Постанова

від 24.09.2024 по справі 915/1037/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/1037/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Горбача А. М. (адвоката в режимі відеоконференції),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (колегія суддів: Богацька Н. С. - головуючий, Діброва Г. І., Ярош А. І.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 (суддя Ржепецький В. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

про стягнення 9 079 897,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. До Господарського суду Миколаївської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України") з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі - АТ "Оператор ГРС "Миколаївгаз") про стягнення грошових коштів у загальній сумі 9 079 897,59 грн, з яких: 6 531 566,92 грн - основна заборгованість, 1 637 163,23 грн - пеня, 737 968,59 грн - інфляційні втрати, 173 198,85 грн - 3 % річних.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" обґрунтовані неналежним виконанням договору транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000111, зокрема в частині оплати відповідачем вартості щодобових небалансів природного газу за травень 2022 року.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі № 915/1037/23, позов ТОВ "Оператор ГТС України" задоволено частково, стягнуто з АТ "Оператор ГРЗ "Миколаївгаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" заборгованість у загальній сумі 8 095 891,05 грн, а саме: 6 531 566,92 грн - основного боргу, 818 581,62 грн - пені, 737 968,59 грн - інфляційних втрат та 173 198,85 грн - 3 % річних, а також стягнуто 136 198,46 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості з оплати за щодобові негативні небаланси природного газу за травень 2022 року у сумі 6 531 566,92 грн. Суд першої інстанції зауважив, що перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що позивачем правильно визначено суми інфляційних втрат в розмірі 737 968,59 грн та 3 % річних у розмірі 173 198,85 грн. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 637 163,23 грн пені, то суд першої інстанції зазначив, що на підставі положень чинного законодавства та умов договору про транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000111 позивач обґрунтовано нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню. Суд першої інстанції перевірив розрахунок пені та встановив, що позивач правильно визначив період та суму нарахування, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені правильно визначено в сумі 1 637 163,23 грн.

Водночас суд першої інстанції зауважив, що відповідач заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій, а саме пені, шляхом зменшення належних до стягнення сум на 90 %.

Суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 233 Господарського кодексу України, зазначив, що враховує аргументи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, а також заперечення щодо цього позивача, тому вважає, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50 %. Суд першої інстанції встановив розмір належної до стягнення пені - 818 581,62 грн (50 % від заявленого до стягнення розміру пені).

2.3. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, переглянув рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі № 915/1037/23 лише в частині зменшення заявленої до стягнення пені на 50 % (з 1 637 163,23 грн до 818 581,62 грн).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховує доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення пені, зокрема про:

- відсутність господарської діяльності;

- скрутне становище підприємства у зв`язку з тим, що постановою від 29.09.2023 № 1773 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), зупинила дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 29.06.2017 № 853;

- нездійснення відповідачем розподілу природного газу на території Миколаївської області, оскільки з 01.10.2023 відповідач не є Оператором газорозподільної системи;

- незазначення позивачем, які збитки та яку шкоду йому було завдано через затримку у виконанні зобов`язання за договором з боку відповідача;

- запровадження воєнного стану в Україні та ті обставини, що з лютого 2022 року до листопада 2022 року територія м. Миколаєва та Миколаївської області знаходилася під постійними обстрілами з боку агресора, внаслідок чого практично всі підприємства області призупинили свою роботу, у той час як кошти за розподіл природного газу (основне джерело надходжень відповідача) перестали надходити.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що у зв`язку з порушенням строків оплати місцевий господарський суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 50 % пені, інфляційні втрати та 3 % річних, що компенсує можливі негативні наслідки для кредитора. Суд апеляційної інстанції також урахував, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду та дійшов висновку, що в цьому випадку суд першої інстанції дотримався принципу розумного балансу інтересів сторін, врахував обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у цій справі.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "Оператор ГТС України", не погодившись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі № 915/1037/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 818 581,62 грн.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Оператор ГТС України" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій застосували положення статті 233 Господарського кодексу України, статей 551, 624 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23.

3.3. АТ "Оператор ГРС "Миколаївгаз" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Оператор ГТС України" без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі № 915/1037/23 - без змін. При цьому відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, та правильно застосували положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 04.02.2020 між ТОВ "Оператор ГТС України" (оператор) та АТ "Оператор ГРС "Миколаївгаз" (замовник) було укладено договір № 2002000111 про транспортування природного газу (далі - договір).

4.2. Згідно з пунктом 2.1 договору оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

4.3. За змістом пункту 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи (далі - Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

4.4. Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (пункт 2.5 договору).

4.5. Згідно з пунктом 2.8 договору взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовлені, наданні, супроводжені) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу.

4.6. За змістом пункту 4.1 договору відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.

4.7. Згідно з пунктом 11.4 договору врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

4.8. Пунктом 13.1 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.

4.9. Відповідно до пункту 13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в poзмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

4.10. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач посилається на те, що за результатами співставлення остаточної інформації про подачу / відбір відповідачем газу до/з газотранспортної системи у травні 2022 року оператор встановив у відповідача наявність негативних щодобових небалансів та оформив відповідними актами врегулювання щодобових небалансів, а саме: за газовий місяць травень 2022 року на суму 6 531 566,92 грн.

Керуючись пунктами 2.8 та 9.3 договору, оператор через інформаційну платформу направив відповідачу рахунок на оплату щодобових небалансів № 05-2022-2002000111 від 31.05.2022 на суму 6 531 566,92 грн. Відправлення актів врегулювання щодобових небалансів та рахунків на оплату підтверджується "Реєстром файлів відправлених з Інформаційної платформи".

4.11. Відповідач зобов`язання за договором щодо оплати за щодобові небаланси за травень 2022 року не виконав, тому позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості у загальній сумі 9 079 897,59 грн, з яких: 6 531 566,92 грн - основна заборгованість, 1 637 163,23 грн - пеня, 737 968,59 грн - інфляційні втрати, 173 198,85 грн - 3 % річних.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення з АТ "Оператор ГРС "Миколаївгаз" заборгованості у загальній сумі 9 079 897,59 грн, з яких: 6 531 566,92 грн - основна заборгованість, 1 637 163,23 грн - пеня, 737 968,59 грн - інфляційні втрати, 173 198,85 грн - 3 % річних

5.4. Предметом касаційного перегляду є судові рішення у справі № 915/1037/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Оператор ГТС України" до АТ "Оператор ГРС "Миколаївгаз" про стягнення пені у розмірі 818 581,62 грн.

Отже, відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.5. Колегія суддів зазначає, що порядок стягнення неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила застосування та умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

5.6. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.7. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23, неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

5.8. Згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

5.9. Згідно із частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.10. Подібні правила також містить частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

5.11. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (подібна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

5.12. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов`язання, невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайного добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21).

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

5.13. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23 у подібних правовідносинах.

5.14. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.15. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 637 163,23 грн пені, то суд першої інстанції виходив із того, що на підставі положень чинного законодавства та умов договору про транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000111 позивач обґрунтовано нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню. Суд першої інстанції перевірив розрахунок пені та встановив, що позивач правильно визначив період та суму нарахування, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені правильно визначено в сумі 1 637 163,23 грн.

Водночас суд першої інстанції зауважив, що відповідач заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій, а саме пені, шляхом зменшення належних до стягнення сум на 90 %.

Суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 233 Господарського кодексу України, зазначив, що враховує аргументи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, а також заперечення на це позивача, вважає, що стягнення з відповідача пені в повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50 %. Суд першої інстанції встановив розмір належної до стягнення пені - 818 581,62 грн (50 % від заявленого до стягнення розміру пені).

5.16. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, переглянув рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі № 915/1037/23 лише в частині зменшення заявленої до стягнення пені на 50 % (з 1 637 163,23 грн до 818 581,62 грн).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховує доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення пені, зокрема про:

- відсутність господарської діяльності;

- скрутне становище підприємства у зв`язку з тим, що постановою від 29.09.2023 № 1773 НКРЕКП зупинила дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 29.06.2017 № 853;

- нездійснення відповідачем розподілу природного газу на території Миколаївської області, оскільки з 01.10.2023 відповідач не є Оператором газорозподільної системи;

- незазначення позивачем, які збитки та яку шкоду йому було завдано через затримку у виконанні зобов`язання за договором з боку відповідача;

- запровадження воєнного стану в Україні та ті обставини, що з лютого 2022 року до листопада 2022 року територія м. Миколаєва та Миколаївської області знаходилася під постійними обстрілами з боку агресора, внаслідок чого практично всі підприємства області призупинили свою роботу, у той час як кошти за розподіл природного газу (основне джерело надходжень відповідача) перестали надходити.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що у зв`язку з порушенням строків оплати місцевий господарський суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 50 % пені, інфляційні втрати та 3 % річних, що компенсує можливі негативні наслідки для кредитора. Суд апеляційної інстанції також урахував, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, та дійшов висновку, що в цьому випадку суд першої інстанції дотримався принципу розумного балансу інтересів сторін, врахував обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у цій справі.

5.17. Не погодившись із судовими рішеннями в частині зменшення суми штрафних санкцій на 50 %, ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. ТОВ "Оператор ГТС України", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.18. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.19. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Оператор ГТС України" зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували положення статті 233 Господарського кодексу України, статей 551, 624 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23.

5.20. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.21. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд дійшов такого висновку:

"Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків".

5.22. У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд виклав такий висновок:

"8.15. Суди обґрунтовано врахували, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін".

5.23. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, зокрема, звернув увагу на необхідність подання доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутність коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, в тому числі неможливість залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

5.24. У постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, на яку посилається скаржник, Верховний Суд виснував про таке:

"8.4. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

…8.7. Поряд з цим у вирішенні судом про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання".

5.25. Скаржник зазначає, що у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 Верховний Суд сформулював, зокрема, такий висновок:

"При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки".

5.26. З урахуванням доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 сформульовано висновок про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись із положенням статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статей 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

5.27. Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

5.28. Відтак колегія суддів зазначає, що оскаржувані рішення у справі № 915/1037/23, що розглядається, в частині зменшення розміру пені на 50 % не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених скаржником постановах. Питання про зменшення розміру штрафних санкцій в кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду і його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених ними аргументів. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.

5.29. Застосоване у статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21).

5.30. За результатами розгляду справи суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовив скаржнику у задоволенні позову в частині стягнення пені в повному обсязі та з урахуванням обставин справи зменшив розмір пені на 50%. При цьому суд першої інстанції реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України.

За таких обставин не можуть бути враховані доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення в оскаржуваній частині, неправильно застосували положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, не врахували висновки щодо їх застосування, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23, на які посилається скаржник, а також не дослідили та не оцінили обставини відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

5.31. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині з цих підстав.

5.32. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі № 915/1037/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак