Рішення

від 24.09.2024 по справі 921/321/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2024 року м.Тернопіль Справа № 921/321/24 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Мисліцькій Д.Б.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", місто Київ

до відповідача: Державного підприємства "КРЕМЕНЕЦЬКЕ УПРАВЛІННЯ З ПОСТАЧАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ГАЗУ", місто Кременець Тернопільської області

про стягнення 2 555 302,54грн,

за участю представників:

позивача: Верхацький І.В., адвокат, довіреність №29/12-2023/2 від 29.12.2023 ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення судуз використанням власних технічних засобів);

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося 17.05.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "КРЕМЕНЕЦЬКЕ УПРАВЛІННЯ З ПОСТАЧАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ГАЗУ", м.Кременець Тернопільської області, про стягнення 1 761 791,58грн основного боргу, 275 185,35грн інфляційних втрат, 84 772,80грн 3% річних, 433 552,81грн пені з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3164-ОГРМ від 22 березня 2022 року в частині здійснення розрахунків за природний газ, спожитий в березні та квітні 2022 року (Акти приймання-передачі природного газу №5926 від 31.03.2022, №7507 від 30.04.2022).

В обґрунтування заявлених позовних вимог товариством зазначено, що на виконання умов договору № 101/ПГ-3164-ОГРМ від 22 березня 2022 року відповідачу протягом березня 2022 квітня 2022 року було передано природний газ, загальною вартістю 1 844 678,70 грн, який оплачено частково на суму 82 887,12 грн, внаслідок чого останнім допущено заборгованість в розмірі 1 761 791,58 грн, котра є предметом даного позову, на яку нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню у зв`язку з простроченням виконання договірних зобов`язань.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у цьому конкретному випадку підстав для нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені з огляду на специфіку спірних господарських правовідносин, та заявленого відповідачем клопотання про зменшення інфляційних втрат, 3% річних та пені, то дане клопотання позивачем заперечено. Зокрема зазначено, що договором № 101/ПГ-3164-ОГРМ від 22 березня 2022 року визначено конкретні умови та порядок виконання зобов`язань, а також відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Відповідач усвідомлено взяв на себе зобов`язання щодо оплати природного газу за ціною та у строки, визначені сторонами у договорі, а тому, допустивши несвоєчасне їх виконання, має сплатити нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

З приводу погіршення фінансового стану підприємства у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, то такі доводи відповідача товариством заперечуються, оскільки дана обставина не може бути підставою для невиконання зобов`язання, а тим більше для звільнення від відповідальності за порушення договірних грошових зобов`язань при відсутності доказів, що саме дія воєнного стану унеможливила чи створила перешкоди для оплати вартості переданого природного газу.

Заперечення та позиція відповідача.

У відзиві на позов без номера від 25.06.2024 (вх.№5016 від 25.06.2024) відповідачем зазначено, що відповідно до статутних документів ним здійснюється господарська діяльність з розподілу природного газу на території м.Кременця та 38 населених пунктів Кременецького району Тернопільської області та, оскільки Оператор ГРМ укладає договір на закупівлю або постачання природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності, з позивачем 22 березня 2022 року укладено договір №101/ПГ-3164-ОГРМ. Розмір тарифу на послуги з розподілу природного газу ДП «Кременецьке УПРГ» як Оператора ГРМ. є значно нижчим за середній розмір по Україні; такий розмір більш як три роки не переглядався, з огляду на загальнополітичну ситуацію в країні, введення воєнного стану, інших негативних факторів, спричинених військовою агресією проти України, що впливає на загальну прибутковість господарської діяльності ДП «Кременецьке УПРГ» та спричиняє відсутність достатньої кількості коштів, зокрема, для здійснення розрахунків з кредиторами, в тому числі з позивачем. Відтак, підприємство не заперечує факту наявності заборгованості за природний газ, однак звертає увагу на те, що господарські санкції повинні бути спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, та не повинні носити карального характеру; вважає відсутніми підстави для нарахування у даному випадку та стягнення з боржника санкцій за невиконання грошових зобов`язань, в тому числі з огляду на відсутність доказів понесення позивачем у зв`язку з цим, збитків.

Окрім того, у поданому до початку судового засідання по розгляду справи по суті клопотанні без номера від 25.07.2024 (вх.№5933 від 26.07.2024) відповідач просив суд зменшити вимоги щодо пені, 3% річних та інфляційних на 50%, навівши обставини, правове обґрунтування підстав такого зменшення санкцій та відповідні докази щодо свого фінансового становища.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 27.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.06.2024, в якому неодноразово оголошувалася перерва, востаннє до 25.07.2024.

Ухвалою від 25 липня 2024 року судом закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 13.08.2024, в якому після заслуховування вступного слова позивача, оголошувалася перерва до 24.09.2024.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та заперечення, наведені у заявах по суті спорі та з посиланням на долучені до справи докази.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом доставки судової кореспонденції до електронного кабінету, зареєстрованого в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, про що свідчать долучені до справи довідки про доставку електронних листів.

Оскільки неявка учасника справи, належним чином повідомленого про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, відтак суд вважає за можливе розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 24.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи.

22 березня 2022 року Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" підписано Заявку на заключення договору постачання природного газу в загальному об`ємі 248,610тис.мі, з яких на березень 2022 року визначено 156 030 000 мі природного газу, а на квітень 2022 року - 92 580 000 мі природного газу.

22 березня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Продавцем та Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" як Покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3164-ОГРМ (далі - договір), який регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 за №222 (п.п.1.1 договору).

Підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 договору визначено, що умовою передачі природного газу є приєднання покупця (відповідача) до балансуючої групи де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Згідно з пунктом 1.4 договору, Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а Покупець зобов`язався прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору Продавець передає Покупцеві на умовах цього договору замовлений обсяг (об`єм) природного газу у період з 1 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року включно.

Загальний обсяг природного газу за цим договором складається з сум загальних обсягів на всі періоди передачі природного газу протягом строку дії цього договору, а саме:

- обсяг І (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених Національною комісією, що здійснює регулювання сфери енергетики та комунальних послуг на березень-квітень 2022 року а саме 248,610тис.мі, в тому числі в березні 2022 року - 156,030 тис.мі, в квітні 2022 року - 92,580 000тис.мі;

- обсяг ІІ - обсяг втрат, зумовлених воєнними діями в Україні та понесених у зв`язку із запобіганням врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, підтверджених операторами газорозподільних систем та оператором газотранспортної системи та погоджується НКРЕКП;

- обсяг ІІІ обсяг понаднормових втрат та виробничо-технологічних витрат за виключенням обсягу ІІ.

Порядок та умови передачі, приймання та обліку газу врегульовано сторонами у розділі ІІІ договору.

Так, згідно з п.3.2 договору, передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду передачі узгодженого сторонами у договорі.

Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до договору. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору, після переходу права власності на природний газ, Покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ

Відповідно до п.3.10 договору після закінчення періоду передачі, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за періодом передачі, якщо інше не передбачено договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності) Комерційні акти щодо обсягу І, обсягу ІІ та обсягу ІІІ та направляє на підпис Покупцю: на поштову адресу Покупця рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом); або надаються нарочно під підпис в отриманні; або шляхом направлення Комерційних актів, скріплених кваліфікованими електронним підписом Продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу Покупця.

При цьому для підписання та обміну електронними документами сторони цього договору використовують систему обміну електронних електронними документами "M.E.Doc". Сторони цим підтверджують, що визнають форми електронних документів, в яких підтверджені описані в них господарські операції з використанням спеціалізованих програмних рішень та зобов`язуються слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписанням з використанням КЕП та повернення іншій стороні. Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Сторони на підставі частини 3 статті 207 та статті 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису Комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних з виконанням договору (пункт 3.11 договору).

Згідно з пункту 3.13 договору, у разі неповернення підписаного Покупцем переданих йому Комерційних актів у визначений договором строк, такий Акт вважається підписаний Покупцем.

Підпунктом 4.1.1 договору встановлено ціну природного газу для обсягу І (фіксованого) в розмірі 6183,33грн (без ПДВ) за 1тис.м3 природного газу, а з ПДВ 7420,00грн.

Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в національній валюті України у безготівковій формі на рахунок Продавця (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у періоді передачі не пізніше ніж через 45 календарних днів після закінчення періоду передачі, а саме: за березень 2022 року - до 15 травня 2022 року (підпункт 4.3.1 договору); за квітень 2022 року - до 15 червня 2022 року (підпункт 4.3.2 договору).

У пункті 4.9 договору встановлено, що для цілей виконання пункту 4.3 цього договору Покупець не пізніше дня підписання договору зобов`язується розпочати процедуру укладення договору про договірне списання з поточних рахунків Покупця. Договір про договірне списання укладається між Продавцем, Покупцем та Банком, в якому обслуговується відповідний рахунок Покупця, не пізніше 10-ти календарних днів з моменту підписання цього договору.

Договором про договірне списання повинно бути передбачено, що в разі одночасного надходження до банку кількох документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку покупця у такий черговості:

· у першу чергу списуються грошові кошти для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом);

· у другу чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету та інші обов`язкові відрахування, передбачені законодавством України у зв`язку із оплатою праці;

· у третю чергу списуються грошові кошти для виконання грошових зобов`язань оператора газу розподільної системи перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу в розмірі, що має дорівнювати відсотку складової нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат у тарифі на розподіл затвердженому НКРЕКП.

Договірне списання (перерахування) з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця здійснюється банком на підставі повідомлення продавця про порушення покупцем своїх зобов`язань з оплати природного газу.

У розділі 5 договору сторонами передбачено взаємні права та обов`язки сторін.

Зокрема, відповідно до пунктів 5.1.1, 5.2.2, 5.2.9 договору Покупець має право на отримання газу в обсягах, визначених договором, та зобов`язаний своєчасно повертати Продавцю підписані примірники Комерційних актів, своєчасно подавати Оператору ГТС належним чином оформленні торгові сповіщення та здійснювати повний розрахунок за отриманий природний газ та надати забезпечення в порядку, передбаченому цим договором.

В свою чергу, Продавець зобов`язався забезпечити передачу природного газу у власність Покупця на умовах та обсягах, визначених договором, та вправі отримувати від Покупця своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору (пункти 5.3.1 5.4.1 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

За порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця, не пізніше ніж 30 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.6.3 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладення договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання цього договору. Настання таких обставин не залежить від волі та бажання сторін.

У пункті 7.2 договору визначено, що до обставин непереборної сили відносяться, серед іншого, стихійні лиха (пожежа, повінь, землетруси, паводки, інші стихійні лиха), суспільні явища, обставини, що виникли внаслідок прийняття актів законодавчого або іншого нормативно-правового характеру, обов`язкових для сторін згідно із законодавством, які безпосередньо випливають на можливість виконання сторонами їх зобов`язань по договору.

У пункті 7.3 передбачено, що сторона, яка опинилась під впливом дії обставини непереборної сили зобов`язана негайно, як тільки стане відомо про можливість їх настання чи припинення, повідомити про це іншу сторону будь-якими припустимими засобами з наступним, протягом трьох робочих днів, письмовим повідомленням.

Достатнім доказом дії обставини непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин (пункт 7.4 договору).

Згідно з пунктом 7.7 договору, Покупець, підписуючи цей договір підтвердив, що введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні" не може бути підставою для відмови від виконання взятих на себе зобов`язань в частині оплати за передані обсяги природного газу.

Згідно з пунктом 9.1 договору, умови цього договору поширюються на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення - з 1 березня 2022 року та такий діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного виконання, а в частині передачі природного газу Покупцю - до 30 квітня 2022 року включно.

На виконання пункту 4.9 договору від 22 березня 2002 року, між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" як Банком, Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" як Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 30 червня 2022 року укладено договір про договірне списання №1, за умовами якого Клієнт доручив Банку та надав йому право здійснювати розрахункове обслуговування свого рахунку в частині перерахування договірного списання грошових коштів з рахунку Клієнта на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" для проведення розрахунків Клієнта з газопостачальною компанією за договором купівлі-продажу природного газу від 22 березня 2022 року. Також цим договором узгоджено порядок, спосіб, черговість здійснення договірного списання коштів з рахунку Клієнта в рахунок оплати за договором купівлі-продажу природного газу від 22 березня 2022 року.

Як зазначає позивач, і це вбачається з матеріалів справи, на підставі Акту приймання-передачі природного газу №5926 від 31 березня 2022 року товариством передано, а підприємством отримано 156,02899 тис.куб.м природного газу вартістю 1 157 735,10 грн, а на підставі Акту приймання-передачі природного газу №7507 від 30 квітня 2022 року передано 92,58000 тис.куб.м природного газу, вартістю 686 943,60 грн.

Акти підписано обома сторонами у спосіб (електронній формі з накладення електронного цифрового підпису), обумовлений в п.3.10, 3.11 договору, без жодних зауважень, зокрема щодо об`єму та ціни переданого газу.

Таким чином, в заявлений період з березня 2022 по квітень 2022 року відповідачем спожито природний газ на загальну суму 1 844 678,70 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем здійснено лише часткову оплату вартості отриманого природного газу, а саме: 1 липня 2022 року на суму 4615 грн 50 коп., 2 липня 2022 року на суму 2212 грн 11 коп., 3 липня 2022 року на суму 1531 грн 45коп., 03 липня 2022 року на суму 1060 грн 22 коп., 5 липня 2022 року на суму 508 грн 14 коп., 6 липня 2022 року на суму 195 грн 43 коп., 7 липня 2022 року на суму 93 грн 67 коп., 8 липня 2022 року на суму 4660 грн 39 коп., 9 липня 2022 року на суму 2233 грн 63 коп., 10 липня 2022 року на суму 1546 грн 34 коп., 11 липня 2022 року 1070 грн 53 коп., 12 липня 2022 року 513 грн 8 коп., 13 липня 2022 року на суму 245 грн 91 коп., 14 липня 2022 року на суму 117 грн 86 коп., 15 липня 2022 року на суму 15441 грн 48 коп., 16 липня 2022 року на суму 7400 грн 78 коп.,17 липня 2022 року на суму 5123 грн 56 коп., 18 липня 2022 року на суму 34 317 грн 4 коп.; всього на суму 82 887 грн 12 коп., що підтверджується довідкою №15932/3778/2024 від 05.02.2024, виданою ПАТ АБ "Укргазбанк" про надходження коштів на поточний рахунок ТОВ "ГК "Натофгаз України" від ДП "Кременецьке УПРГ".

Відтак, відповідачем станом на 31.12.2023 допущено заборгованість по оплаті за природний газ в розмірі 1 761 791,58 грн.

У зв`язку із порушенням грошового зобов`язання на загальну суму 1 761 791,58 грн боргу, позивачем, згідно з умов договору та ст.625 ЦК України, нараховано інфляційні втрати в розмірі 275 185,35грн, 3% річних в розмірі 84 772,80грн та пеню в розмірі 433 552,81грн, котрі просить стягнути з відповідача в примусовому порядку та захистити порушене майнове право.

Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.

Суть даного спору полягає у спонуканні відповідача до примусового виконання порушених (несплачених та прострочених у виконанні) грошових зобов`язань з оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу за договором купівлі-продажу природного газу від 22 березня 2022 року №101/ПГ-3164-ОГРМ за заявлені періоди та застосованих наслідків невиконання (несвоєчасного виконання) відповідних грошових зобов`язань у вигляді стягнення нарахованих 3% річних, інфляційних втрат, пені, нарахованих на суму заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору купівлі-продажу природного газу від 22 березня 2022 року № 101/ПГ-3164-ОГРМ, права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом за нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, які, зокрема, регламентують правовідносини з розрахунків в межах поставки та які, згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж, враховуючи також особливості законодавства у сфері газопостачання.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як вбачається із матеріалів справи, 22 березня 2022 року Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" підписано Заявку на заключення договору з постачання природного газу в загальному об`ємі 248,610тис.мі, з яких на березень 2022 року визначено 156 030 000 мі, а на квітень 2022 року - 92 580 000 мі та, цього ж дня підписано з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3164-ОГРМ, який регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 за №222.

Вказаний договір, згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі наведених норм права у підприємства виник обов`язок здійснити оплату вартості отриманого газу у встановлений договором строк.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за договором та у повному обсязі поставлено відповідачу природний газ (у березні 2022 року 156,02899 тис.куб.м природного газу, вартістю 1 157 735,10 грн та в квітні 2022 року 92,58000 тис.куб.м природного газу, вартістю 686 943,60 грн). Всього поставлено природного газу, загальною вартістю 1 844 678,70 грн.

Факт поставки природного газу, його об`ємів та ціни відповідачем не заперечується, а навпаки підтверджено у відзиві на позов.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.3 договору Покупець зобов`язався здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у періоді передачі не пізніше 45-ти календарних днів після закінчення періоду передачі, а саме: за березень 2022 року строк оплати настав 15 травня 2022 року; за квітень 2022 року 15 червня 2022 року.

Таким чином, укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України.

Однак, відповідач взяті на себе грошові зобов`язання з оплати природного газу виконав лише частково, а саме на підставі договору про договірне списання №1 від 30.06.2024 на банківський рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз України" від ДП "Кременецьке УПРГ" в рахунок оплати газу за договором від 22 березня 2022 року №101/ПГ-3164-ОГРМ надійшли кошти в загальній сумі 82 887,12 грн.

Враховуючи наведені обставини, умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 761 791,58 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими, їх розмір визнаний відповідачем у справі, тому такі підлягають задоволенню.

Таким чином, наведені позивачем доводи (доказове підґрунтя) повною мірою підтверджують обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, річних, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі №911/1625/22.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За невиконання відповідачем умов договору в частині оплати спожитого природного газу на суму боргу 1 157 735,10грн за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 (зобов`язання березня 2022 року) та 1 074 847,98 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023 позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 183 743,91грн, на суму боргу 686 943,60грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023 (зобов`язання квітня 2022 року) в розмірі 91441,44грн.

Також позивачем нараховано 3% річних на відповідні суми простроченого платежу (з урахуванням часткової оплати, у зв`язку з чим заборгованість змінювалась в сторону зменшення) по сплаті вартості природного газу, поставленого у березні 2022 року, загальною вартістю 1 157 735,10грн, за період з 17.05.2022 по 31.12.2023 в розмірі 52 872,27грн та на суму боргу в сумі 686 943,60грн (вартості поставленого природного газу у квітні 2022 року) за період з 15.06.2022 по 31.12.2023 в розмірі 31 900,53грн

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши методику та правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо проведення розрахунків за спожитий природний газ, строк оплати якого закінчився (п.4.3 договору), перевіривши вказані у розрахунках позивача суми простроченого зобов`язання, період їх нарахування, судом встановлено, що такі є вірними, відтак заявлені до стягнення 275 185,35грн інфляційних нарахувань та 3% річних як обґрунтовані та правомірні підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору (пункт 6.3) передбачено, що за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця не пізніше 30 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На виконання вимог п.6.3 договору позивачем направлено відповідачу вимогу від 23.02.2024 №119/4.1.2-9357-2024 про сплату заборгованості за договором, яку останнім залишена без відповіді та задоволення.

Позивачем за неналежне виконання (не в повній мірі) грошового зобов`язання по оплаті природного газу поставленого відповідачу у березні 2022 року за період з 17.05.2022 по 31.12.2023 нараховано пеню в розмірі 261 346,40грн, а за невиконання грошового зобов`язання по оплаті природного газу, поставленого у квітні 2022 року за період з 15.06.2022 по 31.12.2023 нарахолвано пеню в розмірі 172 206,41грн. Всього нараховано 433 552,81грн пені.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням періоду прострочення і періоду нарахування та вихідних даних позивача, судом з`ясовано, що розрахунок пені за вказані періоди на відповідні суми прострочених платежів є арифметично вірними, а відтак пеня в загальній сумі 433 552,81 грн заявлена правомірно.

Щодо заяви відповідача про зменшення заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд зазначає таке.

Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами. (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. А тому судами правильно враховано вказаний правовий висновок Верховного Суду у справі № 910/4590/19.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18), а суду надано право зменшувати розмір, зокрема відсотків річних лише за виняткових обставин, зокрема коли умовами договору такі відсотки річних сторонами встановлено більше, аніж 3%.

Стосовно посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, господарський суд зазначає наступне.

Так, у справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що фактично визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу. З метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення суми відсотків річних був обмежений судом.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Наведене у сукупності свідчить, що у справі № 902/417/18 питання можливості зменшення неустойки та інших нарахувань вирішувалось за результатами аналізу конкретної ситуації, на підставі наданих сторонами доказів згідно зі ст. 86 ГПК України і такі обставини справи є відмінними від даної справи, адже позивачем заявлено до стягнення не 96% річних, а 3 % річних, тобто у розмірі, передбаченому законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №914/2994/22, від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.

Отже, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, і тим паче інфляційних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, судом враховується таке.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач вказує, зокрема, що ДП «Кременецьке УПРГ» у відповідності до Статуту та ліцензії від 06.07.2017, виданої постановою НКРЕКП №896, проводить діяльність з розподілу природного газу на території м.Кременця та 38 населених пунктів Кременецького району Тернопільської області. Це основний прибутковий вид діяльності підприємства; ДП «Кременецьке УПРГ» не має можливості погасити суму заборгованості через те, що дохідна частина від надання основного виду послуг з розподілу газу не забезпечує відповідних видатків. Причина цьому невідповідність затвердженого НКРЕКП тарифу на розподіл для підприємства, зокрема, в частині вартості природного газу, що у ньому передбачена реальним ринковим цінам на даний час. Підприємство здійснює діяльність з розподілу природного газу, однак саме до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг входить, зокрема, встановлення тарифів на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу, послуги установки LNG. Таким чином, НКРЕКП щорічно визначає для усіх Операторів ГРМ розмір тарифу на послуги з розподілу природного газу, тим самим визначаючи прибутковість конкретного оператора, його платоспроможність перед кредиторами в подальшому. При цьому, вартість природного газу, об?єми якого передбачаються тарифом раз на рік не завжди відповідає поточній ринковій ціні в кожному конкретному місяці закупівлі. Особливо така ситуація відчутна в останні роки, коли спостерігається різке дорожчання енергоносія після запровадження вільного ринку газу у серпні 2020. Головним дестабілізуючим чинником є військова агресія російської федерації по відношенню до України, внаслідок якої тариф на розподіл газу для усіх Операторів ГРМ не міняється уже третій рік поспіль. Даний тариф є збитковим, та економічно невиправданим, що впливає на економічну ситуацію та платоспроможність ДП «Кременецьке УПРГ».

Також відповідач зазначає, що згідно з Звітом про фінансові результати за підсумками 2023 року ДП «Кременецьке УПРГ» має збиток в розмірі 7 957 тис. грн. Загальний обсяг кредиторської заборгованості підприємства перед кредиторами становить 58797 тис. грн. станом на 31.12.2023, що відображено у Примітках до річної фінансової звітності підприємства за 2023 рік. Також просить врахувати, що позивачем не доведено належними доказами понесення ним будь-яких майнових втрат (збитків) саме у зв`язку із діями відповідача. У відповідності до наказу Міненерго від 09.03.2023 №82 ДП «Кременецьке УПРГ» віднесено до переліку підприємств ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період.

Розглянувши клопотання, суд враховую наступне.

Згідно з статтею 233 Господарського кодексу України, суду надано право зменшити розмір санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак, не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені, відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Також, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань, період виникнення боргу (2 місяці), який є незначним, та те, що позивач тривалий час не звертався за захистом свого порушеного права, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з огляду на надмірність заявленого розміру пені у даних правовідносинах та доведеність документально скрутне фінансове становище підприємства, суд вважає за можливе зменшити розмір обґрунтовано заявленої пені на 50%, що становить 216 776,40грн.

При цьому, зменшуючи розмір пені до 50%, суд виходить із того, що неустойка є стимулюванням належного виконання договірних зобов`язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд також враховує, що крім пені, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, які є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних відсотків і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Висновки господарського суду.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 1 761 791,58грн основного боргу, 275 185,35грн інфляційних втрат, 84 772,80грн 3% річних та 216776,40грн пені як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

В частині стягнення пені в розмірі 216 776,40грн в позові суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого законом.

Відтак, судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 30 663,63грн, згідно з ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Поряд із цим, 24.09.2024 при проголошені вступної та резолютивної частин судового рішення судом помилково зазначено про стягнення з відповідача 28 062,31грн судового збору замість сплачених позивачем 30 663,63грн.

Частиною сьомою статті 233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині рішення до підписання його суддею.

Керуючись ст.ст.2, 4, 13, 42, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 130, п.3 ч.3 ст.165, ст.ст.191, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "КРЕМЕНЕЦЬКЕ УПРАВЛІННЯ З ПОСТАЧАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ГАЗУ" (вулиця Вокзальна, будинок 4, місто Кременець Тернопільської області, ідентифікаційний код 39460902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (вулиця Шолуденка, будинок 1, місто Київ, ідентифікаційний код 40121452) 1 761 791,58грн основного боргу, 275 185,35грн інфляційних втрат, 84 772,80грн 3% річних, 216776,40грн пені та 30 663,63грн в повернення судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 03.10.2024.

Суддя Н.О. Андрусик