Постанова

від 27.11.2024 по справі 920/810/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 920/810/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників: не з`явилися;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2024

у справі №920/810/24 (суддя - Вдовенко Д.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлекс-Енерджі"

до Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артлекс-Енерджі" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління" про стягнення 400000,00 грн заборгованості за спожиту електричну енергію у грудні 2023 року відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу №03-38/392 від 28.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.07.2024 відкрито провадження у справі №920/810/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 (повне рішення складене 04.10.2024) у справі №920/810/24 закрито провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн заборгованості за електричну енергію, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлекс-Енерджі" задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління" на користь позивача 200000,00 грн заборгованості.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Комунальне підприємство "Конотопське транспортне управління" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте за неповного з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що здійснив оплату спожитої електричної енергії в межах бюджетного фінансування. Відповідно, в решті позовних вимог належним відповідачем є Фінансове управляння Конотопської міської ради Сумської області - головний розпорядник бюджетних коштів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 апеляційну скаргу у справі №920/810/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі №920/810/24, справу призначено до розгляду на 26.11.2024, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

22.11.2024 до суду від Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначено, що представник відповідача юрисконсульт Лазаренко О.О. не зможе взяти участь у судовому засіданні 26.11.2024, у зв`язку з перебуванням з 25.11.2024 по 29.11.2024 у відпустці.

Позивач не скористався правом наданим ст. 263 ГПК України та відзиву на апеляційну скаргу не надав, що в силу положень зазначеної статті не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

22.11.2022 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначено про неможливість участі представника Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління" в судовому засіданні 26.11.2024, у зв`язку з його перебуванням у відпустці.

У судове засідання 26.11.2024 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

З клопотання Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління" про відкладення розгляду справи слідує, що підставою для відкладення розгляду справи є перебування представника підприємства у відпустці.

Поряд з цим колегія суддів відмічає, що згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене Комунальне підприємство "Конотопське транспортне управління" не позбавлене права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або здійснювати самопредставництво.

При цьому відповідачем не доведено неможливості здійснення такої заміни представника або здійснення самопредставництва особи, яку він представляє, а також факту неможливості розгляду справи без участі Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління", тому суд апеляційної інстанції в цьому випадку не визнає поважними причини неявки в судове засідання 26.11.2024 у цій справі уповноваженого представника скаржника, з огляду на що у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Окрім того, суд враховує, що за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління" за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи. Відсутність представників сторін, у цьому випадку, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки дана постанова приймається за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її ухвалення є дата складення повного тексту.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 08.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артлекс-Енерджі" (постачальник) та Комунальним підприємством "Конотопське транспортне управління" (споживач) укладено договір №03-38/392 про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов`язується постачати відповідачу у 2023 році електричну енергію (вуличне освітлення), код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (далі - електрична енергія); (додатковий КЕКВ класифікатор 2610-Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям), а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах договору.

Оплата за електроенергію здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Оплата по договору здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Розрахунки за спожиту електроенергію проводяться відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (п. 5.6. договору).

За умовами п. 5.7. договору споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в постачальника, здійснює оплату у строк до 12-го числа місяця наступного за розрахунковим, за виставленим електропостачальником рахунком, виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків, акта про прийняття-передання та рахунку, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розміщеному на офіційному вебсайті постачальника.

Згідно з п. 5.9. договору фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно з даними приладів обліку та фіксується в акті про постачання-прийняття електричної енергії. Оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).

Відповідно до п. 6.2.1. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Договір набуває чинності з 01.01.2023 та діє до 31.12.2023 включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 14.1. договору).

Додатковою угодою №7 від 15.09.2023 до договору сторони погодили, що з 01.09.2023 ціна електричної енергії буде становити 5,65489296 грн за кВт/год з ПДВ.

Згідно матеріалів справи, у грудні 2023 року на виконання умов договору постачальником поставлено споживачу електричну енергію обсягом 75616 кВт/год на загальну суму 427600,39 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №1223-03328557 від 31.12.2023, підписаним та скріпленим печатками сторін.

01.01.2024 позивач виставив відповідачу відповідний рахунок на оплату електричної енергії №1223-03328557.

09.01.2024 сторони уклали додаткову угоду №8 до договору за умовами якої сторони дійшли взаємної згоди врегулювати порядок оплати поставленої споживачу електричної енергії за час дії договору шляхом доповнення договору п. 5.12. наступного змісту: "5.12. Отримана споживачем електрична енергія за грудень 2023 року на суму 427600,39 грн з урахуванням ПДВ, згідно рахунку на оплату №1223-03328557 від 01.01.2024, підлягає сплаті до "31" січня 2024 року включно".

