Рішення

від 04.10.2024 по справі 340/1455/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/1455/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехпром" (вул. Студентська, 50, м.Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 24709453) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В.Перспективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, код ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00089280707 від 27.11.2023;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00089290707 від 27.11.2023.

В обґрунтування вимог позивача зазначає, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу № 1140-п від 15.09.2023 проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Автотехпром» з 03.10.2023 по 23.10.2023 за період діяльності з 01.01.2017 по 30.06.2023. За результатом перевірки, ГУ ДПС у Кіровоградській області складено акт № 7374/11-28-07-07/24709453 від 30.10.2023.

На підставі акту перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку. 14.02.2024 ДПС України ухвалено рішення № 3837/6/99-00-06-01-01-06, яким залишено без змін ППР, а скаргу ТОВ «Автотехпром» без задоволення.

ТОВ «Автотехпром» не погоджується як з висновками, викладеними у Акті, так із визначеним Відповідачем податковим зобов`язанням згідно ППР, вказуючи, що відповідачем зокрема не взято до уваги та не надано оцінку наданим під час перевірки документам і відомостям , що підтверджують подальше використання і реалізацію придбаного товару у контрагентів ПМП «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ»; ТОВ «Сейлінг Юніверс», ТОВ «Кедріс». Висновки відповідача про необхідність збільшення доходу та донарахування податкових зобов`язань від вартості безоплатно одержаних активів невідомого походження в загальному складаються із припущень та не є об`єктивним.

Ухвалою суду від 20.03.2024р. відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 24.04.2024р. Крім того, ухвалами суду від 20.03.2024 від Сервісного центру МВС №3541 та контрагентів позивача ПМП «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ»; ТОВ «Сейлінг Юніверс», ТОВ «Кедріс» витребувано докази по справі (т.1а.с.72-76).

11.04.2024р. відповідачем подано відзив на адміністративний позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що за результатами перевірки позивача не встановлено джерело походження/виробника вищеназваного товару, придбання яких задокументовано накладними, виписаними ПМП «Нова генерація», ТОВ «Сейлінг Юніверс», ТОВ «Кедріс», та не підтверджено легальність руху товарів в «ланцюгу» постачання від виробника до ТОВ «Автотехпром».

Перевіркою наданих документів щодо придбання товару/послуг (дизельне пальне, бензин, суміш вуглеводнів, бензино-лігроїнова фракція, абсорбент газоконденсатний, етанол як складник бензину, деетанпропанбутанізований конденсат, паливо авіаційне для газотурбінних двигунів, транспортних послуг, ізобутиловий спирт) від зазначених контрагентів, встановлено формальність їх складання та недостовірність, їх невідповідність фактичним обставинам та відсутність фактичного переміщення товарів по операціях, які в них відображені, з урахуванням фактів, викладених в акті перевірки.

Вказується, що наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Первинні документи, зокрема, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами, вказаними в цих документах, як постачальник та покупець.

Чинне податкове законодавство не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною. (т.1 а.с. 89-100).

Ухвалою суду від 12.04.2024р. задоволено клопотання представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24.04.2024 підготовче судове засідання відкладено до 10.05.2024 (т.3а.с.73).

Ухвалами суду від 24.04.2024 витребувано докази по справі (т.3а.с.74,75).

Ухвалою суду від 10.05.2024 підготовче судове засідання відкладено до 24.05.2024 (т.3а.с.197).

Ухвалою суду від 24.05.2024 підготовче судове засідання відкладено до 20.08.2024 (т.3а.с.211).

В період з 01.07.2024 по 16.08.2024 справа не розглядалась у зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці.

20.08.2024 підготовче судове засідання відкладено до 12.09.2024 (т.3а.с.226).

Ухвалою суду від 12.09.2024 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду на 20.09.2024 (т.3а.с.243).

20.09.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.09.2024 (т.3а.с.247).

30.09.2024 суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні (т.4а.с.10).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі документи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Посадовими особами відповідача в період з 03.10.2023 по 23.10.2023 було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.01.2017 по 30.06.2023 року.

За результатом перевірки, ГУ ДПС у Кіровоградській області складено акт № 7374/11-28-07-07/24709453 від 30.10.2023. (т.2 а.с. 15-50).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст.44, абз. «а» пп.14.1.13, пп. 14.1.36, пп. 14.1.191, пп.14.1.231, п.14.1, ст.14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу внаслідок заниження фінансового результату до оподаткування всього у сумі 30 588 750 грн, в тому числі за 2018 рік на 27 754 140 грн, за 2019 рік на 2 834 610 грн, в результаті заниження інших доходів на суму вартості безоплатно одержаних активів невідомого походження по взаємовідносинах з контрагентами:

ПМП «Нова генерація» (код ЄДРПОУ 25346219) на суму 26623542 грн;

ТОВ «Сейлінг юніверс» (код ЄДРПОУ 40840169) на суму 3257616 грн;

ТОВ «Кедріс» (код ЄДРПОУ 41386493) за 2018 рік на суму 707592 гривень.

Вказане порушення вплинуло на заниження податку на прибуток на 5 505 975 грн, в тому числі: за 2018 рік на 4 995 745 грн; за 2019 рік на 510 230 гривень.

- п. 44.1 ст. 44, ст. 46, абз. «а» пп. 14.1.13, пп. 14.1.36, пп. 14.1.191, пп. 14.1.231, п. 14.1, ст. 14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Кодексу, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ на суму 5 093 345 грн за рахунок завищення податкового кредиту, в зв`язку з проведенням нереальних (безтоварних) господарських операцій з придбання ідентифікованого товару/послуг у постачальників ПМП «Нова генерація», ТОВ «Сейлінг юніверс», ТОВ «Кедріс», введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів/ послуг (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу.

- п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.5, п.6, п. 7 п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, внаслідок заниження показника Звіту про фінансові результати по рядку 2120 «Іншій операційний дохід», що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування всього у сумі 2022721 грн., в тому числі за 2019 рік на 2022728 грн., внаслідок заниження інших операційних доходів на суму припинених зобов`язань щодо повернення відсотків шляхом прощення боргу по договору позики.

- пп.140.5.11, п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), платником занижено різниці на які збільшується фінансовий результат на загальну суму 40000грн., в тому числі: за 2020 рік на 40000грн. внаслідок їх не збільшення на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства (підпункт 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України).

На підставі вищезазначених висновків, викладених в акті перевірки відповідачем 27.11.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- Форма «Р» № 00089290707, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання, з податку на додану вартість на суму 6366681,00 грн., в т.ч. за основним зобов`язанням 5093345,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1273336 грн. (т.1а.с.25,26);

- Форма «Р» №00089280707, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7344783,00 грн., в т.ч. за основним зобов`язанням 5877266,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1467517,00 грн. (т.1а.с.27,28).

Щодо порушення, яке полягало у заниженні фінансового результату до оподаткування всього у сумі 2022721 грн., в тому числі за 2019 рік на 2022728 грн., внаслідок заниження інших операційних доходів на суму припинених зобов`язань щодо повернення відсотків шляхом прощення боргу по договору позики, суд зазначає наступне.

В ході перевірки встановлено та не заперечується позивачем, що згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» станом на 01.01.2017 року обліковувалась кредиторська заборгованість по компанії нерезиденту REAGENT LTD (США) в розмірі 253107 дол. США (6882195,50 грн.=253107 дол. США*17,190858 грн./дол. США (курс НБУ станом на 01.01.2017)), яка виникла по договору позики від 01.07.2011 № 17 (т.1а.с.37-39).

За взаємною згодою сторони внесли зміни до первісного договору (додаткова угода №3 від 18.11.2019, т.1а.с.39звор.,40), в результаті чого скасували обов`язок одержувача позики щодо її повернення.

Відповідач вказує, що на суму припинених зобов`язань щодо повернення відсотків шляхом прощення боргу по договору позики в сумі 85396,90 доларів США, що становить 2022728 грн. занижено інші операційні доходи за 2019 рік (85396,90 доларів США х 23,6862 грн/дол. США (курс НБУ станом на 31.12.2019)), що є порушенням п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.5, п.6, п. 7 п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Згідно п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 здійснено класифікацію доходів в бухгалтерському обліку на групи, однією з яких є інші операційні доходи.

Вказаний пункт П(с)БО 15, містить наступне визначення інших операційних доходів - до складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Тобто, п. 7 П(с)БО 15 не включає до складу інших операційних доходів припинених зобов`язань щодо повернення відсотків шляхом прощення боргу по договору позики.

Крім того, суд враховує, та не спростовується відповідачем, що відсотки за договором позики у податковій звітності та фінансовій звітності позивачем не відображались, як в період укладення договору позики так і в подальшому; позивачем у податковій звітності не відносились відсотки за таким договором до фінансових витрат (пункт 3 П(с)БО 31 "Фінансові витрати"), що в свою чергу не вплинуло на фінансовий результат, як щодо його зменшення так і збільшення.

Щодо порушення пп.140.5.11, п.140.5 ст.140 ПКУ, внаслідок чого позивачем занижено різниці на які збільшується фінансовий результат на загальну суму 40000грн., в тому числі: за 2020 рік на 40000грн. внаслідок їх не збільшення на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства, суд зазначає наступне.

Змістом п. 3.1.1.1. розділу ІІІ (стор. 37 акту, т.2а.с.33) акту перевірки № 7374/11-28-07-07/24709453 від 30.10.2023 судом встановлено., що до ТОВ «Автотехпром» за результатами акта перевірки від 04.08.2020 року №212/11-28-32-01/24709453, прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2020 року № 00002673200 та застосовано штраф за кодом платежу 21081103 в сумі 40000грн. На підставі даних головної книги платником штраф в бухгалтерському обліку відображено по Дт рах.948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» та Кт рах.31 «Поточні рахунки в національній валюті» в сумі 40000 гривень. З метою отримання копій документів та пояснень щодо наведених фактів порушень, на адресу ТОВ «Автотехпром» надано запит від 12.10.2023 року. Платником з даних питань надано пояснення, в яких вказано, що головним бухгалтером помилково не було включено в дохід 85396,9 доларів США по процентам, а включено лише суму основної заборгованості за позикою, а також зазначено що головним бухгалтером випадково при складанні річної звітності за 2020 рік не було збільшено фінансовий результат на суму штрафу 40000 гривень.

Таким чином, вказані обставини вказують на правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.140.5.11, п.140.5 ст.140 ПКУ.

Відповідно до розрахунку податкового зобов`язання та штрафних санкцій по акту перевірки № 7374/11-28-07-07/24709453 від 30.10.2023 (т.2а.с.162), враховуючи встановлене порушення позивачеві, згідно податкового повідомлення-рішення №00089280707 від 27.11.2023, нараховано основне зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 7200 грн., але при цьому, відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, штрафні (фінансові) санкції не нараховано.

Щодо порушень податкового законодавства внаслідок:

- заниження фінансового результату до оподаткування всього у сумі 30 588 750 грн, в тому числі за 2018 рік на 27 754 140 грн, за 2019 рік на 2 834 610 грн, в результаті заниження інших доходів на суму вартості безоплатно одержаних активів невідомого походження по взаємовідносинах з контрагентами:

ПМП «Нова генерація» (код ЄДРПОУ 25346219) на суму 26623542 грн;

ТОВ «Сейлінг юніверс» (код ЄДРПОУ 40840169) на суму 3257616 грн;

ТОВ «Кедріс» (код ЄДРПОУ 41386493) за 2018 рік на суму 707592 гривень., вплинуло на заниження податку на прибуток на 5 505 975 грн, в тому числі: за 2018 рік на 4 995 745 грн; за 2019 рік на 510 230 гривень;

- завищення суми податкового кредиту з ПДВ на суму 5 093 345 грн за рахунок завищення податкового кредиту, в зв`язку з проведенням нереальних (безтоварних) господарських операцій з придбання ідентифікованого товару/послуг у постачальників ПМП «Нова генерація», ТОВ «Сейлінг юніверс», ТОВ «Кедріс», введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів/ послуг (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно пунктів 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999р. №318 (надалі - П(с)БО 16 «Витрати»), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені..

Згідно п. 12 П(с)БО 16 «Витрати» до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2. ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6. ст. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 2 п. 201.10. ст. 2018ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов`язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, контрагенти позивача - ПМП «Нова генерація», ТОВ «Сейлінг юніверс», ТОВ «Кедріс» є реально існуючими суб`єктами господарювання, не ліквідовані та не перебувають у стані припинення, що підтверджується витягами з ЄДРПОУ (т.2а.с.52-70).

До матеріалів справи позивачем долучено копії-фінансово господарських документів щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - ПМП «Нова генерація», ТОВ «Сейлінг юніверс», ТОВ «Кедріс».

ТОВ "Кедріс" договір поставки №09/07/2018/КЕ від 09.07.2018 ; рахунки на оплату, товарно-транспортна накладна; сертифікат якості товару; платіжні документи щодо оплати вартості товару (т.1а.с.43-49).

ТОВ "Сейлінг Юніверс" договір поставки №26/07/18-СЮ; видаткові накладні; платіжні документи щодо оплати вартості товару; сертифікат якості; товарно-транспортна накладна (т.1а.с.50-61).

ПМП «Нова генерація» - господарські договори; видаткові накладні; платіжні документи щодо оплати вартості товару; сертифікати якості; товарно-транспортні накладні (т.1а.с.62-234,).

Подальше використання отриманих від контрагентів товарів, як для власних потреб так і з метою подальшої реалізації підтверджується долученими до матеріалів справи документами (т.1а.с.235-250,т.2а.с.1-14).

В ході розгляду справи судом випробовувалась інформація від територіального сервісного центру МВС №3541, щодо надання відомостей про власників та типів транспортних засобів, які використовувались контрагентами позивача під час перевезення товару та які фігурують у товарно-транспортних накладних долучених до матеріалів справи.

Згідно наданої інформації транспортні засоби зареєстровані, а їх тип надає підстави для висновку про можливість перевезення товару (нафтопродукти), як придбаного так і реалізованого позивачем (т.2а.с.87,т.3а.с.199).

Згідно інформації наданій відповідачем (роздруківка витягу з ЄРПН) щодо придбаних товарів та послуг контрагентами позивача - ПМП «Нова генерація», ТОВ «Сейлінг юніверс», ТОВ «Кедріс», вбачається, придбання товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому могли бути реалізовані позивачеві (т.3а.с.109-194).

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що відповідачем не заперечується та не спростовується факт наявності товарно-матеріальних цінностей одержаних позивачем від контрагентів та їх використання у власній господарській діяльності, але при цьому вказується на невідоме джерело їх походження.

В даному випадку суд дійшов висновку, що позивач не зобов`язаний відстежувати джерело походження товару, який реалізовувався його контрагентами, а в разі встановлення контролюючим органом таких фактів, відповідальність має нести саме та особа, яка вводить товар в обіг, а не добросовісний набувач.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

З огляду на викладене, платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

В пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Європейський Суд з прав людини визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказує, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Верховний Суд у поставові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19 зробив правовий висновок, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Наданими до суду доказами позивач належним чином довів та в повному обсязі підтвердив правомірність віднесення відповідних сум до податкового кредиту та формування показників податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами - ПМП «Нова генерація», ТОВ «Сейлінг юніверс», ТОВ «Кедріс» на підставі наявних у позивача первинних документів.

Відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині, які стосуються взаємовідносин з контрагентами - ПМП «Нова генерація», ТОВ «Сейлінг юніверс», ТОВ «Кедріс», прийнято відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 24224,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №148 від 11.03.2024р. (т.1а.с.29), який належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 24211,89 грн. зважаючи на часткове задоволенні позовних вимог (7200 грн. сума вимог, яка не підлягає задоволенню, що становить 0,05% від загальної суми вимог).

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00089280707 від 27.11.2023 в частині нарахування основного зобов`язання в сумі 5870066 грн. та штрафних фінансових санкції в розмірі 1467517 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00089290707 від 27.11.2023.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехпром» (код ЄДРПОУ 24709453), здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 24211,89 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 04.10.2024р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК