Рішення

від 17.09.2024 по справі 911/1203/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р.

м. Київ

Справа № 911/1203/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» (08623, Васильківський р-н, Київська обл., селище міського типу Калинівка, вулиця Щорса, будинок, 26а, код ЄДРПОУ 13732845)

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача: Ковалець Максим Ігорович;

відповідача: Малєєв Ігор Миколайович,

в с т а н о в и в :

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» про зобов`язання вчинити дії надати ОСОБА_1 завірені належним чином уповноваженою особою МП ТОВ «Маркет» копії документів, що підтверджують права Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» на майно, також чинної редакції статуту Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет».

Ухвалою Господарського суду Київської області 14.05.2024 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою від 28.05.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 25.06.2024. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

До суду 07.06.2024 надійшов відзив на позовну заяву, а 18.06.2024 відповідь на відзив. З огляду на це суд у засіданні 25.06.2024, у якому брали участь представники позивача та відповідача, встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив у справі до 22.07.2024 і направлення таких заперечень іншій стороні процесу.

Також судом відмовлено у задоволенні заявлених у відзиві на позовну заяву клопотань про витребування доказів з підстав недоведеності впливу означених доказів (документів) на предмет спору, а також з огляду на недотримання заявником вимог статті 81 ГПК України щодо неможливості отримання доказів самостійно.

Також суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати відповіді на запитання у порядку статті 90 ГПК України, оскільки таке зобов`язання щодо надання відповіді на поставлені стороною позивача питань до іншої сторони процесу призведе до вирішення спору ще до моменту прийняття рішення у справі, без належного дотримання процесу дослідження обставин справи та доказів, після чого фактично питання розгляду спору буде нівельоване.

Для належного розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у справі враховуючи наявність іншого такого ж спору на розгляді суду у межах іншого провадження, суд зобов`язав позивача надати відомості про перелік вимог, які розглядалися у справі № 911/2560/23, на яку посилався відповідач у своєму клопотанні про закриття провадження у справі.

Розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 22.07.2024 на 14:00.

У судовому засіданні 22.07.2024 брав участь представник позивача. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено. Також до суду від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження, розгляд якого вирішено судом відкласти на наступне судове засідання.

Суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 05.08.2024 на 14:00 та продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

У судовому засіданні 05.08.2024 брали участь представники позивача та відповідача. Відповідачем були подані заперечення, які долучені до матеріалів справи.

Судом здійснено розгляд заяви від 20.05.2024 про закриття провадження у справі. Вислухавши виступи представників позивача та відповідача, суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки, судом не встановлено, що справа №911/2560/23 містить аналогічні позовні вимоги до справи №911/1203/24, а інші доводи покладені відповідачем в основу виступу в судовому засіданні стосуються обставин, які суд повинен встановлювати в процесі розгляду справи по суті та впливають виключно на наявність чи відсутність підстав для задоволення позову та не можуть слугувати підставами для закриття провадження у справі.

Враховуючи закінчення строку підготовчого провадження та з огляду на те, що всі заяви по суті спору у справі зібрані, суд призначив справу до розгляду по суті на 27.08.2024 на 14:00.

До суду 27.08.2024 з`явився представник позивача. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Однак, засідання 27.08.2024 не відбулось з огляду на відсутність електропостачання у залі судових засідань станом на момент початку засідання. За таких обставин судом визначено іншу дату проведення засідання у справі 17.09.2024 о 14:00.

У засіданні 17.09.2024 суд, заслухавши виступ представників позивача та відповідача, прийняв рішення по суті спору. Розглядаючи спір, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

До справи долучено копію договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальність "Маркет", що датований 05.02.2021 відповідно до якого ОСОБА_2 , як продавець, передав ОСОБА_1 , як покупцю, у власність вклад у статутному капіталі підприємства, що становить 50% і складає 30000,00 грн. У пункті 2 договору зазначено, що вклад, що відчужується сплачений продавцем повністю та належить йому на праві власності на підставі статуту товариства. Пунктом 4 договору закріплено, що в результаті придбання частки за цим договором покупець отримує у власність 50% статутного капіталу, що складає 30000,00 грн.

Також позивачем надано копію акту від 05.02.2021 приймання-передачі частки у статутному капіталі згідно якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв частку у статутному капіталі Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет», ЄДРПОУ 13732845, у розмірі 50%, яка в грошовому еквіваленті становить 30000,00 грн.

Договір та акт скріплені підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Справжність підписів наведених осіб засвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Морач Т.О., також нотаріусом встановлено дієздатність зазначених осіб.

У заявах по суті спору, виступаючи в судових засіданнях відповідач звертав увагу на ряд недоліків договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 05.02.2021 та акту приймання передачі частки від 05.02.2021.

Суд наголошує, що в силу статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

До позову долучено копії рішення та постанови у справі № 911/1263/22. Предметом розгляду наведеної справи були вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 05.02.2021 та акту приймання передачі частки у статутному капіталі від 05.02.2024, а також скасування реєстраційної дії від 05.02.2021, пов`язаної зі зміною відомостей про юридичну особу (зміна складу або інформації щодо засновників) МП ТОВ "Маркет". У задоволенні такої позовної заяви суд першої інстанції відмовив рішенням від 12.07.2023, яке залишене без змін постановою апеляційного суду від 07.11.2023.

Зважаючи на це, суд не може погодитися із висловленими у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив доводами про недійсність правочину з відчуження частки у статутному капіталі на користь позивача, оскільки наведені вище судові рішення набули законної сили, а вимога про визнання недійсним договору та акту залишилась без задоволення, відтак, вказані правочини досі вважаються правомірними.

Разом з тим, суд акцентує особливу увагу відповідача на тому, що заперечення щодо позову більшою мірою грунтуються на незгоді з обставиною набуття позивачем права на частку у статутному капіталі МП ТОВ "Маркет", що не є предметом розгляду вказаного провадження і не може покладатися в основу рішення по суті позовних вимог. При цьому суд додатково зауважує, що розглядаючи справу № 911/1263/22, суди повідомляли сторону, яка звернулася з позовом ОСОБА_3 , керівника МП ТОВ "Маркет", про неефективний спосіб захисту, який не може призвести до поновлення прав позивача. Належним способом захисту у правовідносинах, що склалися між сторонами, відповідно до висновків суду у справі № 911/1263/22, за умови тверджень позивача про порушення його переважного права на придбання частки є звернення з позовом про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі продажу частки. Рішенням суду у справі № 911/1263/22 констатовано, що суд не перевіряв факт здійснення повідомлення іншого учасника про намір здійснити продаж частки, оскільки заявлений у справі № 911/1263/22 спосіб захисту не передбачав таку необхідність.

Водночас, відомостей про розгляд спору з вимогами про переведення прав та обов`язків покупця до суду в межах розгляду даної справи №911/1203/24 не подано, що свідчить про те, що ОСОБА_3 не скористався своїм правом, на яке звертав його увагу суд у рішенні у справі № 911/1263/22.

Слід зазначити, що в силу частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Тож суд в контексті спору про зобов`язання надати документи члену товариства не може додатково виходити за межі предмету спору, досліджувати законність набуття позивачем права на частку, приходити до висновку про недійсність правочину, враховуючи також те, що відповідач не звернувся до суду з зустрічним позовом у межах справи № 911/1203/24 або не заявив окремого позову про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки, що б могло бути підставою для розгляду питання щодо можливості зупинення розгляду справи. При цьому, дотичні обставини досліджувалися в межах справи № 911/1263/22, провадження в якій завершене, прийняте рішення не мало наслідком скасування чинності правочинів щодо передачі частки у статутному капіталі ОСОБА_1 , тому така обставина є вирішальною при дослідженні аргументів відповідача наведених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Статтею 76 ГПК України "належність доказів" передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Також суд позбавлений можливості в провадженні з розгляду позову про зобов`язання надати учаснику товариства ряд документів, що стосуються його управління, досліджувати обставини, на які посилається відповідач, щодо вчинення позивачем кримінальних проступків, дій з рейдерського захоплення товариства, з огляду на відсутність повноважень у господарського суду з встановлення фактів кримінальних проступків. Тож наведені твердження відповідача були враховані судом, але вони не можуть бути покладені в основу рішення господарського суду в межах справи № 911/1203/24, в силу особливостей провадження з розгляду корпоративних спорів та визначених законом меж досліджувати докази та встановлювати обставини спору про право на отримання документальної інформації учасником товариства.

Поряд з тим, позивачем на підтвердження наявності у нього корпоративних прав на управління товариством долучено до справи витяг від 08.05.2024 № 457423840872 з Реєстру юридичних осіб, в якому наведено перелік засновників (учасників) юридичної особи, серед яких значиться ОСОБА_1 .

За переконанням суду для встановлення обставини наявності у позивача прав учасника товариства має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що доведеним є наявність права, якщо ця обставина є зафіксована у державному реєстрі і особа, за якою зареєстроване таке прав набула щодо нього всіх правомочностей. Тож суд в цьому випадку змушений відхилити твердження щодо протиправного вчинення реєстраційних дій бо це не є предметом дослідження в межах даного провадження.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що надані до справи договір, акт та витяг з реєстру юридичних осіб в сукупності свідчать про наявність у позивача прав учасника МП ТОВ "Маркет", суд приймає цю обставину як доведену станом на момент розгляду спору .

Судом з`ясовано, що позивач, як учасник товариства, звертався до відповідача з запитом №2, що датований 03.10.2023 у якому просив надати завірені належним чином уповноваженою особою МП ТОВ "Маркет" копії документів, зокрема, чинної редакції статуту МП ТОВ "Маркет" та документів, що підтверджують права МП ТОВ "Маркет" на майно.

На підтвердження надсилання запиту № 2 до справи долучено копії описів вкладення у цінний лист від 09.10.2023 та накладних АТ "Укрпошта" №0420528804356 та №0420528804348 від цієї ж дати, які свідчать про відправлення наведеного документу ОСОБА_3 на адресу АДРЕСА_2 , та директору МП ТОВ "Маркет" Малєєву І.М. за юридичною адресою підприємства 08623, Васильківський р-н, Київська обл., селище міського типу Калинівка, вулиця Щорса, будинок, 26-а.

Однак, відповідей на наведений запит не надходило.

За положеннями статті 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. В частині 6 цієї статті ЦК України визначено, що корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

У позовній заяві заявлена вимога про надання підприємством, учасником якого є позивач, завірених належним чином копій документів, що підтверджують право на майно та чинної редакції статуту, то суд вважає за необхідне в першу чергу визначити положення, якими врегульовується такий спосіб захисту.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають, зокрема, право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

Частиною 1 ст. 43 вказаного Закону визначено, що товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

Одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарською організацію.

Відтак внаслідок невиконання господарським товариством свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №906/157/19, від 24.12.2020 у справі № 911/73/20.

Суд зазначає, що запитувані позивачем у запиті документи відповідають наведеному в ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" переліку. Однак товариство, яке є відповідачем у справі, не виконало свій обов`язок з надання відповідної інформації на вимогу позивача. Суд констатує, що надання визначених позивачем документів є обов`язком товариства у відповідності до приписів ст. ст. 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Станом на момент подання позову та прийняття рішення по суті спору позивач є чинним учасником товариства і володіє безумовним правом на отримання визначеної законом інформації щодо діяльності товариства.

До справи не долучено доказів з виконання вимог запиту №2 позивача документів які б підтвердили надання відповідачем належним чином завірених уповноваженою особою МП ТОВ "Маркет" копій документів. За твердженнями відповідача, копії статуту надавалися позивачу у ході розгляду судових справ у Господарському суді Київської області № 911/1040/21, № 911/2063/21, № 911/178/22, № 911/1263/22, № 911/2560/23, а також у кримінальній справі № 381/2746/21 Фастівського міськрайонного суду Київської області. Суд наголошує, що наявність у матеріалах судових справ копій актуального статуту не є доказом виконання вимоги позивача належним чином, адже учасник товариства просив надати саме йому завірені уповноваженою особою товариства документи, а не отримати їх копій у будь-якому вигляді, адже такі документи, які мають бути правильно оформлені (завірені підписом уповноваженої особи та печаткою товариства), право на отримання яких належить йому відповідно до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Ані актів передачі пакету документів, який би включав належним чином завірену копію статуту товариства та документів, що підтверджують право на майно, ані листів з доданими до них конкретними документами, ані поштових описів вкладення у цінний лист (з переліком, що включає запитувані документи), з фіскальним чеком та поштовою накладною, у справі не міститься.

Ненадання відповідачем запитуваної учасником товариства інформації (копій відповідних документів) порушує права та законні інтереси учасника товариства, які підлягають захисту в порядку господарського судочинства і такий спосіб захисту є ефективним згідно актуальної практики Верховного Суду.

Тож суд вважає за можливе задовольнити позов, зобов`язавши відповідача надати ОСОБА_1 завірені належним чином уповноваженою особою МП ТОВ «Маркет» копії: документів, що підтверджують права Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» на майно та чинної редакції статуту Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет».

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Зобов`язати Мале підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» (08623, Васильківський р-н, Київська обл., селище міського типу Калинівка, вулиця Щорса, будинок, 26а, код ЄДРПОУ 13732845) в особі директора ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) надати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) завірені належним чином уповноваженою особою МП ТОВ «Маркет» копії: документів, що підтверджують права Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» на майно; чинної редакції статуту Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет».

Стягнути з Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» (08623, Васильківський р-н, Київська обл., селище міського типу Калинівка, вулиця Щорса, будинок, 26а, код ЄДРПОУ 13732845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3028,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз