Ухвала

від 03.10.2024 по справі 506/1053/24

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/1053/24

Провадження № 2/506/285/24

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

03.10.2024 року селище Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.

розглянувши заяву представника позивача - адвоката Кресюна Василя Андрійовича про забезпечення позову по справі за позовом

ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору та відмовою у сплаті орендної плати протягом двох років поспіль зі стягненням орендної плати, 3% річних, індексу інфляції, пені за користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

01.10.2024 року до Красноокнянського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору та відмовою у сплаті орендної плати протягом двох років поспіль зі стягненням орендної плати, 3% річних, індексу інфляції, пені за користування земельною ділянкою.

У позовній заяві позивач просив усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5123184200:01:002:0452, площею 9,0093 га ріллі, яка розташована на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області шляхом зобов`язання ПП «Агрофон» її звільнення з 01.10.2024 року, у зв`язку із закінченням терміну дії Договору оренди земельної ділянки б/н від 03.01.2012 року та Додаткової угоди б/н від 17.08.2016 року 31.12.2023 року та відмовою у сплаті орендної плати протягом двох років поспіль, а також стягнути з ПП «Агрофон» на користь позивача орендну плату, пеню, 3% річних, індекс інфляції за 2022, 2023 та 9 місяців 2024 року в загальній сумі 71245,13 грн.

Разом із позовною заявою представником позивача адвокатом Кресюном Р.М. до суду подано заяву про забезпечення позову.

В обгрунтування заяви представник позивача зазначив, що між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ПП «Агрофон» невідомо коли була укладена Додаткова угода до Договору оренди землі кадастровий номер №5123184200:01:00:_:_, площею ___га ріллі, яка знаходиться на території Топалівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Сторони погодилися викласти у новій редакції пункти договору, зокрема, щодо того, що Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.04.2024 року слідує те, що даний Договір оренди зареєстрований 17.08.2016 року і діє до 31.12.2023 року. 16.09.2023 року ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_2 успадкував та отримав свідоцтво на спадщину на земельну ділянку, кадастровий номер 5123184200:01:002:0452, площею 9,0093 га ріллі, яка знаходиться на території Топалівської сільської ради Подільського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після смерті матері ОСОБА_1 повідомив представника ПП «Агрофон» в с.Топали Кожухаря А. про те, що він є спадкоємцем після смерті матері і про те, щоб йому перерахували кошти за орендну плату на його рахунок, на що той запевнив його, що позивач отримає орендну плату вчасно. З 13.06.2022 року позивач був мобілізований до ЗСУ та проходив військову службу. Позивач неодноразово при зустрічі запитував ОСОБА_3 , чому йому не виплачують орендну плату, на що той обіцяв вирішити питання та виплатити орендну плату, однак орендна плата позивачу виплачена не була. Термін дії договору оренди закінчився 31.12.2023 року. 15.04.2024 року позивач прибув до офісу відповідача з вимогою звільнити земельну ділянку, оскільки хотів укласти договір оренди з іншим орендарем, але йому було повідомлено, що підстав для звільнення земельної ділянки немає і ПП «Агрофон» буде і надалі її обробляти. 15.04.2024 року на адресу відповідача була надіслана претензія про звільнення земельної ділянки. Поки йшла переписка поштою, відповідач засіяв земельну ділянку соняшником та пообіцяв позивачу звільнити земельну ділянку після збору врожаю соняшника. Відповіді на претензію ПП «Агрофон» не надав і досі. Станом на 22.09.2024 року ПП «Агрофон» зібрало соняшник, але категорично відмовляється звільнити земельну ділянку, мотивуючи тим, що договір діє до 31.12.2024 року, а сільськогосподарський рік закінчується у серпні місяці, тому земельна ділянка буде звільнена лише у серпні 2025 року і не раніше. Відповідач не виконує вимог договору оренди та навмисне не виплачує орендну плату позивачу за 2022-2024 роки взагалі, мотивуючи тим, що сплатить орендну плату лише за 2024 рік. ПП «Агрофон» та його керуючий Кожухар А. не направляли позивачу жодного письмового повідомлення про те, що вони мають бажання продовжити дію договору оренди земельної ділянки і такого повідомлення позивач не отримував. Також позивач не надавав згоду на продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, а тому на думку представника позивача, дії відповідача з 01.01.2024 року на земельній ділянці кадастровий номер 5123184200:01:002:0452, площею 9,0093 га ріллі по не звільненню земельної ділянки та невиплаті орендної плати є незаконними, а тому відповідач повинен негайно звільнити вказану земельну ділянку з 01.10.2024 року. Вказані обставини змусили ОСОБА_1 звернутися до суду, оскільки в інший спосіб захистити своє право він не може.

На даний час ПП «Агрофон» готує зазначену земельну ділянку під посівну озимими культурами і якщо не забезпечити позов шляхом заборони ПП «Агрофон» здійснювати підготовку під посівну, то, на думку представника позивача, ПП «Агрофон» засіє земельну ділянку озимими культурами і знову незаконно буде користуватися вказаною земельною ділянкою протягом року. На підставі зазначеного, представник позивача просив заборонити ПП «Агрофон» з 01.10.2024 року проводити будь-які сільськогосподарські роботи по обробці та посіву на земельній ділянці кадастровий номер 5123184200:01:002:0452, площею 9,0093 га ріллі, яка розташована на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням терміну договору оренди земельної ділянки 31.12.2023 року. Вказану заяву просив розглянути у його відсутність.

Заява про забезпечення позову розглянута судом без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ч.1 ст.153 ЦПК України.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кресюна В.А., суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Згідно з п.п.2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема:

- забороною вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Ч.3 ст.150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому, згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Так, позивачем мала б бути доведена, у разі задоволення позовних вимог, ймовірність утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Однак жодних обґрунтованих посилань позивача на те ,що забезпечення позову слід застосувати для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і які саме можуть виникнути такі утруднення, заява не містить.

Більше того, представник позивача у заяві про забезпечення позову посилається на те, що відповідач негайно має звільнити земельну ділянку, що по суті є фактичним вирішенням спору на користь позивача.

Суд звергає увагу на те , що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб та учасників процесу.

Слід зазначити, що у разі задоволення позову виконання відповідачем на теперішній час будь-яких сільськогосподарських робіт жодним чином не вплине на виконання рішення суду ; натомість заборона виконання таких робіт , у разі відмовити у задоволенні позову, може вплинути на господарську діяльність підприємства ,раціональне використання земель , в тому числі і на право позивача на отримання орендної плати.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяви про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Агрофон» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення, у зв`язку із закінченням терміну дії договору та відмовою у сплаті орендної плати протягом двох років поспіль зі стягненням орендної плати, 3% річних, індексу інфляції, пені за користування земельною ділянкою

Таким чином, заходи забезпечення позову, які просив вжити представник позивача, за своїм змістом є тотожними задоволенню частини заявлених позовних вимог, тоді як вжиття таких заходів забезпечення позову відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153, 260 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Кресюна Василя Андрійовича про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору та відмовою у сплаті орендної плати протягом двох років поспіль зі стягненням орендної плати, 3% річних, індексу інфляції, пені за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя О. Л. Чеботаренко