Постанова

від 02.10.2024 по справі 200/7624/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року справа №200/7624/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 р. у справі № 200/7624/23 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Некомерційної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, яка полягає у ненаданні відповіді на пропозицію приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни від 28.08.2023; зобов`язати Некомерційну професійну організацію "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України надати відповідь на пропозицію приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни від 28.08.2023.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, задоволено частково клопотання позивача про звільнення від судового збору, відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по справі, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у відповідача: копію відповіді на пропозицію приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни від 28.08.2023 року із доказами надсилання на адресу позивача (якщо відповідь не було надіслано, надати до суду пояснення про причини та підстави не надіслання відповіді на пропозицію позивача)

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року витребувано у Некомерційної організації Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України: копію відповіді на пропозицію приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни від 28.08.2023 року із доказами надсилання на адресу позивача (якщо відповідь не було надіслано, надати до суду пояснення про причини та підстави не надіслання відповіді на пропозицію позивача)

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.

В обґрунтування скарги зазначено, що суд вірно зазначив, що самоврядування - це автономне функціонування будь-якої організаційної структури (підсистеми), уповноважене прийняття нею рішень з внутрішніх проблем, включення виконавців у процеси вироблення рішень; колективне управління як участь усіх членів організації, населення в роботі відповідного органу управління. До принципів самоврядування належать: повний демократизм, гласність, відповідальність за рішення, що приймаються, та виконання їх.

Однак в даній справі справ не стосується реалізації (участі) позивачем в самоврядуванні, зокрема у прийнятті рішень самоврядної організації, або здійснення виборних функцій, які характеризуються повним демократизмом і правом на волевиявлення.

У даній справі спір виник з приводу вчинення відповідачем владних функції, і як суб`єкт владних повноважень відповідач повинен був надати своєчасно відповідь на звернення позивачки.

Зокрема аналогічні спори розглядались Верховним судом у складі Касаційного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі №640/30119/20, від 22.06.2023 у справі № 640/28126/20, від 29.02.2024 у справі № 640/1859/22 , від 12.03.2024 у справі №640/12926/20, Донецьким окружним адміністративним судом від 05.02.2024 у справі №200/7552/23, від 01.03.2024 у справі №200/7605/23, Київським окружним адміністративним судом у справі №320/8471/20.

Посилання суду першої інстанції на висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №757/15346/18-ц є недоречним, оскільки обставини справи не є подібними. Крім того, в даній постанові судом зроблено висновки, що з огляду на припис пункту 9 частини першої статті 19 КАС України та вимогу позивача визнати недійсним рішення екзаменаційної комісії, прийняте нею під час здійснення владних управлінських функцій щодо контролю за дотриманням суб`єктом оціночної діяльності вимог чинного законодавства України, такий спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи, суд об`єктивно приходить до висновку, що інститут приватних виконавців набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин в контексті забезпечення виконання функції, покладеної на нього, а саме: функції своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

У випадку виникнення спору в межах правовідносин, в яких вказаний інститут реалізує надані йому правомочності (зупинення або припинення діяльності приватного виконавця, оскарження рішень про накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця та т.ін.), такий спір, за наявності для цього визначених законом підстав, може підпадати під ознаки публічно-правового спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, суд правомірно та об`єктивно висновує, що розгляд Радою приватних виконавців пропозицій від приватних виконавців не є владною управлінською функцією органів (посадових осіб, установ, об`єднань та ін.) відповідно до норм чинного законодавства.

Як наслідок, спір у даній справі не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що спір не є публічно-правовим і не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин та характер спірних правовідносин (предмет спору). Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пунктів 2, 7, 9 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, спір, в якому одна зі сторін є суб`єктом владних повноважень, не обов`язково є публічно-правовим спором.

Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, так як визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору і спір має стосуватись саме відносин, які виникли у зв`язку із виконанням суб`єктом владних повноважень владно-управлінських функцій.

На вказаному наголошено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 521/1844/23.

Так, в постанові від 20 липня 2023 року у справі № 521/1844/23 Верховний Суд зазначив, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (далі Закон № 1403), Асоціація приватних виконавців України є некомерційною професійною організацією, що об`єднує всіх приватних виконавців України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування приватних виконавців.

Згідно з частиною другою статті 47 Закону № 1403 Асоціація приватних виконавців України є юридичною особою та діє через організаційні форми самоврядування приватних виконавців, передбачені цим Законом.

На підставі частини третьої статті 47 Закону № 1403 Асоціація приватних виконавців України: 1) представляє приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями; 2) захищає професійні права приватних виконавців; 3) забезпечує високий професійний рівень та розвиток приватних виконавців; 4) забезпечує престижність професії приватного виконавця; 5) організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію приватного виконавця, та вживає заходів щодо їх спростування; 6) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Частинами четвертою та шостою статті 47 Закону № 1403 встановлено, що Асоціація приватних виконавців України утворюється з`їздом приватних виконавців України та не може бути реорганізована; з моменту державної реєстрації Асоціації приватних виконавців України її членами стають усі приватні виконавці, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1403 органами Асоціації приватних виконавців України є: 1) з`їзд приватних виконавців регіону […]; 2) рада приватних виконавців регіону […]; 3) голова ради приватних виконавців регіону; 4) Рада приватних виконавців України; 5) Голова Ради приватних виконавців України; 6) ревізійна комісія; 7) з`їзд приватних виконавців України.

Згідно з частиною першою статті 53 Закону № 1403 вищим органом самоврядування приватних виконавців є з`їзд приватних виконавців України.

На підставі частини сьомої статті 53 Закону № 1403 З`їзд приватних виконавців України: 1) обирає Голову та заступників Голови Ради приватних виконавців України і достроково відкликає їх з посад; 2) затверджує статут Асоціації приватних виконавців України та вносить зміни до нього; 3) затверджує Кодекс професійної етики приватних виконавців; 4) утворює Раду приватних виконавців України та ревізійну комісію; 5) призначає чотирьох членів Кваліфікаційної комісії та чотирьох членів Дисциплінарної комісії; 6) затверджує Положення про Раду приватних виконавців України, Положення про ревізійну комісію; 7) розглядає та затверджує звіти Ради приватних виконавців України, висновки ревізійної комісії та звіти інших органів, утворених Асоціацією приватних виконавців України; 8) затверджує кошториси Асоціації приватних виконавців України, її органів, а також звіти про їх виконання; 9) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 54 Закону № 1403 у період між з`їздами приватних виконавців України функції самоврядування приватних виконавців здійснює Рада приватних виконавців України, яка: 1) формує порядок денний, скликає та забезпечує проведення з`їзду приватних виконавців України; 2) забезпечує виконання рішень з`їзду приватних виконавців України; 3) затверджує положення про з`їзд приватних виконавців регіону, раду приватних виконавців регіону та інші регіональні органи у разі їх утворення Асоціацією приватних виконавців України; 4) забезпечує діяльність органів, утворених Асоціацією приватних виконавців України; 5) встановлює розмір та порядок сплати членських внесків Асоціації приватних виконавців України; 6) бере участь у розробленні та погоджує проекти нормативно-правових актів, визначені цим Законом; 7) приймає рішення про внесення Міністерству юстиції України клопотання про зупинення діяльності приватного виконавця у випадках, передбачених цим Законом; 8) приймає рішення про внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 9) сприяє діяльності рад приватних виконавців регіонів, координує їхню діяльність; 10) сприяє забезпеченню гарантій діяльності приватних виконавців; 11) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Асоціації приватних виконавців України відповідно до затвердженого з`їздом приватних виконавців України кошторису; 12) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад приватних виконавців регіонів, їх голів, скасовує рішення рад приватних виконавців регіонів; 13) забезпечує створення і ведення веб-сайту Асоціації приватних виконавців України; 14) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та статутом Асоціації приватних виконавців України.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що інститут приватних виконавців набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин в контексті забезпечення виконання функцій, покладеної на нього, а саме: функції своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

У випадку виникнення спору в межах правовідносин, в яких вказаний інститут реалізує надані йому правомочності (зупинення або припинення діяльності приватного виконавця, оскарження рішень про накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця та т.і.), такий спір, за наявності для цього визначених законом підстав, може підпадати під ознаки публічно-правового спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Як свідчать матеріали справи, позивач вказує на протиправну бездіяльність Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, яка полягає у ненаданні відповіді на пропозицію приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни від 28.08.2023, у порядку, передбаченому Законом України Про звернення громадян.

Відповідно до преамбули Закону України Про звернення громадян від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-В) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 393/96-В громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

На підставі частини першої статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Частиною першою статті 14 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Отже, розгляд звернень громадян, поданих в порядку, передбаченому Законом № 393/96-ВР, не є владною управлінською функцією органів (посадових осіб, установ, об`єднань та ін.), які є адресатами цих звернень.

Як наслідок, спір у даній справі не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Є неприйнятними посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 640/30119/20, від 22 червня 2023 року у справі № 640/28126/20, від 29 лютого 2024 року у справі № 640/1859/22, від 12 березня 2024 року у справі № 640/12926/20, оскільки правовідносини в цих справах відрізняються від правовідносин за позовом ОСОБА_1 , в жодній зі справ предмет спору не пов`язаний із правовідносинами щодо розгляду звернень громадян.

Так відповідачами у наведених справах є Недержавна некомерційна професійна організація Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України, а не Некомерційна професійна організація Асоціація приватних виконавців України.

При цьому Недержавна некомерційна професійна організація Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України хоч і є органом самоврядування, але її повноваження відрізняються від повноважень Некомерційної професійної організації Асоціація приватних виконавців України.

Зокрема, рішенням Ради адвокатів України затверджується порядок підвищення кваліфікації адвокатів України, який фактично є нормативно-правовим актом, оскільки встановлює обов`язкові для адвокатів приписи з підвищення кваліфікації, про що зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 640/1859/22. При цьому аналогічний порядок підвищення кваліфікації стосовно приватних виконавців затверджується рішенням (наказом) Міністерства юстиції України, а не Радою приватних виконавців України).

Крім того суд зазначає, що вадміністративному судочинстві приватний виконавець виступає стороною у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця особливості провадження яких визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 р. у справі № 200/7624/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 р. у справі № 200/7624/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

І.В. Геращенко