Ухвала

від 03.10.2024 по справі 420/21771/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21771/23

УХВАЛА

03 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльність щодо відмови у нарахуванні та виплати грошової допомоги,

встановив:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 року, яке набрало законної сили 08.02.2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

08.02.2024 року Одеським ОАС видано виконавчі листи по справі.

02.09.2024 року від позивача надійшла заява, якою він просить змінити спосіб виконання рішення суду у справі № 420/21771/23 в частині зобов`язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», встановивши новий спосіб виконання рішення у цій частині: «Стягнути з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу» у розмірі 19 010,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч десять гривень)».

Заява мотивована тим, що Апарат Верховної Ради України нарахував на виконання рішення суду грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», однак виплату не здійснює посилаючись на те, що вони не є суб`єктом виконання рішення в частині виплати нарахованих коштів. Позивач звернувся до органів Казначейства щодо виконання рішення в частині виплати нарахованих коштів, однак листом його повідомлено про неможливість виконання рішення суду, оскільки воно має зобов`язальний характер. Враховуючи, що Апарат Верховної Ради України не може бути суб`єктом виконання рішення суду в частині виплати грошових коштів, а Державна казначейська служба України не може прийняти рішення суду до виконання, оскільки рішення суду носить зобов`язальний характер, позивач наголошує, що єдиним ефективним способом захисту його права є зміна способу виконання рішення суду шляхом стягнення нарахованих сум з Апарату Верховної Ради України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Враховуючи скорочений процесуальний строк розгляду заяв, поданих в порядку ст. 378 КАС України, запровадження в Україні воєнного стану, суд вважає можливим розглянути заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено за змісту листа Апарату Верховної Ради України, який надіслано позивачеві за його заявою щодо виконання рішення суду, рішення суду виконано в частині нарахування грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», однак в частині нарахованих сум рішення не виконано, що мотивовано тим, що Апарат Верховної Ради України не є суб`єктом виконання рішень в частині виплати коштів, оскільки рішення про стягнення коштів з державного органу виконуються Державною казначейською службою України.

Суд не погоджується із такою позицією та звертає увагу, що рішення суду не стосується стягнення коштів з органу державної влади, у даному випадку, виходячи зі змісту резолютивної частини рішення, суд зобов`язав Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

З огляду на те, що грошова допомога нарахована, але не виплачена, рішення суду в цій частині залишено без виконання.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Судом встановлено, що у якості обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, позивач фактично посилається на ухилення боржника від виконання рішення суду в частині виплати нарахованих коштів.

Суд зазначає, що судовими рішенням встановлено чіткий спосіб його виконання шляхом зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти, ухилення від виконання рішення суду не є підставою для зміни способу виконання рішення, така поведінка боржника тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи викладене, заява є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 120, 248, 256, 372, 378 КАС України,

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.

Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.Ф. Попов