Постанова

від 15.01.2025 по справі 921/321/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа №921/321/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.

суддів:Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від позивача: Верхацький І.В.;

від відповідача: не з`явився,

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" б/н від 14.10.2024,

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2024 суддя Андрусик Н.О., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 03.10.2024,

у справі №921/321/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", м. Кременець Тернопільської області

про стягнення 2 555 302,54 грн.,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

17.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" про стягнення 1 761 791,58грн. основного боргу, 275 185,35грн інфляційних втрат, 84 772,80 грн. 3% річних, 433 552,81грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3164-ОГРМ від 22 березня 2022 року в частині здійснення розрахунків за природний газ, спожитий в березні та квітні 2022 року.

Правовою підставою позову позивач зазначає ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655 ЦК України та ст. 20, 173-175, 193, 230-232 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Господарський суд Тернопільської області рішенням від 24.09.2024 у справі №921/321/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (вулиця Вокзальна, будинок 4, місто Кременець Тернопільської області, ідентифікаційний код 39460902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вулиця Шолуденка, будинок 1, місто Київ, ідентифікаційний код 40121452) 1761791,58 грн. основного боргу, 275185,35 грн. інфляційних втрат, 84772,80грн 3% річних, 216776,40 грн. пені та 30 663,63 грн. в повернення судового збору. У решті позову суд відмовив.

Місцевий господарський суд врахував обставини справи, умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, та дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 761 791,58 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, розмір яких визнаний відповідачем у справі, а отже підлягають задоволенню.

Суд перевірив вказані у розрахунках позивача суми простроченого зобов`язання, період їх нарахування, та дійшов висновку, що заявлені до стягнення 275185,35 грн. інфляційних втрат, 84 772,80грн 3% річних, 433 552,81грн. пені є обґрунтовані і правомірні та підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій та дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, і тим паче інфляційних, керуючись положеннями ст. 233 ГК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України та правовими позиціями Верховного Суду.

Разом з тим, суд врахував інтереси обох сторін з огляду на відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань, період виникнення боргу (2 місяці), який є незначним, та те, що позивач тривалий час не звертався за захистом свого порушеного права, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з огляду на надмірність заявленого розміру пені у цих правовідносинах та доведеність документально скрутного фінансового становища підприємства, та дійшов висновку про можливість зменшення розміру обґрунтовано заявленої пені на 50%, що становить 216 776,40грн.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача у розмірі 1 761 791,58грн основного боргу, 275 185,35грн інфляційних втрат, 84 772,80грн 3% річних та 216776,40грн пені як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи. У частині стягнення пені в розмірі 216 776,40грн в позові суд відмовив.

Крім того, суд зробив застереження про виправлення рішення до підписання його суддею в частині стягнення з відповідача судового збору.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач (товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України") просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 24 вересня 2024 року у справі № 921/321/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зменшення та стягнення пені в розмірі 216 776,41 грн та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені в розмірі 216 776,41 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити; судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача у справі.

Вважає, що рішення у частині зменшення пені на 50 % прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, та процесуального, зокрема, ст. ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України") зазначає, що:

- відповідач ознайомленим з відповідальністю за неналежне виконання своїх зобов`язань, передбаченою 6.3. договором купівлі-продажу природного газу;

- суд неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 50 %, не з`ясував всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, що призвело до порушення принципів та підходів у застосуванні цих норм;

- відповідач не довів скрутне матеріальне становище в період виникнення правовідносин усупереч положень ст.ст.73, 74 ГПК України;

- суд не врахував того, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки; ризики від власної діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості;

- суд першої інстанції не врахував, що зменшення розміру штрафних санкцій до таких розмірів нівелюватиме саме їх значення як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

У судовому засіданні, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив таку задоволити.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.01.2025 заяву Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (представник Шовкопляс О.Ф.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнив, однак представник відповідача участь у судовому засіданні не забезпечив, відзиву на апеляційну скаргу не подав, клопотання про відкладення не заявив, хоча належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та довідками Західного апеляційного господарського суду про доставку ухвал суду до електронного кабінету.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, а також зважаючи на те, що явка його в судове засідання обов`язковою не визнавалась та з врахуванням положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі доказами.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

22 березня 2022 року Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" підписано Заявку на заключення договору постачання природного газу в загальному об`ємі 248,610тис.мі, з яких на березень 2022 року визначено 156 030 000 мі природного газу, а на квітень 2022 року - 92 580 000 мі природного газу.

22 березня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Продавцем та Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" як Покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3164-ОГРМ (далі - договір), який регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 за №222 (п.п.1.1 договору).

Підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 договору визначено, що умовою передачі природного газу є приєднання покупця (відповідача) до балансуючої групи де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Згідно з пунктом 1.4 договору, Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а Покупець зобов`язався прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору Продавець передає Покупцеві на умовах цього договору замовлений обсяг (об`єм) природного газу у період з 1 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року включно.

Загальний обсяг природного газу за цим договором складається з сум загальних обсягів на всі періоди передачі природного газу протягом строку дії цього договору, а саме:

- обсяг І (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених Національною комісією, що здійснює регулювання сфери енергетики та комунальних послуг на березень-квітень 2022 року, а саме 248,610 тис.куб.м., в тому числі в березні 2022 року - 156,030 тис.куб.м., в квітні 2022 року - 92,580 000 тис.куб.м.;

- обсяг ІІ - обсяг втрат, зумовлених воєнними діями в Україні та понесених у зв`язку із запобіганням врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, підтверджених операторами газорозподільних систем та оператором газотранспортної системи та погоджується НКРЕКП;

- обсяг ІІІ обсяг понаднормових втрат та виробничо-технологічних витрат за виключенням обсягу ІІ.

Порядок та умови передачі, приймання та обліку газу врегульовано сторонами у розділі ІІІ договору.

Так, згідно з п.3.2 договору, передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду передачі узгодженого сторонами у договорі.

Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до договору. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору, після переходу права власності на природний газ, Покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ

Відповідно до п.3.10 договору після закінчення періоду передачі, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за періодом передачі, якщо інше не передбачено договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності) Комерційні акти щодо обсягу І, обсягу ІІ та обсягу ІІІ та направляє на підпис Покупцю: на поштову адресу Покупця рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом); або надаються нарочно під підпис в отриманні; або шляхом направлення Комерційних актів, скріплених кваліфікованими електронним підписом Продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу Покупця.

При цьому для підписання та обміну електронними документами сторони цього договору використовують систему обміну електронних електронними документами "M.E.Doc". Сторони цим підтверджують, що визнають форми електронних документів, в яких підтверджені описані в них господарські операції з використанням спеціалізованих програмних рішень та зобов`язуються слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписанням з використанням КЕП та повернення іншій стороні. Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Сторони на підставі частини 3 статті 207 та статті 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису Комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних з виконанням договору (пункт 3.11 договору).

Згідно з пункту 3.13 договору, у разі неповернення підписаного Покупцем переданих йому Комерційних актів у визначений договором строк, такий Акт вважається підписаний Покупцем.

Підпунктом 4.1.1 договору встановлено ціну природного газу для обсягу І (фіксованого) в розмірі 6183,33грн (без ПДВ) за 1тис.м3 природного газу, а з ПДВ 7420,00 грн.

Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в національній валюті України у безготівковій формі на рахунок Продавця (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у періоді передачі не пізніше ніж через 45 календарних днів після закінчення періоду передачі, а саме: за березень 2022 року - до 15 травня 2022 року (підпункт 4.3.1 договору); за квітень 2022 року - до 15 червня 2022 року (підпункт 4.3.2 договору).

У пункті 4.9 договору встановлено, що для цілей виконання пункту 4.3 цього договору Покупець не пізніше дня підписання договору зобов`язується розпочати процедуру укладення договору про договірне списання з поточних рахунків Покупця. Договір про договірне списання укладається між Продавцем, Покупцем та Банком, в якому обслуговується відповідний рахунок Покупця, не пізніше 10-ти календарних днів з моменту підписання цього договору.

Договором про договірне списання повинно бути передбачено, що в разі одночасного надходження до банку кількох документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку покупця у такий черговості:

- у першу чергу списуються грошові кошти для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом);

- у другу чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету та інші обов`язкові відрахування, передбачені законодавством України у зв`язку із оплатою праці;

- у третю чергу списуються грошові кошти для виконання грошових зобов`язань оператора газу розподільної системи перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу в розмірі, що має дорівнювати відсотку складової нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат у тарифі на розподіл затвердженому НКРЕКП.

Договірне списання (перерахування) з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця здійснюється банком на підставі повідомлення продавця про порушення покупцем своїх зобов`язань з оплати природного газу.

У розділі 5 договору сторонами передбачено взаємні права та обов`язки сторін.

Зокрема, відповідно до пунктів 5.1.1, 5.2.2, 5.2.9 договору Покупець має право на отримання газу в обсягах, визначених договором, та зобов`язаний своєчасно повертати Продавцю підписані примірники Комерційних актів, своєчасно подавати Оператору ГТС належним чином оформленні торгові сповіщення та здійснювати повний розрахунок за отриманий природний газ та надати забезпечення в порядку, передбаченому цим договором.

Продавець зобов`язався забезпечити передачу природного газу у власність Покупця на умовах та обсягах, визначених договором, та вправі отримувати від Покупця своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору (пункти 5.3.1 5.4.1 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

За порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, Покупець, на письмову вимогу Продавця, не пізніше ніж 30 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.6.3 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладення договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання цього договору. Настання таких обставин не залежить від волі та бажання сторін.

У пункті 7.2 договору визначено, що до обставин непереборної сили відносяться, серед іншого, стихійні лиха (пожежа, повінь, землетруси, паводки, інші стихійні лиха), суспільні явища, обставини, що виникли внаслідок прийняття актів законодавчого або іншого нормативно-правового характеру, обов`язкових для сторін згідно із законодавством, які безпосередньо випливають на можливість виконання сторонами їх зобов`язань по договору.

У пункті 7.3 передбачено, що сторона, яка опинилась під впливом дії обставини непереборної сили зобов`язана негайно, як тільки стане відомо про можливість їх настання чи припинення, повідомити про це іншу сторону будь-якими припустимими засобами з наступним, протягом трьох робочих днів, письмовим повідомленням.

Достатнім доказом дії обставини непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин (пункт 7.4 договору).

Згідно з пунктом 7.7 договору, Покупець, підписуючи цей договір підтвердив, що введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні" не може бути підставою для відмови від виконання взятих на себе зобов`язань в частині оплати за передані обсяги природного газу.

Згідно з пунктом 9.1 договору, умови цього договору поширюються на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення - з 1 березня 2022 року та такий діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного виконання, а в частині передачі природного газу Покупцю - до 30 квітня 2022 року включно.

На виконання пункту 4.9 договору від 22 березня 2002 року, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" як Банк, Державне підприємство "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" як Клієнт та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 30 червня 2022 року уклали договір про договірне списання №1, за умовами якого Клієнт доручив Банку та надав йому право здійснювати розрахункове обслуговування свого рахунку в частині перерахування договірного списання грошових коштів з рахунку Клієнта на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" для проведення розрахунків Клієнта з газопостачальною компанією за договором купівлі-продажу природного газу від 22 березня 2022 року. Також цим договором узгоджено порядок, спосіб, черговість здійснення договірного списання коштів з рахунку Клієнта в рахунок оплати за договором купівлі-продажу природного газу від 22 березня 2022 року.

На підставі Акту приймання-передачі природного газу №5926 від 31 березня 2022 року товариством передано, а підприємством отримано 156,02899 тис.куб.м природного газу вартістю 1 157 735,10 грн, а на підставі Акту приймання-передачі природного газу №7507 від 30 квітня 2022 року передано 92,58000 тис.куб.м природного газу, вартістю 686 943,60 грн.

Акти підписано обома сторонами у спосіб (електронній формі з накладення електронного цифрового підпису), обумовлений в п.3.10, 3.11 договору, без жодних зауважень, зокрема щодо об`єму та ціни переданого газу.

Так, у заявлений період з березня 2022 по квітень 2022 року відповідач спожив природний газ на загальну суму 1 844 678,70 грн.

Відповідно до довідки №15932/3778/2024 від 05.02.2024, виданої ПАТ АБ "Укргазбанк" про надходження коштів на поточний рахунок ТОВ "ГК "Натофгаз України" від ДП "Кременецьке УПРГ", відповідач здійснив оплату вартості отриманого природного газу всього на суму 82 887 грн 12 коп, а саме: 1 липня 2022 року на суму 4615 грн 50 коп., 2 липня 2022 року на суму 2212 грн 11 коп., 3 липня 2022 року на суму 1531 грн 45коп., 03 липня 2022 року на суму 1060 грн 22 коп., 5 липня 2022 року на суму 508 грн 14 коп., 6 липня 2022 року на суму 195 грн 43 коп., 7 липня 2022 року на суму 93 грн 67 коп., 8 липня 2022 року на суму 4660 грн 39 коп., 9 липня 2022 року на суму 2233 грн 63 коп., 10 липня 2022 року на суму 1546 грн 34 коп., 11 липня 2022 року 1070 грн 53 коп., 12 липня 2022 року 513 грн 8 коп., 13 липня 2022 року на суму 245 грн 91 коп., 14 липня 2022 року на суму 117 грн 86 коп., 15 липня 2022 року на суму 15441 грн 48 коп., 16 липня 2022 року на суму 7400 грн 78 коп.,17 липня 2022 року на суму 5123 грн 56 коп., 18 липня 2022 року на суму 34 317 грн 4 коп.

Отже, станом на 31.12.2023 сума заборгованості за спожитий природний газ становить 1 761 791,58 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

У зв`язку із порушенням грошового зобов`язання на загальну суму 1 761 791,58 грн., позивач на підставі умов договору (п.6.3.) та ст.625 ЦК України нарахував інфляційні втрати в розмірі 275 185,35грн, 3% річних в розмірі 84 772,80 грн. та пеню в розмірі 433 552,81грн.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є безпідставне, на думку позивача, зменшення судом першої інстанції на 50 відсотків, у сумі 216 776,40 грн. штрафних санкцій, що передбачені в договорі, у вигляді пені, а тому апеляційним судом переглядається рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2024 у справі №921/321/24 у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору купівлі-продажу природного газу від 22 березня 2022 року № 101/ПГ-3164-ОГРМ, права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом за нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, які, зокрема, регламентують правовідносини з розрахунків в межах поставки та які, згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж, враховуючи також особливості законодавства у сфері газопостачання.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Із матеріалів справи видно, що 22 березня 2022 року Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" підписано Заявку на заключення договору з постачання природного газу в загальному об`ємі 248,610тис.мі, з яких на березень 2022 року визначено 156 030 000 мі, а на квітень 2022 року - 92 580 000 мі та, цього ж дня підписано з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3164-ОГРМ, який регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 за №222.

Згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі наведених норм права у підприємства виник обов`язок здійснити оплату вартості отриманого газу за встановленим договором строк.

Матеріали справи підтверджують, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3164-ОГРМ.

Суд першої інстанції встановив, що факт поставки природного газу, його об`ємів та ціни відповідач не заперечує, а навпаки підтверджує у відзиві на позов.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.3 договору Покупець зобов`язався здійснити оплату за реалізовані обсяги природного газу у періоді передачі не пізніше 45-ти календарних днів після закінчення періоду передачі, а саме: за березень 2022 року строк оплати настав 15 травня 2022 року; за квітень 2022 року 15 червня 2022 року.

Отже, укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України.

Однак, відповідач взяті на себе грошові зобов`язання з оплати природного газу виконав лише частково, а саме на підставі договору про договірне списання №1 від 30.06.2024 на банківський рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз України" від ДП "Кременецьке УПРГ" в рахунок оплати газу за договором від 22 березня 2022 року №101/ПГ-3164-ОГРМ надійшли кошти в загальній сумі 82 887,12 грн.

Суд першої інстанції, враховуючи наведені обставини, умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 761 791,58 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими, їх розмір визнаний відповідачем у справі, тому такі підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач не заперечує методику та правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат та пені, суми простроченого зобов`язання, період їх нарахування. У цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Як уже зазначалося, відповідач подав клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, а саме: пені, інфляційних нарахувань, штрафу, передбаченого договором, та 3% річних на 50%.

Суд апеляційної інстанції задоволив клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій частково, а саме: відмовив у зменшенні розміру заявлених до стягнення 84 772,80грн 3% річних та 275 185,35грн інфляційних втрат, натомість, зменшив розмір пені до 50%, що становить 216 776,40грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням суду про зменшення пені на 50%. Щодо цього, колегія суддів зазначає таке.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач вказав, зокрема, що ДП «Кременецьке УПРГ» у відповідності до Статуту та ліцензії від 06.07.2017, виданої постановою НКРЕКП №896, проводить діяльність з розподілу природного газу на території м.Кременця та 38 населених пунктів Кременецького району Тернопільської області. Це основний прибутковий вид діяльності підприємства; ДП «Кременецьке УПРГ» не має можливості погасити суму заборгованості через те, що дохідна частина від надання основного виду послуг з розподілу газу не забезпечує відповідних видатків. Причина цьому невідповідність затвердженого НКРЕКП тарифу на розподіл для підприємства, зокрема, в частині вартості природного газу, що у ньому передбачена реальним ринковим цінам на даний час. Підприємство здійснює діяльність з розподілу природного газу, однак саме до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг входить, зокрема, встановлення тарифів на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу, послуги установки LNG. Так, НКРЕКП щорічно визначає для усіх Операторів ГРМ розмір тарифу на послуги з розподілу природного газу, тим самим визначаючи прибутковість конкретного оператора, його платоспроможність перед кредиторами в подальшому. При цьому, вартість природного газу, об`єми якого передбачаються тарифом раз на рік не завжди відповідає поточній ринковій ціні в кожному конкретному місяці закупівлі. Особливо така ситуація відчутна в останні роки, коли спостерігається різке дорожчання енергоносія після запровадження вільного ринку газу у серпні 2020. Головним дестабілізуючим чинником є військова агресія російської федерації по відношенню до України, внаслідок якої тариф на розподіл газу для усіх Операторів ГРМ не міняється уже третій рік поспіль. Цей тариф є збитковим, та економічно невиправданим, що впливає на економічну ситуацію та платоспроможність ДП «Кременецьке УПРГ».

Також відповідач зазначив, що згідно зі Звітом про фінансові результати за підсумками 2023 року ДП «Кременецьке УПРГ» має збиток в розмірі 7 957 тис. грн. Загальний обсяг кредиторської заборгованості підприємства перед кредиторами становить 58797 тис. грн. станом на 31.12.2023, що відображено у Примітках до річної фінансової звітності підприємства за 2023 рік. Також просив врахувати, що позивач не довів належними доказами понесення ним будь-яких майнових втрат (збитків) саме у зв`язку із діями відповідача. У відповідності до наказу Міненерго від 09.03.2023 №82 ДП «Кременецьке УПРГ» віднесено до переліку підприємств ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, суду надано право зменшити розмір санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Реалізовуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/ бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак, не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені, відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Також, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції при вирішення питання про зменшення пені взяв до уваги складне фінансове становище відповідача та вид його діяльності.

Відповідно до діючого Статуту ДП "Кременецьке УПРГ" та ліцензії від 06.07.2017 р., наданої постановою НКРЕКП №896 проводить діяльність з розподілу природного газу на території м. Кременця та 38 населених пунктів Кременецького району Тернопільської області. При цьому у відповідності до наказу Міненерго від 09.03.2023 №82 ДП "Кременецьке УПРГ" віднесено до переліку підприємств ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період.

Загальний обсяг кредиторської заборгованості перед кредиторами становить 58797 тис. грн. станом на 31.12.2023, що відображено у примітках до річної фінансової звітності підприємства за 2023 рік(а.с.42,том 2).

Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань, період виникнення боргу (2 місяці), який є незначним, та те, що позивач тривалий час не звертався за захистом свого порушеного права, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з огляду на надмірність заявленого розміру пені у даних правовідносинах та доведеність документально скрутного фінансового становища підприємства, суд першої інстанції дійшов законного висновку про зменшення розміру обґрунтовано заявленої пені на 50% у сумі 216 776,40грн.

При цьому, зменшуючи розмір пені до 50%, суд першої інстанції виходив із того, що неустойка є стимулюванням належного виконання договірних зобов`язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд першої інстанції також врахував, що крім пені, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, які є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних відсотків і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Колегія суддів констатує, що компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з відповідача 275 185,35грн інфляційних втрат, 84 772,80грн 3% річних, які суд першої інстанції правомірно задоволив.

Апеляційний суд додатково враховує ту обставину, що матеріалами справи підтверджено часткове погашення заборгованості відповідача, а саме: з березня 2022 по квітень 2022 року відповідач спожив природний газ на загальну суму 1 844 678,70 грн, надалі здійснив часткову оплату вартості отриманого природного газу на суму 82 887,12 грн. Натомість, позивач звернувся з позовом лише 17.05.2024, у якому на суму боргу 1 157 735,10грн за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 (зобов`язання березня 2022 року) та 1 074 847,98 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023 позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 183 743,91грн, на суму боргу 686 943,60грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023 (зобов`язання квітня 2022 року) в розмірі 91441,44грн. Також позивач нарахував 3% річних на відповідні суми простроченого платежу (з урахуванням часткової оплати, у зв`язку з чим заборгованість змінювалась в сторону зменшення) по сплаті вартості природного газу, поставленого у березні 2022 року, загальною вартістю 1 157 735,10грн, за період з 17.05.2022 по 31.12.2023 в розмірі 52 872,27грн та на суму боргу в сумі 686 943,60грн (вартості поставленого природного газу у квітні 2022 року) за період з 15.06.2022 по 31.12.2023 в розмірі 31 900,53грн.

З огляду на наведене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції врахував також права та інтереси кредитора, а отже і спростовуються твердження скаржника про те, що зменшений розмір штрафних санкцій нівелює значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Суд враховує, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 902/89/24.

Отже, беручи до уваги ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 50%, що є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення від 24.09.2024 у справі №921/321/24 з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому таке рішення є законне і обґрунтоване та підлягає залишенню без змін.

Апелянт не спростував висновки суду першої інстанції, не довів порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2024 у справі №921/321/24 підлягає залишенню без задоволення.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржник всупереч вищенаведеним нормам права, не подав доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2024 у справі №921/321/24 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 20.01.2025