Рішення

від 26.09.2024 по справі 921/459/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 вересня 2024 року м. Тернопіль Справа № 921/459/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мисліцької Д.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРЕШ", село Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІШ КОМПАНІ", місто Тернопіль

про стягнення 40 311,33грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯРЕШ", село Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області звернулося 20.07.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІШ КОМПАНІ", місто Тернопіль, про стягнення 30 217грн 26 коп. боргу, 4 056грн 96коп. інфляційних нарахувань, 451 грн 00коп. 3% річних та 5 586грн 11коп. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №11/26-1 від 26 листопада 2020 року.

Заперечення відповідача.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався і в судове засідання не з`явився; заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у встановлений строк не заявив. Про пред`явлення цього позову відповідачу відомо, адже ТОВ "АЙТІШ КОМПАНІ" зареєстровано електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, а відтак усі процесуальні документи, що стосуються даного спору судом доставлялися товариству в електронній формі.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до Протоколу розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 позовну заяву розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.

Ухвалою суду від 26 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з призначенням судового засідання на 13.08.2024, котре, у зв`язку з неявкою представників сторін, відкладено на 26.09.2024.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. До матеріалів справи додатково долучив бухгалтерський розрахунок заборгованості відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився; про причини неявки суду не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у справі довідки про доставку судової кореспонденції в електронній формі до електронного кабінету товариства, зареєстрованого в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС; жодних клопотань не заявив.

Оскільки неявка учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, суд, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.

26 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРЕШ" як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙТІШ КОМПАНІ" як Покупцем укладено договір поставки №11/26-1 (далі договір), відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язався прийняти товар у відповідності з поданими замовленнями та сплатити за нього на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору, товар постачається партіями протягом дії даного договору. Основою для виникнення зобов`язань Продавця щодо конкретної партії товару є прийняте Продавцем відповідне замовлення від Покупця. Після прийняття замовлення Покупця і до його виконання Продавцем, Покупець не має права відмовитись від прийому та оплати замовленого товару. Доставка товару здійснюється транспортом Продавця чи Покупця по домовленості (пункт 1.3 договору).

У пункті 2.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється за попереднім письмовим замовленням Покупця. Оформлення замовлення проводиться Покупцем у порядку, визначеному цим договором. В замовленні зазначається номер замовлення, дата, найменування кожної асортиментної позиції товару, кількість одиниць по кожній асортиментній позиції, підпис уповноваженої особи Покупця, печатка Покупця.

Замовлення надсилається Покупцем за допомогою поштового зв`язку на адресу Продавця або на телефон/факс, електронну пошту Продавця (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору, Продавець повинен не пізніше трьох робочих днів з дати отримання замовлення Покупця, надіслати останньому підтвердження про прийом замовлення до виконання у вигляді рахунка-фактури або листа за підписом уповноваженої особи Продавця.

Пунктом 2.8.3.1 договору визначено, що ціна на товар встановлюється відповідно до чинних на момент поставки чергової партії товару прайс-листів Продавця із зазначенням ціни у накладних Покупця на кожну конкретну поставку. Загальна сума цього договору складається з суми всіх накладних, за якими здійснювались поставки товару на виконання договору.

Продавець при оформленні накладних і платіжних документів на відвантажений товар обов`язково відображає кількість ціну і суму (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору, оплата за цим договором здійснюється Покупцем попередньо у розмірі 100% за кожну партію замовленого товару на розрахунковий рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури або внесення готівки в касу Продавця.

Місцем отримання товару є склад Продавця, який знаходиться за адресою: вулиця Об`їзна, 12, село Петриків Тернопільського району Тернопільської області (пункт 5.1 договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору датою отримання товару вважається дата безпосередньої передачі товару Продавцем Покупцю на умовах даного договору і підписання Покупцем відповідної накладної.

У пункті 5.3 договору передбачено, що приймання товару по кількості і номенклатурі здійснюється сторонами у відповідності до накладних і в порядку, визначеному діючим законодавством України.

У випадку, якщо при прийомі товару на свій склад від перевізника Покупець виявить невідповідність товару, номенклатурі, вказаній у накладній, Покупець зобов`язаний скласти акт про невідповідність, довільної форми і негайно повідомити Продавця (пункт 5.4 договору).

Відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань передбачено у пункті 6.5 договору, зокрема за несвоєчасну оплату товару у строки, визначені пунктом 4.1 договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діяв протягом одного року, але у будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання усіх своїх зобов`язань за цим договором. Також договором передбачено, що випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично продовжується на один рік. Договір може бути розірваний за згодою сторін (пункт 9.1 договору).

Як вказує позивач, і це вбачається з матеріалів справи, у період з 22.12.2021 по 22.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРЕШ" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АЙТІШ КОМПАНІ" товар на загальну суму 42 292,27грн, що підтверджується копіями видаткових накладних №842 від 22.12.2021 на суму 26 360,33грн, №172 від 01.06.2022 на суму 3 376,61грн, №184 від 08.06.2022 на суму 9 176,04грн, №208 від 20.06.2022 на суму 2 831,68грн, №212 від 22.06.2022 на суму 547,61грн. Видаткові накладні підписано обома сторонами без зауважень чи інших застережень, а їх підписи скріплено печатками юридичних осіб.

