Постанова

від 17.09.2024 по справі 756/6889/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/6889/23

провадження № 22-ц/824/9996/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Халепчук Д. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНЖЕРОН 2020», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОУАФОР», ОСОБА_1 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, скасування рішення державного реєстратора, припинення право власності та повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року в складі судді Шролик І. С.,

встановив:

02.06.2023 заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНЖЕРОН 2020» ( далі - ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020») , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОУАФОР» ( далі- ТОВ «ДОУАФОР»), ОСОБА_1 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, скасування рішення державного реєстратора, припинення право власності та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що Київською міською прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» виявлено факт порушення інтересів держави при реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель ( літ. А, Б, В) загальною площею 102 кв.м. на земельній ділянці територіальної громади міста Києва по вулю Шовкоплясів Сім`ї в Оболонському районі міста Києва.

Встановлено, що державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Чуйко Г.М. прийнято рішення від 28.10.2019 № 49381422 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на комплекс будівель (літ. А,Б, В) загальною площею 102 кв.м (літ. А - 26,4 кв.м, літ. Б - 57,6 кв.м, літ. В - 18 кв.м) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту 1947000180000).

Підставою для прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказаний комплекс стали: довідка про показники об`єктів нерухомого майна № 435 та технічний паспорт на нежитлові будівлі літ. А, Б, В, які виготовлені 14.10.2019 Асоціацією «Авістор - Буд» на замовлення ОСОБА_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 вніс вказаний об`єкт нерухомості загальною площею 1'02 кв.м. як майновий внесок до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» (назву товариства змінено 18.03.2021 на ТОВ «ДОУАФОР»), про що 26.11.2019 складено відповідний акт прийому-передачі, який підписано сторонами.

На підставі вказаного акту прийому - передачі від 26.11.2019 ) реєстраційний номер 3281, 3282) та протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» від 26.11.2019 ) реєстраційний номер 3284, 3285) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №50097440 від 09.12.2019 та зареєстровано комплекс будівель (літ. А, Б, В) по АДРЕСА_1 на праві власності за цим товариством.

Надалі, право власності на вказаний об`єкт нерухомості перейшло до ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» (рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ігнатова Д. В. № 53834263 від 31.08.2020).

Підставою для проведення вищевказаної реєстрації права власності стали: протокол загальних зборів учасників ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» № 9 від 30.07.2020; рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» № 1 від 25.08.2020; акт приймання - передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» від 25.08.2020 (зареєстровано в реєстрі за №2869, 2870).

Разом з тим, речові права на земельну ділянку за вищевказаною адресою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровані.

Таким чином, об`єкт нерухомого майна - комплекс (літ. А,Б, В) загальною площею 102 кв.м (літ. А - 26,4 кв.м, літ. Б - 57,6 кв.м, літ. В - 18 кв.м) по АДРЕСА_1 зареєстрований на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та дозвільних документів на будівництво об`єкту нерухомого майна, комплекс будівель ( літ. А, Б,В) загальною площею 102 кв.м. за вищевказаною адресою є об`єктом самочинного будівництва.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.

За обставин ненадання ОСОБА_1 документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості, реєстрацію права власності на самочинно збудований комплекс будівель здійснено з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та за відсутності обов`язкових документів, визначених п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2858 га (кадастровий номер 8000000000:78:029:0002), шляхом:

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28.10.2019 індексний номер 49381422 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на комплекс будівель (літери А ,Б, В) загальною площею 102 кв.м по АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_1 ;

- визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» від 26.11.2019, який зареєстровано в реєстрі за № 3281, 3282 щодо передачі ОСОБА_1 нерухомого майна - комплексу будівель (літ. А, Б, В) загальною площею 102 кв. м по АДРЕСА_1 як майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» (теперішня назва ТОВ «ДОУАФОР»);

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.12.2019, індексний номер 50097440, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» (теперішня назва ТОВ «ДОУАФОР») на комплекс будівель (літ. А, Б, В) загальною площею 102 кв. м. по АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» (теперішня назва ТОВ «ДОУАФОР»);

- визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» від 25.08.2020, який зареєстровано в реєстрі за № 2869, 2870 щодо передачі ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» (теперішня назва ТОВ «ДОУАФОР») нерухомого майна - комплексу будівель (літ. А, Б, В) загальною площею 102 кв. м по АДРЕСА_1 до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020»;

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2020, індексний номер 53834263, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» на комплекс будівель (літ. А, Б, В) загальною площею 102 кв. м по АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020»;

- зобов`язання ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» повернути її територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради з приведенням її у придатний до використання стан шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, що розташовані на ній.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року закрито провадження у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ«ЛАНЖЕРОН 2020», ТОВ«ДОУАФОР» про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, скасування рішення державного реєстратора, припинення право власності та повернення земельної ділянки.

Роз`яснено прокурору, що розгляд справи за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020», ТОВ «ДОУАФОР», про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна, скасування державної реєстрації прав та повернення земельної ділянки, віднесено до господарської юрисдикції.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року в задоволенні позову заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2858 га (кадастровий номер 8000000000:78:029:0002), шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 жовтня 2019 року індексний номер 49381422 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на комплекс будівель (літери А ,Б, В) загальною площею 102 кв.м (літ. А -26,4 кв.м, літ. Б - 57,6 кв.м, літ. В - 18 кв.м) по АДРЕСА_1 , припинення права власності ОСОБА_1 відмовлено.

21.03.2024 заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вважає, що вказані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням нор м матеріального права ( ст. 15, 16, 376 ЦК України , ст. 116, 123, 124 ЗК України, ст. 2, 3, 10, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 41, 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, та з порушенням норм процесуального права ( ст. 1, 3-5, 19, 50, 186-189, 255, 263-265 ЦПК України, ст.1,2, 4, 20 ГПК України.

Зазначив, що позовні вимоги до ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020», ТОВ «ДОУАФОР» про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, скасування рішень державного реєстратора, припинення права власності та повернення земельної ділянки, безпосередньо пов`язані з позовними вимогами щодо скасування незаконної реєстрації права власності ОСОБА_1 на самочинно збудоване нерухоме майно та подальшу його передачу товариствам.

Судом не враховано, що заявлені позовні вимоги лише в їх сукупності є належним та ефективним способом захисту порушених прав, який відновить інтереси територіальної громади та розгляд яких повинен здійснюватися в одному провадженні.

Вирішення даного спору за правилами цивільного судочинства в частині позовних вимог до ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020», ТОВ «ДОУАФОР» гарантує принцип правової визначеності, з`ясування всіх обставин спірних правовідносин та наданих доказів, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тим самих підстав позову.

Суд першої інстанції також не врахував, що в даному спорі реальне поновлення права територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради щодо спірної земельної ділянки можливо лише у разі застосування обраних прокурором способів захисту, які визначені законом, в комплексі, а саме усунувши перешкоди у розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування первинної реєстрації права власності на самочинно збудований комплекс нежитлових будівель, а також шляхом визнання недійсними актів прийому-передачі вказаного майна, скасування права власності за ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» та ТОВ «ДОУАФОР» та зобов`язання знесення самочинного будівництва. Вимога про скасування державної реєстрації є належним способом захисту порушеного права. Задоволення такої вимоги відновлює становище, яке існувало до проведення оспорюваної державної реєстрації, що відповідає способу захисту, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про здійснення державної реєстрації права власності відповідно до п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, оскільки нежитлові будівлі побудовані до 05.08.1992 та не потребували введення в експлуатацію є помилковими , оскільки вказана норма розповсюджується на індивідуальні (садибні) житлові будинку, садові, дачні будинки, господарські будівлі і споруди, прибудови до них. Водночас, спірне майно до вказаних об`єктів не належить, оскільки є об`єктом нерухомого майна - комплексом нежитлових будівель.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судовому засіданні прокурор Київської міської прокуратури Ханчич Г. О. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» - адвокат Дешевий О. А. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені судові рішення без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів реєстраційної справи № 1947000180000, за якими державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Чуйко Г.М. прийнято рішення від 28 жовтня 2019 № 49381422 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на комплекс будівель (літ. А, Б, В) загальною площею 102 кв.м (літ. А - 26,4 кв.м, літ. Б - 57,6 кв.м, літ. В - 18 кв.м) по АДРЕСА_1 .

