Ухвала

від 04.10.2024 по справі 915/1189/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

04 жовтня 2024 року Справа № 915/1189/24

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури б/н від 02.10.2024 про забезпечення позову у справі

за позовом: першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури,

в інтересах держави

до відповідача-1: Миколаївської районної державної адміністрації,

відповідача-2: Коблівської сільської ради,

відповідача-3: фізичної особи-підприємця Полякової Наталії Григорівни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

про: усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконними та скасування розпорядження, рішення, недійсними договору купівлі-продажу, свідоцтва про право власності, демонтажу (знесення) паркану,-

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської районної державної адміністрації, як правонаступника Березанської районної державної адміністрації, Коблівської сільської ради, фізичної особи-підприємця Полякової Наталії Григорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», з такими вимогами:

- усунути перешкоди державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 12.12.2007 №1477, яким затверджено проект землеустрою та надано приватному підприємцю Поляковій Наталії Григорівні в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 1 га, із земель Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство», під розміщення бази відпочинку за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- усунути перешкоди державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради від 01.06.2012 №22 в частині затвердження звіту експертної грошової оцінки та продажу приватному підприємцю Поляковій Наталії Григорівні земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0450 по АДРЕСА_1 ;

- усунути перешкоди державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним укладеного 26.06.2012 між Коблівською сільською радою та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0450 по АДРЕСА_1 та припинити право власності, яке 22.09.2015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про що вчинено запис №11362249;

- усунути перешкоди державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним виданого ОСОБА_1 свідоцтва про право власності від 09.11.2010 на будинок сторожки площею 49,88 кв.м по АДРЕСА_1 ;

- усунути перешкоди державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом зобов`язання фізичної особи-підприємця Полякової Наталії Григорівни знести (демонтувати) бетонний паркан на земельній ділянці площею 1 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0450 по АДРЕСА_1 ;

- усунути перешкоди державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом зобов`язання фізичної особи-підприємця Полякової Наталії Григорівни повернути державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0450 по АДРЕСА_1 .

Також, перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою б/н від 02.10.2024, в якій просить суд вжити наступні заходи до забезпечення вказаного позову:

- заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Державному реєстрі прав, вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0450, у тому числі внаслідок її поділу чи об`єднання з іншими ділянками;

- заборонити ОСОБА_1 укладати договори щодо земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0450, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи.

В обгрунтування такої заяви прокурор вказує наступне:

- наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб, у тому числі з метою ухилення від виконання рішення суду;

- також, ОСОБА_1 може здійснити будівництво об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, що призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом, неможливості своєчасного реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику у придатному для використанні стані, тобто унеможливить або ускладнить виконання рішення суду;

- на думку прокурора такі обставини свідчать про існування очевидної небезпеки подальшого відчуження ділянки та її забудови, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки державного лісового фонду належному власнику - державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації, тобто унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Розглянувши заяву суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до норм ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст.136 ГПК України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Водночас ч.4 ст.137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ОСОБА_1 у власності спірну земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0450, право на яку за нею зареєстровано 22.09.2015, та чи ОСОБА_1 не розпорядиться під час розгляду даної справи спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб, а також не здійснить її забудову, тому застосування заходів забезпечення позову, обраних прокурором, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність таких заходів забезпечення позову як заборона органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, а також заборона відповідачу вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на її реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зміну цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, здійснювати її забудову, полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що вжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 по справі №905/448/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2023 по справі №37з-23, про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Таким чином, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв`язок між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що заява прокурора підлягає задоволенню у визначений ним спосіб, оскільки невжиття запропонованих ним заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись ст.ст.136-140, 234, 235 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури б/н від 02.10.2024 про забезпечення позову, - задовольнити.

2. Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Державному реєстрі прав, вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0450, у тому числі внаслідок її поділу чи об`єднання з іншими ділянками.

3. Заборонити ОСОБА_1 укладати договори щодо земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0450, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи.

4. Ухвала є обов`язковою та набирає законної сили з 04.10.2024 року.

5. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред`явлення до примусового виконання протягом трьох місяців.

За даною ухвалою:

Стягувач: Миколаївська обласна прокуратура (м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28; ідент.код 02910048).

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва