Першотравенське"; відкрито ліквідаційну процедуру КП "Першотравенське".

Ухвалою господарського суду від 27.08.2019, зокрема, призначено ліквідатором КП "Першотравенське" арбітражного керуючого Черниша О.М.

22.02.2024 до господарського суду надійшла позовна заява ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. до Баранівської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 618 352,62 грн.

Ухвалою господарського суду від 26.02.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження щодо її розгляду в порядку загального позовного провадження у межах справи №906/578/17 про банкрутство КП "Першотравенське"; підготовче засідання призначено на 21.03.2024 о 11:00 год (а.с. 64-65).

14.03.2024 до господарського суду надійшов відзив Баранівської міської ради від 08.03.2024 № 02-12/278 на позовну заяву (а.с. 67-75).

Ухвалою господарського суду від 21.03.2024 відкладено підготовче засідання на 23.04.2024 о 10:40 год (а.с. 82).

21.03.2024 до господарського суду надійшла відповідь ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. від 21.03.2024 № 02-11/27 на відзив Баранівської міської ради (а.с. 83-85).

29.03.2024 до господарського суду надійшли заперечення Баранівської міської ради від 25.03.2024 № 02-12/329 щодо взяття судом до уваги відповіді ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. від 21.03.2024 № 02-11/27 на відзив Баранівської міської ради (а.с. 87-92). Відповідачем зазначено, що ліквідатором позивача Чернишем О.М. отримано копію відзиву 14.03.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Баранівською міською радою 21.03.2024 отримано відповідь ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. від 21.03.2024 № 02-11/27 на відзив Баранівської міської ради. Вказану відповідь подано до суду із простроченням строку, який був встановлений ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.02.2024. Клопотання позивача про поновлення строку подання відповіді на відзив до суду не надходило, у зв`язку з чим вказана відповідь не може братися до уваги судом.

Дослідивши доводи відповідача, враховуючи пропуск позивачем строку на подання відповіді на відзив, відсутність клопотання про поновлення строку його подачі, господарський суд погоджується з доводами відповідача та не бере до уваги відповідь ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. від 21.03.2024 № 02-11/27 на відзив Баранівської міської ради.

Судом у засіданні 23.04.2024 оглянуто матеріали справи № 906/578/17 про банкрутство КП "Першотравенське" та справи № 906/578/17 (906/413/22) за позовом ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. до Баранівської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 618 352,62 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. до Баранівської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 618352,62 грн до судового розгляду по суті у межах справи № 906/578/17 про банкрутство КП "Першотравенське" (а.с 97-98).

Ухвалою господарського суду від 28.05.2024 зупинено провадження у справі № 906/578/17 (906/207/24) до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №906/1155/20 (906/1113/21) та оприлюднення повного тексту судового рішення у зазначеній справі (а.с. 102-103).

Ухвалою господарського суду від 16.08.2024 поновлено провадження у справі № 906/578/17 (906/207/24); призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 24.09.2024 о 10:00 год (а.с. 104).

У судовому засіданні 24.09.2024 позивачем підтримано позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем зазначено про необхідність відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 24.09.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.09.2024 о 09:30 год.

Представник позивача у судове засідання 27.09.2024 не з`явився. 27.09.2024 на електронну пошту господарського суду надійшло клопотання ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. від 27.09.2024 про проведення судового засідання без його участі.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. від 27.09.2024 про проведення судового засідання без його участі, заслухавши думку представника відповідача, господарський суд дійшов висновку задовольнити вказане клопотання, здійснити розгляд справи по суті без участі представника позивача.

Представником відповідача заперечено щодо задоволення позовних вимог, додатково зазначено, що не завершення формування ліквідаційної маси у справі № 906/578/17 про банкрутство КП "Першотравенське" є обставиною, що унеможливлює задоволення позовних вимог. На запитання суду щодо наявності у відповідача та у матеріалах справи доказів не завершення формування ліквідаційної маси КП "Першотравенське", наявності не реалізованих активів, представником відповідача повідомлено про відсутність доказів зазначених обставин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд Житомирської області,-

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає у своїй позовній заяві позивач відповідно до преамбули статуту КП "Першотравенське" засновником і власником майна підприємства є територіальна громада селища Першотравенське, інтереси якої представляє орган управління - Першотравенська селищна рада.

На виконання рішення №229 п`ятнадцятої позачергової сесії Першотравенської селищної ради від 06.01.2012 Першотравенською селищною радою було передано КП "Першотравенське" в господарське відання майно на загальну суму 7284170,30 грн згідно акту приймання-передачі основних засобів, що знаходяться на балансі Першотравенської селищної ради у комунальну власність КП "Першотравенське". Вартість майна, переданого Першотравенською селищною радою КП "Першотравенське", в акті визначена як залишкова балансова вартість станом на 01.01.2012. Реальна ринкова вартість даного майна значно вища.

Згідно з пунктом 5.4. статуту відчуження основних засобів, які є комунальною власністю і закріплені підприємством, здійснюються за погодженням із органом управління та у порядку, що встановлений чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти, спрямовуються виключно на інвестиції підприємства та є комунальною власністю.

Отже, відповідно до вказаного вище акту приймання-передачі основних засобів Першотравенська селищна рада передала КП "Першотравенське" в господарське відання майно комунальної власності, яким КП "Першотравенське" не мало можливості розпоряджатись у відповідності до п. 5.4. Статуту.

Першотравенська селищна рада створила КП "Першотравенське", яке надавало комунальні послуги для територіальної громади за завідомо заниженими цінами, що встановлювались Першотравенською селищною радою, у зв`язку з чим підприємство, отримувало збитки за результатами своєї діяльності.

Першотравенська селищна рада знала, що затверджені нею для КП "Першотравенське" тарифи є нижчими за собівартість, але не вчиняла жодних дій спрямованих на їх зміну і приведення до ринкового значення, яке б давало можливість КП "Першотравенське" не тільки отримувати компенсацію собівартості послуг наданих населенню та юридичним особам, а й отримувати прибуток з метою оновлення основних засобів та розвитку. Навіть, збільшуючи вартість комунальних послуг Першотравенська селищна рада затверджувала їх на рівні меншому собівартості.

Позивачем зазначено, що Першотравенська селищна рада умисно довела КП Першотравенське до банкрутства, створивши умови за яких дане підприємство не могло нормально працювати та розвиватись за рахунок встановлення низьких тарифів на комунальні послуги. При цьому, Першотравенська селищна рада не компенсувала КП "Першотравенське" різниці в тарифах та собівартості послуг, яка складала 35,9%, що у свою чергу і призвело до банкрутства КП "Першотравенське".

Також, рішенням сьомої чергової сесії Першотравенської селищної ради від 19.04.2016 №75 вилучено у КП "Першотравенське" всі основні засоби, позбавивши боржника можливості здійснювати основну діяльність, що підтверджується актом від 02.06.2016 приймання-передачі основних засобів комунальної власності, що знаходяться на балансі КП "Першотравенське", на суму 180 700,68 грн.

Рішенням 12 позачергової сесії сьомого скликання Першотравенської селищної ради від 23.11.2016 №128 "Про припинення діяльності КП "Першотравенське" прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації.

Рішенням тринадцятої позачергової сесії від 22.12.2016 №139 вилучено у КП "Першотравенське" всі необоротні основні засоби, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів комунальної власності, що знаходяться на балансі КП "Першотравенське" Першотравенській селищній раді від 03.01.2017, на суму 5278261,62 грн.

Отже, 23.11.2016 Першотравенською селищною радою прийнято рішення про припинення діяльності КП "Першотравенське" шляхом ліквідації, а вже через місяць 22.12.2016 прийнято рішення про вилучення майна у підприємства майна.

Вилучивши основні засоби та необоротні активи у КП "Першотравенське", які перебували в нього на умовах господарського відання, Першотравенська селищна рада не надала жодної компенсації за оновлення таких основних засобів.

Таким чином, Першотравенська селищна рада свідомо та системно здійснювала дії спрямовані на припинення діяльності КП "Першотравенське" та вилучення у нього активів з метою уникнення відповідальності перед кредиторами та не виплати боргів даного унітарного комунального підприємства.

Після вилучення у КП "Першотравенське" майна, яке передавалось йому у повне господарське відання, у підприємства взагалі не було шансів відновити свою платоспроможність, так як згідно даного рішення були вилучені всі без виключення основні засоби та оборотні активи. У КП "Першотравенське" не залишилось можливості здійснювати будь-яку господарську діяльність, так як: не було де здійснювати господарську діяльність вилучались житлові будинки та об`єкти інфраструктури; не було чим - вилучалась техніка та інші основні засоби (трактори, машини і т.д.); не лишалось активів для того щоб погасити заборгованість перед кредиторами та придбати основні засоби для перепрофілювання підприємства. При цьому, Першотравенська селищна рада знала про існування у КП "Першотравенське" заборгованості перед кредиторами, мала у своєму розпорядженні майно, яке можна було залишити КП "Першотравенське" для його реалізації та погашення вимог кредиторів. Однак, Першотравенська селищна рада вилучила дане майно та передала його у подальшому Комунальному підприємству "Водоканал Полісся" (далі - КП "Водоканал Полісся").

Зважаючи на той факт, що КП "Першотравенське" являється унітарним комунальним підприємством і було позбавлено можливості використовувати майно, яке було передано йому в господарське відання Першотравенською селищною радою, з метою погашення вимог кредиторів, хоча таке майно перебувало на балансі даного підприємства і воно несло витрати по його модернізації та утриманню у належному стані, Першотравенська селищна рада зобов`язана нести субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями КП "Першотравенське" перед кредиторами.

Відповідно до реєстру вимог кредиторів загальну сума вимог кредиторів до боржника у справі про банкрутство становить 618 352,62 грн. Ліквідатором КП "Першотравенське" арбітражним керуючим Чернишем О.М. за період ліквідаційної процедури КП "Першотравенське" було реалізовано екскаватор боржника. Вартість продажу - 8000,00 грн.

Решту майна банкрута у кількості шести одиниць було списано згідно з рішенням комітету кредиторів КП "Першотравенське" від 12.01.2024 року. Підставою для списання даного майна стала його фізична відсутність та неможливість органів Національної поліції його відшукати.

За викладених обставин, враховуючи правонаступництво Баранівської міської ради щодо прав та обов`язків Першотравенської селищної ради, ліквідатором КП "Першотравенське" Чернишем О.М. заявлено вимогу про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП "Першотравенське" у розмірі заборгованості перед кредиторами, що складає 618 352,62 грн, на Баранівську міську раду, стягнення з Баранівської міської ради на користь КП "Першотравенське" 618 352,62 грн.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, Баранівською міською радою зазначено наступне.

Органи місцевого самоврядування для виконання покладених на нього Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" функцій, створюють комунальні підприємства, яким передається відповідне майно на праві господарського чи оперативного управління, яке звісно належить громаді.

Відповідно до частини 1 статті 176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Тому Баранівська міська рада, як орган місцевого самоврядування не відповідає за зобов`язаннями створеного Першотравенською селищною радою Баранівського району Житомирської області КП "Першотравенське", крім випадків, встановлених законом, а дане комунальне підприємство, у свою чергу, не відповідає за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.

Правовий режим відповідальності комунального комерційного або некомерційного підприємства визначається відповідно до вимог правового режиму відповідальності державного комерційного або казенного підприємства.

Стаття 77 Господарського кодексу України (далі - ГК України) прямо не встановлює повну субсидіарну відповідальність територіальної громади за зобов`язаннями створеного нею комунального унітарного підприємства, оскільки нею врегульовані питання особливостей здійснення господарської діяльності, а не питання підстав та меж відповідальності за усіма зобов`язаннями підприємства.

У зв`язку з тим, що КП "Першотравенське" не у змозі було забезпечити населення селища Першотравенськ комунальними послугами, було прийнято рішення 12 позачергової сесії сьомого скликання Першотравенської селищної ради від 23.11.2016 № 128 "Про припинення діяльності КП "Першотравенське". Пізніше було прийнято рішення від 22.12.2016 № 139 "Про передачу майна з балансу КП "Першотравенське" та призначення голови ліквідаційної комісії та її складу", яким на баланс Першотравенської селищної ради передано житлові будинки. Це було зроблено з метою забезпечення населення селища необхідними для життя послугами. Адже кожен орган місцевого самоврядування має забезпечити добробут та благополуччя для своїх громадян. Відповідно до вищенаведеного рішення до комунальної власності територіальної громади передавалися житлові будинки, які потрібно було забезпечувати відповідними комунальними послугами.

Аналізуючи норми права у їх сукупності, відповідач дійшов висновку, що за загальним правилом у разі недостатності коштів у комунального підприємства для відповідальності за своїм зобов`язанням , пов`язаним із господарською діяльністю, орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відповідальність за господарськими зобов`язаннями цього підприємства. Комерційні комунальні підприємства за своїми зобов`язаннями відповідають самостійно.

При зверненні до суду з вимогою про покладення субсидіарної відповідальності має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довели боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Баранівська міська рада не вбачає в діях Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області умисного доведення КП "Першотравенське" до банкрутства, оскільки відповідно до статуту КП "Першотравенське" самостійно планувало свою діяльність, визначало стратегію основних напрямків свого розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів та пріоритетів, кон`юктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації, мало право укладати угоди, набувати майнових та особисто-майнових прав. Також, у пункті 3.4. статуту визначено, що підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банку, печатку, кутовий штамп та фірмові бланки зі своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 3.5. статуту підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальність за зобов`язаннями держави, комунальних підприємств і засновника, а засновник не несе зобов`язань по боргах підприємства.

За викладених обставин, відповідачем зроблено висновок, що для КП "Першотравенське" було надано усі умови для здійснення свої діяльності.

Тарифи на послуги, що надавалися КП "Першотравенське" не встановлювалися селищним головою одноособово. Такі рішення приймалися виконавчим комітетом Першотравенської селищної ради шляхом голосування, де кожен член виконавчого комітету міг внести свої корективи та зауваження щодо цін на послуги.

Серед поданих позивачем документів відсутні клопотання, заяви, пропозиції директора КП "Першотравенське" до селищної ради про збільшення тарифів на послуги. Разом з тим, відсутні будь-які документи, які б вказували, що позивач не згоден з тарифами, затвердженими рішення виконавчого комітету. Такі рішення не оспорювалися та не оскаржувалися. Це свідчить про відсутність з боку селищної ради порушень законодавства чи дій, які б могли довести дане підприємство до банкрутства.

Також, відповідачем зазначено, що серед поданих позивачем документів по справі відсутні рішення компетентних органів (суду, прокуратури та інші) щодо незаконних дій засновника КП "Першотравенське", які могли б довести дане підприємство до банкрутства. Вказані у позовній заяві рішення сесій Першотравенської селищної ради досі чинні, не були оскаржені та скасовані.

Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування. У даній справі цього доведено не було.

За викладених обставин, Баранівською міською радою зазначено про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо обставин розгляду позовної заяви у позовному провадженні у межах справи про банкрутство КП "Першотравенське", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 19.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI (далі - Закон про банкрутство).

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення (абзаци 1-3 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.

Отже, враховуючи відкриття провадження у справі про банкрутство КП "Першотравенське", визнання його банкрутом, чинні станом на дату звернення до суду положення ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства, позовна заява ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. до Баранівської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 618 352,62 грн підлягає розгляду у позовному провадженні у межах справи про банкрутство КП "Першотравенське".

Розглядаючи позов у межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника. Вказане сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства, сутність якого полягає в тому, щоб під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутства Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23).

При розгляді позовної заяви ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. до Баранівської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 618352,62 грн судом застосовуються положення Закону про банкрутство, що діяв у період вчинення дій, що досліджуються судом у даній справі, та Кодексу України з процедур банкрутства, чинного на час звернення ліквідатора до суду з позовною заявою, яка є предметом цього судового розгляду.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Положеннями статті 143 Конституції України і статті 327 ЦК України унормовано, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.

Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями ГК України.

Згідно з частинами 1-4 статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені ГК України, ЦК України, Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, чинній на час відкриття провадження у справі про банкрутство, визнання боржника банкрутом, Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) введеним в дію 21.10.2019, чинним на час звернення ліквідатора до суду з заявою, яка є предметом цього судового розгляду.

Частина перша статті 216 ГК Українивстановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Водночас, частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із частиною 1 статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того необхідно аналізувати заходи, ужиті керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.

Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів (особлива увага приділяється договорам відчуження майна або оренди майна, зокрема перевіряється відповідність ціни реалізації ринковій та наявність дозволу на вказані операції органу, уповноваженого управляти майном); продаж товарів (робіт, послуг), які виготовляє підприємство, за ціною, нижчою за собівартість, без належних економічних підстав (наприклад, регульована ціна реалізації, яка корегується за рахунок коштів державної підтримки; продаж за передоплатою; тимчасове зниження ціни в рекламних цілях; продаж морально застарілої продукції; продаж продукції, що не користується попитом; продаж товарних залишків готової продукції для перепрофілювання або запуску нового виробництва; продаж товарних залишків (сезонної продукції) у зв`язку із закінченням сезону тощо); у разі збиткової діяльності підприємства спрямування отримуваних грошових засобів та інвестицій на закупівлю товарів, робіт, послуг, безпосередньо не задіяних у виробничо-господарській діяльності; необґрунтоване зменшення або збільшення штату підприємства.

При розгляді питання притягнення до субсидіарної відповідальності осіб винних у доведенні до банкрутства комунального підприємства необхідно враховувати, що з урахуванням частини 10 статті 78 ГК України регулювання діяльності комунальних підприємств здійснюється аналогічно до діяльності державних казенних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, а також незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

Згідно з частиною п`ятою статті 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Частинами другою та третьою статті 76 ГК України встановлено, що казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до частини третьої статті 77 ГК України орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Згідно з приписами частини сьомої статті 77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 24 ГК України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Частиною 5 тієї ж статті 24 ГК України встановлено, що органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

Відтак умовою покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за змістом частини сьомої статті 77 ГК України та частини десятої статті 78 цього Кодексу є недостатність коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства.

У низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30.11.2004 у справі "Михайленки та інші проти України", пункт 45, рішення від 04.04.2006 у справі "Лисянський проти України", пункт 19, рішення від 03.04.2007 у справі "Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови", пункти 18,19, рішення від 12.04.2007 у справі "Григор`єв та Какаурова проти російської федерації", пункт 35, рішення від 15.01.2008 у справі "Р. Качапор та інші проти Сербії". Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

ЄСПЛ також висловив позицію і щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі "Єршова проти російської федерації" ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

З огляду на наведені вище висновки ЄСПЛ, а також те, що нормами ГК України визначено регулювання діяльності комунальних підприємств аналогічно до діяльності державних казенних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, суд враховує зазначені висновки при вирішенні спору в цій справі та зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

При визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 ЦК України, за загальним змістом якої, субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.

Така відповідальність передбачена, зокрема частиною 5 статті 41 Закону про банкрутство та частиною другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо субсидіарної відповідальності за правилами Закону про банкрутство, Кодексу України з процедур банкрутства, то суд зазначає, що одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Основною метою субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

За загальним правилом, визначеним частинами першою - третьою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст Закону про банкрутство, Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Такі ж приписи містить частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, положення якої щодо регламентування субсидіарної відповідальності є аналогічним з положенням передбаченим частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство. При цьому, частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства правом заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений кредитор.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена в постанові від 11.02.2021 року у справі № 911/1423/19, суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника. До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають у зв`язку з визнанням угод недійсними в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, до законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальності третіх осіб, засновників, керівників боржника та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі його банкрутства з вини цих осіб (частина 5 статті 41 Закону про банкрутство, частина 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір.

За змістом частини 5 статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора, а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації.

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження №14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація суб`єкта господарювання.

Тож у разі ліквідації суб`єкта господарювання в результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб`єктів.

Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 5 статті 41 Закону про банкрутство та частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

З матеріалів справи, судом встановлено, що відповідно до преамбули статуту КП "Першотравенське" засновником і власником майна підприємства є територіальна громада селища Першотравенське, інтереси якої представляє орган управління - Першотравенська селищна рада (т. 1 а.с. 19-26 матеріалів справи № 906/578/17).

Підприємство створене з метою забезпечення реалізації потреб населення, підприємств, організацій та установ селища з різного виду послуг (пункт 2.1 статуту).

Підприємство є юридичною особою. Права та обов`язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього статуту (пункти 3.1-3.2)

Згідно з пунктами 3.4.-3.5. статуту КП "Першотравенське" веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку, кутовий штамп та фірмові бланки зі своїм найменуванням. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальність за зобов`язаннями держави, комунальних підприємств і засновника, а засновник не несе зобов`язань по боргах підприємства.

Статутний фонд підприємства становить 10 000,00 грн і вноситься до моменту реєстрації (пункт 4.1. статуту).

Згідно з пунктами 5.1.-5.4. статуту майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та пункту 5.4. статут. Джерелами формування майна підприємства є доходи, одержані від надання послуг, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; придбання майна іншого підприємства, організації; інше майно, набуте на підставах, не заборонених чинним законодавством. Відчуження основних засобів, які є комунальною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням із органом управління та у порядку, що встановлений чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна, кошти спрямовуються виключно на інвестиції підприємства та є комунальною власністю.

Загальна сума визнаних судом вимог кредиторів до боржника у справі № 906/578/17 про банкрутство КП "Першотравенське" становить 618 352,62 грн, що підтверджується реєстром вимог кредиторів КП "Першотравенське" (т. 9 а.с. 18 на звороті-19 справи № 906/578/17).

За результатами проведеної ліквідатором банкрута Чернишем О.М. інвентаризації активів КП "Першотравенське" до інвентаризаційного опису необоротних активів включено:

- відвал для снігу, 2013 року випуску;

- автомобіль ГАЗ-53 цистерна асенізаторна, 1988 року випуску;

- екскаватор ЄО-2621, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1988 року випуску;

- екскаватор ЄО-2621 В-3, 1990 року випуску;

- персональний комп`ютер, 2012 року випуску;

- автомобіль ГАЗ 52-04;

- персональний комп`ютер Delux, 2012 року випуску (т. 7 а.с. 224-235 справи № 906/578/17).

Згідно із частиною першою статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Усі виявлені ліквідатором банкрута активи КП "Першотравенське" включено до ліквідаційної маси боржника.

Доказів наявності інших активів, які можуть підлягати включенню до ліквідаційної маси КП "Першотравенське", за період ліквідаційної процедури боржника ліквідатором банкрута не встановлено. Всупереч доводам Баранівської міської ради про незавершення формування ліквідаційної маси кредиторами боржника та засновником боржника відомості про можливість включення до ліквідаційної маси банкрута інших активів не надано.

Комітетом кредиторів боржника на засіданні 12.01.2024, серед іншого, вирішено списати відсутнє майно банкрута у кількості 6 одиниць, а саме:

- відвал для снігу, 2013 року випуску;

- автомобіль ГАЗ-53 цистерна асенізаторна, 1988 року випуску;

- екскаватор ЄО-2621 В-3, 1990 року випуску;

- персональний комп`ютер, 2012 року випуску;

- автомобіль ГАЗ 52-04;

- персональний комп`ютер Delux, 2012 року випуску,

що підтверджується протоколом засідання комітету кредиторів боржника від 12.01.2024 № 12 (т. 9 а.с. 193-194 справи № 906/578/17).

Ліквідатором КП "Першотравенське" арбітражним керуючим Чернишем О.М. у ході ліквідаційної процедури КП "Першотравенське" було реалізовано екскаватор боржника ЄО-2621, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1988 року випуску, що підтверджується договором купівлі-продажу майна від 16.11.2023 № 1 (т. 9 а.с. 180 справи № 906/578/17). Вартість продажу становить 8000,00 грн. Отримані від реалізації майна боржника кошти розподілено ліквідатором банкрута в порядку статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства. Залишок коштів на ліквідаційному рахунку відсутній.

Аналізуючи встановлені обставини справи, виходячи з презумпції безсумнівної повноти дій ліквідатора, у господарського суду відсутні підстави вважати, що ліквідатором КП "Першотравенське" арбітражним керуючим Чернишем О.М не було вчинено всіх можливих, розумних та адекватних дій у ліквідаційній процедурі щодо повного встановлення активів банкрута та формування ліквідаційної маси для погашення усіх кредиторських вимог. При цьому, встановивши неможливість такого погашення, ліквідатором розглянута можливість подання в межах справи про банкрутство заяви до особи, яка відповідно до законодавства несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

За викладених обставин, розмір субсидіарної відповідальності, яка визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, складає 610 352,62 грн.

Факт перевищення суми кредиторських вимог, визнаних господарським судом у межах справи про банкрутство, над вартістю ліквідаційної маси обумовлює потенційну можливість наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП "Першотравенське" на третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Передумови для покладення субсидіарної відповідальності також встановлюються на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений Кодексом України з процедур банкрутства, чинного на час звернення ліквідатора банкрута з даною позовною заявою.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 № 3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Відповідно до Методичних рекомендацій, об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності. Активами підприємства-боржника є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Доведення до банкрутства визначено в зазначених Методичних рекомендаціях як умисне, з корисних мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення уповноваженою особою дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої шкоди державі чи кредитору.

Одним із суб`єктів аналізу на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з доведення його до банкрутства, визначено зокрема, арбітражного керуючого.

Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Закону про банкрутство та Кодексу України з процедур банкрутства щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Таким чином, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства (абзац п`ятий частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

Детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи. Аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15(902/579/20).

При цьому, висновок за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.04.2023 у справі № 908/1574/20.

Враховуючи особливості даної справи про банкрутство (процедура розпорядження майном боржника у справі не проводилася, оскільки порушення провадження у справі про банкрутство здійснювалося на підставі статті 95 Закону про банкрутство - особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником), дії щодо аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника, виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства проводилися виключно ліквідатором банкрутом.

З матеріалів справи, судом встановлено, що ліквідатором КП "Першотравенське" Чернишем О.М. проведено аналіз фінансово стану банкрута, складено висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення (а.с. 14-38).

Відповідно до вказаного аналізу, ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства КП "Першотравенське" мають місце, так як на початку і наприкінці звітного періоду присутні ознаки поточної неплатоспроможності, коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного періоду менші за їх нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно.

За результатами аналізу ліквідатором банкрута зроблено висновок, що Першотравенська селищна рада створила комунальне підприємство, яке надавало комунальні послуги для територіальної громади за завідомо заниженими цінами, які встановлювались Першотравенською селищною радою, у зв`язку з чим підприємство з 2013 року отримувало збитки за результатами своєї діяльності. Після накопичення КП "Першотравенське" збитків та відсутності можливості оплачувати свої поточні зобов`язання перед кредиторами та бюджетом, Першотравенською селищною радою замість підняття цін на послуги, які надавалися КП "Першотравенська", прийнято рішення від 23.11.2016 № 128, яким припинено діяльність КП "Першотравенське", і рішення від 22.12.2016 № 139, яким вилучено всі необоротні засоби. 19.04.2016, тобто до прийняття рішення про припинення КП "Першотравенське", Першотравенською селищною радою прийнято рішення № 75 про вилучення всіх основних засобів, позбавивши підприємство можливості здійснювати основну господарську діяльність. Отже, Першотравенська селищна рада умисно довела КП "Першотравенське" до банкрутства.

Таким чином, у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута зроблено висновок щодо наявності передумов для покладення на засновника КП "Першотравенське" субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП "Першотравенське".

Зважаючи на встановлені вище передумови для покладення на Баранівську міську раду як правонаступника засновника боржника - Першотравенської селищної ради субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП "Першотравенське" (сума кредиторських вимог, визнаних господарським судом у межах справи про банкрутство, перевищує вартість ліквідаційної маси та аналіз фінансового стану КП "Першотравенське" з висновком про умисне доведення КП "Першотравенське" до банкрутства засновником), суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для покладення на Баранівську міську раду як правонаступника Першотравенської селищної ради субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП "Першотравенське", враховує наступне.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши це належними, допустимими, достовірними доказами.

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (такі викладені у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Визначене частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство, частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Щодо об`єкта правопорушення, то суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство, частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Чинне законодавство не передбачає, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов`язань;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 ГК України).

Установлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника, ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Правові позиції Верховного Суду в питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, сформульовано та викладено у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20) тощо.

Отже субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Як було зазначено вище, рішенням п`ятнадцятої позачергової сесії Першотравенської селищної ради від 06.01.2012 № 229 вирішено створити нову юридичну особу - КП "Першотравенське", предмет діяльності якого визначити в статуті (а.с. 44).

Відповідно до преамбули статуту КП "Першотравенське" засновником і власником майна підприємства є територіальна громада селища Першотравенськ, інтереси якої представляє орган управління - Першотравенська селищна рада (т. 1 а.с. 19-26 матеріалів справи № 906/578/17).

Статутний фонд підприємства становить 10 000,00 грн і вноситься до моменту реєстрації (пункт 4.1. статуту).

Згідно з пунктом 6.2. статуту КП "Першотравенське", серед іншого, реалізує товари, послуги за цінами і тарифами, погодженими з органом управління.

Управління підприємством здійснює його керівник - директор. Директора підприємства призначає на посаду селищний голова шляхом укладання з ним контракту. Директора підприємства звільняє з посади селищний голова. Директор підприємства здійснює управління підприємством згідно контракту та відповідно до цього статуту. Директор зобов`язаний щоквартально звітувати перед органом управління про підсумки роботи за відповідний період із поданням звіту встановленої форми (пункти 7.1.-7.5 статуту).

Отже, саме Першотравенська селищна рада приймала рішення про створення КП "Першотравенське", наділяла його майном на праві повного господарського відання, яке без погодження з органом управління не могло бути реалізоване, встановлювала через виконавчий комітет тарифи на надання послуг. Директор КП "Першотравенське" призначався та звільнявся селищним головою Першотравенської селищної ради, зобов`язаний був щоквартально звітувати перед Першотравенською селищною радою про підсумки роботи за відповідний період із поданням звіту встановленої форми. Фактично КП "Першотравенське" працювало в період з дати його створення по дату вилучення майна і передачі на баланс Першотравенської селищної ради.

Таким чином, виходячи із положень статуту КП "Першотравенське", суд дійшов висновку про те, що діяльність КП "Першотравенське" повністю залежала від рішень органу управління майном - Першотравенської селищної ради.

Щодо правонаступництва Баранівської міської ради щодо прав та обов`язків Першотравенської селищної ради, слід зазначити наступне.

Частинами 1, 5 статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Водночас, в даному випадку відбулось публічне універсальне правонаступництво органів державної влади, яке є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. Функції держави, або органу місцевого самоврядування, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава (орган місцевого самоврядування) відмовляється від таких функцій взагалі. Правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) компетенції, визначеної Конституцією України та законами України, одного суб`єкта владних повноважень до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його компетенції, визначеної Конституцією України та законами України. У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами чинного законодавства.

Питання утворення об`єднаної територіальної громади та реорганізації органів місцевого самоврядування врегульовані у статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад".

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Відповідно до положень частини 3 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

У частині 4 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" визначено, що з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 711-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області" до складу Баранівської об`єднаної територіальної громади було включено територію та населені пункти Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області. Органом управління Баранівської об`єднаної територіальної громади є орган місцевого самоврядування - Баранівська міська рада, яка є правонаступником всіх прав та обов`язків Першотравенської селищної ради.

Отже, Баранівська міська рада є правонаступником всіх прав та обов`язків Першотравенської селищної ради, у тому числі щодо КП "Першотравенське".

Відповідачем не заперечено факт правонаступництва Баранівської міської ради щодо прав та обов`язків Першотравенської селищної ради.

Отже, суб`єктом правопорушення є Першотравенська селищна рада, правонаступником якої є Баранівська міська рада.

Відповідно до матеріалів даної справи об`єктом правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до КП "Першотравенське", що залишилися незадоволеними у справі про банкрутство. Відповідно до реєстру вимог кредиторів загальна сума вимог кредиторів до боржника у справі про банкрутство становить 618 352,62 грн. Ліквідатором КП "Першотравенське" арбітражним керуючим Чернишем О.М. за період ліквідаційної процедури КП "Першотравенське" було реалізовано екскаватор боржника. Вартість продажу - 8000,00 грн. Різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою складає 610 352,62 грн.

Об`єктивну сторону даного господарського правопорушення підтверджують наступні обставини.

Рішенням п`ятнадцятої позачергової сесії Першотравенської селищної ради від 06.01.2012 № 229 вирішено створити нову юридичну особу - КП "Першотравенське", предмет діяльності якого визначити в статуті; затвердити статут КП "Першотравенське", для забезпечення функціонування та здійснення господарської діяльності КП "Першотравенське" створити статутний фонд в розмірі 10 000,00 грн та прийняти в оперативне відання майно селищної ради (а.с. 44).

На виконання рішення №229 15-ої позачергової сесії Першотравенської селищної ради від 06.01.2012 Першотравенською селищною радою було передано КП "Першотравенське" згідно акту приймання-передачі основних засобів, що знаходяться на балансі Першотравенської селищної ради у комунальну власність КП "Першотравенське", в господарське відання майно на загальну суму 7 284 170,30 грн, а саме:

- житлові будинки та господарські приміщення залишковою вартістю 6974574,00 грн;

- адміністративну будівлю, господарське приміщення, приміщення насосної станції, будівлю майстерні, будівлю критих прилавків залишковою вартістю 50210,58 грн;

- інженерні споруди залишковою вартістю 1239057,74 грн;

- універсально-уборочну машину залишковою вартістю 268,83 грн;

- причіп;

- меблі та офісне обладнання залишковою вартістю 21,72 грн;

- машини та обладнання залишковою вартістю 15704,00 грн;

- пристосування розподілу електроенергії залишковою вартістю 29,29 грн (а.с. 32-33).

Тарифи на послуги, що надавалися КП "Першотравенське", визначалися рішеннями виконавчого комітету Першотравенської селищної ради як виконавчим органом. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що визначені виконавчим комітетом Першотравенської селищної ради розміри тарифів на послуги, що надавалися КП "Першотравенське", протягом усього періоду діяльності підприємства були нижчими за економічно обґрунтовані, у зв`язку з чим господарська діяльність підприємства була збиткова, існувала постійна заборгованість з різниці в тарифах.

Так, лише за перший рік господарської діяльності КП "Першотравенське", обсяг заборгованості з різниці в тарифах станом на 01.01.2013, затверджений рішенням територіальної комісії, становив 109344,69 грн, фактично погашена різниця у 2013 році 44616,10 грн; залишок заборгованості 64728,59 грн. Вказані обставини підтверджуються результатами інвентаризації обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання, що надавалися КП "Першотравенське" населенню у 2012 році (а.с. 37).

Рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради від 06.06.2013 № 55 встановлено тариф на централізоване водопостачання з урахуванням витрат на виробництво, транспортування та збут у розмірі 10,24 грн за 1 м. куб. для населення, бюджетних установ, інших споживачів; встановлено тариф на водовідведення у розмірі 6,43 грн за 1 м. куб. для населення, 8,06 грн за 1 м. куб. для бюджетних установ та комунальних підприємств; встановлено тариф на послуги з вивезення сміття для населення - 4,18 за 1 м. куб, для власників приватних домоволодінь - 7,44 грн з будинку, для інших споживачів - 51,0 грн за 1 м. куб.; встановлено тариф на послуги по утриманню будинків у розмірі 0,44 грн за 1 м. кв. для населення, бюджетних установ та інших споживачів. Середній тариф на послуги з централізованого водопостачання для всіх груп споживачів встановити на рівні економічно обґрунтованих витрат з рентабельністю 0%, по водовідведенню - 0 %, по вивезенню сміття - 0%, по утриманню будинків - з рентабельністю 0 % (а.с. 39).

Листом від 22.01.2014 № 3 КП "Першотравенське", у зв`язку з тяжким фінансовим станом, просило Першотравенську селищну раду відшкодувати заборгованість за 2012 рік з різниці в тарифах за послуги водопостачання, що надані населенню, в сумі 64 728,59 грн (а.с. 36).

Відповідно до розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з водопостачання, що надана населенню КП "Першотравенське" за 2012-2013 роки, обсяг заборгованості з різниці в тарифах становить 135 580,30 грн (а.с. 49). Рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради від 13.02.2014 № 17 затверджено обсяг заборгованості за 2012, 2013 роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання, надані населенню КП "Першотравенське" (а.с. 163 матеріалів справи № 906/578/17 (906/413/22)).

Згідно з довідкою КП "Першотравенське" про розмір заборгованості з різниці в тарифах від 24.04.2014 за даними бухгалтерського обліку КП "Першотравенське" дебіторська заборгованість з різниці в тарифах, яка утворилася на 01.01.2014 і не погашена на дату складення довідки, за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися населенню становить 135 580,30 грн (а.с. 60).

Отже, вже у перші роки здійснення КП "Першотравенське" господарської діяльності з надання комунальних послуг утворилася заборгованість з різниці в тарифах.

Рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради від 29.10.2014 № 122 встановлено тариф на централізоване водопостачання з урахуванням витрат на виробництво, транспортування та збут у розмірі 12,49 грн за 1 м. куб. для населення, бюджетних установ, інших споживачів; встановлено тариф на водовідведення у розмірі 8,51 грн за 1 м. куб. для населення, бюджетних установ та комунальних підприємств, інших споживачів; встановлено тариф на послуги з вивезення сміття для споживачів комунального сектору для населення у розмірі 7,33 грн на одного жителя, для бюджетних організацій та інших споживачів - 67,72 грн 1 м. куб; встановлено тариф на послуги з вивезення сміття для споживачів приватного сектору у розмірі для населення - 10,00 грн з одного будинку. Середній тариф на послуги з централізованого водопостачання для всіх груп споживачів встановити на рівні економічно обґрунтованих витрат з рентабельністю 0%, по водовідведенню - 0 %, по вивезенню сміття - 0%, по утриманню будинків - з рентабельністю 0 % (а.с. 41).

При цьому, згідно з розрахунків фактичної собівартості послуг з централізованого водопостачання населенню по КП "Першотравенське" за 2014 рік собівартість водопостачання 1 куб. м. води становить 21,69 грн (а.с. 47), собівартість водовідведення 1 куб. м. води становить 6,79 грн (а.с. 48).

Отже, встановлений виконавчим комітетом Першотравенської селищної ради 29.10.2014 тариф на централізоване водопостачання з урахуванням витрат на виробництво, транспортування та збут для споживачів, на 73 % менший від фактичної собівартості наданих послуг за 2014 рік.

Рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради від 31.03.2015 № 18 внесено зміни до пункту 1 рішення виконавчого комітету Першотравенської селищної ради від 29.10.2014 № 122 "Про затвердження тарифів на послуги", що надаються КП "Першотравенське", виклавши його в іншій редакції; встановлено тариф на централізоване водопостачання з урахуванням витрат на виробництво, транспортування та збут у розмірі 12,49 грн за 1 м. куб. для населення, бюджетних установ, інших споживачів; встановлено тариф на водовідведення у розмірі 8,51 грн за 1 м. куб. для населення, бюджетних установ, інших споживачів; встановлено тариф на послуги з вивезення сміття для споживачів комунального сектору смт Першотравенська у розмірі 8,50 грн на одного жителя, 85,00 грн за 1 м. куб для бюджетних організацій, для інших споживачів 80,00 грн за 1 м. куб; встановлено тариф на послуги з вивезення сміття для споживачів приватного сектору смт Першотравенська у розмірі для населення - 15,00 грн з одного будинку. Середній тариф на послуги з централізованого водопостачання для всіх груп споживачів встановити на рівні економічно обґрунтованих витрат з рентабельністю 0%, по в водовідведенню - 0 %, по вивезенню сміття - з рентабельністю 0%, по утриманню будинків - з рентабельністю 0 % (а.с. 38).

КП "Першотравенське" у листі від 31.03.2015 № 26, адресованому секретарю Першотравенської селищної ради, висловлено прохання розглянути матеріали та прийняти рішення про затвердження змін складових тарифів на комунальні послуги (а.с. 150 на звороті матеріалів справи № 906/578/17 (906/413/22)).

Рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради від 31.03.2015 № 17 вирішено затвердити заходи щодо забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності КП "Першотравенське" (а.с. 138 матеріалів справи № 906/578/17 (906/413/22)).

Серед заходів щодо забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності КП "Першотравенське" на 2015 рік було визначено, зокрема, розробку економічно-обґрунтованих тарифів на послуги (а.с. 140 матеріалів справи № 906/578/17 (906/413/22)).

Станом на 16.06.2015 обсяг заборгованості з різниці в тарифах за 2014 рік становив 15643,83 грн, що підтверджується розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах на водовідведення, що надана населенню КП "Першотравенське" (а.с. 45).

Згідно з довідкою КП "Першотравенське" від 30.07.2015 про розмір заборгованості з різниці в тарифах за даними бухгалтерського обліку КП "Першотравенське" дебіторська заборгованість з різниці в тарифах, яка утворилася на 01.01.2015 і не погашена на дату складення довідки, за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню становить 238 097,18 грн (а.с. 35).

Згідно з розрахунком фактичної собівартості послуг з централізованого водопостачання населенню по КП "Першотравенське" за 9 місяців 2015 року собівартість водопостачання 1 куб. м. води становить 19,21 грн (а.с. 50).

Відповідно до довідки КП "Першотравенське" від 25.11.2015 про розмір заборгованості з різниці в тарифах за даними бухгалтерського обліку КП "Першотравенське" дебіторська заборгованість з різниці в тарифах, яка утворилася на 01.10.2015 і не погашена на дату складення довідки, за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися населенню становить 342 196,78 грн (а.с. 34).

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази свідчать, що виконавчим комітетом Першотравенської селищної ради як виконавчим органом засновника боржника - Першотравенської селищної ради у період 2012-2016 років встановлювалися тарифи на комунальні послуги, що надавалися КП "Першотравенське", у нижчому за собівартість розмірі. При збільшенні тарифів на комунальні послуги, їх розмір все рівно визначався меншим за собівартість, не враховував можливість отримання прибутку для оновлення основних засобів та необоротних активів.

Господарський суд погоджується з доводами Баранівської міської ради, що тарифи на комунальні послуги затверджувалися виконавчим комітетом Першотравенської селищної ради, а не одноособово селищним головою. Разом з тим, вказані обставини встановлення тарифів на комунальні послуги жодним чином не впливають на розгляд питання субсидіарної відповідальності.

Судом відхиляються доводи Баранівської міської ради про відсутність звернень боржника щодо необхідності зміни розмірів тарифів на комунальні послуги, з огляду на наявність таких звернень у матеріалах справи, про що зазначено вище. Крім того, рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради від 31.03.2015 № 17 затверджувалися заходи щодо забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності КП "Першотравенське", розробка економічно-обґрунтованих тарифів на послуги.

Протягом усього періоду надання КП "Першотравенське" комунальних послуг (з 2012 по 2016 рік) існувала дебіторська заборгованість з різниці в тарифах. При цьому, Першотравенською селищною радою періодично надавалися кошти КП "Першотравенське" з метою зменшення розміру дебіторської заборгованості з різниці в тарифах. Разом з тим, у повному обсязі дебіторська заборгованість з різниці в тарифах жодного разу не була погашена, а її розмір постійно збільшувався.

Слід, також зазначити, що рішенням сьомої чергової сесії Першотравенської селищної ради від 19.04.2016 № 75 вирішено створити нову юридичну особу - КП "Водоканал "Полісся"; затвердити статут КП "Водоканал "Полісся"; для забезпечення функціонування та здійснення господарської діяльності КП"Водоканал "Полісся" створити статутний фонд в розмірі 10 000,00 грн та прийняти в оперативне відання майно селищної ради (а.с. 40).

На виконання рішення сьомої чергової сесії Першотравенської селищної ради від 19.04.2016 № 75 КП "Першотравенське" передано Першотравенській селищній раді основні засоби комунальної власності, а саме: 6 будинків та споруд, 27 одиниць машин та обладнання, 5 транспортних засобів, 5 інших основних засобів, що підтверджується відповідним актом приймання передачі (а.с. 29-30). Натомість, Першотравенською селищною радою передано КП "Водоканал Полісся" ці ж самі основні засоби (а.с. 45-47 на звороті матеріалів справи № 906/578/17 (906/413/22)).

Рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради від 31.05.2016 № 46 дозволено КП "Водоканал Полісся" тимчасово, до затвердження нових тарифів на комунальні послуги, послуги з водопостачання та водовідведення, вивозу сміття, при проведенні розрахунків із споживачами користуватися тарифами, які були затверджені на дані послуги для КП "Першотравенське" (а.с. 166 на звороті матеріалів справи № 906/578/17 (906/413/22)).

Таким чином, після суттєвого збільшення розміру заборгованості КП "Першотравенське" з різниці в тарифах замість прийняття рішень з метою зменшення заборгованості підприємства, рішеннями сесії Першотравенської селищної ради вирішено створити нову юридичну особу - Комунальне підприємство "Водоканал "Полісся" для надання комунальних послуг на території громади, у зв`язку з чим КП "Першотравенське" передано Першотравенській селищній раді основні засоби, а Першотравенською селищною радою передано КП "Водоканал Полісся" основні засоби.

Рішенням дванадцятої позачергової сесії Першотравенської селищної ради від 23.11.2016 № 128 вирішено припинити діяльність КП "Першотравенське" шляхом ліквідації (а.с. 42).

Рішенням тринадцятої позачергової сесії Першотравенської селищної ради від 22.12.2016 № 139 вирішено передати майно комунальної власності територіальної громади селища Першотравенська, а саме: житлові будинки кількістю - 25 з балансу КП "Першотравенське" на баланс Першотравенської селищної ради; передати житлові будинки з балансу Першотравенської селищної ради в господарське відання на баланс Комунального підприємства "Водоканал Полісся" (а.с. 43).

На виконання рішення тринадцятої позачергової сесії Першотравенської селищної ради від 22.12.2016 № 139 КП "Першотравенське" передано Першотравенській селищній раді основні засоби комунальної власності, а саме: 25 житлових будинків, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі (а.с. 69-70 матеріалів справи № 906/578/17 (906/413/22)). У подальшому Першотравенською селищною радою передано КП "Водоканал Полісся" 25 житлових будинків залишковою вартістю 5 278 261,62 грн, що підтверджується актом приймання - передачі основних засобів комунальної власності від 03.01.2017 (а.с. 31).

Отже, Першотравенська селищна рад, реалізуючи свої повноваження, фактично передала функції балансоутримувача іншому комунальному підприємству, чим позбавила боржника можливості вести визначену статутом господарську діяльність, отримувати прибуток та погасити існуючу кредиторську заборгованість. У Боржника вилучено майно, за рахунок якого у судовій процедурі ліквідації було б можливе часткове задоволення вимог кредиторів.

Вказані дії Першотравенською селищною радою було здійснено на фоні систематичної збитковості господарської діяльності КП "Першотравенське".

Так, відповідно до звітів про фінансові результати за 2014-2016 роки за результатами здійснення господарської діяльності з надання комунальних послуг КП "Першотравенське" систематично отримувало збитки, а саме:

- 2013 рік - 240,9 тис грн;

- 2014 рік - 279,6 тис грн;

- 2015 рік - 310,1 тис грн;

- 2016 рік - 325,4 тис грн (а.с .55-57).

У 2017 році КП "Першотравенське" отримано прибуток у розмірі 628,5 тис грн, що підтверджується звітом про фінансові результати (а.с. 58). При цьому, отримання підприємством прибутку у 2017 році не пов`язано зі здійсненням основної діяльності - наданням комунальних послуг, у зв-язку з передачею усіх активів на баланс Першотравенської селищної ради.

Накопичений збиток за роки здійснення господарської діяльності КП "Першотравенське" становив 628 500,00 грн.

Відповідно до балансів КП "Першотравенське" за 2014-2017 роки (а.с. 55-58) у підприємства систематично збільшувалася кредиторська заборгованість, а саме:

- 2013 рік - 241,4 тис грн;

- 2014 рік - 441,3 тис грн;

- 2015 рік - 602,9 тис грн;

- 2016 рік - 618,7 тис грн;

- 2017 рік - 619,2 тис грн.

Господарський суд погоджується з доводами позивача, що при наявності у КП "Першотравенське" збитків та значної кредиторської заборгованості, прийняття сесією Першотравенської селищної ради рішень про створення нової юридичної особи - КП "Водоканал "Полісся", припинення КП "Першотравенське", передача основних засобів від КП "Першотравенське" до Першотравенської селищної ради, а у подальшому від Першотравенської селищної ради до КП "Водоканал "Полісся", унеможливили відновлення платоспроможності КП "Першотравенське", оскільки у підприємства було вилучено всі основні засоби та необоротні активи, після чого у нього не залишилося можливості взагалі здійснювати будь-яку господарську діяльність, а саме:

- не було де здійснювати господарську діяльність, у зв`язку з прийняттям рішення про вилучення житлових будинків та об`єктів інфраструктури;

- не було чим здійснювати господарську діяльність, оскільки вилучалася техніка та інші основні засоби;

- не залишалося активів за рахунок реалізації яких можна погасити заборгованість перед кредиторами.

Суд також враховує, що КП "Водоканал Полісся" у листах, адресованих селищному голові Першотравенської селищної ради, висловлено прохання розглянути матеріали та прийняти рішення про затвердження тарифів на послуги з водопостачання, водовідведення, вивезення сміття (а.с. 152-157, 159-162 матеріалів справи № 906/578/17 (906/413/22)).

Рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради від 22.12.2016 № 82 "Про коригування тарифів на централізоване водопостачання, водовідведення та вивезення сміття, що надаються КП "Водоканал Полісся" встановлено скоригований тариф на централізоване водопостачання з урахуванням витрат на виробництво, транспортування та збут у розмірі 17,30 грн за 1 м. куб для населення, бюджетних установ та інших споживачів; встановлено тариф на водовідведення у розмірі 12,00 грн за 1 м. куб, бюджетних установ та інших споживачів; встановлено тариф на послуги з вивезення сміття для споживачів комунального сектора смт Першотравенська: для населення - 11 грн га одного жителя в місяць; для бюджетних організацій та інших споживачі - 102 грн за 1 м. куб.; встановлено тариф на послуги з вивезення сміття для споживачів приватног- сектору 15 грн з одного будинку (а.с. 151 матеріалів справи № 906/578/17 (906/413/22)).

Отже, 22.12.2016 - у день прийняття тринадцятою позачерговою сесією Першотравенської селищної ради рішення № 139, яким вирішено передати майно комунальної власності територіальної громади селища Першотравенська, а саме: житлові будинки кількістю - 25 з балансу КП "Першотравенське" на баланс Першотравенської селищної ради; передати житлові будинки з балансу Першотравенської селищної ради в господарське відання на баланс КП "Водоканал Полісся"; тринадцятою позачерговою сесією Першотравенської селищної ради прийнято рішення № 82 "Про коригування тарифів на централізоване водопостачання, водовідведення та вивезення сміття, що надаються КП "Водоканал Полісся", яким суттєво збільшено тарифи на комунальні послуги.

Сесією Першотравенської селищної ради свідомо підвищено тарифи на комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, вивезення сміття) вже після прийняття остаточного рішення, що забезпечення надання комунальних послуг на території громади буде здійснюватися новою юридичною особою - КП "Водоканал Полісся".

Отже, бездіяльність органу управління боржника - Першотравенської селищної ради та її виконавчого комітету в частині встановлення економічно-обґрунтованих тарифів на комунальні послуги, що надавалися КП "Першотравенськ", погашення у повному обсязі різниці в тарифах, наданні дотацій з бюджету, активів для погашення кредиторської заборгованості та дії Першотравенської селищної ради щодо створення нової юридичної особи для надання комунальних послуг на території громади, встановлення суттєво більших тарифів за надання комунальних послуг новою юридичною особою - КП "Водоканал Полісся", вилучення основних засобів у КП "Першотравенськ" з подальшою передачею КП "Водоканал Полісся", призвели до відсутності у боржника можливості здійснювати господарську діяльність, погашати вимоги кредиторів, та зумовили в подальшому перебування КП "Першотравенське" у процедурі банкрутства.

Вказані обставини доведення до банкрутства КП "Першотравенське" не можна розцінювати як звичайний ризик підприємницької діяльності.

У контексті наведених дій Першотравенської селищної ради, суд зазначає наступне.

За пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Отже, обов`язок засновника, власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна, не проведення ним господарської діяльності, збільшення кредиторської заборгованості тощо та вчинити передбачені законом заходи щодо запобігання банкрутству боржника перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток (його неплатоспроможності).

Тому поведінка засновника, власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника під час здійснення ними дій організаційно-господарського характеру по відношенню до боржника має базуватися на засадах належного вияву турботливості і обачності та передбачати своєчасне вчинення визначених законом заходів щодо запобігання банкрутству боржника.

З урахуванням наведеного, у разі доведення обставин того, що стан неплатоспроможності боржника комунального підприємства настав унаслідок передачі його активів іншій юридичній особі, вчинення інших дій, що мали негативні наслідки для боржника, в тому числі невжиття в межах наявних повноважень за обставин очевидного погіршення стану платоспроможності боржника заходів щодо запобігання його банкрутству, на власника боржника (орган місцевого самоврядування) та орган, уповноважений управляти майном (виконавчий комітет) може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями такого боржника.

На підтвердження такого підходу до застосування субсидіарної відповідальності до муніципальних органів (органів місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального (комунального) підприємства свідчить також практика Європейського суду з прав людини, який у рішенні у справі "Єршова проти російської федерації" зазначив, що враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства таке підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

При цьому, господарський суд враховує, що Першотравенською селищною радою вживалися лише окремі заходи з метою підтримки функціонування КП "Першотравенське", які не змогли забезпечити платоспроможність підприємства. Листом Управління праці та соціального захисту населення Баранівської районної державної адміністрації від 21.02.2018 (т. 4 а.с. 36-40 справи № 906/578/17) повідомлено, що протягом 2012-2017 років розрахунки з КП "Першотравенське" проводилися на відшкодування сум пільг і субсидій. Станом на 12.12.2017 заборгованість перед КП "Першотравенське" відсутня. КП "Першотравенське" за 2012-2017 роки отримало коштів з державного бюджету у вигляді відшкодування пільг та субсидій на загальну суму 994 402,96 грн.

Згідно з листом Першотравенської селищної ради від 20.02.2018 № 103 (т. 4 а.с. 41 справи № 906/578/17) у КП "Першотравенське" відсутня кредиторська і дебіторська заборгованість перед Першотравенською селищною радою; у 2012-2017 роках Першотравенською селищною було надано КП "Першотравенське" фінансову підтримку та субвенції, а саме:

- у 2012 році - фінансову підтримку на придбання паливно-мастильних матеріалів, предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, оплату електроенергії та послуг в сумі 12809,27 грн; фінансову підтримку в сумі 5000 грн; субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій на капітальний ремонт водопровідних мереж в сумі 97303,05 грн; субвенцію на погашення заборгованості з тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в сумі 246955 грн; поповнення статутного фонду в сумі 10000 грн;

- у 2013 році - фінансову підтримку в сумі 25000 грн; субвенцію на погашення заборгованості з тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в сумі 44616,10 грн;

- у 2014 році - фінансову підтримку на капітальний ремонт свердловини в сумі 31986,00 грн; фінансову підтримку на капітальний ремонт КНС та каналізаційної системи по вул. Комсомольська в сумі 15774,00 грн; фінансова підтримка на капітальний ремонт капітальний ремонт каналізаційної системи по вул. Комсомольська в сумі 8094 грн; субвенцію на погашення заборгованості з тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в сумі 135579,28 грн; фінансову підтримку в сумі 20000 грн;

- у 2015 році - капітальний ремонт покрівлі і фасаду 30 квартирного житлового будинку по вул. Лєрмонтова. 18, смт. Першотравенськ Баранівського району Житомирської області, капітальний ремонт покрівлі 50-квартирного житлового будинку по вул. Службова, 1, смт.Першотравенськ Баранівського району Житомирської області в сумі 2057 грн; субвенцію на погашення заборгованості з тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в сумі 80983,09 грн;

- у 2017 році - фінансову підтримку в сумі 16000 грн.

Однак, вказані дії засновника боржника - Першотравенської селищної ради не є достатніми, дієвими та своєчасними, розцінюються судом як спроби уникнення банкрутства КП "Першотравенське" та ухилення від потенційної відповідальності за поступове доведення підприємства до банкрутства.

Господарський суд погоджується з доводами Баранівської міської ради, що прийняття рішення про припинення діяльності КП "Першотравенське" з повним позбавлення підприємства майна, створення нової юридичної особи з подальшим отриманням такою особою основних засобів для здійснення господарської діяльності, було обумовлено бажанням забезпечити можливість отримання жителями громади комунальних послуг. Разом з тим, таке бажання органу управління не є підставою для не встановлення економічно обґрунтованих тарифів, не погашення заборгованості з різниці у тарифах, не створення умов для погашення банкрутом кредиторської заборгованості, повного вилучення майна у КП "Першотравенське" за умови наявності вимог кредиторів.

Дане бажання органу місцевого самоврядування не дає можливості систематично створювати нові юридичні особи для здійснення ними господарської діяльності з надання комунальних послуг на території громади. Так, КП "Водоканал Полісся" всі отримані 03.01.2017 від Першотравенської селищної ради основні засоби за актами приймання-передачі 01.08.2017 повернуло органу місцевого самоврядування (т. 4 а.с. 129-131 матеріалів справи № 906/578/17 ). У той же день Першотравенська селищна рада передала згідно актів приймання-передачі ці самі основні засоби новоствореній згідно рішення сесії Першотравенської селищної ради від 30.06.2017 № 185 юридичній особі - КП "Водоканал Полісся 1" (т. 4 а.с. 132-134 матеріалів справи № 906/578/17).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до матеріалів справи до Комунального підприємства "Першотравенське" надання комунальних послуг на території громади здійснювалося Комунальним підприємством "Хомора", засновником і власником майна якого також була територіальна громада селища Першотравенськ, інтереси якої представляє орган управління - Першотравенська селищна рада. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.11.2016 у справі № 14/5007/1329-Б/12, зокрема, ліквідовано юридичну особу - Комунальне підприємство "Хомора". Отже, вже є ліквідованим КП "Хомора - одне з підприємств, створених Першотравенською селищною радою для надання комунальних послуг на території громади.

Наведені обставини свідчать про типовість та систематичність дій органу місцевого самоврядування - Першотравенської селищної ради.

Враховуючи наведене у сукупності, встановлені у даній справі обставини вказують на винну, протиправну поведінку засновника КП "Першотравенське", яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище по тексту даного судового рішення, що розкриває об`єктивну сторону правопорушення. Суд вважає доведеним наявність причинно-наслідкового зв`язку між доведенням до банкрутства і критичним фінансовим станом КП "Першотравенське" та діями і бездіяльністю органу управління підприємства - Першотравенської селищної ради, правонаступником якої є Баранівська міська рада, що є суб`єктом субсидіарної відповідальності.

Суб`єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для засновника КП "Першотравенське" - Першотравенської селищної ради, правонаступником якої є Баранівська міська рада, характеризується навмисним вчиненням наведених вище дій, що призвело до припинення господарської діяльності та неплатоспроможності (банкрутства) КП "Першотравенське", без створення умов для погашення банкрутом кредиторської заборгованості.

Господарський суд, зважаючи на обставини даної справи про банкрутство, вважає, що невиконання селищною радою як засновником боржника - комунального підприємства обов`язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків у зв`язку з вилученням майна, що перебувало в користуванні у боржника на праві господарського відання, та вчинити встановлені законодавством заходи щодо запобігання банкрутству боржника (належного управління боржником, встановлення економічно обґрунтованих тарифів, надання дотацій для покриття збитків від діяльності тощо) свідчить про наявність вини селищної ради у формі простої необережності і, як наслідок, підстав для покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника (близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №902/318/16).

Баранівською міською радою як правонаступником Першотравенської селищної ради не доведено відсутність вини органу місцевого самоврядування, який є органом управління боржника, в доведенні боржника до банкрутства, не подано до суду доказів, які б підтверджували своєчасне та достатнє вжиття заходів для запобігання банкрутству боржника.

Господарським судом спростовуються доводи відповідача про необхідність для притягнення до субсидіарної відповідальності наявності рішень правоохоронних органів, судів, оскільки діюче законодавство України не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб згідно з частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство, частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, з обов`язковою наявністю кримінальних проваджень, вироку / вироків відносно таких осіб.

Згідно із частинами 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частинами 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частинами 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-1У суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Також, зважаючи на приведення відповідачем й інших аргументів, які самі по собі є суперечливими, необхідно зазначити, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи. Водночас, вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Висновки з питань повноти рішення викладені, наприклад, у рішеннях ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України".

Слід визнати, що арбітражний керуючий, з`ясувавши обставини очевидного погіршення стану платоспроможності боржника, що пов`язано з неналежним виконанням своїх обов`язків власником та органом управління майном, їх відповідних дій та бездіяльності, обрав ефективний спосіб захисту прав кредиторів задля досягнення цілей провадження у справі про банкрутство.

Суд вважає, що вивчення та оцінка наданих та зібраних матеріалів справи у їх сукупності та співставленні надають можливість встановити наявність всіх елементів правопорушення, за яких настає субсидіарна відповідальність згідно частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, частини 5 статті 41 Закону про банкрутство, а відтак, і наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на Баранівську міську раду як правонаступника засновника КП "Першотравенське" Першотравенської селищної ради.

Особою, до якої заявлено вимогу, не доведено протилежного. Вина Першотравенської селищної ради, правонаступником якої є Баранівська міська рада, у вчиненому правопорушенні у вигляді доведення до банкрутства належними доказами не спростована, а виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, закріпленого у статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 41 Закону про банкрутство, вважається встановленою та доведеною.

Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України законодавець встановлює загальне правило, за яким перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

А тому, беручи до уваги, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності, суд доходить висновку, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20.

Враховуючи те, що реалізацію наявного активу боржника ліквідатором банкрута проведено 16.11.2023, а списання активів боржника, місцезнаходження яких встановити не вдалося, проведено комітетом кредиторів боржника 12.01.2024, враховуючи наявність у матеріалах справи № 906/578/17 доказів відсутності інших активів, не надання доказів наявності активів кредиторами боржника та Баранівською міською радою, дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі КП "Першотравенське", обставини встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, строк позовної давності станом на дату звернення ліквідатора банкрута з даним позовом до суду не сплинув.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, ретельно вивчивши матеріали справи, надавши їм оцінку у сукупності наявним у справі доказам, врахувавши доводи та аргументи учасників, зважаючи, що неплатоспроможність КП "Першотравенське" настала внаслідок дій органу управління підприємства - Першотравенської селищної ради, правонаступником якої є Баранівська міська рада, встановлення судом складу господарського правопорушення, суд дійшов висновків про наявність правових підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідача та вважає за необхідне позовну заяву ліквідатора КП "Першотравенське" Черниша О.М. до Баранівської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 618352,62 грн задовольнити частково; покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями КП "Першотравенське" на Баранівську міську раду; стягнути з Баранівської міської ради на користь КП "Першотравенське" грошові кошти в сумі 610 352,62 грн; в решті позову відмовити.

Керуючись статтями 12, 20, 73-80, 86, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, статтями 1, 2, 7, 61 Кодексу України з процедур банкрутства,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ліквідатора Комунального підприємства "Першотравенське" ЧернишаО.М. до Баранівської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 618 352,62 грн задовольнити частково.

2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Комунального підприємства "Першотравенське" (12746, Житомирська область, Баранівський район, смт Першотравенськ, вул. Комсомольська, 5, ідентифікаційний код 37572944) на Баранівську міську раду (12700, Житомирська область, Баранівський район, м. Баранівка, вул. Соборна, 20, ідентифікаційний код 04344386).

3. Стягнути з Баранівської міської ради (12700, Житомирська область, Баранівський район, м. Баранівка, вул. Соборна, 20, ідентифікаційний код 04344386) на користь Комунального підприємства "Першотравенське" (12746, Житомирська область, Баранівський район, смт Першотравенськ, вул. Комсомольська, 5, ідентифікаційний код 37572944) грошові кошти в сумі 610 352,62 грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.10.24

Суддя Костриця О.О.


Суд	Господарський суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення	27.09.2024
Оприлюднено	07.10.2024
Номер документу	122086642
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:

Костриця О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.09.2024 по справі 906/578/17ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —906/578/17

Рішення від 27.09.2024

Рішення
від 27.09.2024 по справі 906/578/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