Постанова

від 02.10.2024 по справі 671/1071/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня2024 року

м. Київ

справа № 671/1071/22

провадження № 61-10358св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подільська зернова компанія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фільварочна Ольга Борисівна, на постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В., від 10 червня 2024 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 він успадкував земельну ділянку, кадастровий номер 6820981900:04:019:0128, площею 2,4756 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Волочиської міської ради (раніше Гарнишівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області). Ця земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія».

3. У відповідь на адвокатський запит відповідач надав копію договору оренди землі від 28 травня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» і зареєстрованого в Державному реєстрі земель 28 травня 2012 року за № 682098194002135.

4. Зазначав, що у копії договору містяться ознаки внесення змін у початковий зміст рукописного цифрового запису у пункті 8 розділу «Строк дії договору» шляхом вчинення дописів. Крім того, він має сумніви з приводу виконання підпису від імені орендодавця ОСОБА_2 у договорі оренди та акті приймання-передачі землі від 28 травня 2012 року.

5. Інформація про реєстрацію речового права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

6. Внесення змін у початковий зміст договору виключає дотримання вимоги про досягнення згоди щодо строку дії договору як істотної умови договору оренди землі. Тому позивач вважав договір неукладеним. Стверджував, що земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без законних підстав, чим порушуються його права як власника.

7. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив зобов`язати ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» не чинити йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 6820981900:04:019:0128 площею 2,4756 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Волочиської міської ради, та повернути вказану земельну ділянку власнику.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області

від 25 березня 2024 року, з урахуванням ухвали Волочиського районного суду Хмельницької області від 08 квітня 2024 року, позов задоволено.

9. Зобов`язано ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 6820981900:04:019:0128 площею 2,4756 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Волочиської міської ради (раніше Гарнишівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області), та повернути вказану земельну ділянку власнику. Вирішено питання про судові витрати.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що договір оренди є неукладеним та, відповідно, відсутність законних підстав для користування відповідачем спірною земельною ділянкою. Договір оренди землі від 28 травня 2012 року, на який посилається відповідач як на підставу користування належною позивачеві земельною ділянкою, є таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Належна позивачеві земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача за відсутності правових підстав. Сам по собі факт реєстрації договору оренди землі у державному реєстрі земель не виключає можливості заміни першого аркуша договору.

11. Позивачем не оспорюється справжність підпису ОСОБА_2 на другому аркуші договору оренди землі від 28 травня 2012 року, разом з тим, рукописний текст на першому аркуші договору оренди землі від 28 травня 2012 року, що укладений між орендодавцем та орендарем, об`єктом якого є спірна земельна ділянка, виконано у період січень-червень 2022 року, що не відповідає вказаній у договорі даті. Обидва аркуші бланку договору оренди не виготовлені одночасно, як єдиний документ. Договір оренди виготовлено шляхом заміни першого аркушу. Це підтверджується висновком експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» № 15196 від 28 грудня 2023 року.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 червня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» задоволено частково. Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області

від 25 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

13. Апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів необґрунтованості чи суперечності висновку ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» № 15196 від 28 грудня 2023 року іншим матеріалам справи. Висновок експерта підтверджує той факт, що договір оренди виготовлено шляхом заміни першого аркушу, на якому вказано строк дії договору.

14. Однак, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не врахував, що договір з 2012 року виконувався сторонами. Така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність. Земельна ділянка на території Гарнишівської сільської ради була передана власником ОСОБА_2 представнику відповідача у користування на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі акту приймання-передачі від 28 травня 2012 року. Представник позивача в апеляційному суді не заперечувала обставини отримання орендодавцем орендної плати за землю. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним і може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Апеляційний суд вважав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 18 липня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Фільварочна О. Б., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 червня 2024 року та залишити в силі рішенняВолочиського районного суду Хмельницької області від 25 березня 2024 року.

16. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16?ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Заявник стверджує, щоапеляційний суд дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої висновки обранням позивачем неналежного способу захисту. Судами встановлено, що відповідно до висновку експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» № 15196

від 28 грудня 2023 року рукописний текст на першому аркуші договору оренди землі від 28 травня 2012 року, що укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», об`єктом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 6820981900:04:019:0128, площею 2,4756 га, що зареєстрований в Державному реєстрі земель за реєстраційним

№ 682098194002115 від 28 травня 2012 року, виконано у період січень-червень 2022 року (тобто після смерті орендодавця), що не відповідає вказаній у договорі даті. Обидва аркуші бланку договору оренди не виготовлено одночасно, як єдиний документ. Договір оренди виготовлено шляхом заміни першого аркушу

18. Заявник звертає увагу, що висновки суду першої інстанції про неукладеність правочину є правильними, такими що відповідають обставинам справи. Виготовлення першого аркушу договору після смерті ОСОБА_2 , виключає вольові дії останньої щодо вчинення саме цього правочину, відповідність його умов її внутрішній волі та погодження нею істотних умов. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

19. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ним обрано належний та ефективний спосіб захисту своїх прав шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема повернення земельної ділянки. Матеріали справи не містять доказів виконання договору обома сторонами, зокрема сплати орендарем орендної плати.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024року відкрито касаційне провадження у справі № 671/1071/22.

21. Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6820981900:04:019:0128, площею 2,4756 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Волочиської міської ради (раніше - Гарнишівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області), на підставі свідоцтва про спадщину за законом

від 21 грудня 2012 року № 2410, що підтверджується копією вказаного свідоцтва, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

23. Вказана земельна ділянка належала спадкодавцеві - матері позивача ОСОБА_2 , яку він успадкував після її смерті.

24. Відповідно до договору оренди б/н від 28 травня 2012 року, зареєстрованого в державному реєстрі земель 28 травня 2012 року за

№ 682098194002115, орендодавець - ОСОБА_2 надає, а орендар -

ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» приймає у строкове платне користування земельну ділянку кадастровим номером 6820981900:04:019:0128, площею 2,48 га, строком на 25 років зі сплатою орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, яка відповідно до пункту 5 договору становить 39 050, 00 грн, та складає 1 171, 50 грн на рік.

25. Відповідно до висновку експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» № 15196 від 28 грудня 2023 року рукописний текст на першому аркуші договору оренди землі від 28 травня 2012 року, що укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», об`єктом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 6820981900:04:019:0128, площею 2,4756 га, що зареєстрований в Державному реєстрі земель за реєстраційним № 682098194002115 від 28 травня 2012 року, виконано в період січень-червень 2022 року, що не відповідає вказаній у договорі даті. Обидва аркуші бланку договору оренди не виготовлено одночасно, як єдиний документ. Договір оренди виготовлено шляхом заміни першого аркушу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

27. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

30. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

31. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

32. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

33. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду

за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

34. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

35. Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину закон може пов`язувати з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає у згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

36. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

37. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

38. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої

статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

39. Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

40. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

41. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

42. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

43. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

44. Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

45. За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

46. Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди.

47. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

48. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

49. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

50. У випадку, коли договір оренди не укладався, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки, виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

51. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, може бути усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

52. Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16?ц (провадження № 14-499цс19), постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 598/538/19 (провадження № 61-9846св20) від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22) та від 10 липня 2024 року у справі № 671/2139/21 (провадження № 61-2733св24).

53. Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (пункт 7.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16?ц (провадження № 14-499цс19).

54. У справі, що переглядається, висновком експерта № 15196 від 28 грудня 2023 року встановлено, що рукописний текст на першому аркуші договору оренди землі від 28 травня 2012 року (зокрема щодо строку дії договору), укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», об`єктом якого є спірна земельна ділянка, виконано у період січень-червень 2022 року, що не відповідає вказаній у договорі даті. Аркуші бланку договору оренди виготовлено у різний час, договір оренди виготовлено шляхом заміни першого аркушу.

55. Вказаний висновок експерта визнано судами попередніх інстанцій належним і допустимим доказом.

56. З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що виготовлення першого аркушу договору, на якому містяться умови про строк дії договору (рукописний текст) у період січня-лютого 2022 року, тобто після смерті ОСОБА_2 , виключає наявність волі останньої на вчинення саме цього правочину (договору оренди земельної ділянки строком 25 років), відповідність цих умов її внутрішній волі та погодження нею істотних умов договору оренди землі. Отже є підстави вважати, що договір оренди землі строком на 25 років між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» не укладався.

57. Слід також звернути увагу на те, що матеріали справи не містять платіжних документів, які б підтверджували сплату ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» на користь орендодавця орендної плати.

58. Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок № 198 від 19 серпня 2016 року, № 168 від 18 грудня 2015 року, виданих ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», строк дії договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_2 , складає 10 років.

59. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

60. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

61. Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

62. Відповідно до частини першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

63. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

64. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),

від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

65. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі

№ 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі

№ 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

66. Велика Палата Верховного Суду також наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

67. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

68. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, послався на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що стало основним мотивом для відмови у позові.

69. Враховуючи встановлені у цій справі обставини, а також доведений факт, що за життя ОСОБА_2 не мала волевиявлення на укладення у 2012 році договору оренди землі строком на 25 років, між сторонами не було досягнуто істотних умов такого договору, а такий договір, ймовірно укладався строком на 10 років, який закінчився на час подання позову, слід погодитися з висновками суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, як власника земельної ділянки, а саме усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 6820981900:04:019:0128 площею 2,4756 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Волочиської міської ради, шляхом її повернення, відновить його порушені права на користування та розпорядження своєю власністю.

70. Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

71. За результатами оцінки доказів у цій справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачем, який спрямований на відновлення його порушених прав шляхом витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння і користування відповідача.

72. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

73. Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

74. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фільварочна Ольга Борисівна, задовольнити.

2. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 червня 2024 року скасувати.

3. Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області

від 25 березня 2024 року залишити в силі.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подільська зернова компанія» (ЄДРПОУ 34412592) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у сумі 3 175 (три тисячі сто сімдесят п`ять) грн 68 коп.

5. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович