Постанова

від 25.09.2024 по справі 440/5170/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 р. Справа № 440/5170/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2024, суддя А.О. Чеснокова, по справі № 440/5170/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тоталбуд"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання дій незаконними, скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тоталбуд" (далі позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:

- визнати незаконними дії посадових осіб ГУ ДПС у Полтавській області в частині неповідомлення ТОВ "Компанія "Тоталбуд" про проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі Наказу № 741 від 22 березня 2024 року;

- визнати незаконними дії посадових осіб ГУ ДПС у Полтавській області в частині проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Тоталбуд" на підставі Наказу № 741 від 22 березня 2024 року;

- визнати незаконним та скасувати Наказ ГУ ДПС у Полтавській області № 832-п від 29 березня 2024 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Тоталбуд".

Із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу ГУ ДПС у Полтавській області № 832-п від 29 березня 2024 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Тоталбуд".

Зазначена заява мотивована тим, що проведення зазначеної перевірки призначено з 29 квітня 2024 року, а оскарження наказу про її призначення не зупиняє його дії. При цьому позивач переконаний, що призначення перевірки на підставі спірного наказу № 832-п від 29 березня 2024 року допущено за відсутності на те достатніх правових підстав, а невжиття судом заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Зупинено дію наказу ГУ ДПС у Полтавській області № 832-п від 29 березня 2024 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Тоталбуд" до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/5170/24.

Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погодившись з ухвалою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про не врахування судом першої інстанції, що позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено чи яким неможливо буде виплачувати заробітну плату; щодо наявності зобов`язань перед третіми особами, виконання яких буде ускладнено; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків, тощо.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав ухвалу суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є співрозмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Вжиття заходів забезпечення позову про зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує чинність останнього, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями150,151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частинами 1, 2ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч. 1ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 19 частини першоїстатті 4 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зпу справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Такі висновки зазначені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, з якої вбачається, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, може звернутися до суду за захистом, порушеного, на його думку, права до проведення такої перевірки, оскільки, після її проведення, тобто реалізації спірного наказу, предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Судовим розглядом встановлено, щонаказом ГУ ДПС у Полтавській області № 832-п від 29 березня 2024 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Тоталбуд" заплановано провести перевірку позивача тривалістю 5 робочих днів з 29 квітня 2024 року.

Разом з тим, документального підтвердження проведення перевірки, призначеної на підставі спірного наказу, станом на дату розгляду питання про забезпечення позову у справі № 440/5170/24, матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки наказ № 832-п від 29 березня 2024 року не був реалізований на момент подання заяви, то не виключається можливість здійснення перевірки законності такого рішення контролюючого органу в судовому порядку.

На підставі викладеного вище, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі, якщо наказ про проведення перевірки від 29 березня 2024 року № 832-п, який є предметом спору, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосування (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги не будуть підлягати розгляду в судовому порядку, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків, а з моменту складення акта за результатами такої перевірки, позивач буде позбавлений права на оскарження наказу ГУ ДПС у Полтавській області № 832-п від 29 березня 2024 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що наявні передумови для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки обставини справи свідчить про реальність загрози заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Задоволення заяви про забезпечення позову у вказаний спосіб є співмірним заявленим позовним вимогам, що полягає у співвідношенні негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Крім того, колегія суддів враховує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

У той же час, правова оцінка дій відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апелянта не знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 по справі № 440/5170/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло Постанова складена в повному обсязі 04.10.23.