Ухвала

від 25.09.2024 по справі 761/24338/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/24338/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5082/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2024 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2024 року частково задоволено клопотання старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді застави щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 грн.

Вказано, що визначений розмір застави підозрювана, яка не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати оригінал документу, що це підтверджує, з відміткою банку прокурору. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Роз`яснено підозрюваній та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з`явилася за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Покладено на підозрювану ОСОБА_7 наступні обов`язки: прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками та особами, що підлягають допиту під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання залишено без задоволення.

Попереджено підозрювану ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 .

Визначено, що строк дії ухвали в частині покладання на підозрювану обов`язків становить два місяці, тобто до 05.09.2024 року.

Не погоджуючись із таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник посилається на помилковість висновку слідчого судді про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри та можливу причетність підозрюваної до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

При цьому, наявні у кримінальному провадженні докази, на переконання захисника, є вочевидь неприпустимими.

Вказує, що порушення вимог податкового законодавства із визначенням відповідних негативних наслідків не може бути доведене висновком економічної експертизи. Лише на контролюючі органи покладено контроль за дотриманням податкового законодавства та порушенням вимог, встановлених іншим законодавством, а не на експертів.

Посилається на те, що щодо наявності шкоди, спричиненої обставинами, викладеними у підозрі, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 21 лютого 2024 року по справі 280/4986/19 вже надав оцінку наявності спричиненої Державному бюджету шкоди, скасувавши постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, та залишивши в силі р ішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року ( https://revestr.court.gov.ua/Review/117213770).

На думку скаржника, станом на день пред`явлення підозри у ТОВ "ВКФ "Елта" відсутній податковий борг перед Державним бюджетом України. Тому відсутня і кваліфікуюча ознака складу злочину за ст. 212 КК України (значного розміру ненадходження коштів до бюджету) у діях будь-яких посадових осіб ТОВ "ВКФ "Елта".

Захисник вказує на помилковість висновків слідчого судді про наявність процесуальних ризиків та недостатньо належну процесуальну поведінку підозрюваної у даному кримінальному провадженні при проведенні за її участю процесуальних дій.

Посилається на те, що дане твердження захист оцінює, як припущення, допущене судом, оскільки жодних доказів, на підставі яких зроблена така оцінка, матеріали справи не містять.

Захист зазначає, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню триває з 2016 року. ОСОБА_7 достеменно знала про дане кримінальне провадження, оскільки з 2016 року по 2024 рік приймала участь у слідчих діях у вигляді обшуків, допитів, проведення експертиз, тимчасового доступу до документів та інше.

За вказаний час жодних дій, направлених на спотворення доказів, тиск на свідків, тиск на досудове розслідування не вчиняла, крім того, не переховувалась від органів досудового розслідування. Має сильні соціальні зв`язки. Мешкає постійно за вказаною адресою разом з чоловіком, який є інвалідом 2 групи, за яким здійснює постійне піклування.

Дані обставини було підтверджено копіями відповідних доказів, які направлено до суду першої інстанції засобами електронного зв`язку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_14 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016080000000122 від 02.12.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, а також за підозрою ОСОБА_7 в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджета коштів в особливо великих розмірах, а також у внесенні службовою особою за попередньою змовою групою осіб до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ ВКФ «ЕЛТА» ОСОБА_7 у період з квітня по листопад 2016 року безпідставно завищила розмір податкового кредиту на суму 4 213 172 грн. (чотири мільйони двісті тринадцять тисяч сто сімдесят дві гривні) з ПДВ від господарських операцій з підприємствами з ознаками фіктивності ТОВ «Мері Косметик» (код ЄДРПОУ 40213595), ТОВ «Оптіма Косметик» (код ЄДРПОУ 40213569) та ТОВ «Пост-Тайм» (код ЄДРПОУ 39999829) за договорами № 4/16 від 20.01.2016, № 17 від 20.01.2016, № 18/04-16 від 18.04.2016, що не можуть бути підставою для формування даних податкового обліку.

Таким чином, директор ТОВ ВКФ «ЕЛТА» ОСОБА_7 , на підставі первинних документів, які містили завідомо неправдиві відомості щодо отриманих товарно-матеріальних цінностей, у період з квітня по листопад 2016 року, діючи в порушення вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), ст. 1, 3, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями; п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зі змінами та доповненнями; розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, умисно та безпідставно завищила розмір податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до ненадходження до Державного бюджету України коштів у сумі 4 213 172 грн. (чотири мільйони двісті тринадцять тисяч сто сімдесят дві гривні), що згідно з приміткою до ст. 212 КК України є особливо великим розміром, оскільки вказана сума в п`ять тисяч і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Окрім цього, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора ТОВ ВКФ «ЕЛТА», будучи службовою особою цього товариства, маючи при цьому владні повноваження, передбачені внутрішніми актами підприємства та законодавчими актами України, виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції пов`язані з нарахуванням та своєчасною сплатою податків товариством та з подачею до контролюючих органів достовірних документів податкової звітності від імені ТОВ ВКФ «ЕЛТА».

Так, у період не пізніше січня 2016 року у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за попередньою змовою групою осіб, з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, що охоплювалось спільним злочинним умислом.

ОСОБА_7 , як директор підприємства ТОВ ВКФ «ЕЛТА», на виконання злочинного умислу, перебуваючи на робочому місці у офісному приміщенні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, буд. 2 , у період з квітня по листопад 2016 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, забезпечила внесення завідомо неправдивих відомостей про нібито поставлені товари (продукцію), сировину для виробництва рідини для зняття лаку та гліцерину ТОВ «Мері Косметик», ТОВ «Оптіма Косметик» та ТОВ «Пост-Тайм», щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 4 213 172 (чотири мільйони двісті тринадцять тисяч сто сімдесят дві гривні).

Вказані офіційні документи ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому слідством місці, подала в електронному вигляді до контролюючого органу - Головного управління ДФС у Запорізькій області, а саме: 16.05.2016 - податкову декларацію з ПДВ за квітень 2016, 16.06.2016 - податкову декларацію з ПДВ за травень 2016, 18.07.2016 - податкову декларацію з ПДВ за червень 2016, 16.08.2016 - податкову декларацію з ПДВ за липень 2016, 16.09.2016 - податкову декларацію з ПДВ за серпень 2016, 17.10.2016 - податкову декларацію з ПДВ за вересень 2016, 16.11.2016 - податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2016, 16.12.2016 - податкову декларацію з ПДВ за листопад 2016 використовуючи свій електронний цифровий підпис.

03.07.2024 року України ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, тобто в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, а також у внесенні службовою особою за попередньою змовою групою осіб до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

04.07.2024 року старший детектив Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, яке погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді застави щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначив, що враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_7 вчинила нетяжкий та тяжкий злочини, з метою забезпечення виконання останньою покладених на неї процесуальних обов`язків, при вирішенні питання розміру застави, вважав, що вона має складати не менше 1391 (однієї тисячі триста дев`яносто одного) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає розміру шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, та дорівнює 4 211 948 грн.

Обрання стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави є єдиним гарантованим та можливим способом унеможливити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні.

З урахуванням розміру спричиненої державі шкоди, яка становить 4 213 172,95 грн., особи підозрюваної, тяжкості вчинених злочинів, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, виключно застава у вказаному розмірі може забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 8 ст. 194 КПК України до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.

За викладених обставин у сукупності, сторона обвинувачення вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим в силу положень ч. 8 ст. 194 КПК України.

В той же час, відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

Оскільки інші запобіжні заходи у цьому кримінальному провадженні до ОСОБА_7 не застосовувались, а також з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінальних правопорушень - не тяжкого та тяжких злочинів, за одне з яких передбачено покарання у вигляді штрафу від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів в силу положень ч. 8 ст. 194 КПК України, лише запобіжний захід у вигляді застави є єдиним можливим заходом, що може бути застосований щодо підозрюваної ОСОБА_7 на цьому етапі кримінального провадження з метою забезпечення виконання останньою покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2024 року частково задоволено клопотання старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді застави щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 грн.

Вказано, що визначений розмір застави підозрювана, яка не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати оригінал документу, що це підтверджує, з відміткою банку прокурору. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Роз`яснено підозрюваній та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з`явилася за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Покладено на підозрювану ОСОБА_7 наступні обов`язки: прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками та особами, що підлягають допиту під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання залишено без задоволення.

Попереджено підозрювану ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 .

Визначено, що строк дії ухвали в частині покладання на підозрювану обов`язків становить два місяці, тобто до 05.09.2024 року.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, зокрема, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ст. 183 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. ст. 366 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих їй злочинів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. ст. 366 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. ст. 366 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності.

Крім того, прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих їй злочинів, дані про особу підозрюваної, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати здійсненню кримінального провадження іншим чином.

Зокрема, правильним є висновок слідчого судді про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (можливість переховування від слідства та суду), враховуючи фактичні дані, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування.

Згаданий ризик обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, тяжкістю покарання, що загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, які класифікуються у відповідності до ст. 12 КК України, як тяжкий та особливо тяжкий злочини, за які передбачено покарання відповідно у виді штрафу від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваної у вигляді її можливого засудження у найближчій перспективі, до основного покарання у виді позбавлення волі та штрафу, розмір якого в силу положень ч. 2 ст. 53 КК України не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, доводять, що цей ризик є достатньо високим на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконний вплив на свідків) у кримінальному провадженні, беручи до уваги доводи, наведені у клопотанні, наявний з огляду на наступне.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), зумовлено тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, заплановане проведення низки слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою отримання доказів та встановлення кола всіх осіб, з якими за попередньою змовою ОСОБА_7 вчинила кримінальні правопорушення.

Колегія суддів погоджується з твердженням органу досудового розслідування щодо існування цього ризику, адже опосередковано на його підтвердження свідчать дані досліджених матеріалів кримінального провадження, якими обґрунтовано повідомлену підозру.

З огляду на викладене, правильним є висновок слідчого судді про доведеність прокурором наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, доведеним є ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання здійсненню кримінального провадження іншим чином), враховуючи наступне.

Прокурором зазначено, що підозрювана вчиняла злочини за попередньою змовою групою осіб. На даний час всіх причетних до вчинення злочинів не встановлено та до кримінальної відповідальності не притягнуто, ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі і шляхом спотворення відповідних доказів у кримінальному провадженні, приховування слідів вчиненого нею та її співучасниками кримінального правопорушення тощо.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у виді застави щодо ОСОБА_7 .

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

На думку колегії суддів, слідчий суддя на час розгляду клопотання дійшов правильного висновку про те, що застава в розмірі 1391 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 211 948,00 грн., яку просив визначити прокурор у клопотанні, є завідомо непомірною для підозрюваної.

Урахувавши дані про особу підозрюваної та конкретні обставини інкримінованих їй злочинів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді застави в значно меншому розмірі, а саме, 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн., із покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, її матеріальним станом, та у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 і запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн., із покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який, на думку колегії суддів, є обґрунтованим, і підстав для висновку про можливість незастосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у кримінальному провадженні колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 128, ч. 1 ст. 366 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність вказаних у клопотанні ризиків ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , на тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та дані про особу підозрюваної.

Посилання захисника на належну процесуальну поведінку підозрюваної під час проведення слідчих дій, саме по собі не забезпечує впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваної.

Посилання апелянта на дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце роботи та проживання, де мешкає разом зі своїм чоловіком, який є інвалідом 2 групи, має міцні соціальні зв`язки, були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання прокурора, зокрема, при визначенні розміру застави, при цьому, ці доводи не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання органу досудового розслідування про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді застави.

Інші доводи апеляційної скарги захисника висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , оскаржувана ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року вичерпала свою дію 05 вересня 2024 року.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2024 року, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4