Постанова

від 04.10.2024 по справі 520/5751/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 р. Справа № 520/5751/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/5751/2020

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_1 ), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тесту також відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

-визнати дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області при винесенні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-00000193306 та прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.02.2020 №00001643306 незаконними;

-скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-00000193306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.02.2020 № 00001643306;

-стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на банківський рахунок платника: ІВАN НОМЕР_2 судові витрати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 по справі №520/7751/2020 були визнані протиправними дії ТУ ДПС у Харківській області при винесенні повідомлення-рішення від 07.02.2020р. №00001533306 та від 07.02.2020р. №00001523306 та скасовані податкові повідомлення-рішення ТУ ДПС у Харківській області від 07.02.2020р. №00001533306 (на суму штрафу 31901,99 грн. щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентами) та повідомлення-рішення від 07.02.2020р. №00001523306 (щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Військовий збір, у розмірі 2658,46 грн.), а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №0-00000193306 та прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.02.2020 №00001643306 підлягають скасуванню, оскільки підстави для застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - відсутні, бо відсутнє збільшення сум грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. відповідачем отримано копію апеляційної скарги позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду" та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем з 1998 року, знаходиться на загальній системі оподаткування, є платником ПДВ та займається міжнародними перевезеннями.

02.11.2019 року позивачем отриманий запит від Головного управління ДПС у Харківській області від 06.09.2019, вих. № 162/ФОП/20-40-133-06-16, з вимогою надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно, порушення ним податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У даному листі зазначено, що згідно відповіді Міністерства Податків Азербайджанської республіки на запит ГУ ДПС у Харківській області, позивачем, начебто, отримав готівку 01.04.2016 у розмірі 4750 євро від ЖСК «KRISTAL ABSERON» за здійснене міжнародне перевезення згідно товарно-транспортної накладної міжнародного зразка - CMR № 31061 від 22.03.2016.

У встановлені законом строки позивач надав відповідь на запит ДПС у Харківській області від 06.09.2019, вих. № 162/ФОП/20-40-133-06-16 де виклав свої доводи та надав документи.

Контролюючим органом було видано наказ № 2545 від 29.11.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 » з тих підстав, що позивачем були надані пояснення та їх документальне підтвердження але не в повному обсязі.

Так, відповідно до вказаного наказу ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо надання послуг з перевезення вантажу по міжнародній товарно - транспортній накладній вфід 22.03.2016 А № 316061 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, про що складено акт перевірки від 03.01.2020 № 30/20-40-33-06-07/2242011653.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.163.1.3 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1, п. 164.2 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб за 2016 рік на 141784,83 грн,

-абз.1 п.2, ч.1ст. 7, ч.2 ст. 9 Закону України " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", що призвело до заниженя ЄСВ на загальну суму 16172.66 грн., в тому числі за 2016 рік на 16172,66 грн.;

- п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ, ст. 168 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з військового збору на загальну суму 2126,77 грн.

За результатами перевірки податковим органом прийнято:

-податкове повідомлення - рішення від 07.02.2020 № 0000153306 на суму штрафу 31901,99 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом;

-податкове повідомлення - рішення від 07.02.2020 № 00001523306 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, у розмірі 2658,46 грн;

- рішення № 00001643306 від 10.02.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в сумі 12477,06 грн;

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-0000193306 по заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 31192,66 грн.

Позивач заперечуючи правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-00000193306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.02.2020 № 00001643306, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (пп.41.1.1 п.41.1 статті 41 ПК України).

Так, статтею 62 ПК України визначено, що одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем за резуцльтатами перевірки встановлено заниження позивачем чистого оподаткованого доходу на зальну суму 1417784,83 грн, що призвело до заниження єдиного соціального внеску на загальну суму 31192,66 грн, внаслідок чого застосовані штрафна (фінансові) санкції у загальному розмірі 12 477,06 грн.

На підставі акту перевірки від 03.01.2020 №20-40-33-06-07/2242011653 контролюючим органом були прийняті:

-податкове повідомлення - рішення від 07.02.2020 № 0000153306 на суму штрафу 31901,99 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом;

-податкове повідомлення - рішення від 07.02.2020 № 00001523306 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, у розмірі 2658,46 грн;

- рішення № 00001643306 від 10.02.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в сумі 12477,06 грн;

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-0000193306 по заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 31192,66 грн.

Разом з тим, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 у справі № 520/7751/2020, яке набрало законної сили 17.02.2022, задоволено частково адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 : визнано протиправним і скасовано податкові повідомленнярішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області 07.02.2020р. №00001533306 та від 07.02.2020р. №00001523306.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази, які повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2015 року №6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі №825/705/17, від 06 березня 2019 року у справі №813/4924/13-а, від 15 листопада 2019 року у справі №826/198/16, від 12 жовтня 2020 року у справі №814/435/18 і були застосовані Верховним Судом також і при розгляді справи №826/7424/17 (постанова від 30 вересня 2021 року).

Таким чином, обставини, що встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2021, є преюдиційним до даної справи, а отже не підлягають доказуванню при розгляді цієї адміністративної справи.

Враховуючи, що рішенням суду у справі № 520/7751/2020, яке набрало законної сили, були скасовані у судовому порядку податкові повідомлення рішення, які слугували підставою для винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-00000193306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.02.2020 № 00001643306, то відповідно до положень частини 4 статті 78 КАС України, протиправність зазначених рішень додатковому доведенню не підлягає, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Решта вимог позову не підлягає задоволенню зв`язку із недоведеністю та поглинанням розумними межами свободи адміністративного розсуду контролюючого органу.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 по справі № 520/5751/2020 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-00000193306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.02.2020 № 00001643306, прийнятих Головним управлінням ДПС у Харківській області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий