Рішення

від 18.12.2024 по справі 910/9134/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2024Справа № 910/9134/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас"

до ОСОБА_1

про зобов`язання передати документи та речі,

За участі представників сторін:

від позивача: Брухно В.С. за ордером від 11.06.2024 року серії ВМ № 1042624;

від відповідача: Тимошина О.А. за ордером від 05.09.2024 року серії СА № 1096589.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача передати позивачу документи та речі, а саме:

- оригінали фінансової звітності, бухгалтерської звітності Товариства;

- оригінали установчих документів, оригінали реєстраційних документів, оригінали протоколів загальних зборів Товариства;

- оригінали господарських договорів, укладених від імені Товариства, та додатків до них;

- банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках Товариства, платіжні доручення на перерахування коштів по розрахункових рахунках за період діяльності Товариства;

- оригінали правовстановлюючих документів на рухоме та нерухоме майно Товариства;

- будь-які інші документи, які б свідчили про господарську діяльність Товариства (ділову переписку, журнали реєстрації, тощо);

- печатку Товариства;

- документи, які стосуються рухомого та нерухомого майна Товариства.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що після звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства на підставі рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом від 19.03.2024 року № 19-03, відповідачем не було виконано свого обов`язку з передання новому керівнику позивача за актом приймання-передавання всіх документів та речей, що знаходяться в діловодстві Товариства.

Ухвалою від 25.07.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Товариству способу та строку усунення її недоліків.

26.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Крім того, 30.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 30.07.2024 року вих. № 1, в якому останній просив суд передати позовну заяву Товариства про витребування майна з чужого незаконного володіння до ОСОБА_1 за місцем перебування відповідача, а саме: до господарського суду Донецької області. В обґрунтування цього клопотання відповідач посилався на те, що все належне йому нерухоме майно знаходиться виключно у місті Курахове Мар`їнського району Донецької області, а останнім відомим місцем реєстрації відповідача є: АДРЕСА_1 . Крім того, місцем перебування відповідача є: АДРЕСА_2 , а місцем постійної діяльності ОСОБА_1 (робоче місто адвоката) - АДРЕСА_3 .

Враховуючи усунення Товариством недоліків позовної заяви, а також зважаючи на положення, зокрема, частини 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 31.07.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9134/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 11.09.2024 року.

08.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 від 08.08.2024 року вих № 2 про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24.

Ухвалою від 09.08.2024 року заявлений ОСОБА_1 відвід судді Ломаці В.С. від розгляду справи № 910/9134/24 визнано необґрунтованим, а заяву відповідача про відвід судді передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 13.08.2024 року господарський суд міста Києва (суддя Пукас А.Ю.) відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24.

15.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача від 14.08.2024 року, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що після його звільнення з посади директора Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" не було обмежене в можливості здійснювати свою поточну господарську діяльність, подавати фінансову звітність, укладати договори, вести кадрову роботу тощо. Крім того, позивач не надав доказів, які свідчать про вибуття з володіння позивача документів, печатки та майна, яке останнє вимагає повернути. Більше того, матеріали справи не містять доказів та підтвердження того, що це майно перебувало (або може перебувати) у володінні відповідача, якого було звільнено.

10.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 10.09.2024 року № 4, в якому останній просив суд зупинити провадження у справі № 910/9134/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10866/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичнозбагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" та Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас", оформленого протоколом від 19.03.2024 року № 19-03. В обґрунтування цього клопотання відповідач посилався на те, що оскаржуваним у справі № 910/10866/24 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Шахтоуправління "Донбас", оформленим протоколом від 19.03.2024 року № 19-03, зокрема, були припинені повноваження ОСОБА_1 як керівника позивача. Відтак, скасування судом означеного рішення загальних зборів вплине на результат вирішення спору в справі № 910/9134/24 про зобов`язання відповідача передати позивачу документи.

У підготовчому засіданні 11.09.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/9134/24 на 30 днів. Крім того, суд встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 18.09.2024 року, встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 27.09.2024 року, а також відклав підготовче засідання на 02.10.2024 року.

30.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення позивача від 30.09.2024 року проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

01.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи. Означені документи долучені судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 02.10.2024 року представник відповідача - адвокат Тимошина О.А. заперечила проти задоволення клопотання позивача про долучення доказів, поданого 01.10.2024 року, а також проти допуску судом до участі в цьому підготовчому засіданні представника позивача - адвоката Брухно В.С., з огляду на укладення та підписання ним договору про надання правничої допомоги від 21.03.2024 року з директором Товариства, якого у подальшому (після підписання наведеного договору) було звільнено з цієї посади та повторно призначено керівником позивача лише у квітні 2024 року.

У підготовчому засіданні 02.10.2024 року господарський суд міста Києва, зважаючи на наявність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження наявності у адвоката Брухно В.С. повноважень на представництво інтересів Товариства в суді, допустив останнього до участі у підготовчому засіданні 02.10.2024 року.

Також, господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до господарського суду Донецької області з огляду, зокрема, на приписи частини 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, за якими спори, що виникають з корпоративних відносин, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи. Оскільки місцезнаходженням юридичної особи - позивача у справі є місто Київ, суд дійшов висновку про підсудність спору в справі № 910/9134/24 господарському суду міста Києва.

Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/9134/24 з огляду на недоведеність заявником об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/10866/24. Суд також врахував, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. У той же час, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Слід також зазначити, що у підготовчому засіданні 02.10.2024 року суд відмовив у задоволенні усного клопотання представника відповідача про недопуск представника позивача - адвоката Брухно В.С. до участі в цьому підготовчому засіданні, а також долучив до матеріалів справи подані позивачем 01.10.2024 року докази.

Після постановлення судом означених протокольних ухвал представник відповідача - адвокат Тимошина Олена Анатоліївна заявила відвід судді Ломаці В.С. від розгляду справи № 910/9134/24, а також подала суду безпосередньо у вказаному підготовчому засіданні відповідну завчасно підготовлену заяву про відвід судді від 02.10.2024 року.

Зважаючи на подання письмової заяви про відвід судді безпосередньо у підготовчому засіданні 02.10.2024 року, а також враховуючи тривалість підготовчого засідання більше 1 години 40 хвилин, суд відклав підготовче засідання на 04.10.2024 року.

Ухвалою від 04.10.2024 року заявлений представником ОСОБА_1 адвокатом Тимошиною Оленою Анатоліївною відвід судді Ломаці В.С. від розгляду справи № 910/9134/24 визнано необґрунтованим, а заяву представника відповідача від 02.10.2024 року про відвід судді передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 07.10.2024 року господарський суд міста Києва (суддя Карабань Я.А.) відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Тимошиної О.А. про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/9134/24.

Ухвалою від 09.10.2024 року господарський суд міста Києва (суддя Ломака В.С.) призначив справу № 910/9134/24 до розгляду в підготовчому засіданні на 30.10.2024 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 30.10.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення відповідача від 30.10.2024 року з долученими до них доказами. Означені додаткові пояснення з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою від 30.10.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/9134/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 20.11.2024 року.

У судових засіданнях 20.11.2024 року та 27.11.2024 року оголошувалися перерви відповідно до 27.11.2024 року та до 18.12.2024 року.

У судовому засіданні 18.12.2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 14.08.2024 року.

У судовому засіданні 18.12.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.03.2010 року проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Товариства (код ЄДРПОУ 36982901) та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідну інформацію (номер запису: 12661020000035565).

За відомостями наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до переліку засновників (учасників) Товариства входять: Публічне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Донбас" (код ЄДРПОУ 00174668) з часткою в статутному капіталі позивача у розмірі 55 168 883,00 грн., а також Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичнозбагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" (код ЄДРПОУ 36694340) з часткою в статутному капіталі Товариства в розмірі 53 005 397,39 грн.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 28.05.2015 року № 8, затверджено Статут цієї юридичної особи (у новій редакції) (далі - Статут). Відповідну державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 04.06.2015 року (номер запису 1276105001300277).

Відповідно до наказу Товариства від 28.05.2015 року № 5 "Про виконання обов`язків Генерального директора" ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства від 28.05.2015 року № 8 приступив до виконання обов`язків Генерального директора позивача з 28.05.2015 року з окладом згідно із штатним розкладом.

У той же час, наказом Фонду державного майна України від 18.03.2024 року № 537 директору Акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" (код ЄДРПОУ 00174668, яке володіє 51 % статутного капіталу позивача) ОСОБА_2 доручено голосувати з питань порядку денного загальних зборів Товариства, проведення яких призначено на 19.03.2024 року, відповідно до доручення, що додається до означеного наказу.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства (код ЄДРПОУ 36982901), оформленим протоколом від 19.03.2024 року № 19-03, ОСОБА_1 вирішено звільнити з посади Генерального директора Товариства на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (припинення повноважень посадових осіб) 19.03.2024 року, а також виключити відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 як особи, що може вчиняти дії від імені юридичної особи.

Крім того, означеним рішенням загальних зборів учасників позивача на посаду Генерального директора Товариства з 20.03.2024 року призначено ОСОБА_3 .

Відповідно до наказу від 20.03.2024 року № 20/03-24/1 "Про вступ на посаду директора" ОСОБА_3 вступила на посаду Генерального директора Товариства з 20.03.2024 року з правом першого підпису.

Листом від 25.03.2024 року, підписаним новим директором Товариства ОСОБА_3 , позивач звернувся до ОСОБА_1 з проханням терміново передати передбачені Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" документи, а також печатки (у тому числі електронні підписи та печатки) і штампи на адресу Товариства: 01103, місто Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1. За змістом позовної заяви, означений лист був направлений відповідачу за адресами попередньої реєстрації Товариства, адресою реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "РЕМАВТОМАТИКА" (код ЄДРПОУ 41479362), керівником якого є ОСОБА_1 , на адресу робочого місця адвоката ОСОБА_1 (номер свідоцтва НОМЕР_1 ), а також на адресу електронної пошти адвоката.

Проте, всупереч означеній вимозі відповідач у добровільному порядку не передав Товариству відповідних речей та документів, які стосуються господарської діяльності юридичної особи позивача, що стало підставою для звернення Товариства до господарського суду міста Києва з означеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (частина 2 статті 181 Цивільного кодексу України).

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

У статті 1 Закону України "Про інформацію" визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Зі змісту наведених нормативних законодавчих приписів вбачається, що документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном у розумінні цивільного законодавства.

Особливістю документа як майна є те, що він не має номінальної вартості та не обліковується в бухгалтерському обліку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 року в справі № 759/9008/19.

Таким чином, документи, які просив витребувати позивач, є майном, яке належить на праві власності Товариству, носить виключно документарний характер та не має номінальної вартості.

Як було зазначено вище, Товариство є юридичною особою та на час виникнення спірних правовідносин діяло на підставі Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 28.05.2015 року № 8.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників врегульований Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон).

За приписами статті 39 Закону виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту органами управління Товариством є, зокрема, виконавчий орган - Генеральний директор.

Пунктом 5.19 Статуту визначено, що Генеральний директор є виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю та виконує рішення, що приймаються загальними зборами учасників Товариства, керується у своїй діяльності цим Статутом, рішеннями загальних зборів учасників Товариства та чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 5.20 Статуту до компетенції Генерального директора відносяться всі питання, пов`язані з діяльністю Товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Пунктом 5.23 Статуту передбачені повноваження Генерального директора Товариства, до яких, зокрема, віднесено: без довіреності діє від імені Товариства та укладає угоди, договори, контракти (у тому числі зовнішньоекономічні), вчиняє будь-які інші правочини від імені Товариства в межах повноважень, передбачених чинним законодавством та цим Статутом; вирішує кадрові питання, визначає організаційну структуру, затверджує штатний розклад Товариства, укладає трудові договори (контракти) з працівниками Товариства, укладає колективний договір із колективом Товариства, призначає на посади, приймає та звільняє працівників Товариства; відкриває та закриває будь-які рахунки в банках та інших фінансових установах; в межах своїх повноважень видає внутрішні нормативні документи, накази, вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів і працівників Товариства; вирішує інші питання, віднесені до його компетенції Статутом, рішеннями загальних зборів учасників, чинним законодавством.

Генеральний директор організовує виконання рішень загальних зборів учасників Товариства і не може приймати рішення, обов`язкові для учасників Товариства (пункт 5.25 Статуту).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду Генерального директора Товариства з 28.05.2015 року до 19.03.2024 року, тобто протягом майже 9 років.

Частиною 1 статті 43 Закону передбачено, що товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 43 Закону відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства (частина 3 цієї статті Закону).

Враховуючи наведене, з моменту призначення відповідача на посаду Генерального директора Товариства документація цієї юридичної особи, у тому числі бухгалтерського та іншого обліку, а також печатка Товариства були передані йому для виконання повноважень керівного органу управління Товариством згідно зі Статутом позивача.

Крім того, очевидно, що протягом перебування на посаді Генерального директора Товариства протягом 2015-2024 років, відповідач укладав правочини від імені позивача. Протягом цього періоду повинна була створюватися та подаватися до контролюючих органів звітна документація, а також забезпечуватися зберігання первинної документації з господарської діяльності Товариства, що була підставою для звітування, а також документації з ведення господарської діяльності (угод, договорів тощо).

У той же час, як було зазначено вище, рішеннями загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 19.03.2024 року № 19-03, ОСОБА_1 звільнено з посади Генерального директора Товариства на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (припинення повноважень посадових осіб) 19.03.2024 року, а на посаду Генерального директора Товариства з 20.03.2024 року призначено ОСОБА_3 .

Згідно з частиною 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною 3 статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12.01.2010 року в справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Частинами 3, 6 статті 8 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до пункту 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 року за № 736/27181, під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в архіві, у тому числі кількість справ, що внесені до Національного архівного фонду.

Отже, колишній керівник товариства за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику товариства всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 року в справі № 759/9008/19.

Обов`язок з передання (повернення) колишнім директором підприємства установчих, бухгалтерських, інших документів щодо діяльності та управління юридичною особою, а також печатки товариства безпосередньо пов`язаний з можливістю здійснення управління товариством та можливістю ведення самим товариством господарської діяльності. Відтак, внаслідок невиконання відповідачем (як колишнім керівником позивача) свого обов`язку з передання новому Генеральному директору позивача відповідних документів та речей порушуються права як самого Товариства, так і корпоративні права учасників цієї юридичної особи.

У позовній заяві Товариство просило суд зобов`язати відповідача передати позивачу документи та речі, а саме:

- оригінали фінансової звітності, бухгалтерської звітності Товариства;

- оригінали установчих документів, оригінали реєстраційних документів, оригінали протоколів загальних зборів Товариства;

- оригінали господарських договорів, укладених від імені Товариства, та додатків до них;

- банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках Товариства, платіжні доручення на перерахування коштів по розрахункових рахунках за період діяльності Товариства;

- оригінали правовстановлюючих документів на рухоме та нерухоме майно Товариства;

- будь-які інші документи, які б свідчили про господарську діяльність Товариства (ділову переписку, журнали реєстрації, тощо);

- печатку Товариства;

- документи, які стосуються рухомого та нерухомого майна Товариства.

З наведеного вбачається, що визначені у позовній вимозі Товариства документи відповідають закріпленому в частині 1 статті 43 Закону переліку.

Судом враховано, що позивачем не наведено конкретних реквізитів деяких документів для їх чіткої ідентифікації та конкретизації.

Судове рішення не може бути абстрактним чи альтернативним, тобто, таким, яке унеможливлює досягнення мети судового рішення в розумінні положень статті 129-1 Конституції України - обов`язковості до виконання.

Тому, задоволення заявленої позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати певні документи має супроводжуватися визначенням судом в резолютивній частині рішення зрозумілих та чітких, для можливості його фактичного виконання, критеріїв, за якими виконавець (у випадку відсутності добровільного виконання) мав би можливість встановити належне (повне) виконання відповідачем (боржником) такого рішення.

Попри наведене, цілком логічно, що новий керівник (Генеральний директор) Товариства може не володіти інформацією про повний перелік документів, які стосуються господарської діяльності позивача, а також їх конкретні реквізити, а тому відсутність визначення таких реквізитів документів не може бути правовою підставою для відмови у їх переданні новому керівнику позивача, у зв`язку з чим у колишнього керівника при добросовісному виконанні своїх обов`язків може бути лише два шляхи поведінки: передання новому керівнику всіх існуючих документів, які стосуються господарської діяльності Товариства, або повідомлення про неможливість надання всіх або частини запитуваних документів, які стосуються господарської діяльності Товариства, із зазначенням відповідних мотивів.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилався на те, що він був позбавлений можливості отримати адресоване йому Товариством поштове відправлення - лист від 25.03.2024 року, зважаючи на перебування відповідача після 26.03.2024 року за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 .