Водночас споживач не виконав умови додаткової угоди №8 до договору та не оплатив отриману електричну енергію.

20.03.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію №05/202, відповідно до якої вимагав оплатити наявну заборгованість у розмірі 427600,39 грн за поставлену електричну енергію. Відповіді на вказану претензію відповідач не надав.

15.04.2024 відповідачем частково погашено заборгованість за договором у розмірі 27600,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №265 від 15.04.2024 та довідкою Акціонерного товариства «Ощадбанк» №100.40/0159-14/76771/2024 від 03.07.2024.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії в розмірі 400000 грн.

Відповідач визнав позовні вимоги про стягнення суми основного боргу та в ході розгляду спору здійснив оплату боргу на суму 200000 грн.

Враховуючи часткову сплату відповідачем основного боргу, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд першої інстанції закрив провадження в частині стягнення з відповідача 200000 грн основного боргу. Встановивши неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі сплати спожитої у грудні 2023 року електричної енергії, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в сумі 200000 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1 статті 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

В силу ч. ч. 1, 4 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зауважує, що за своєю юридичною природою договір №03-38/392 від 28.12.2022 є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

За змістом ч. ч. 2, 6, 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

У п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами (п. 1.2.15 ПРРЕЕ).

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Таким чином, укладений між сторонами у справі договір постачання електричної енергії №03-38/392 від 28.12.2022, у розумінні ст. ст. 173, 174 ГК України та ст.ст. 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13. ПРРЕЕ).

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14. ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 4.21. ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. п. 5.2.1., 5.5.5. ПРРЕЕ).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за спожиту ним у грудні 2023 року електричну енергію в обсязі 75616 кВт/год на загальну суму 427600,39 грн, розрахувався частково, у розмірі 227600,39 грн. При цьому неоплаченою залишилась спожита електрична енергія на суму 200000 грн.

Як убачається із додатку №1 до договору, сторони дійшли згоди, що помісячні очікувані обсяги закупівлі електричної енергії становлять 79166 кВт/год. Згідно акту постачання-прийняття електричної енергії №1223-03328557 від 31.12.2023 у грудні 2023 Комунальним підприємством "Конотопське транспортне управління" спожито 75616 кВт/год електричної енергії, тобто фактично апелянтом було спожито електричної енергії у межах обсягу, який передбачено договором.

Відповідач не оспорює обсяги електроенергії, спожиті ним у спірному періоді (у грудні 2023 року), не посилається на наявність розбіжностей у визначенні таких обсягів, а вказує на те, що Комунальне підприємство "Конотопське транспортне управління" здійснило оплату електричної енергії виключно в межах бюджетного фінансування. При цьому відповідач стверджує, що решту заборгованості має погашати Фінансове управління Конотопської міської ради Сумської області, яке є головним розпорядником бюджетних коштів.

Однак зазначені доводи скаржника колегія суддів вважає помилковими, з огляду на наступне.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що Комунальне підприємство "Конотопське транспортне управління" є юридичною особою, комунальним підприємством, засновником (учасником) підприємства є Конотопська міська рада (ідентифікаційний код 24006881). Основним видом діяльності підприємства є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

За загальним правилом, визначеним ч. 3 ст. 96 ЦК України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Наведене правило узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 24 ГК України та ч. 1 ст. 176 ЦК України, відповідно до яких органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1- 3 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

При цьому особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (ч. 10 ст. 78 ГК України).

Таким чином, правовий режим відповідальності комунального унітарного комерційного або некомерційного підприємства визначається відповідно до вимог правового режиму відповідальності державного комерційного або казенного підприємства.

Згідно з ч. 7 ст.77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

Натомість ч. 5 ст. 74 ГК України передбачено, що держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов`язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Тлумачення ст. ст. 74, 75 ГК України дозволяє зробити висновок, що комунальне комерційне підприємство володіє своїм майном на праві господарського відання та є самостійним у здійсненні господарської діяльності, за рахунок майна, закріпленого за таким підприємством на праві господарського відання, якщо інше не встановлено ГК України, іншими законами або статутними документами цього товариства. У разі незаконності дій власника щодо належного такому підприємству майна, воно має право на захист своїх речових прав на майно від дій власника.

