Рішення

від 25.09.2024 по справі 910/1382/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2024Справа № 910/1382/20 (466/7136/20)За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідачів 1) Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Апекс" (01010, м. Київ, провулок Хрестовий, 6, ідентифікаційний номер 36482677);

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрспецбуд-монтаж" (03113, м. Київ, пр-т Перемоги,68/1, оф.62)

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

в межах справи №910/1382/20

за заявою Публічного акціонерного товариства "Романівська Райагропромтехніка" (13001, Житомирська область, смт. Романів, вул. Леніна, 18, ідентифікаційний номер 00903699)

до Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Апекс" (01010, м. Київ, провулок Хрестовий, 6, ідентифікаційний номер 36482677)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники учасників: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 910/1382/20 за заявою Публічного акціонерного товариства "Романівська Райагропромтехніка" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Апекс".

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до ПАТ "Апекс-Банк" (ФК "Апекс") та ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "БК "Укрспецбуд-монтаж" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та застосування наслідків недійсності правочину.

22.09.2020 Шевченківським районним судом м. Львова прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі №466/7136/20.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23.09.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №466/7136/20 задоволено. З метою забезпечення позову накладено арешт на квартиру.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.03.2021 клопотання арбітражного керуючого, ліквідатора ПрАТ "ФК "Апекс" - Лукашука В.В. про передачу справи до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/1382/20 про банкрутство ПрАТ "ФК "Апекс" - задоволено. Цивільну справу №466/7136/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Апекс-Банк" (ФК "Апекс"), ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ТзОВ "Укрспецбуд-монтаж" про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та застосування наслідків недійсності правочину передати до Господарського суду міста Києва (м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В), в провадженні якого перебуває справа № 910/1382/20 про банкрутство ПрАТ "ФК "Апекс".

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12.03.2021 залишено без змін.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану справу передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 справу №466/7136/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Апекс-Банк" (ФК "Апекс") та ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "БК "Укрспецбуд-монтаж" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та застосування наслідків недійсності правочину прийнято до розгляду в межах справи №910/1382/20. Підготовче засідання призначено на 30.08.2021.

30.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.08.2021 відкласти підготовче засідання у справі №910/1382/20 (466/7136/20) на 27.09.2021.

22.09.2021 до суду надійшло клопотання відповідача-1 про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження повноважень представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 20.10.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 03.11.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.11.2021 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 24.11.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2021 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 22.12.2021.

22.12.2021 до суду надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

22.12.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2021 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 31.01.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2022 призначено справу № 910/1382/20 (466/7136/20) до розгляду по суті у судовому засіданні на 23.02.2022.

31.01.2022 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Андрієнка С.В. про зупинення провадження у справі до набуття спадкоємця ОСОБА_2 права на спадщину у встановленому законом порядку.

09.02.2022 до суду надійшло клопотання представника відповідача-2 про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 відмовлено адвокату Андрієнку С.В. у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі № 910/1382/20 (466/7136/20) за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Апекс" та ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрспецбуд-монтаж" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги до залучення у справі правонаступників ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.2024 поновлено провадження у справі №910/1382/20 (466/7136/20) за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Апекс" та ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрспецбуд-монтаж" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги до залучення у справі правонаступників ОСОБА_2 . Розгляд справи по суті призначено на 29.05.2024.

29.05.2024 до суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 задоволено клопотання позивача про витребування доказів у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Любенко Т.М. Відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 07.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 25.09.2024. Повторно витребувано в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Любенко Тетяни Миколаївни (02121, м. Київ, вул. Декабристів, 3, прим. 310) копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 08.01.2022 складено відповідний актовий запис № 605. Встановлено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Любенко Тетяні Миколаївні строк для надання витребуваних документів до 13.09.2024 (включно).

До судового засідання 25.09.2024 представники учасників справи не з`явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2012 між ПАТ "Апекс-Банк" та ТОВ "БК "Укрспецбуд-монтаж", як позичальником, укладено кредитний договір № В6-ЮКЛ/300312/1, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії, при виконанні умов, визначених у пункті 3.1.2 договору в межах встановленого ліміту кредитування, а позичальник зобов`язався повернути в повному обсязі кредит і сплатити проценти та комісії за користування кредитними коштами. Термін кредитування з 30.03.2012 по 27.09.2013 включно, термін повного повернення кредиту - 27.09.2013. Ліміт кредитування встановлено в розмірі 700 000,00 грн. Плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 22 % річних, порядок розрахунку яких визначено в п. 1.3 договору.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 30.03.2012 № В6-ЮКЛ/300312/1 між ПАТ "Апекс-Банк", як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки від 30.03.2012, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., та зареєстрований у реєстрі за № 1111.

За умовами пункту 1.1 договору в іпотеку передано квартиру за адресою : АДРЕСА_3 , загальною площею 138,2 кв.м., що належить на праві власності майновому поручителю - ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 договору іпотекою забезпечене виконання в повному обсязі зобов`язань ТОВ «УкрСпецбуд-Монтаж» перед ПАТ "Апекс-Банк" за кредитним договором № В6-ЮКЛ/300312/1 від 30.03.2012 зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені сторонами в майбутньому, щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами кредитного договору, сплати процентів та/або комісій у розмірі, строки, в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, сплати неустойки (штрафу, пені) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків та витрат, іншої заборгованості, що можуть виникнути у банка в зв`язку з укладенням та виконанням кредитного договору, а також вимоги банку щодо відшкодування в повному розмірі понесених витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат, пов`язаних з утриманням, охороною, збереженням та продажем предмету іпотеки в будь-який спосіб; витрат на страхування предмету іпотеки; збитків, завданих порушенням іпотекодавцем умов договору.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору від 30.03.2012 № В6-ЮКЛ/300312/1 ПАТ "Апекс-Банк" зверталося до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ «Будівельна компанія «УкрСпецбуд-Монтаж» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на іпотечне майно.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22.11.2013 у цивільній справі №466/1896/13-ц, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «Будівельна компанія «УкрСпецбуд-Монтаж» на користь ПАТ «Апекс-Банк» заборгованість за кредитним договором №В6-ЮКЛ/300312/1 від 30.03.2012 в розмірі 1 049 267 44 грн. У рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Апекс-Банк" за кредитним договором №В6-ЮКЛ/300312/1 від 30.03.2012 в розмірі 1 049 267, 44 грн. звернуто стягнення на квартиру за адресою : АДРЕСА_3 (зі всіма невід`ємними їй приналежностями), загальною пл.138,2 кв. м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, яке буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження.

Надалі, 17.05.2016 між ПАТ «Апекс-Банк» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, предметом якого є відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги, зокрема, за кредитним договором від 30.03.2012 № В6-ЮКЛ/300312/1.

У пункті 1 договору міститься визначення, що дата відступлення - це день зарахування в повному обсязі ціни договору на рахунок первісного кредитора.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що у момент настання дати відступлення первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги разом із усіма пов`язаними правами. Одночасно з відступленим правом вимоги права вимоги по заставам. порукам, іпотекам, створеним на користь первісного кредитора, передбачені договорами застави, договорами поруки, договорами іпотеки, переходять до нового кредитора шляхом укладення відповідних договорів.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору загальний обсяг грошових, коштів належних до сплати новим кредитором первісному кредитору за набуття права вимоги («ціна договору») складає 19 071 807,70 грн. Новий кредитор сплачує первісному кредитору ціну договору у повному обсязі вільним від нарахувань або утримань або комісій на рахунок первісного кредитора не пізніше 17.05.2016.

До вказаного договору сторонами складено додаток № 1 із реєстром боржників, серед яких значиться в тому числі ТОВ "БК "Укрспецбуд-монтаж" за кредитним договором від 30.03.2012 № В6-ЮКЛ/300312/1, із забезпеченням за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. 30.03.2012, та зареєстрованим у реєстрі за № 1111, укладеним між ПАТ "Апекс-Банк" та ОСОБА_1 .

Також, 17.05.2016 між ПАТ «Апекс-Банк» (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення права вимоги (заміну сторони) за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В., та зареєстрований у реєстрі за № 976.

У пункті 1.1 договору зазначено про відступлення права вимоги, зокрема, за договором іпотеки від 30.03.2012, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., та зареєстрований у реєстрі за № 1111.

Згідно з інформацією від 22.01.2020 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек іпотекодержателем квартиру за адресою : АДРЕСА_3 , загальною площею 138,2 кв.м., значиться ОСОБА_2 .

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 наголосив, що оспорюваний договір не містить ознак факторингу та відповідає вимогам статтей 512-514 ЦК України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити позовну заяву з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Відповідно до умов оспорюваного договору відступлення права вимоги від 17.05.2016 ПАТ «Апекс-Банк» відступає ОСОБА_2 права вимоги за кредитним договором від 30.03.2012 № В6-ЮКЛ/300312/1, укладеним ПАТ «Апекс-Банк» з ТОВ "БК "Укрспецбуд-монтаж".

Так, у пунктах 3.1, 3.2 договору відступлення права вимоги від 17.05.2016 передбачено, що за набуття права вимоги ОСОБА_2 сплачує ПАТ «Апекс-Банк» ціну договору в розмірі 19 071 807,70 грн.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

За положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому, назва договору, як договору про відступлення права вимоги, сама по собі не змінює правової природи договору, як договору факторингу.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з укладенням оспорюваного договору відступлення права вимоги від 17.05.2016 відбулася заміна первісного кредитора - ПАТ «Апекс-Банк», яке на час вчинення спірного договору мало банківську ліцензію, тобто мало право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на користь ОСОБА_2 , який не включений до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та не може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.

Відтак, унаслідок укладення спірного договору відступлення права вимоги від 17.05.2016 за кредитним договором від 30.03.2012 № В6-ЮКЛ/300312/1 та за договором іпотеки від 30.03.2012, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., зареєстрованим за № 1111, відбувся перехід прав кредитодавця за кредитним договором та за вимогою на іпотечне майно від банку до фізичної особи.

При цьому, відступлення прав за іпотечним договором могло бути вчинено лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором) шляхом укладення договору факторингу, стороною якого фізична особа не могла бути. Дана правова позиція також висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.

Ураховуючи викладене, оспорюваний договір відступлення права вимоги від 17.05.2016 укладений з порушенням частини 3 статті 512, статті 1054, частини 3 статті 1079, частини 2 статті 1083 ЦК України, статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.

Щодо позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування запису в Державному реєстрі іпотек відомостей про іпотекодержателя ОСОБА_2 та відновлення запису про іпотекодержателя ПАТ «Апекс-Банк» щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 , суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, іпотека.

За правилами частин першої та другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.

Приймаючи до уваги, що договір про відступлення права вимоги від 17.05.2016, укладений між Приватним акціонерним товариством "Фінансова компанія "Апекс" та ОСОБА_2 , у частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 30.03.2012 № В6-ЮКЛ/300312/1 та договором іпотеки від 30.03.2012, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., зареєстрованим за № 1111, підлягає визнанню недійсним, суд дійшов висновку про доцільність та ефективність позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування запису в Державному реєстрі іпотек відомостей про іпотекодержателя ОСОБА_2 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Одночасно, суд звертається до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 25.01.2023 у справі № 953/10909/20, відповідно до якого запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, тобто ретроспективно («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення. За таких обставин саме лише поновлення запису про іпотеку не приведе до поновлення прав іпотекодержателя та не надасть йому можливості реалізувати предмет іпотеки.

Разом із цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 викладено правовий висновок про те, що правомірним та ефективним способом захисту порушених прав банку є звернення банку з позовом про визнання прав іпотекодержателя щодо іпотечного майна; на підставі рішення суду про задоволення такого позову до відповідного державного реєстру може бути внесений запис про іпотекодержателя та забезпечена можливість реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Отже, вирішення питання щодо поновлення прав попереднього іпотекодержателя не може бути вирішено в межах розгляду даного спору, оскільки належить до виключних прав іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При здійсненні розподілу судових витрат позивача зі сплати судового збору судом ураховано, що ухвалою суду від 25.09.2024 провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , закрито на підставі пункту 6 частини 2 статті 231 ГПК України.

Отже, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-1 у частині задоволених позовних вимог та на позивача в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 17.05.2016, укладений між Приватним акціонерним товариством "Фінансова компанія "Апекс" та ОСОБА_2 , у частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 30.03.2012 № В6-ЮКЛ/300312/1 та договором іпотеки від 30.03.2012, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П., зареєстрованим за № 1111.

3. Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування запису в Державному реєстрі іпотек відомостей про іпотекодержателя ОСОБА_2 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Апекс" (01010, м. Київ, провулок Хрестовий, 6, ідентифікаційний номер 36482677) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн.

5. У решті вимог - відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.10.2024

Суддя Мандичев Д.В.