Ухвала

від 01.10.2024 по справі 757/38615/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38615/24-ц

У Х В А Л А

01 жовтня 2024 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Гуртова Т. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ АДЕНІУМ» про повернення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває вказана позовна заява.

Позивачем подано заяву, відповідно до якої позивач просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ АДЕНІУМ» в межах позовних вимог у розмірі 250 000,00 грн (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), які розміщені на банківських рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали суду про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ АДЕНІУМ», крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Заява обґрунтована тим, що 13.09.2021 позивач перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 250 000 грн. Зі змісту платіжної інструкції № 18175419 від 13.09.2021 вбачається, що призначення платежу зазначено: «Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг. Договору № 4 від 13.09.2021 р.», але між сторонами відсутні договірні відносини, тому підлягають поверненню відповідачем, як такі, що отримані останнім без достатньої правової підстави. З огляду на зазначене, позивач просить вжити зазначені вище заходи забезпечення позову, які сприятимуть ефективному захисту порушених прав позивача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликались.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось згідно

Суд, дослідивши позовну заяву, заяву про забезпечення позову та надані до них документи, дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Cпівмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

При цьому, згідно з ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Судом встановлено, що позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ АДЕНІУМ» про повернення безпідставно набутих грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2021 позивач перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 250 000 грн. Зі змісту платіжної інструкції № 18175419 від 13.09.2021 вбачається, що призначення платежу зазначено: «Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг. Договору №4 від 13.09.2021р.». Однак, як зазначає заявник, між сторонами відсутні договірні відносини щодо перерахування грошових коштів у сумі 250 000 грн, тобто ці кошти є помилково перерахованими, а відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може призвести до порушення прав позивача до моменту винесення рішення справи по суті спору.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд, дослідивши матеріали справи та поданої заяви, враховуючи підстави, предмету позову, що стосується накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ АДЕНІУМ» в межах позовних вимог у розмірі 250 000,00 грн, які розміщені на банківському рахунку в АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ АДЕНІУМ» в межах позовних вимог у розмірі 250 000,00 грн., які розміщені на банківському рахунку в АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Разом з тим, заявником не доведено належними доказами наявність у відповідача інших відкритих рахунків та наміри відкрити такі рахунки в майбутньому, то заява в частині накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ АДЕНІУМ», які розміщені на банківських рахунках, та будуть відкриті після постановлення ухвали суду про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ АДЕНІУМ», задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З врахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Крім того, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення відповідно до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 149-155, 353-354 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

У порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ АДЕНІУМ», в межах позовних вимог у розмірі 250 000,00 грн, які розміщені на банківському рахунку в АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 - до набрання законної сили рішенням суду по справі № 757/38615/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТ АДЕНІУМ» про повернення безпідставно набутих грошових коштів.

В іншій частині заяви - відмовити.

Дані про позивача (стягувача):

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Дані про відповідача (боржника):

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТ АДЕНІУМ», адреса: 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, буд. 10/10, офіс 60-61, код ЄДРПОУ: 44386061.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя Тетяна ГУРТОВА