РІШЕННЯ
Іменем України
03 жовтня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/762/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Одинець І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 927/762/24
за позовом: Керівника Чернігівської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114), вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави в особі позивача: Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185), пр-т Берестейський, 10, м. Київ, 01135
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код ЄДРПОУ 41823846), пр. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013
2) Національного університету Чернігівська політехніка (код ЄДРПОУ 05460798), вул. Шевченка, 95, м. Чернігів, 14035
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 358 484,62 грн
За участю представників сторін:
позивача 1: не з`явився,
відповідача 1: Якимчук Ю.В.,
відповідача 2: не з`явився,
прокурора: Кравченко А.А.
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області звернувся з позовом Керівник Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ та Національного університету Чернігівська політехніка, в якому прокурор просить:
-визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 02.02.2022, № 3 від 22.09.2022, № 4 від 29.09.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 31026ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022, укладені між відповідачами;
-стягннути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів в дохід Державного бюджету України (Міністерство освіти і науки України) 358484,62 грн безпідставно отриманих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладанні між відповідачами оспорюваних додаткових угод № 1 від 02.02.2022, № 3 від 22.09.2022, № 4 від 29.09.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 31026ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 було порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку та безпідставно зменшено обсяги закупівлі.
Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки відповідач-2 сплатив кошти за поставлену електричну енергію відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор просить стягнути з відповідача 1 в дохід державного бюджету України в особі Міністерства освіти і науки України безпідставно отримані бюджетні кошти в сумі 358 484,62 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.08.2024 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2023, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.
Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок про доставку електронного листа сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, про час та місце проведення підготовчого засідання, а також про встановлені строки для подання відповідних заяв та клопотань.
26.08.2024 відповідачем 1 подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:
- підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді відсутні, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не наділена повноваженнями щодо оскарження процедур закупівлі згідно з Законом України Про публічні закупівлі, а тому не може бути позивачем у цій справі. Відповідач 1 вважає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України позовна заява прокурора підлягає залишенню без розгляду;
- спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, факт коливання ціни кожного разу був документально підтверджений, а пропорційне збільшення ціни в Договорі здійснювалось відповідно до динаміки коливання товару на ринку впродовж всього терміну дії Договору, а не короткого періоду, безпосередньо після його укладення.
- договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. У справі, що розглядається, позовні вимоги полягають в не-дійсності додаткових угод до договору, але їх недійсність не означає відсутність між сторо-нами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зо-бов`язання є договірними;
- на момент укладення між сторонами договору та оспорюваних додаткових угод, а та-кож виконання сторонами умов Договору, постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не діяла, а тому не може застосовуватися до спірних пра-вовідносин між сторонами. Великою Палатою Верховного Суду у складі суддів: Шевцової Н.В., Булейко О.Л., Кривенди О.В., Мазура М.В., Пількова К.М. було постановлено окрему думку щодо зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, у якій колегія суддів вважає, що не було підстав для відступу від ви-сновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, викладеного у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вноси-ти необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного паль-ного, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови до-тримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Також, на думку відповідача 1 відсутні підстави для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави у цій справі, оскільки, посилаючись на правову позицію, висловлену КГС ВС в постанові від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, прокурор звернувся в інтересах осіб, які не мають статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».
Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.
Відповдіач 2 своїм правом на подання відзиву у визначений судом відповідно до господарського процесуального закону строк не скористався, проти позовних вимог не заперечив, хоча і був своєчасно та належним чином повідомлений.
30.08.2024 прокурором подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначає, що твердження відповідача 1, викладені у відзиві на позов є необгрунтованими, безпідставними і не спростовують доводів прокурора, зазначених у позовній заяві.
Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
03.09.2024 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти доводів відповдіача 1 та зазаначив, що твердження ТОВ «Енера Чернігів» є безпідтавними і не спростовують доводів, зазанчених прокурорм у позовній заяві.
Відповідь на відзив прийнята сдуом до розгляду та долучена до матеріалів спарви.
05.09.2024 від відповідача 1 надійшли заперечення, відповідно до яких останній підтримав правову позицію, наведену ним у відзиві на позов. Вказав, що керуючись нормами Закону України Про публічні закупівлі (зі змінами) при укладанні кожної додаткової угоди на збільшення ціни за одиницю товару сторонами дотриманий встановлений Законом ліміт 10 % у межах кожної додаткової угоди, при зміні ціни не була збільшена сума, визначена в Договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі.
Інші заперечення аналогічні запереченням, викладеним у відзиві на позов.
Заперечення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
У зв`язку з оглошенням повітряної тривоги в Чернігівській області і у м. Чернігові, підготовче засідання, призначене на 05.09.2024, не відбулося.
Ухвалою суду від 05.09.2024 сторін повідомлено про те, що підготовче засідання відбудеться 10.09.2024.
У підготовчому засіданні 10.09.2024 з огляду на вирішення зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ураховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання по розгляду справи по суті на 03.10.2024.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази наявні в матеріалах справи.
Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 03.10.2024 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Щодо представництва прокурора суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, частиною 3 статті 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частини 4, 5 статті 53 ГПК України).
За приписами частин 3, 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Отже, чинним законодавством визначено дві обов`язкові умови, за наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави; 2) нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Щодо порушення або загрози порушення інтересів держави.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
Відповідно до зазначеного рішення Конституційного суду України із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 зазначив, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Суть позовних вимог прокурора зводиться до стягнення з відповідача-1 358484,62 грн. коштів, незаконно отриманих ним внаслідок, як вважає прокурор, укладання 3 додаткових угод, якими в порушення частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за відсутності коливання ціни на товар на ринку та без належного підтвердження коливання ціни на товар, що постачався для забезпечення діяльності та організації освітнього процесу Національного університету «Чернігівська політехніка», в порівнянні з тендерною пропозицією переможця торгів та умовами основного договору постачання електричної енергії.
Електрична енергія закуповувалась відповідачем-2 за бюджетні кошти для забезпечення потреб закладу освіти, що входять до сфери управління позивача, упродовж 2022 року.
Укладення додаткових каскадних угод з порушенням вимог законодавства, як вважає прокурор, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, внаслідок чого Національний університет «Чернігівська політехніка» був позбавлений можливості отримати електричну енергію у попередньо замовлених обсягах, сплачуючи при цьому у надмірному розмірі кошти з Державного бюджету за значно менші обсяги придбаного товару. Крім того неправомірне підвищення цін на електричну енергію поклало на бюджетну установу економічно невигідні зобов`язання, спричинило нераціональне та неефективне витрачання бюджетних коштів, що були виділені з державного бюджету позивачу як головному розпоряднику бюджетних коштів та, як наслідок, призвело заподіяння шкоди майновим інтересам держави у вигляді безпідставно сплачених відповідачу-1 коштів в сумі 358484,62 грн., профінансованих з Державного бюджету на освітні потреби.
Оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014 №630 (далі Положення) Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Одним з основних завдань Міністерства освіти і науки України підпунктом 2 пункту 3 Положення визначено забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти (п.п. 5 п. 5 Положення); надає методичні рекомендації щодо освітньої діяльності та управління закладами освіти шляхом затвердження їх наказами (п.п. 161 п. 5 Положення); розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління (п.п. 772 п. 5 Положення); здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п.п. 89 п. 4 Положення),
Національний університет Чернігівська політехніка заснований на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Свою діяльність університет здійснює відповідно до чинного законодавства України та Статуту.
Згідно з пунктом 1.1. Статуту Національного університету Чернігівська політехніка, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15.02.2022 № 179 (далі - Статут) Університет заснований на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства.
Відповідно до пункту 2.1. Статуту Міністерство реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет.
Пунктом 2.2. Статуту передбачено, що Міністерство здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Університету та дотриманням останнім Статуту.
Отже, Міністерство освіти і науки України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто здійснює управлінські функції стосовно Національного університету Чернігівська політехніка.
У відповідності до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, можуть бути виключно, зокрема міністерства (п. 1 ч. 2 Бюджетного кодексу України).
Частиною 5 статті 22 указаного кодексу визначено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2022 рік у розрізі відповідальних виконавців, зокрема і Міністерству освіти і науки України, за бюджетними програмами з розподілом видатків Державного бюджету України на 2022 рік згідно з додатком № 3 (ст. 2 Закону).
За приписами пунктів 3, 4, 7, 9 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
З огляду на викладене, Міністерство освіти і науки України виступає уповноваженим органом, який приймає рішення |щодо виділення державних коштів на функціонування Національного університету Чернігівська політехніка, де підписантом договору про постачання електричної енергії споживачу № 31026ВЦ від 11.01.2022 є Університет.
Витрати на оплату електроенергії за договором № 31026ВЦ від 11.01.2022 здійснювалися за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно з кошторисом, що затверджений головним розпорядником Міністерством освіти і науки України.
Таким чином, кошти на сплату електроенергії спрямовано з державного бюджету, а управління останніми здійснюється Міністерством освіти і науки України.
Одним з принципів бюджетної системи України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип ефективності та результативності, згідно з яким при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Отже правовідносини у справі пов`язані з використанням бюджетних коштів, а відтак становлять державний інтерес, тому незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому державному інтересу не відповідає.
Зважаючи на викладене, Міністерство освіти і науки України є уповноваженим державою органом здійснювати повноваження із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Посилання відповідача 1 на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18 не може бути прийнято судом до уваги, оскільки правовідносини у справі № 909/569/18 не є тотожними з правовідносинами у цій справі, адже в першому випадку прокурор звертався в інтересах держави в особі міської ради, тоді як у цій справі прокурор звертається в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, коло повноважень яких є відмінними, і які не були предметом дослідження ВС КГС під час перегляду справи № 909/569/18.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/8065/19 в постанові від 10.04.2024 року зазначила, що наявність в органу повноважень щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто здійснення управлінських функцій на основі законодавства є достатньою підставою для здійснення прокурором представницьких повноважень цього органу, що відповідає приписам частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
А відтак доводи відповідача 1 не знайшли свого підтвердження і не приймаються судом до уваги.
Щодо не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18.
Прокурор зазначає, що Міністерством освіти та науки України, як уповноваженим органом у спірних правовідносинах, не здійснюються надані йому повноваження, а тому інтереси держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель залишаються незахищеними.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Міністерства освіти і науки з листом від 02.07.2024 №55-77-6118вих-24, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії, а також просив повідомити, чи вживалися Міністерством або будуть вживатись заходи щодо захисту інтересів держави в суді.
У відповідь листом від 12.07.2024 № 1/12420-24 Міністерство освіти і науки України проінформувало про невжиття заходів, спрямованих на забезпечення дотримання вимог законодавства, з огляду на відсутність у Міністерства інформації щодо укладеного договору від 11.01.2022 №31026ВЦ та у разі наявності підстав, просило вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави. Також наголошувало, що саме воно є органом, уповноваженим на захист інтересів держави у цих правовідносинах.
Отже Міністерством заходів щодо усунення порушень не вжито.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виклала правову позицію щодо обгрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Зазначене свідчить про нездійснення Міністерством освіти і науки України як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, заходів щодо захисту інтересів держави, оскільки ним не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів.
З наданих прокурором доказів не вбачається також і наміру позивача вживати заходів щодо захисту інтересів держави у зв`язку з виявленими порушеннями як в судовому порядку, так і в порядку здійснення управлінської діяльності.
Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Отже, державні органи та інші суб`єкти владних повноважень зобов`язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про доведеність прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави та звернення до суду з позовом, у зв`язку із доведеною бездіяльністю компетентного органу, а також необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в цьому випадку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Національним університетом Чернігівська політехніка 16.11.2021 на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення за №-11-16-003742-b про намір здійснити за кошти Державного бюджету України закупівлю елкектричної енергії, код згідно з ДК 021: 2015 09310000-5 «Електрична енергія», для потреб закладу освіти в обсязі 964 200 кВт*год на загальну суму 5 785 200,00 грн., зі строком постачання до 31.12.2022.
Основним критерієм вибору переможця визначено ціну: 100 %.
У відкритих торгах взяли участь 3 учасники, які надали наступні остаточні цінові пропозиції:
ТОВ «Енера Чернігів» із остаточною ціновою пропозицією 3 702 528,00 грн.;
ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» із остаточною ціновою пропозицією 4 066 995,00 грн.;
ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» із остаточною ціновою пропозицією 4 095 840,61 грн.
За результатом процедури закупівлі, 11.01.2022 між переможцем торгів ТОВ «Енера Чернігів» та НУ «Чернігівська політехніка» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 31026ВЦ (далі Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до п. 2.1. Договору за цим договором постачальник продає електричну енергію (Електрична енергія Код ДК 021:2015 09310000-5 (CPV) 09310000-5 Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії) та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно із п. 3.1. Договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заявці-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Строк постачання електричної енергії споживачу: по 31.12.2022.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Вартість даного договору становить 3 702 528,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. п. 1 та 2 Комерційної пропозиції (додаток 2 до Договору) ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) складає 3,84 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, загальний обсяг постачання електричної енергії 964 200 кВт*год.
Згідно із пп. 2 п. 6.1. Договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі.
Пунктом 13.2. Договору передбачено, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компетенції постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.
Відповідно до п. 13.8. Договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
У подальшому, за ініціативою ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ укладено ряд додаткових угод до Договору від 11.01.2022 №31026ВЦ, що стосуються зміни ціни за одиницю товару та обсягів постачання електричної енергії, зокрема:
-Додаткову угоду № 1 від 02.02.2022, за умовами якої з 01.02.2022 збільшено ціну 1 кВт*год до 4,18218 грн з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено до 88531,53 кВт/год. Всі інші умови договору залишено без змін
-Додаткову угоду № 3 від 22.09.2022, за умовами якої з 01.09.2022 збільшено ціну 1 кВт*год до 4,372811 грн. з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено до 857431,20 кВт/год. Всі інші умови договору залишено без змін;
-Додаткову угоду № 4 від 29.09.2022, за умовами якої з 02.09.2022 збільшено ціну 1 кВт*год до 4,7167644 грн. з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено до 812843,94 кВт/год. Всі інші умови договору залишено без змін
Також, слід зазначити, що додаткові угоди починали діяли з різних періодів, а не з моменту їх укладення.
Зокрема, додаткова угода № 1 від 02.02.2022 діяла з 01.02.2022, №3 від 22.09.2022 з 01.09.2022, № 4 від 29.09.2022 з 02.09.2022.
З урахуванням всіх додаткових угод, ціна за 1 кВт/год. електричної енергії зросла на 23% грн, а обсяг поставленої електричної енергії зменшився до 812843,94 кВт*год замість 964200 кВт/год. за основним Договором.
Як убачається з матеріалів справи, документальним обґрунтуванням для укладання спірних додаткових угод до Договору стали надані відповідачем документи, а саме: роздруківку з веб-сайту «Оператор ринку» та експертні висновки Харківської торгово-промислової палати від 13.09.2022 № 642/22, від 21.09.2022 № 680/22, які складались на підставі загальнодоступної інформації, що надавало можливість Постачальнику (Відповідачу-1), вираховувати та здійснювати вибірку вигідних періодів коливання (відслідковувати збільшення ціни в окремому періоді, а також відсоток збільшення) та в подальшому підтверджувати цю інформацію роздруківкою із офіційного сайту або довідкою торгово-промислової палати.
Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії січень лютий 2022 року, квітень- грудень 2022 року постачальником передано, а споживачем прийнято електроенергію в кількості 558816 кВт/год на суму 2504338,06 грн:
1. Акт №31026ВЦ/14241/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 23.02.2022 про передачу ТОВ ЕНЕРА Чернігів та прийняття НУ Чернігівська політехніка електричної енергії за січень 2022 року в обсязі 84 кВт/год, на загальну суму 387,83 грн з ПДВ, по ціні 3,84755 грн. за 1 кВт/год. без ПДВ.
НУ Чернігівська політехніка на рахунок ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ перераховано кошти згідно з платіжним дорученням № 341 від 21.04.2024 на суму 387,83 грн.
2. Акт №31026ВЦ/27563/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 28.04.2022 про передачу ТОВ ЕНЕРА Чернігів та прийняття НУ Чернігівська політехніка електричної енергії за лютий 2022 року в обсязі 46300 кВт/год, на загальну суму 193634,94 грн з ПДВ, по ціні 3,48515 грн. за 1 кВт/год. без ПДВ.
НУ Чернігівська політехніка на рахунок ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ перераховано кошти згідно з платіжним дорученням № 1141538 від 06.05.2022 на суму 193 634,94 грн.
3. Акт №31026ВЦ/50014/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 19.05.2022 про передачу ТОВ ЕНЕРА Чернігів та прийняття НУ Чернігівська політехніка електричної енергії за квітень 2022 року в обсязі 23606 кВт/год, на загальну суму 98724,54 грн з ПДВ, по ціні 3,48515 грн за 1 кВт/год. без ПДВ.
НУ Чернігівська політехніка на рахунок ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ перераховано кошти згідно з платіжним дорученням № 618 від 23.05.2022 на суму 98 724,54 грн.
4. Акт №31026ВЦ/61796/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 16.06.2022 про передачу ТОВ ЕНЕРА Чернігів та прийняття НУ Чернігівська політехніка електричної енергії за травень 2022 року в обсязі 60030 кВт/год, на загальну суму 251056,26 грн з ПДВ, по ціні 3,48515 грн за 1 кВт/год. без ПДВ.
НУ Чернігівська політехніка на рахунок ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями: № 852 від 17.06.2022 на суму 25 500,00 грн, № 853 від 17.06.2022 на суму 225 556,26 грн.
6. Акт №31026ВЦ/73879/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 08.07.2021 про передачу ТОВ ЕНЕРА Чернігів та прийняття НУ Чернігівська політехніка електричної енергії за червень 2022 року в обсязі 35506 кВт/год, на загальну суму 148492,49 грн. з ПДВ, по ціні 3,48515 грн. за 1 кВт/год. без ПДВ.
НУ Чернігівська політехніка на рахунок ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями: № 1062 від 11.07.2022 на суму 23 800,00 грн, № 1061 від 11.07.2022 на суму 124 692,49 грн.
7. Акт №3130239/65171/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 15.08.2022 про передачу ТОВ ЕНЕРА Чернігів та прийняття НУ Чернігівська політехніка електричної енергії за липень 2022 року в обсязі 39341 кВт/год, на загальну суму 164531,15 грн з ПДВ, по ціні 3,48515 грн за 1 кВт/год. без ПДВ.
НУ Чернігівська політехніка на рахунок ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ перераховано кошти згідно платіжних доручень згідно з платіжними дорученнями: № 1304 від 16.08.2022 на суму 57 800000 грн, № 1308 від 16.08.2022 на суму 106 731,15 грн.
8. Акт №3130239/80797/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 12.09.2022 про передачу ТОВ ЕНЕРА Чернігів та прийняття НУ Чернігівська політехніка електричної енергії за серпень 2022 року в обсязі 41122 кВт/год, на загальну суму 171979,61 грн з ПДВ, по ціні 3,48515 грн за 1 кВт/год. без ПДВ.
НУ Чернігівська політехніка на рахунок ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями: № 1512 від 14.09.2022 на суму 180,00 грн., № 1511 від 14.09.2022 на суму 26 796,00 грн., № 1510 від 14.09.2022 на суму 145 003,61 грн.
9. Акт №3130239/93569/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 30.09.2022 про передачу ТОВ ЕНЕРА Чернігів та прийняття НУ Чернігівська політехніка електричної енергії за вересень 2022 року в обсязі 62754 кВт/год, на загальну суму 295995,83 грн з ПДВ, по ціні 3,930637 грн за 1 кВт/год. без ПДВ.
НУ Чернігівська політехніка на рахунок ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями: № 1697 від 06.10.2022 на суму 6 235,00 грн, № 1698 від 12.10.2022 на суму 36 614,00 грн, № 1696 від 12.10.2022 на суму 253 146,83 грн.
10. Акт №3130239/111429/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 31.10.2022 про передачу ТОВ ЕНЕРА Чернігів та прийняття НУ Чернігівська політехніка електричної енергії за жовтень 2022 року в обсязі 80254 кВт/год, на загальну суму 378539,21 грн. з ПДВ, по ціні 3,930637 грн за 1 кВт/год. без ПДВ.
НУ Чернігівська політехніка на рахунок ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями: № 1940 від 04.11.2022 на суму 515,00 грн, № 1942 від 04.11.2022 на суму 54 707,00 грн, № 1945 від 07.11.2022 на суму 323 317,21 грн.
11. Акт №3130239/132871/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 30.11.2022 про передачу ТОВ ЕНЕРА Чернігів та прийняття НУ Чернігівська політехніка електричної енергії за листопад 2022 року в обсязі 88557 кВт/год, на загальну суму 417702,50 грн з ПДВ, по ціні 3,930637 грн за 1 кВт/год. без ПДВ.
НУ Чернігівська політехніка на рахунок ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями: № 2324 від 09.12.2022 на суму 123 636,00 грн, № 2325 від 09.12.2022 на суму 6 079,00 грн, № 2327 від 09.12.2022 на суму 287 987,50 грн.
12. Акт №3130239/137451/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 21.12.2022 про передачу ТОВ ЕНЕРА Чернігів та прийняття НУ Чернігівська політехніка електричної енергії за грудень 2022 року в обсязі 81262 кВт/год, на загальну суму 383293,70 грн. з ПДВ, по ціні 3,930637 грн. за 1 кВт/год. без ПДВ.
НУ Чернігівська політехніка на рахунок ТОВ ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями: № 2492 від 23.12.2022 на суму 98 940,00 грн, № 2494 від 23.12.2022 на суму 2 554,00 грн, № 2493 від 23.12.2022 на суму 281 799,70 грн.
Як зазначає прокурор у позовній заяві в обгрунтування вимог про стягнення коштів, з огляду на те, що спірні Додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, грошові кошти в сумі 358484,62 грн (різниця між сумою коштів, які фактично перераховано відповідачем 2 за електроенергію, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за електроенергію по ціні відповідно до Договору без урахування спірних додаткових угод) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов`язаний повернути їх позивачу.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку нівелюється мета Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадку збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.
Як встановлено судом, Договір № 31026ВЦ про закупівлю електричної енергії сторонами було укладено 11.01.2022, відповідно до якого ціна електроенергії становила 3,84грн за кВт/год.
Додатковою угодою № 1 від 02.02.2022 сторони визначили ціну 1 кВт/год. на рівні 4,18218 грн з ПДВ.
22.09.2022 сторонами підписано Додаткову угоду № 3, в якій визначено ціну електроенергії 4,372811 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ, з застереженням, що дана угода набуває чинності з 01.09.2022.
Відповдіно до додаткової угоди № 4 від 29.09.2022 сторони обумовили ціну 1 кВт/год. на рівні 4,7167644 грн з ПДВ, з застереженням, що дана угода набуває чинності з 02.09.2022.
Як зазначено у листі ТОВ Енера Чернігів № 03.1/438 від 24.01.2022, що був адресований відповідачу 2 щодо пропозиції укласти додаткову угоду №1, підставою для укладення останньої слугувало збільшення ціни на електроенергію. Як доказ коливання ціни відповідач надав скріншот з сайту ОР (Оператор ринку), яка відображає середньозважену ціну на РДН станом на одну дату 13.01.2022.
Згідно з аналізом середньозважених цін РДН та ВРД середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на дату укладання Договору (11.01.2022) становила 2856,36 грн/МВт*год. Станом на 24.01.2022 (день отримання пропозиції про укладення Додаткової угоди № 1) середньозважена ціна становила 2869,65 грн /МВт*год, станом на дату укладання додаткової угоди № 1 2553,68 грн/МВТ*год.
Враховуючи аналіз вищевикладених даних вбачається, що в період укладення Договору та додаткової угоди № 1 ціна на електроенергію була нижчою, ніж передбачено умовами Договору.
Проте, в Додатковій угоді № 1 визначено ціну електроенергії 4,18218 грн за 1 кВт/год.
Виходячи з викладеного, Відповідачем 1 не доведено належними та допустимими доказами значне коливання цін, що призвело до укладення Додаткової угоди №1 щодо підвищення ціни. Суд критично оцінює дані з вебсайту «Оператор ринку», оскільки останні не відображають значних коливань цін на момент укладення Додаткової угоди №1.
Отже, укладення додаткової угоди №1 з викладенням умови щодо початку дії додаткової угоди - з 02.02.2022 та підняття ціни предмету закупівлі після підписання Договору не може бути розцінено судом як добросовісною поведінкою сторони та поважною причиною, яка забезпечує реалізацію принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, оскільки Відповідач не міг не розуміти особливості функціонування ринку (тобто постійне коливання цін).
З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що лист та проект додаткової угоди № 1 не містять будь-якого детального обґрунтування підстав внесення змін, крім посилання на п. 5 ч. 2 ст. 41 Закону України Про публічні закупівля та загального зазначення про коливання на ринку ціни Товару.
На підставі вищевикладеного, суд погоджується з доводами Прокурора, що підвищення ціни за Додатковою угодою № 1 від 02.02.2022 здійснено за відсутності законодавчо визначених підстав, внаслідок чого вказана Додаткова угода суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання такої Додаткової угоди № 3 від 12.03.2021 недійсною.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.
У подальшому Додатковими угодами № 3, 4 збільшено ціну за одиницю товару до 4,7167644 грн за 1 кВт/год., тобто на 0,8767644 грн в порівнянні з ціною у Договорі, а тому кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, і є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна по послідуючій буде фактично перевищувати підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених в статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у порівнянні із основним договором, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо їх застосування.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.
Враховуючи те, що додаткові угоди № 1, 3, 4 до Договору укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.
Отже, позов прокурора в цій частині задовольняється судом.
Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 358 484,62 грн.
Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України.
Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.
Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.
Відповідно до умов Договору та Комерційної пропозиції відповідач повинен був поставити позивачу-964200 кВт/год електричної енергії за ціною 3,84 грн за 1 кВт/год.
Як встановив суд, відповідач 1 у період з січня, лютого,квітня-грудня 2022 року поставив відповідачу 2 електричну енергію у кількості 558816 кВт/год, за яку останній сплатив кошти у розмірі 2504338,06 грн.
Виходячи з первісної ціни у Договорі, без врахування спірних додаткових угод, позивач повинен був сплатити за фактично поставлену електроенергію 2145853,44 грн.
Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано відповідачем 2 за електроенергію, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за електроенергію по ціні відповідно до Договору без урахування спірних додаткових угод, становить 358 484,62 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 358484,62 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
При цьому доводи відповідача 1 про те, що приписи ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, враховуючи їх договірний характер, спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Стосовно посилання відповідача про необхідність врахування окремої думки щодо зазначеної постанови ВП ВС суд зазначає наступне.
Окрема думка судді це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку).
Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення (ч. 3 ст. 34 ГПК України).
Таким чином, окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов`язковою для суду, адже за приписами ГПК України не є джерелом правозастосовчої практики.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.
При аналізі доводів сторін суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що заперечення відповідача 1 не знайшли свого підтвердження і позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені повністю, витрати по сплати судового збору в сумі 14 461,27 грн підлягають стягненню з відповідачів на користь Чернігівської окружної прокуратури у рівних частинах.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 02.02.2022, № 3 від 22.09.2022, № 4 від 29.09.2022 про внесення змін та доповнень до Договору № 31026ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022, укладені між Національним університетом Чернігівська політехніка (код 05460798) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код 41823846).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів(пр-т Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код 41823846) в дохід державного бюджету України в особі Міністерства освіти і науки України (пр-т Берестейський,10, м.Київ,01135, код 38621185) кошти в сумі 358 484,62 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів, пр-т Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код 41823846 на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк: державна казначейська служба України, м. Київ, одержувач Чернігівська обласна прокуратура, код 02910114) судовий збір в сумі 7230,64грн.
5. Стягнути з Національного університету Чернігівська політехніка ( вул. Шевченка,95, м. Чернігів, 14035, код 05460798) на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк: державна казначейська служба України, м. Київ, одержувач Чернігівська обласна прокуратура, код 02910114) судовий збір в сумі 7230,63 грн.
6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 04.10.2024.
Суддя Т.О.Кузьменко
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 03.10.2024 |
Оприлюднено | 07.10.2024 |
Номер документу | 122087848 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Кузьменко Т.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні