Рішення

від 26.09.2024 по справі 920/810/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.2024м. СумиСправа № 920/810/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/810/24

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Артлекс-Енерджі (вул. Велика Житомирська, буд. 33, каб. 535, м. Київ, 01601)

до відповідача Комунального підприємства Конотопське транспортне управління (вул. Успенсько-Троїцька, буд. 120, м. Конотоп, Сумська область, 41600)

про стягнення 400 000 грн 00 коп.,

представники учасників справи:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився;

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 400 000 грн 00 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію в грудні 2023 року відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу № 03-38/392 від 28.12.2022, укладеного між сторонами. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати (4800 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 150 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу).

Ухвалою від 08.07.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/810/24; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 27.08.2024, 12:40; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.07.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 08.07.2024, що підтверджується довідкою Господарського суду Сумської області.

23.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 2155 від 23.07.2024), в якому просить суд зупинити провадження у справі для мирного врегулювання спору за участі судді. Відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу та вживає заходи щодо її погашення у добровільному порядку. 09.07.2024 відповідач здійснив часткову оплату боргу на суму 50 000 грн. (платіжна інструкція № 2840 від 09.07.2024). Залишок боргу становить 350 000,00 грн. Відповідач зазначає, що продовжить добровільну сплату заборгованості та щотижня здійснюватиме платежі в сумі 50 000,00 грн. до повного її погашення. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач зазначає, що заявлена сума вартості послуг адвоката (150 000 грн.) суттєво завищена з огляду на предмет спору та рівень складності справи.

19.08.2024 позивач подав заяву (вх. № 2472 від 19.08.2024), в якій просить суд підготовче судове засідання у справі, яке призначено до розгляду на 27.08.2024 о 12:40 год., провести без участі позивача, за наявними у матеріалах справи документами.

27.08.2024 відповідач подав клопотання (вх. № 2547 від 27.08.2024), в якому просить суд судове засідання провести без участі представника відповідача; долучити до матеріалів справи докази часткової сплати заборгованості в загальному розмірі 150 000 грн 00 коп. (платіжні інструкції № 2858 від 26.07.2024, № 570 від 26.07.2024, № 571 від 26.07.2024, № 596 від 02.08.2024, № 613 від 09.08.2024, № 614 від 09.08.2024).

Ухвалою від 27.08.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 26.09.2024, 11:00.

Заяв, клопотань, пояснень від учасників справи станом на 26.09.2024 до суду не надходило.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

28.12.2022 між сторонами укладений договір № 03-38/392 про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов`язується постачати відповідачу у 2023 році електричну енергію (вуличне освітлення), код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (далі електрична енергія); (додатковий КЕКВ класифікатор 2610-Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям), а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах договору.

Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії, порядок зміни ціни визначається розділом 5 договору.

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п. 5.3. договору).

За умовами п. 5.7. договору споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в постачальника, здійснює оплату у строк до 12-го числа місяця наступного за розрахунковим, за виставленим електропостачальником рахунком, виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків, акта про прийняття-передання та рахунку, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розміщеному на офіційному вебсайті постачальника.

Відповідно до п. 5.9. договору фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно з даними приладів обліку та фіксується в акті про постачання-прийняття електричної енергії. Оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).

Згідно з п. 6.2.1. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Договір набуває чинності з 01 січня 2023 року та діє до 31 грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 14.1. договору).

Відповідно до акту постачання-приймання електричної енергії від 31.12.2023 № 1223-03328557 позивач поставив відповідачу у грудні 2023 року електричну енергію загальною вартістю 427 600 грн 39 коп.

01.01.2024 позивач виставив відповідачу відповідний рахунок на оплату електричної енергії № 1223-03328557.

09.01.2024 сторони уклали додаткову угоду № 8 до договору за умовами якої сторони дійшли взаємної згоди врегулювати порядок оплати поставленої споживачу електричної енергії за час дії договору шляхом доповнення договору пунктом 5.12. наступного змісту: « 5.12. Отримана споживачем електрична енергія за грудень 2023 року на суму 427 600,39 грн (чотириста двадцять сім тисяч шістсот гривень, 39 копійок) з урахуванням ПДВ, згідно рахунку на оплату №1223-03328557 від 01.01.2024, підлягає сплаті до « 31» січня 2024 року включно».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії у грудні 2023 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 400 000 грн 00 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (частина шоста 276 ГК України).

Частиною сьомою статті 276 Господарського кодексу України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Суд встановив, що факт отримання відповідачем електричної енергії у грудні 2023 року вартістю 427 600 грн 39 коп. підтверджується наявним в матеріалах справи актом постачання-приймання електричної енергії, що підписаний сторонами, підписи скріплені печатками.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 до 28.06.2024, що підписаний сторонами, заборгованість відповідача станом на 28.06.2024 складає 400 000 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду та відкриття судом провадження у справі відповідач сплатив позивачу частину заборгованості в загальній сумі 200 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 2840 від 09.07.2024 на суму 50 000 грн 00 коп., № 570 від 26.07.2024 на суму 14 000 грн 00 коп., № 2858 від 26.07.2024 на суму 10 000 грн 00 коп., № 571 від 26.07.2024 на суму 26 000 грн 00 коп., № 596 від 02.08.2024 на суму 50 000 грн 00 коп., № 613 від 09.08.2024 на суму 20 000 грн 00 коп., № 614 від 09.08.2024 на суму 30 000 грн 00 коп.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт часткової сплати відповідачем основного боргу, провадження у справі № 920/810/24 в частині стягнення з відповідача 200 000 грн. 00 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію за грудень 2023 року підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо повної оплати електричної енергії суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 200 000 грн 00 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 4800 грн 00 коп. згідно з платіжною інструкцією № 2225 від 01.07.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір в сумі 2400 грн 00 коп. (50 відсотків судового збору), сплачений платіжною інструкцією № 2225 від 01.07.2024, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2400 грн 00 коп. (50 відсотків судового збору) покладаються на відповідача, оскільки спір виник, у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/810/24 в сумі 150 000 грн 00 коп. підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги № 0001 від 08.11.2021, замовленням на надання послуг № 2406/24 від 24.06.2024 до договору, в якому зазначений перелік послуг, що надаються адвокатом та визначена вартість послуг у фіксованому розмірі, ордером на надання правничої (правової) допомоги серія ВН № 1384907.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись принципами справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про часткову відмову відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу (в сумі 143 000 грн 00 коп.), з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору. Суд враховує, що предметом спору є стягнення тільки основного боргу, спірні правовідносини виникли на підставі договору, регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 7 000 грн 00 коп.

Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн 00 коп. покладаються на відповідача. У відшкодуванні понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 143 000 грн 00 коп. суд відмовляє та відповідно не покладає такі витрати на відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Конотопське транспортне управління (вул. Успенсько-Троїцька, буд. 120, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 03328557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Артлекс-Енерджі (вул. Велика Житомирська, буд. 33, каб. 535, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40113001) 200 000 грн 00 коп. заборгованості, 2400 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 7000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Закрити провадження у справі № 920/810/24 в частині стягнення з Комунального підприємства Конотопське транспортне управління 200 000 грн 00 коп. заборгованості за електричну енергію.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Артлекс-Енерджі (вул. Велика Житомирська, буд. 33, каб. 535, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40113001) з державного бюджету України (рахунок UA868999980313181206083018540, отримувач ГУК Сум.обл. Сумська МТГ 22030101, ЄДРПОУ 37970404, надавач платіжних послуг отримувача Казначейство України (ел.адм. подат.) судовий збір в сумі 2400 грн 00 коп., що сплачений згідно з платіжною інструкцією № 2225 від 01.07.2024.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 04.10.2024.

СуддяД.В. Вдовенко