Постанова

від 02.10.2024 по справі 360/1493/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року справа №360/1493/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 360/1493/22 (головуючий І інстанції О.В. Ірметова) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі відповідач, УСЗН), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 15 лютого 2022 року.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними доказами.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу, у зв`язку з невиконанням вищевказаної ухвали.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі № 360/1493/22, а справу направлено до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, справу розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області відомості щодо нарахуваня та виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у відповідності до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту із зазначенням сумми та дати виплати. Також надати докази розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.02.2022 та направлення відповіді на адресу заявника. Витребувані судом документи надати протягом 15 календарних днів, з дня отримання ухвали.

26 січня 2024 року на електронну пошту суду від Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року повернуто відповідачу без розгляду пояснення Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області по справі за позовом адвоката Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та обов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року витребувано у ОСОБА_1 докази отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік із вказівкою органу, який здійснив виплату, витребувані документи надати суду через підсистему "Електронний суд" у строк до 09.02.2024. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року залишено без розгляду позовну заяву адвоката Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ч. 7 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду, суд не має права повторно повертати позовну заяву. Така позиція вже висловлена Першим апеляційним адміністративним судом по аналогічній справі № 360/1493/22 у постанові від 11.07.2023 року.

Крім того, причини залишення позовної заяви без розгляду безпідставні та полягають у тому, що позивач не надав суду витребувані ухвалою суду від 01.02.2024 докази отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік із вказівкою органу , який здійснив виплату.

Однак, стосовно органу, якій здійснив виплату, у матеріалах справи є доказ отримання позивачем статусу ТПО у м. Сєвєродонецьку, а тому сумнівів щодо належного відповідача Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області виникати не повинно.

Стосовно розміру та дати отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік позивач не мав доказів, а тому і просив суд витребувати у відповідача відповідь на його заяву від 15.02.2022, у якій ставилося питання про надання інформації про фактично виплачену суму з вказівкою дати виплати.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем без поважних причин не надано витребувані судом докази, необхідні для справедливого, неупередженого вирішення судом спору, не надання витребуваних доказів на підтвердження обставин зазначених позивачем у позові перешкоджає подальшому розгляду справи, що є підставою для залишення без розгляду позову, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Застаттею 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюютьсяна засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказіві у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», не залежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі згідно частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихКодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2статті 122 КАС).

Відповідно до частини 1, 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд уважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимогстатті 160 КАС Українищодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.

З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

Закріплений у частинах 1-3 статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.

До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.

Суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.

У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

Суд зазначає, що застосування ч. 3 ст. 123 КАС України вимагає дотримання одночасно двох умов: виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі, та відсутність клопотання позивача про поновлення такого строку або неповажність причин для поновлення строку, вказаних у клопотанні.

Натомість, у цій справі, суд першої інстанції ухвалою суду від 13 червня 2022 року позовну заяву залишено без руху, ухвалою суду від 27 червня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.

Проте, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року скасовано ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі № 360/1493/22, а справу направлено до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, коли саме отримав позивач спірні виплати за 2021 рік та чи отримував він їх взагалі, суд першої інстанції, посилаючись на пропущення строку звернення до суду, не встановив ці обставини, тому висновок суду першої інстанції, що строк на подання позовної заяви сплинув є невмотивованим та передчасним.

Ухвалою суду від 19 грудня 2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також ухвалою суду витребувано у Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області відомості щодо нарахуваня та виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у відповідності до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту із зазначенням суми та дати виплати. Також надати докази розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.02.2022 та направлення відповіді на адресу заявника. Витребувані судом документи надати протягом 15 календарних днів, з дня отримання ухвали.

Ухвалою суду від 01 лютого 2024 року витребувано у ОСОБА_1 докази отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік із вказівкою органу, який здійснив виплату.

Ухвалою суду від 15 лютого 2024 року залишено без розгляду позовну заяву.

Суд зауважує, що виходячи з приписів ч. 1 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції мав надати оцінку зазначеним у справі обставинам, зокрема, причинам пропуску строку, зробити висновок щодо їх поважності, а також, у випадку визнання таких причин неповажними, надати можливість позивачу вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд звертає увагу, що на зазначені обставини у цій справі вже звертав у своїх висновках Перший апеляційний адміністративний суду у постанові від 04 грудня 2023 року

Законодавством регламентовано процесуальні гарантії забезпечення доступу до правосуддя і забезпечення практичної можливості їх реалізації покладено на суд.

При цьому, у рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Отже, подаючи позову заяву, позивач був вправі очікувати на її задоволення судом.

Фактично суд, керуючись ст. 171 КАС України в ухвалі про відкриття провадження у справі дійшов висновку, що позивачем виконанні вимоги законодавства в частині додержання строку.

Отже, судом першої інстанції фактично було поновлено позивачу строк для звернення до адміністративного суду.

Суд наголошує, що при встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку або їх відсутності, суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.

За змістом ч. 4 ст. 123 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Тобто, зазначена правова норма зобов`язує суд запропонувати позивачу вказати інші підстави пропуску строку звернення до суду після того, як суд дійде висновку про передчасність висновку щодо поважності причин пропуску строку, вказаних позивачем у первісній заяві про поновлення строку для звернення до суду.

В ухвалі суду про відкриття провадження вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін, що виключає можливість участі сторін на стадії судового розгляду по суті та відповідно надання пояснень та доказів.

Отже, з`ясувавши після відкриття провадження у справі, що причини, зазначені у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не є поважними, суду першої інстанції належало застосувати положення саме ч. 4 ст. 123 КАС України та надати позивачу можливість повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду, оцінивши їх на предмет поважності. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.

Матеріали справи свідчать, що до прийняття оскаржуваної ухвали судом не приймалось ухвала якій надано позивачу можливість повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду.

При цьому, за положенням ч. 7 ст.169 КАС України, ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у спірній ухвалі не наведено нових обставин, після скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду від 27 червня 2022 року, підставою для скасування якої, як зазначалось визначено те, що суд першої інстанції, посилаючись на пропущення строку звернення до суду, не встановив ці обставини, тому висновок суду першої інстанції, що строк на подання позовної заяви сплинув є невмотивованим та передчасним

Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду, не запропонувавши позивачу вказати інші причини пропуску строку звернення до суду та не надавши їм оцінку на предмет поважності.

Також матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з нововиявленими в ході розгляду справи обставинами або доказами.

Суд вважає, що розглядаючи адміністративну справу суд допустив порушення норм процесуального права та не повною мірою дослідивши всі обставини справи при ухваленні судового рішення.

Щодо не виконання позивачем вимоги в частині надання доказів, суд зазначає наступне.

За частиною 4 та 5 статті 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Отже, документи, що додаються до позовної заяви, визначені статтею 161 КАС України. Перелік таких документів є вичерпним.

За положенням ч. 1, 2, 4, 5, 8 статтею 79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, зазначеними нормами визначено обов`язок викласти обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з зазначенням доказів, що їх підтверджують, зазначити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, та надати наявні в нього докази. У разі неможливості подання разом із позовною заявою доказів, позивач письмово повідомляє про це суд з зазначенням причин неможливості їх подання.

Відповідно до частини 4-5 статті 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За частиною 4, 7 статті 80 КАС України, суд може витребувати докази також до подання позову в порядку, встановленому статтями 114 - 117 цього Кодексу. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

За частиною 1 статті 174 КАС України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

Також, відповідно до п. 5, 7 ч.2 ст.180 КАС України, у підготовчому засіданні суд: роз`яснює учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;

Отже, суд може запропонувати надати докази або витребувати докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Питання витребування доказів суд вирішує при відкритті провадження в ухвалі так і після відкриття та підготовки до розгляду. З урахуванням положень ст. 180 КАС України, питання щодо подання позивачем доказів, на які вони посилаються у позові, вирішується судом після відкриття у підготовчому засіданні, за результатами чого суд може запропонувати їх надати або витребувати.

Суд зазначає, що законодавство вимагає подання саме наявних у позивача доказів. Норми процесуального законодавства не містять підстави для залишення без руху та повернення позову, як ненадання позивачем доказів, які він не має можливості подати. Процесуальним законодавством обов`язок щодо доказування покладено на суб`єкта владних повноважень, а тому залишення позову без руху з підстав не надання суду доказів, які позивач не має можливості надати, суперечать вимогам процесуального законодавства.

Суд першої інстанції з врахуванням вимог КАС України повинен був вирішити справу на підставі наявних доказів, або витребувати необхідні докази.

При цьому, позивач зазначав, що інформацію стосовно розміру та дати отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік він не мав, а тому просив суд витребувати у відповідача відповідь на його заяву від 15.02.2022, у якій ставилося питання про надання інформації про фактично виплачену суму з вказівкою дати виплати.

Таким чином, при зверненні до суду позивачем було дотримано вимоги 160, 161 КАС України, надано всі докази які позивач мав та наведено підстави неможливості подання доказів зазначених судом в ухвалі.

При цьому, суд зазначає, що прийняття судом ухвали про витребування доказів не є тотожнім ухвали якою надано можливість позивачу повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду.

Отже, судом першої інстанції при прийнятті рішення не було досліджено всі доводи обґрунтування пропуску строку звернення до суду з позовом наведені в позові та клопотанні та не надано належна їх оцінка в оскаржуваній ухвалі.

Тобто висновки суду не відповідають встановленим судом обставинам в наслідок порушення норм процесуального права .

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушення норм процесуального права, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 360/1493/22 - задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 360/1493/22 - скасувати.

Справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано 02 жовтня 2024 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

І.В. Геращенко