Однак, такі посилання не свідчать про необґрунтованість вимог Товариства та не підтверджують наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку передати за актом приймання-передавання новопризначеному керівнику Товариства всі документи, які знаходяться в діловодстві позивача. Крім того, зважаючи на необхідність здійснення господарської діяльності Товариством та управління цією юридичною особою, колишній керівник (відповідач), керуючись загальними засадами цивільного законодавства, зокрема принципами добросовісності і розумності, повинен був вжити всіх можливих заходів для якнайшвидшого передання відповідних речей та документів новому керівнику незалежно від того, чи звертались новий керівник та/або саме Товариство до нього із відповідним запитом на передання документів, оскільки після звільнення з посади Генерального директора в останнього відсутні правові підстави для володіння, користування та розпорядження такими документами та речами (зокрема печаткою Товариства).

Посилання Товариства в адресованому відповідачу листі від 25.03.2024 року на положення статті 41 Закону, замість статті 43 Закону, яка регулює зберігання документів товариства, також не спростовує обґрунтованості вимог позивача та не змінює змісту і суті означеного звернення Товариства, яке зводиться до витребування у попереднього керівника речей та документів, необхідних для управління та забезпечення господарської діяльності Товариства.

Твердження відповідача про те, що з моменту призначення на посаду новообраного Генерального директора Товариства саме на останнього покладається тягар виконання вимог законодавства та забезпечення збереження печатки і документів юридичної особи оцінюються судом критично з огляду на те, що обов`язок зі збереження відповідних речей і документів може бути виконаний лише за їх фактичної наявності (передачі попереднім керівником).

Заперечення відповідача, які зводяться до того, що після його звільнення з посади Генерального директора Товариство не було обмежене в можливості здійснювати свою поточну господарську діяльність, подавати фінансову звітність, укладати договори, вести кадрову роботу тощо, а також посилання на відсутність доказів, які свідчать про вибуття з володіння позивача документів, печатки та майна, яке останнє вимагає повернути та доказів перебування спірного майна у володінні відповідача, якого було звільнено, також не беруться судом до уваги.

Так, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 18.03.2020 року в справі № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Враховуючи наявність у колишнього керівника товариства обов`язку за актом приймання-передавання передати новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться в діловодстві такої юридичної особи, а також відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження відповідачем вчинення таких дій, суд дійшов висновку про безпідставність вищенаведених тверджень ОСОБА_1 , які зводяться до покладення на позивача обов`язку з доведення негативних обставин.

Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Як було зазначено вище, матеріали справи не містять жодних доказів фактичного передання чи вчинення відповідачем дій, направлених на передання наявних у нього (як у колишнього Генерального директора) та належних позивачу документів та речей, що стосуються діяльності Товариства, як і доказів повідомлення ОСОБА_1 позивача про обставини, які перешкоджають йому виконати обов`язок з передачі спірних документів та речей новому керівнику Товариства. При цьому, суд врахував, що з моменту прийняття загальними зборами учасників Товариства рішення, оформленого протоколом від 19.03.2024 року № 19-03, до розгляду судом по суті спору в даній справі минуло 9 місяців.

Зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів в тому числі є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до вимог статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з вимогами статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За визначенням статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів Товариства внаслідок бездіяльності ОСОБА_1 щодо передання новому керівнику позивача документів та речей, які стосуються господарської діяльності Товариства. У зв`язку з викладеним, позивач вправі вимагати усунення перешкод у виконанні його діючим Генеральним директором своїх обов`язків шляхом надання йому доступу та можливості користуватися документами Товариства, а колишній директор не вправі утримувати такі документи у себе.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог Товариства в даній справі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у зв`язку із задоволенням позову, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (01103, місто Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1; код ЄДРПОУ: 36982901) документи та речі, а саме:

- оригінали фінансової звітності, бухгалтерської звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас";

- оригінали установчих документів, оригінали реєстраційних документів, оригінали протоколів загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас";

- оригінали господарських договорів, укладених від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас", та додатків до них;

- банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас", платіжні доручення на перерахування коштів по розрахункових рахунках за період діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас";

- оригінали правовстановлюючих документів на рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас";

- будь-які інші документи, які б свідчили про господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (ділову переписку, журнали реєстрації, тощо);

- печатку Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас";

- документи, які стосуються рухомого та нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас".

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (01103, місто Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1; код ЄДРПОУ: 36982901) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2024 року.

Суддя В.С. Ломака