Також, дані господарські операції з поставки позивачем відображено у податковій звітності, зокрема у податкових накладних №52 від 22.12.2021 на суму 26 360,33грн, №2 від 01.06.22022 на суму 3 376,61грн, №14 від 08.06.2022 на суму 9 176,04грн, №30 від 20.06.2022 на суму 2 831,68грн, №33 від 22.06.2022 на суму 547,61грн.

Окрім того, як вбачається з пояснень позивача, викладених у заяві без номера від 12.09.2024 (вх.№7209 від 13.09.2024), поставка кожної партії товару здійснювалася на підставі усних замовлень відповідача, здійснених згідно з наявними асортиментом та цінами на товар.

Згідно таких замовлень, позивачем виставлено для оплати відповідачу рахунки №125 від 22.06.2022 на суму 547,61грн, №120 від 20.06.2022 на суму 2 831,68грн, №112 від 08.06.2022 на суму 9 176,04грн, №107 від 01.06.2022 на суму 3 376,61грн.

Також з наданого бухгалтерського розрахунку слідує, що відповідачем свої зобов`язання виконано частково, в сумі 12 075,01грн, оплату проведено 22.12.2021; остаточного розрахунку за отриманий у власність товар відповідно не здійснив.

Отже, станом на 20.07.2024 (дата складення та подання позовної заяви) вартість отриманого у власність відповідачем та неоплаченого ним товару становить 30 217,26грн.

Оскільки борг є не погашеним, тому дані обставини послугували підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення, нарахувавши на суму заборгованості інфляційні втрати, 3% річних, пеню, які просить стягнути в примусовому порядку.

Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.

За змістом ст.ст.11, 15, 16 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі та припинення дії, що порушує право.

Спірні правовідносини виникли внаслідок укладення сторонами у письмовій формі договору поставки товару, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу товару і такі регулюються нормами ст.655 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір №11/26-1 від 26.11.2020 є чинним, учасниками справи чи третіми особами його недійсність не оспорюється, відтак, договір підлягає виконанню обома сторонами.

Частинами 1, 2 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З умов договору поставки №11/26-1 від 26.11.2020 слідує, що оплата товару здійснюється Покупцем попередньо у розмірі 100% за кожну партію замовленого товару на розрахунковий рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури або внесення готівки в касу Продавця. (п.4.1 договору). Датою отримання товару вважається дата безпосередньої передачі товару Продавцем Покупцю на умовах договору і підписання Покупцем відповідної накладної (п.5.2 договору).

У відповідності до ч. 1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З`ясовано, що поставку товару позивачем здійснено на підставі усних замовлень відповідача та без внесення попередньої оплати товару, отриманого за видатковими накладними №842 від 22.12.2021 на суму 26 360,33грн, №172 від 01.06.2022 на суму 3 376,61грн, №184 від 08.06.2022 на суму 9 176,04грн, №208 від 20.06.2022 на суму 2 831,68грн, №212 від 22.06.2022 на суму 547,61грн.

Видаткові накладні містять посилання на договір №11/26-1 від 26.11.2020, підписані повноважними особами сторін; зауважень чи інших застережень щодо якості, кількості, асортименту чи ціни товару матеріали справи не містять.

Отже, факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджено первинними документами, котрі оформлені належним чином і це не заперечується відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було погоджено поставку товару на умовах проведення попередньої оплати, що випливає з п.4.1 договору.

Утім сторони не дотрималися умов договору в частині здійснення поставки товару після внесення Покупцем попередньої оплати, відповідно позивачем як Продавцем товар був поставлений, а відповідачем як Покупцем прийнятий, про що свідчать видаткові накладні.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК (ч.1 ст.693 ЦК).

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.538 ЦК).

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст.538 ЦК, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч.4 ст.538 ЦК).

У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК (ст.663 ЦК).

Згідно із частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору (п.4.1 договору) сторони погодили проведення покупцем 100% попередньої оплати кожної партії товару, однак не отримавши попередньої оплати товару, позивачем здійснено поставку товару згідно з видатковими накладними №842 від 22.12.2021 на суму 26 360,33грн, №172 від 01.06.2022 на суму 3 376,61грн, №184 від 08.06.2022 на суму 9 176,04грн, №208 від 20.06.2022 на суму 2 831,68грн, №212 від 22.06.2022 на суму 547,61грн. Відтак, з урахуванням принципу зустрічного виконання договірних зобов`язань, встановленого наведеними вище нормами цивільного законодавства, вартість товару мала бути оплачена відповідачем, з урахуванням умов п.5.2 договору, в день його отримання, що зроблено не було, а тому має місце порушення зобов`язання на суму 30217,26грн (42 292,27-12075,01).

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем у встановлені договором строки, вартість відпущеного товару не оплачена повністю, що є порушенням умов договору (п.п.4.1, 5.2), ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати купленого товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на суму 30 217,26грн на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 30 217,26грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право товариства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 30 217,26грн боргу.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з наведених позивачем розрахунків інфляційних втрат згідно видаткової накладної №842 в розмірі 2 487,10грн такі нарахування здійснено за період з січня по червень 2022 включно, виходячи із суми боргу 14 285,32грн; згідно видаткової накладної №172 в розмірі 351,08грн такі нарахування здійснено за період з червня по листопад 2022 включно, виходячи із суми боргу 3 376,61грн; згідно видаткової накладної №184 в розмірі 954,25грн такі нарахування здійснено за період з червня по листопад 2022 включно, виходячи із суми боргу 9176,04грн; згідно видаткової накладної №208 в розмірі 221,65грн такі нарахування здійснено за період з липня по грудень 2022 включно, виходячи із суми боргу 2 831,68грн; згідно видаткової накладної №212 в розмірі 42,88грн такі нарахування здійснено за період з липня по грудень 2022 включно, виходячи із суми боргу 547,61грн.

Суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), в якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, то їх нарахування за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця (аналогічна правова позиція щодо механізму здійснення нарахування інфляційних втрат вкладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Судом з`ясовано, що позивачем, здійснюючи нарахування інфляційних втрат, застосовано іншу методику нарахування інфляційних втрат, а саме із використанням сукупного індексу інфляції за період здійснення нарахувань на суму простроченого платежу. Однак, провівши власні підрахунки інфляційних нарахувань судом встановлено, що це не призвело до неправильного арифметичного визначення суми інфляційних втрат за відповідні періоди, а тому такі вимоги підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Також позивачем нараховано за період з 23.12.2021 по 22.06.2022 та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 213,00грн, котрі нараховані на суму боргу 14 285,32грн; за період з 02.06.2022 по 01.12.2022 заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 51,00грн, котрі нараховані на суму боргу 3 376,61грн; за період з 09.06.2022 по 08.12.2022 заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 137,00грн, котрі нараховані на суму боргу 9 176,04грн; за період з 21.06.2022 по 20.12.2022 заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 42,00грн, котрі нараховані на суму боргу 2 831,68грн; за період з 23.06.2022 по 22.12.2022 заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 8,00грн, котрі нараховані на суму боргу 547,61грн.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% річних (в тому числі інфляційних нарахувань), враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо проведення остаточного розрахунку за отриманий товар на суму 30 217,26грн, строк оплати якого закінчився 22.06.2022 (п.4.1 договору), перевіривши вказані у розрахунках позивача суми прострочених зобов`язань, період їх нарахування, судом встановлено, що заявлені до стягнення 4 056,96грн інфляційних нарахувань, 451,00грн - 3% річних є обґрунтованими, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 617,14грн, нараховану на суму боргу 14 285,32грн за період з 23.12.2021 по 22.06.2022; у розмірі 838,92грн, нараховану на суму боргу 3 376,61грн з 02.06.2022 по 01.12.2022; у розмірі 2 287,70грн, нараховану на суму боргу 9 176,04грн з 09.06.2022 по 08.12.2022; у розмірі 705,82грн, нараховану на суму боргу 2 831,68грн з 21.06.2022 по 20.12.2022; у розмірі 136,53грн, нараховану на суму боргу 547,61грн з 23.06.2022 по 22.12.2022.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.611 ЦК України)

Відповідно до положень ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п.6.5 договору передбачено, що не за несвоєчасну оплату товау у строки, визначені пунктом 4.1 договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначено, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 1, 3).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони не передбачили іншого строку нарахування пені в договорі.

Перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо проведення остаточного розрахунку за товар на суму 30 217,26грн, перевіривши вказані у розрахунках позивача суму простроченого зобов`язання, період нарахування, судом встановлено, що заявлені до стягнення 5 586,11грн пені є обґрунтованими, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 ГПК України, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Дослідивши подані позивачем докази суд визнав їх належними, допустимими, достовірними, а також вірогідними і взаємозв`язаними у сукупності доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин по справі та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про їх обґрунтованість. В даному спорі подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача 40 311,33грн, з яких: 30 217,26грн основний борг, 5 586,11грн пеня, 4 056,96грн інфляційні нарахування та 451,00грн 3% річних.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 1-2, 4, 11, 13-14, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 230, 232, 233, 236-238, 240, 241, 243, 252, 265 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІШ КОМПАНІ" (вул. Руська, 21, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 42791260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРЕШ" (вул. В.Стуса, 1, с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 36687401) - 30 217 (тридцять тисяч двісті сімнадцять)грн 26коп. основного боргу, 4 056 (чотири тисячі п`ятдесят шість)грн 96коп. інфляційних нарахувань, 451 (чотириста п`ятдесят одну)грн 00коп. 3% річних, 5 586 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість)грн 11коп. пені та 3 028 (три тисячі двадцять вісім)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 02.10.2024.

Суддя Н.О. Андрусик