Рішення

від 12.04.2021 по справі 758/14757/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14757/19

Категорія 81

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вірлпул компані Україна»</a>, про розірвання договору купівлі-продажу товару та стягнення його вартості, -

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вірлпул компані Україна»</a>, про розірвання договору купівлі-продажу товару та стягнення його вартості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 26.12.2016 року позивач придбав посудомийну машину TM Wirlpool, модель WKIO 3 T 123 6P, серійний (заводський) №609021258, вартістю 12435,00 грн. 30.10.2018 року позивач звернувся за телефоном, вказаним на офіційному сайті відповідача 800-30-20-30 для виклику сервісного інженера в зв`язку з тим, що посудомийна машина перестала працювати. 01.11.2018 року сервісний інженер здійснив огляд посудомийної машини, виявив несправність - «не працює циркуляційний насос». Оскільки виробником надається гарантія 12 місяців з дати придбання, позивачу було запропоновано здійснити платний ремонт, з вартістю запасної частини (циркуляційного насоса) 3600 грн. та очікувати на його доставку 1-1,5 місяці. Про це сервісний інженер залишив квитанцію №а202896.

Позивач не погодився із запропонованим йому платним ремонтом, тому звернувся до сервісного центру, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та подав письмову заяву з вимогою провести безоплатний ремонт посудомийної машини, в зв`язку з виявлення істотного недоліку, який виник з вини виробника, протягом строку служби посудомийної машини.

Після звернення з письмовою заявою до сервісного центру, позивач неодноразово телефонував до служби підтримки відповідача за вказаним вище номером, оскільки ремонт посудомийної машини ніхто не здійснював та відповіді на його письмове звернення йому не надавали. Півтора тижні за вказаним телефоном відповідав автовідповідач, повідомляючи що з технічних причин сервіс недоступний. Орієнтовно 14-16 листопада 2018 року позивачу вдалося додзвонитися до служби підтримки відповідача, і він пояснив оператору, що звертався з письмовою заявою до сервісного центру, про те що йому не надають відповідь на письмову заяву та не здійснюють ремонт товару, просив посприяти у вирішенні питання. Але позивач так і не отримав ніякої відповіді від сервісного центру або відповідача.

Вважає, що такою бездіяльністю працівники сервісного центру та служба підтримки відповідача порушили його права як споживача, в зв`язку з чим, він вимушений звернутися до суду за захистом його порушених прав.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.03.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

До суду надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що позивач придбав товар - посудомийну машину "Whirlpool" 26.12.2016 року і користувався нею один рік і 10 місяців. При цьому, при купівлі товару йому було повідомлено, що гарантійний строк наданий виробником на роботу товару складає 1 рік, протягом якого, у випадку поломки товару, виробник гарантує його безоплатний ремонт. Товар справно працював рік і десять місяців (оскыльки заявку про несправність товару позивачем було подано 30.10.2018 року) і тільки тоді вперше товар вийшов із ладу. В результаті проведеної діагностики була виявлена несправність. Оскільки несправність товару була виявлена поза межами гарантійного строку експлуатації, позивачу було запропоновано платний ремонт, на який він не погодився. Отже, товар позивача до моменту звернення 30.10.2018 року жодного разу не ремонтувався. При цьому, йому не повідомлялось, що тривалість ремонту буде більше 14 днів, він це припустив, та фактично позивач товар в ремонт не здавав. Більше того, на квитанції про проведення діагностики зазначено термін ремонту 14 днів. Крім того, в квитанції №а202898 зазначена вартість запасної частини, що необхідно чекати місяць або 1,5 місяці. Однак це є лише припущенням діагностика. Зазначає, що умови обслуговування, проведення після гарантій ного ремонту товару вказано на звороті квитанції №а202898, і позивач погодився з ними, підтвердивши це своїм підписом у самій квитанції. Отже, з підстав необґрунтованості просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.12.2016 року позивач придбав посудомийну машину TM Wirlpool, модель WKIO 3 T 123 6P, серійний (заводський) №609021258, вартістю 12435,00 грн.(а.с. 3).

01.11.2018 року сервісний інженер здійснив огляд посудомийної машини, виявив несправність - «не працює циркуляційний насос». Оскільки виробником надається гарантія 12 місяців з дати придбання, позивачу було запропоновано здійснити платний ремонт, з вартістю запасної частини (циркуляційного насоса) 3600 грн. та очікувати на його доставку 1-1,5 місяці. Про це сервісний інженер залишив квитанцію №а202896 (а.с. 7).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 5ст. 656 ЦК України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Частиною третьою статті 698 ЦК України передбачено, що до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до визначення термінів у ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» недолік - це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Пунктом 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначається такий термін, як істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів`у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:1) пропорційного зменшення ціни;2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Частиною третьою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.

Отже, товар позивача до моменту звернення 30.10.2018 року жодного разу не ремонтувався. Тому, виявлена несправність товару, придбаного позивачем, не може бути істотним недоліком, оскільки згідно з п. 12 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» для визначення недоліку - істотним недоліком, необхідно: 1) щоб недолік проявився знову, після його усунення; 2) для усунення повторно виявленого недоліку необхідно більше 14 днів.

В п.4 Умов обслуговування зазначено, що Сервісна служба (виконавець) не є імпортером або продавцем Вашого приладу. Сервісна служба не є представником фірм виробників приладів, не є організацією, що представляє інтереси виробника чи імпортера (продавця) на території України і не несе відповідальності по зобов`язанням виробників поза межами, встановленими Сервісними Угодами з ними і цим договором.

В п. 5 Умов обслуговування вказано, що Сервісна служба не відповідає по зобов`язанням продавців приладів і встановлених ними правилах і строках обслуговування додатково чи замість гарантії виробника або гарантії від виконавця (сервісної служби) встановлені цим документом.

Пунктом 8 Умов обслуговування встановлено, що Замовник погоджується, що для виконання ремонту може знадобитися запчастина, яку необхідно доставити від виробника або постачальника запасних частин. В таких випадках узгоджений термін виконання замовлення буде становити 14 днів від дати постачання останньої запасної частини виконавцю.

Таким чином, позивач був поінформований, що Сервісна служба є незалежною організацією і немає відношення до імпортера (продавця) чи виробника, тому не несе ніяких зобов`язань ні за виробника, ні за імпортера (продавця), однак, звертається у Сервісний цент «АМАТІ сервіс» з письмовим зверненням про безплатний ремонт товару посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», тобто до організації, яка ніякої відповідальності щодо товару та її ремонту поза межами гарантії не несе, згідно Закону України «Про захист прав споживачів».

Звертаючись до відповідача з позовною вимогою про повернення грошових коштів в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», позивачем визначено неналежного відповідача у справі, який не є ні виробником товару, ні продавцем, що підтверджується фіскальним чеком від 26.12.2016 року.

Згідно ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесіє позивачі відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови, підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Згідно з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011, у разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно з специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Таким чином, суд, беручи до уваги зазначені у справі обставини, встановлені на їх підтвердження докази, а також звертаючи увагу на викладену правову позицію Верховного Суду, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідач у справі не є належним.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Згідно з частиною 3статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

20.07.2020 року між відповідачем та адвокатським об`єднанням «Спілка адвокатів міста Києва» укладено договір про надання правової допомоги № 45/2020.

Як вбачається з додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 45/2020 адвокат надав, а клієнт прийняв надання правової допомоги по Договору про надання правової допомоги №45/2020.

Згідно акту прийому передачі виконаних послуг відповідач сплатив адвокатському об`єднанню «Спілка адвокатів міста Києва» 20000 грн. за правничу допомогу за договором від 20.07.2020 року №45/2020.

Суд звертає увагу, що представництво інтересів відповідача на суму 20000 грн. є суттєво завищеним.

Суд вважає, що підготовка відзиву на позовну заяву та направлення його та участь у судовому засіданні на суму 3000 грн. є співмірним зі складністю справи та виконаною роботою; часом, витраченим на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для позивача.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги заяви підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст.2,4,13,141,263-265,352,354,355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вірлпул компані Україна»</a>, про розірвання договору купівлі-продажу товару та стягнення його вартості - відмовити;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вірлпул компані Україна»</a> понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень;

Повне найменування:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вірлпул компані Україна»</a> (адреса: 02002, м. Київ, вул. Євген Сверстюка, 2-А, код ЄДРПОУ 37001764);

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.В. Гребенюк