Рішення та державна реєстрація прийняті на підставі довідки про показники об`єктів нерухомого майна № 435 від 14 жовтня 2019 року, в якій зазначено, що нежитлові будівлі А, Б, В побудовані до 05 серпня 1992 року не належать до категорії самочинного будівництва та не підлягають введення в експлуатацію, а також технічного паспорту на нежитлові будівлі літ. А, Б, В, які виготовлені 14 жовтня 2019 року Асоціацією «Авістор - Буд» на замовлення ОСОБА_1

ОСОБА_1 вніс вказаний об`єкт нерухомості, як майновий внесок до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» (назву товариства змінено 18 березня 2021 року на ТОВ «ДОУАФОР»), про що 26 листопада 2019 року складено відповідний акт прийому - передачі, який підписано сторонами. На підставі акту прийому - передачі від 26 листопада 2019 року та протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» від 26 листопада 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50097440 від 09 грудня 2019 року та зареєстровано право власності на комплекс будівель (літ. А, Б, В) по АДРЕСА_1 за ТОВ «ЛАНЖЕРОН С».

На підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ігнатова Д. В. № 53834263 від 31 серпня 2020 року право власності на ці споруди перейшло до ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020». Підставою для проведення вищевказаної реєстрації права власності стали: протокол загальних зборів учасників ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» № 9 від 30 липня 2020 року; рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» № 1 від 25 серпня 2020 року та акт приймання - передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» від 25 серпня 2020 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, комплекс будівель (літ. А, Б, В) загальною площею 102 кв.м по АДРЕСА_1 на час розгляду справи зареєстрований за ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020».

Згідно інформації Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 073-1163 від 03.05.2023, документи, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не видавалися та не реєструвалися.

На підставі заяви ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» від 04 квітня 2023 року, рішенням Київської міської ради від 14 квітня 2023 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 ; передано товариству в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0, 2858 га (кадастровий номер 8000000000:78:029:002).

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор зазначав, що державна реєстрація права власності ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» на комплекс будівель (літ. А, Б, В) по АДРЕСА_1 на земельній ділянці територіальної громади міста Києва порушує право Київської міської ради як власника земельної ділянки, внаслідок здійснення на ній самочинного будівництва.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про усунення перешкод територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,2858 га (кадастровий номер 8000000000:78:029:0002), шляхом: визнання недійсним акту прийому-передачі спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» від 26.11.2019; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на вказане майно за ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» (теперішня назва ТОВ «ДОУАФОР»), припинивши вказане право; визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» від 25.08.2020; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на комплекс спірних будівель за ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020», припинивши вказане право; зобов`язання ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради з приведенням її у придатний до використання стан шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, що розташовані на ній, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з суб`єктного складу спір в даній частині відноситься до юрисдикції господарських судів.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28.10.2019 індексний номер 49381422 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на комплекс будівель (літери А ,Б, В) загальною площею 102 кв.м по АДРЕСА_1 з припиненням відповідного права, суд першої інстанції виходив з того, що це не є ефективним способом захисту.

З досліджених матеріалів убачається, що ОСОБА_1 не є власником спірних об`єктів нерухомого майна, він не займає земельну ділянку, яку позивач просить звільнити та повернути, тому заявлені прокурором вимоги, в обраний засіб, не відновлять порушеного права Київської міської ради.

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року по справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) вказала, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

У пункті 103 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини четвертої або п`ятої статті 376 ЦК України. Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням відповідних норм законодавства та позицій Верховного Суду, дійшов правильного висновку, що задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 , про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на комплекс будівель (літери А ,Б, В) загальною площею 102 кв.м по АДРЕСА_1 з припиненням відповідного права не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, позаяк позивачем обрано неефективний та неналежний спосіб захисту порушеного права.

Помилкове посилання суду першої інстанції на те, що спірні об`єкти нерухомого майна відповідно до довідки про показники об`єктів нерухомого майна збудовані до 05 серпня 1992 року, коли закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію під час оформлення права власності, не призвело до неправильного вирішення спору, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову в позові з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відповідно до частини статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне ( справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною. Особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з пунктами 1, 6, 15 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконаннязобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У справі, яка переглядається, прокурор просить визнати недійсним акт прийому-передачі спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН С» та в подальшому до статутного капіталу ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020», скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності нерухомого майна за вказаними товариствами та припинити право власності, а також про зобов`язання ТОВ «ЛАНЖЕРОН 2020» повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Києва з приведенням її у придатний до використання стан шляхом знесення розташованих на ній об`єктів самочинного будівництва.

Тобто, учасниками спору є орган місцевого самоврядування та юридичні особи.

Отже, спір у цій справі в частині наведених позовних вимог є спором про стверджувальне порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, державної реєстрації такого права, а тому за своїм суб`єктним складом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі №676/7428/19.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про закриття провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення та ухвалу суду першої інстанції від 29 лютого 2024 року постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.10.2024.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук