Ухвала

від 04.10.2024 по справі 910/9134/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.10.2024Справа № 910/9134/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас"

до ОСОБА_1

про зобов`язання передати документи та речі,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Видиш А.В.

За участі представників

від позивача: Брухно В.С. за ордером від 11.06.2024 року серії ВМ № 1042624;

від відповідача: Тимошина О.А. за ордером від 05.09.2024 року серії СА № 1096589.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача передати позивачу документи та речі, а саме:

- оригінали фінансової звітності, бухгалтерської звітності Товариства;

- оригінали установчих документів, оригінали реєстраційних документів, оригінали протоколів загальних зборів Товариства;

- оригінали господарських договорів, укладених від імені Товариства, та додатків до них;

- банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках Товариства, платіжні доручення на перерахування коштів по розрахункових рахунках за період діяльності Товариства;

- оригінали правовстановлюючих документів на рухоме та нерухоме майно Товариства;

- будь-які інші документи, які б свідчили про господарську діяльність Товариства (ділову переписку, журнали реєстрації, тощо);

- печатку Товариства;

- документи, які стосуються рухомого та нерухомого майна Товариства.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що після звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства на підставі рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом від 19.03.2024 року № 19-03, відповідачем не було виконано свого обов`язку з передання новому керівнику позивача за актом приймання-передавання всіх документів та речей, що знаходяться в діловодстві Товариства.

Ухвалою від 25.07.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Товариству способу та строку усунення її недоліків.

26.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Крім того, 30.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 30.07.2024 року вих. № 1, в якому останній просив суд передати позовну заяву Товариства про витребування майна з чужого незаконного володіння до ОСОБА_1 за місцем перебування відповідача, а саме: до господарського суду Донецької області. В обґрунтування цього клопотання відповідач посилався на те, що все належне йому нерухоме майно знаходиться виключно у місті Курахове Мар`їнського району Донецької області, а останнім відомим місцем реєстрації відповідача є: АДРЕСА_1 . Крім того, місцем перебування відповідача є: АДРЕСА_2 , а місцем постійної діяльності ОСОБА_1 (робоче місто адвоката) - АДРЕСА_3 .

Враховуючи усунення Товариством недоліків позовної зави, а також зважаючи на положення, зокрема, частини 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 31.07.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9134/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 11.09.2024 року.

08.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 від 08.08.2024 року вих № 2 про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24.

Ухвалою від 09.08.2024 року заявлений ОСОБА_1 відвід судді Ломаці В.С. від розгляду справи № 910/9134/24 визнано необґрунтованим, а заяву відповідача від 08.08.2024 року вих № 2 про відвід судді передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 13.08.2024 року господарський суд міста Києва (суддя Пукас А.Ю.) відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24.

15.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача від 14.08.2024 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що після його звільнення з посади директора Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" не було обмежене в можливості здійснювати свою поточну господарську діяльність, подавати фінансову звітність, укладати договори, вести кадрову роботу тощо. Крім того, позивач не надав доказів, які свідчать про вибуття з володіння позивача документів, печатки та майна, яке останнє вимагає повернути. Більше того, матеріали справи не містять доказів та підтвердження того, що це майно перебувало (або може перебувати) у володінні відповідача, якого було звільнено.

10.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 10.09.2024 року № 4, в якому останній просив суд зупинити провадження у справі № 910/9134/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10866/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичнозбагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" та Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас", оформленого протоколом від 19.03.2024 року № 19-03. В обґрунтування цього клопотання відповідач посилався на те, що оскаржуваним у справі № 910/10866/24 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас", оформленим протоколом від 19.03.2024 року № 19-03, зокрема, були припинені повноваження ОСОБА_1 як керівника позивача. Відтак, скасування судом означеного рішення загальних зборів вплине на результат вирішення спору в справі № 910/9134/24 про зобов`язання відповідача передати позивачу документи.

У підготовчому засіданні 11.09.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/9134/24 на 30 днів. Також, суд встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 18.09.2024 року, встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 27.09.2024 року, а також відклав підготовче засідання на 02.10.2024 року. Крім того, з огляду на відсутність у вказаному підготовчому засіданні представників обох сторін, суд дійшов висновку про необхідність відкладення вирішення клопотань відповідача про передачу справи № 910/9134/24 за підсудністю до господарського суду Донецької області та про зупинення провадження у цій справі до наступного підготовчого засідання, призначеного на 02.10.2024 року.

30.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення позивача від 30.09.2024 року проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

01.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 02.10.2024 року представник відповідача - адвокат Тимошина Олена Анатоліївна заперечила проти задоволення клопотання позивача про долучення доказів, поданого 01.10.2024 року, а також проти допуску судом до участі в цьому підготовчому засіданні представника позивача - адвоката Брухно В.С., з огляду на укладення та підписання ним договору про надання правничої допомоги від 21.03.2024 року з директором Товариства, якого у подальшому (після підписання наведеного договору) було звільнено з цієї посади та повторно призначено керівником позивача лише у квітні 2024 року.

У підготовчому засіданні 02.10.2024 року господарський суд міста Києва, зважаючи на наявність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження наявності у адвоката Брухно В.С. повноважень на представництво інтересів Товариства в суді, допустив останнього до участі у підготовчому засіданні 02.10.2024 року.

Також, господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до господарського суду Донецької області з огляду, зокрема, на приписи частини 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, за якими спори, що виникають з корпоративних відносин, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи. Оскільки місцезнаходженням юридичної особи - позивача у справі є місто Київ, суд дійшов висновку про підсудність спору в справі № 910/9134/24 господарському суду міста Києва.

Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/9134/24 з огляду на недоведеність заявником об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/10866/24. Суд також врахував, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. У той же час, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Слід також зазначити, що у підготовчому засіданні 02.10.2024 року суд відмовив у задоволенні усного клопотання представника відповідача про недопуск представника позивача - адвоката Брухно В.С. до участі в цьому підготовчому засіданні, а також долучив до матеріалів справи подані позивачем 01.10.2024 року докази.

Після постановлення судом означених протокольних ухвал представник відповідача - адвокат Тимошина Олена Анатоліївна заявила відвід судді Ломаці В.С. від розгляду справи № 910/9134/24, а також подала суду безпосередньо у вказаному підготовчому засіданні відповідну завчасно підготовлену заяву про відвід судді від 02.10.2024 року в друкованому вигляді на 4 аркушах.

Означена заява мотивована тим, що всупереч вимогам відповідача, викладеним у клопотанні від 30.07.2024 року вих. № 1, господарський суд міста Києва у складі судді Ломаки В.С. не передав справу № 910/9134/24 за належною підсудністю та ухвалою від 31.07.2024 року відкрив провадження у цій справі. Крім того, протокольною ухвалою від 02.10.2024 року суд, на переконання заявника, безпідставно відмовив у задоволенні клопотань відповідача про передачу справи № 910/9134/24 за підсудністю до господарського суду Донецької області, а також про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10866/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичнозбагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" та Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас", оформленого протоколом від 19.03.2024 року № 19-03. Відтак, необґрунтоване залишення без задоволення клопотань відповідача, на переконання заявника, свідчить про зацікавленість судді Ломаки В.С. та її небезсторонність під час розгляду даної справи.

Зважаючи на подання письмової заяви про відвід судді безпосередньо у підготовчому засіданні 02.10.2024 року, необхідність реєстрації цієї заяви у канцелярії суду та ознайомлення з її змістом і нормативним обґрунтуванням, а також враховуючи тривалість підготовчого засідання більше 1 години 40 хвилин, суд відклав підготовче засідання на 04.10.2024 року.

Розглянувши заяву представника відповідача - адвоката Тимошиної Олени Анатоліївни про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (частина 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) зазначено, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Частинами 1, 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

За висновками суду, викладені у заяві від 08.08.2024 року вих № 2 твердження відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з визначеними процесуальним законом підставами для відводу судді.

При цьому, суд зазначає наступне.

Статтею 126 Конституції України проголошено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України).

Одночасно, статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

У пункті 11 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів вказано, що незалежність має бути як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін у будь-якій справі, у якій судді повинні винести своє рішення.

Слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Крім того, слід зауважити, що відповідно до пункту 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

Тобто, з наведеного у сукупності вбачається, що неупереджений розгляд справи є однією з найголовніших засад здійснення господарського судочинства, а також основоположним правом особи, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Наразі, суд зазначає, що твердження відповідача про упередженість судді та її необ`єктивність під час розгляду справи є безпідставними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Так, в обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на те, що всупереч вимогам Пирогова Артема Анатолійовича, викладеним у клопотанні від 30.07.2024 року вих. № 1, господарський суд міста Києва у складі судді Ломаки В.С. не передав справу № 910/9134/24 за належною підсудністю та ухвалою від 31.07.2024 року відкрив провадження у цій справі. Крім того, протокольною ухвалою від 02.10.2024 року суд, на переконання заявника, безпідставно відмовив у задоволенні клопотань відповідача про передачу справи № 910/9134/24 за підсудністю до господарського суду Донецької області, а також про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10866/24, а також задовольнив клопотання позивача від 01.10.2024 року про долучення доказів до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що згідно з частинами 1, 2 статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Стаття 6 Конвенції вимагає від суду в межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

ЄСПЛ зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996 року, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996 року). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 року).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді (суддів), однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме: формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій)

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його (їх) безсторонність.

Так, за висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Щодо об`єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення Європейський суд з прав людини у справі "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010 року).

Разом із тим, надаючи оцінку об`єктивності судді (суддів) під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

При об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості судді (суддів) повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід та виступу представника відповідача - адвоката Тимошиної О.А. у підготовчому засіданні, підставою відводу судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24 є саме незгода з процесуальними рішеннями судді щодо відмови у задоволенні клопотань відповідача про передачу справи № 910/9134/24 за підсудністю до господарського суду Донецької області та про зупинення провадження у цій справі, а також задоволення клопотання позивача від 01.10.2024 року про долучення доказів до матеріалів справи.

При цьому про те, що заявлення відводу пов`язане саме із незгодою представника відповідача з процесуальними рішеннями судді в цій справі свідчить те, що на початку підготовчого засідання 02.10.2024 року представникам сторін було роз`яснено право заявити відводи оголошеному складу суду, секретарю судового засідання, на що адвокат Тимошина О.А. зазначила про відсутність відводів складу суду.

У свою чергу, відвід судді Ломаці В.С. від розгляду справи № 910/9134/24 був заявлений представником відповідача у тому ж підготовчому засіданні одразу після відмови судом останньому в задоволенні клопотань про передачу справи № 910/9134/24 за підсудністю до господарського суду Донецької області та про зупинення провадження у цій справі, а також після долучення судом поданих позивачем 01.10.2024 року доказів до матеріалів справи.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу судді (суддів) заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді (суддів) для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді (суддів) діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його (їх) відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді (суддів), або його (їх) прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Імперативними положеннями частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальним рішенням судді не свідчить про його упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання, без наявності певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

За таких обставин, доводи заявника щодо наявності підстав для відводу судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24 не підтверджуються матеріалами справи, а наявності інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості судді, не встановлено.

З урахуванням наведених обставин, вимог процесуального законодавства та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви представника ОСОБА_1 адвоката Тимошиної О.А. про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24.

З огляду на викладене, а також враховуючи висновок суду про необґрунтованість заявленого представником відповідача відводу, суд на підставі положень статті 39 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про передачу вищенаведеної заяви для вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованим відвід судді Ломаці В.С. від розгляду справи № 910/9134/24, який заявлений представником ОСОБА_1 адвокатом Тимошиною Оленою Анатоліївною.

2. Передати заяву представника ОСОБА_1 адвоката Тимошиної Олени Анатоліївни від 02.10.2024 року про відвід судді для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

3. Ухвала набирає законної сили 04.10.2024 року та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.10.2024 року.

Суддя В.С. Ломака