Отже, аналізуючи зазначені норми права в їх сукупності, слід дійти висновку, що за загальним правилом у разі недостатності коштів у комунального унітарного комерційного підприємства для відповідальності за своїм зобов`язанням, пов`язаним із господарською діяльністю, орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відповідальність за господарськими зобов`язаннями цього підприємства (ч. 7 ст. 77 ГК України).

Комерційні комунальні підприємства за своїми зобов`язаннями відповідають самостійно.

Аналогічні усталені правові висновки, які стосуються всіх без винятку комунальних комерційних підприємств незалежно від виду їх виробничої чи іншої господарської діяльності (у сфері водопровідно-каналізаційного господарства, теплопостачання та теплогенерації, утримання житлових будинків, вивезення відходів тощо) викладено в постановах Верховного Суду в справах цивільної та господарської юрисдикції, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судувід18.05.2020 у справі №711/3288/17-ц, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судувід 11.06.2020 у справі №711/3342/17, від 17.06.2020 у справі №712/3776/17, від 17.06.2020 у справі №711/3529/17, від 17.06.2020 у справі №711/3342/17, від 01.07.2020 у справі №711/3293/17, від 06.08.2020 у справі №711/3308/17, від 20.05.2021 у справі №711/3297/17, від 22.06.2022 у справі №401/2004/21, від 15.02.2023 у справі №756/10603/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №922/2394/20, від 03.11.2022 у справі №908/2694/20.

У відповідності до матеріалів справи, Комунальне підприємство "Конотопське транспортне управління" є комерційним комунальним управлінням. А отже, субсидіарна відповідальність Конотопської міської ради за зобов`язаннями відповідача, в тому числі згідно договору №03-38/392 від 28.12.2022, не настає, як помилково вважає відповідач.

За наведеного, враховуючи, що стороною спірного договору є саме відповідач, який споживав надану позивачем електричну енергію, тоді як Фінансове управління Конотопської міської ради Сумської області не відповідає за зобов`язаннями відповідача, Комунальне підприємство "Конотопське транспортне управління" зобов`язане оплатити спожиту електроенергію, відповідно до умов договору та чинного законодавства, шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії згідно із виставленим рахунком на оплату вартості спожитої активної електроенергії.

Поряд з викладеним суд вказує, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання зі сплати спожитої електричної енергії, оскільки наявність у відповідача обов`язку з оплати отриманих послуг не залежить від строків або обсягів бюджетних асигнувань, які є лише засобом реалізації державних програм, а також відкритих в органах Казначейства на їх виконання рахунків.

Вказане підтверджено також ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 (Заява №70297/01), де зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Разом з тим суд апеляційної інстанції враховує, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Таким чином, відповідач уклавши з позивачем договір на відповідних умовах зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань, позаяк приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов`язань.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов`язку оплачувати вартість отриманої від позивача у грудні 2023 року електроенергії.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлені у справі обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (застосована, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно з ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Колегією суддів враховується, що заперечення відповідачем в апеляційній скарзі щодо наявності у нього заборгованості за договором №03-38/392 від 28.12.2022 на суму 200000 грн містить елементи суперечливої поведінки, оскільки, з наявних в матеріалах справи доказів слідує погодження відповідача із сумою заборгованості (зазначене слідує, по-перше, з первинних документів, які підписано представниками сторін без будь-яких зауважень, по-друге, укладення між сторонами додаткової угоди №8 від 09.01.2024 до договору щодо врегулювання порядку оплати за поставлену у грудні 2023 року електроенергію, по-третє, відповідачем вчинялися дії щодо оплати отриманих послуг та по-четверте, у відзиві на позовну заяву відповідачем визнано позовні вимоги повністю), тоді як в апеляційній скарзі відповідач заперечує проти взятих на себе зобов`язань.

Північний апеляційний господарський суд констатує, що обставини справи свідчить, що Комунальне підприємство "Конотопське транспортне управління", яке змінює свою позицію щодо наявності заборгованості за договором, в такий спосіб діє недобросовісно та з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 ЦК України, що не відповідає ані конституційним принципам, ані загальним принципам права, встановленим ст. 3 ЦК України.

З огляду на викладене, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати відповідачем всіх коштів за поставлену у грудні 2023 року електричну енергію, суд апеляційної інстанції вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором №03-38/392 від 28.12.2022 в розмірі 200000 грн.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Сумської області про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення основного боргу колегія суддів не вбачає.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі №920/810/24 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Конотопське транспортне управління" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі №920/810/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко